Процеси пам'яті

Крім видів пам'яті, виділяють ