Патогенез пухлин

Концепція онкогенну об’єднує всі форми канцерогенезу (хімічні, фізичний, вірусний) в єдиний універсальний механізм.

Пошкоджуюча сила канцерогенів тільки тоді призведе до перетворення нормальної клітини в пухлинну (тобто до трансформації), якщо буде локалізуватися не в будь-якій довільній ділянці ДНК, а саме в тій ділянці, де розташовані гени, які контролюють ріст і диференціацію клітини, дані гени були названі клітинними онкогенами, або протоонкогенами.

Протоонкогени - це звичайні компоненти клітинного генома, які абсолютно

необхідні для життєдіяльності клітини. Без протоонкогенів була б

неможливою клітинна проліферація. Нормальні клітинні онкогени за

певних умов можуть активуватисяі викликати пухлинний ріст.

Виділяють кілька шляхів їх активації:

1. Вірусна трансдукція - ретровіруси пошкоджують ДНК шляхом внесення в

неї так званих вірусних онкогенів, вони мають клітинне походження. Це

протоонкогени, які на певному етапі еволюції були депортовані вірусами

з ядра інфікованої клітини і включені у власний геном, вони стали

вірусними онкогенами. Потрапивши в клітину, ведуть себе

безконтрольно. Нормальний керований процес росту і дозрівання

втрачається і замінюється нескінченним потоком клітинних поділів, при

якому клітини не встигають диференціюватися, тобто дозріти до стану,

коли вони здатні виконувати властиві їм спеціалізовані фізіологічні

функції. Головним механізмом перетворення протоонкогена в

активний раковий онкоген вважають точкові мутації його, незалежно

від того, чим вони викликані.

СТАДІЙНІСТЬ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ.

Канцерогенез поділяється на три стадії:

1.Стадія трансформації: - перетворення протоонкогену клітини в активний

раковий онкоген.

Але клітина з активним онкогеном може перебувати в латентному стані,

себе не проявляючи.

2.Стадія промоції: пухлинні клітини починають синтезувати фактори росту,

продукувати їх,підтримуючи власну проліферацію.(в нормальних

умовах фактори росту надходять у клітину ззовні).

3.Стадія прогресії: останній і най триваліший етап розвитку пухлини, її ріст.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ПУХЛИНАМИ І ОРГАНІЗМОМ.

Пухлина пошкоджує орган в якому розвивається, порушуючи його структуру і

функції.

1. Навколишні органи зазнають атрофії і деформації, просвіт

порожнинних органів звужується.

2. Внаслідок хронічної інтоксикації продуктами розпаду і недостатнього

живлення – розвивається кахексія.

3.Пригнічення кровотворення, надмірний гемоліз і хронічні кровотечі

призводять до анемії.

Від канцерогенів організм звільнюється завдяки ниркам, травному каналу, шкірі.

Від мутантних клітин очищується завдяки функції імунних клітин Т-лімфоцитів.

Існує також система ендонуклеаз, яка забезпечує відновлення пошкоджених

онкогенів і припиняє синтез кодованих ними онкобілків.

На ріст пухлин впливають також гормони: інсулін, адреналін, статеві гормони

та інші.

ЛЕКЦІЯ № 8

ТЕМА: Типові порушення обміну речовин. Діабет. Голодування.

Порушення білкового обміну

1)Білкове голодування -організм отримує недостатньо білків,ніж потрібно, при цьому

змінюються ферментативні процеси: - починається аліментатарна дистрофія

схуднення;

2) Порушення тканинного білкового обміну - дистрофії(диспротеїнози)- змінюється сам

білок,його фізико - хімічний склад, його морфологія.

При розладах кровообігу(гіпертонічна хвороба, вади серця):

клітинні позаклітинні (мезенхімальні)

- зерниста дистрофія,поява білкової - мукоїдне набухання

зернистості в клітинах нирок,печінки, - фібриноїдне набухання

серця - гіаліноз

- амілоїдоз(порушується

білкових обмін

міжклітинної речовини)

3)Внаслідок порушення обміну нуклеопротеїдів:

- це складні білки,які входять до складу ядерної речовини;

При їх обміні утворюються кінцеві продукти розпаду(сечова кислота та її солі в нормі

виводяться з сечею; в патології кристали сечової кислоти та її солі відкладаються в

суглобах,в суглобових хрящах,синовіальних оболонках, сухожилках - подагра -біль

в суглобах)

4)Порушення обміну хромопротеїдів (пігментів);

а )гемоглобіногенних пігментів (Hb- білкова частина - глобін –

залізозаміщуючий ген).

Гемоглобінемія - виникає при гемолізі еритроцитів вивільнюється Hb в плазму

крові та забарвлює в червоний колір плазму

Гемоглубінурія - виділення Hb з сечею(при вдиху отрут сепсис)

б)порушення жовчних пігментів: білірубіну і білівердину,які утворюються з Hb

в клітинах печінки;

Пігменти виділяються з сечею (уробілін)та з калом (стеркобілін);

Внаслідок порушення обміну жовчних пігментів виникає жовтяниця.

За механізмом утворення виділяють:

а)надпечінкова - при гемолізі еритроцитів

б) печінкова(хвороба Боткіна) - при ураженні печінки

в) підпечінкова - при порушенні синтезу жовчі

в)порушення протеїногенних пігментів (ангемогобінногенних) найбільше

значення має меланін,від якого залежить колір шкіри,волосся,очей

- Лейкодермія (депігментація)- білі плями на шкірі внаслідок порушення

іннервації,

- Адісонова хвороба – загальна пігментація шкіри та слизової порожнини

рота вони набувають бронзового забарвлення, внаслідок

порушення функції надниркових залоз

г) пігментація окремих ділянок шкіри – іноді спостерігається в місцях опіків,

рубців, виснаженні, кахексії, у жінок при хронічних захворюваннях

статевих органів.

ПОРУШЕННЯ ЖИРОВОГО (ліпідного) ОБМІНУ.

1.Загальне ожиріння -надлишкове відкладання жиру в жирових депо

а)аліментарне ожиріння - при вживанні великої кількості їжі (особливо

вуглеводів)

б)при порушенні регуляції залоз внутрішньої секреції

- гіпофізу - гіпофізарне,

- порушення функції статевих органів - гіпогенітальне,

- недостатність функції щитоподібної залози - гіпотиреоїдне,

- посилення продукування інсуліну -інсулярне

Схуднення

а)голодування - нейтральний жир із жирових депо виснажуються, запаси його

зменшуються, але навіть при сильному схудненні жир повністю не зникає з

організму

б)гормональне - ураження передньої частки гіпофізу(гіпофізарна кахексія)

в)патологічні стани (лихоманка)

3.Жирові дистрофії - порушення кровообігу,інтоксикація, інфекції

4.Порушення холестеринового обміну - збільшення кількості холестерину в крові та

відкладання його в стінках судин (при атеросклерозі), утворення жовчних

каменів.

ПОРУШЕННЯ ОБМІНУ ВУГЛЕВОДІВ.

Норма 4,44-6,66ммоль/л

1.Гіперглікемія - збільшення вмісту цукру в крові більше 6,66 ммоль/л (призводить до

глюкозурії - поява цукру в сечі):

а) аліментарна (з'їсти більше 200г цукру);

б) при психічних потрясіннях;

в ) при цукровому діабеті (інсулін) - може виникати діабетична кома.

2. Гіпоглікемія - зниження вмісту цукру в крові нижче 4,44 ммоль/л.

Виникає при:

а) при тривалому голодуванні;

б) при передозуванні інсуліну (гіпоглікемічна кома);

3. Глюкозурія - відкладання в клітинах глікогену (в нормі їх не повинно бути в

ниркових канальцях(цукор в сечі).

ПОРУШЕННЯ ВОДНОСОЛЬОВОГО ОБМІНУ.

В крові та тканинах є постійне відношення солей та води. Як місцеві так і загальні порушення водного обміну в тканинах можуть проявлятися у вигляді набряків та водянки.

Набряк - це накопичення рідини у тканинах.

Залежно від причин та механізму розвитку розрізняють:

а) серцеві набряки (застійні) – внаслідок застою крові та підвищення тиску

в венозних капілярах

б)кахектичні набряки – пов’язані зі зниженням онкотичного тиску при

голодуванні та тяжкому виснаженні організму. Рідина внаслідок

зменшення кількості білків в крові переходить в тканини та

затримується в них

в)ниркові набряки – при захворюваннях, коли порушується здатність

нирок виводити солі.

Концентрація солей(хлориду натрію) збільшується, що порушує

осмотичний тиск та приводить до затримки води в тканинах

г)токсичні набряки – при пошкодженні різними отрутами стінок судин,

що підвищує їх проникність

д)травматичні набряки – при механічних травмах як наслідок підвищення

проникності судин

Водянка - це накопичення рідини в порожнинах організму.

Рідина, яка накопичується при набряках та водянках - називається

Транссудатом.

Анасарка - набряк шкіри та жирової клітковини, загальний набряк.

Асцит - водянка черевної порожнини.

Гідроторакс - водянка плевральної порожнини.

Гідроперикардит - водянка порожнини серцевої сумки.

ПОРУШЕННЯ МІНЕРАЛЬНОГО ОБМІНУ.

В регуляції Са і Р значна роль належить гормону прищитоподібної залози

(паратгормон) та вітаміну Д (група кальциферолів).

Гіпокальціємія - зниження вмісту кальцію в крові

а ) недостатність прищитоподібної залози.

б)рахіт виникає при недостатності вітамін Д.

Остеомаляція - розм’якшення кісток. Кістки стають такими м’якими,

що легковигинаються та скручуються

Остеопороз -пористість кісток.

Гіперкальциємія -збільшення вмісту кальцію в крові (гіперфункція

прищитоподібної залози; гіпервітаміноз по вітаміну Д; відкладання солей

кальцію там, де їх в нормі немає - в паренхіматозних органах, в стінках

судин; утворення каменів в жовчному міхурі, нирках сечовому міхурі.

Цукровий діабет

Цукровий діабет – стан хронічної гіперглікемії зумовлений дефіцитом

інсуліну, або надлишком факторів, які протидіють його активності.

Класифікація

І. 1.Первинний - який розвивається як самостійна хвороба і

2. Вторинний – як наслідок іншої хвороби – симптоматичний.

ІІ. 1.Цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) – деструкція В – клітин –

абсолютна інсулінова недостатність.

2. Цукровий діабет ІІ типу (інсулінонезалежний) – генетичні фактори,

порушення функцій В – клітин інсулінорезистентність.

3.Гастаційний цукровий діабет – діабет вагітний або діабет пов’язаний з

Надлишком в організмі антагоністів інсуліну - глюкагону,

адреналіну, тиреоїдних гормонів – тироксину,трийодтироніну,

глюкокортикоїдів, соматотропного гормону гіпофізу.

І.. Діабет І – типу (інсулінозалежний) діабет виникає внаслідок абсолютної

недостатності інсуліну. Трапляється у дітей і молодих людей до 30

років. Він має генетичну основу - це спадкова схильність В – клітин

до деструкції.

Типовим ураженням острівців Лангерганса, на момент діагностики

захворювання, є інфільтрація їх лімфоцитами і руйнування В-

клітин.

До гострої клінічної картини руйнується вже 85-90% В- клітин. Такі

острівці складаються не з В- клітин їх 10% (в № 75-80%) а з альфа-

клітин і S- клітин.

Залежно від механізму ураження діабет І- типу поділяють на:

- аутоімунний та - вірусноіндукований.

1.Аутотоімунний характеризується тим, що у крові хворих знаходять

аутоантитіла ендокринної частини підшлункової залози, тобто до

антигенів різних компонентів острівців Лангерганса, найбільше

значення мають антитіла до мембрани В-клітин.

Антитіла можуть бути присутні в організмі ще до появи гіперглікемії, і

Вони призводять до неспецифічних запальних реакцій і згодом

знижують клітини не тільки бета а всі типи ендокринних клітин в

острівцях.

2.Вірусноіндукований діабет І типу.

Розвиткові цього діабету часто передують вірусні інфекції:

- ендемічний паротит

- кір,

- вірусний гепатит,

- хвороби викликані вірусом Коксакі В₄.

Роль вірусів полягає в тому, що вони первинно пошкоджують В- клітини,

але тільки в тих особин, якігенетично схильні до такого пошкодження. Без

генетичної схильності В- клітини не можуть бути пошкодженні вірусами до

такої міри, щоб виник діабет.

Патогенна дія вірусів не специфічна. Вона зводиться до розвитку

загального процесу в острівцях Лангерганса – спочатку розвивається

лімфоїдна інфільтрація уражених острівців, а потім їх деструкція.

ІІ. Діабет ІІ- типу – інсулінозалежний.

Виділені 3 групи факторів, які відіграють вирішальну роль у формуванні

діабету ІІ типу:

а) генетичні фактори,

б) порушення функції В- клітин та

в) інсулінорезистентність.

При діабеті ІІ- типу зменшена кількість В- клітин. До того ж реакція навантаження організму глюкозою не проявляється адекватним зростанням секреції інсуліну.

Ці порушення пов’язані з амілоїдозом острівців Лангерганса.

Амілінпродукується секретними гранулами В- клітин разом з інсуліном і блокує його виділення. При діабеті ІІ типу навантаження глюкозою супроводжується накопиченням аміліну, який призводить до загибелі В- клітин їх амілоїдозу.

В нормі дія інсуліну опосередкована через рецептори, які локалізовані на мембрнні клітини – мішеней (міоцити, ліпоцити). Інсулінорецепторна взаємодія викликає зміну фізичного стану мембрани і активує транспорт глюкози у клітину.

Кількість інсулінових рецепторів ї їх спорідненість залежить від рівня інсуліну в крові. Навантаження організму глюкозою зменшує кількість рецепторів і їх спорідненість до інсуліну – виникає інсулінорезистентність рецепторів. Серед факторів, які її визивають, на 1-му місці стоїть ожиріння.

Механізм полягає у:

- зменшеній кількості інсулінових рецепторів на клітинах – мішеннях,

- сповільнення транспорту глюкози через мембрану та

- утруднення її внутрішньоклітинного метаболізму.

Причинами винекнення діабету ІІ типу можуть бути:

- ендокринні захворювання (акромегація, тиреоксикоз),

- можуть спричинені лікарськими засобами або хімічними речовинами,

- інфекції,

- різні патології підшлункової залози (запалення,пухлини),

- генетичні дефекти інсуліну.

Основні симптоми діабету:

1.Гіперглікемія,

2.Глюкозурія,

3.Поліурія,

4.Спрага,

5.Кетоацидоз.

Гіперглікемія – підвищенна концентрація цукру в крові вища, 6,6 ммоль\л пов’язана з:

- із зниженням утилізації глюкози периферичними тканинами, зокрема мязовою та жировою при дефіциті інсуліну.

- при малому доступі інсуліну і перенавантаженні антагонистів із тканин в печінку надходять вихідні продукти глюкози – аналін, який перетворюється в піруват, котрий потрапляє в мітохондрії гепатоцитів, далі через ацитил –КоА,тріозофосфат і глюкозо -6-фосфат перетворюється у глюкозу, яка викидається у кров. Рівень її може зростати в 10 разів.

- Блокується утворення глікогену в печінці.

Ці механізми відбуваються незалежно від типу діабету.

Глюкозурія виникає,коли кількість глюкози в крові перевищує 9 ммоль л тому,

що реабсорбція в ниркових канальцях глюкози має певну межу, а при

9 ммоль л в крові перевищує ниркових поріг.

Кетоацидоз – накопичення кетонових тіл (ацетон,ацетоуксусна кислота,В-

оксимасляна к-та) це продукти неповного окиснення жирних кислот.

З часом при їх накопиченні розвивається негазований ацидоз, який

призначають до порушення кислотно-основного стану.

Коли концентрація кетонових тіл у крові досягає 20 ммоль л (вN –

0,1 ммоль/ л) виникає метаболітичний ацидоз який може

закінчуватись кетоацидотичною комою (діабетичною).

Невикористаний ацетил-КоА в печінці незалучений в цикл Крепса є

джерелом посиленого кетогенезу та холестерину.

При порушенні білкового обміну відбувається сповільнений синтез білка.

З порушенням білкового обміну пригнічуються:

- пластичні процеси,

- загоювання ран,

- утворення антетіл.

При порушенні водно-мінерального обміну підвищується осмотичний

тиск в первинній сечі завдяки збільшенням концентрації глюкози і

виділяється велика кількість з сечею із глюкозою разом з електролітами

виникає - поліурія, спрага.

Ускладнення

1. Ангіопатії (макро – і мікро)

2. Нефропатії

3. Нейропатії

Ангіопатії

Макроангіопатії - характеризуються атеросклерозом:

- вінцевих артерій,

- аорти,

- судин мозку,

- артерій нижніх кінцівок.

В його патогенезі має значення збільшення в крові холестерину та інших ліпопротеїдів. Під дією саматотропного гормону (кількість його збільшується при виході жирних кислот з жирової тканини) холестерин:

- посилює окислення жирових кислот у тканинах та

- активізує проліферацію клітин непосмугованої м ‘язової тканини,

- посилює синтез тромбоксану (тромбопластину)

щопризводить до розладу кровообігу.

Мікроангінопатії - ускладнення судин мікроциркуляторного русла.

До них належать: 1. Нефропотія,

2.Рінопатія.

Патоморфологічну основу їх складають основні процеси:

- потовщення базальної мембрани капілярів і

- проліферація ендотелію.

Потовщення мембрани - це відкладнення в ній гліко-та мукопротеїдів,які

спричиняють утворення гіаліну(гіаміноз веде до склерозу) Накопичена в

мембрані глюкоза перетворюється в фруктозу та сорбітол, який

спричиняє набряк судинноїстінки,в ній розвиваються крововиливи і в

очному яблоці помутніння сітківки.

Діабетна нефропатія – це ураження ниркових клубочків:

І дифузного типу -потовщення базальної мембрани рівномірно

захоплює всі приносні і виносні арітеріоли.

ІІ вузилковоготипу - характеризується наявністью капілярних

мікроаневрізмів– вони звужують або повністю закривають

просвіт капілярів судинного клубочка нефронів.

В ендотелії ниркових канальців відбувається полімеризація глюкози в

глікоген, який призводить до розростання сполучної тканини і

відбувається склероз ниркових канальців. Розвивається хронічна

ниркова недостатність.

Нейропатії

Діабетична нейропатія - проявляються порушенням функції нервів.

Основою цих порушень є деміалінізація нервових волокон –

порушенням складу та синтезу мієліну.

Голодування

Голодування - це стан, коли витрати енергії і пластичного матеріалу не повністю

компенсуються їх надходженням ззовні.

Розрізняють:

а) повне - коли організм зовсім не отримує харчових речовин. Воно може бути з

водою і без води (абсолютне голодування).

б) неповне (кількісне, або хронічного недоїдання) - призводить вживання

низькокалорійної їжі, яка не покриває енергетичних затрат, хоч усі

харчові інгредієнти надходять в організм.

в) часткове ( якісне) голодування - це такий стан, коли калорійність їжі

збережена, але в ній бракує окремих складників (білків, жирів,

вуглеводів, мінеральних речовин, води, вітамінів).

Причини голодування бувають:

1) зовнішні (екзогенні) причини - зводяться до відсутності їжі під час:

а) воєн,

б) безробіття,

в) посухи,

г) тривалих експедицій,

д)після землетрусів, транспортних і виробничих аварій.

2) внутрішні (ендогенні) причини належать ті, які запобігають засвоєнню їжі:

а) інфекційні хвороби (холера, дизентерія), коли поживні речовини інтенсивно

видаляються з кишечника;

б) хвороби підшлункової залози, печінки і жовчовивідних шляхів, коли в кишечник

не потрапляють травні ферменти і жовч:

в) запалення кишечника, внаслідок чого сповільнюється всмоктування поживних

речовин;

г) анорексія - патологічна відсутність апетиту;

д)травми,

є) опіки

ж) спадкові аномалії травного каналу, які утруднюють вживання їжі.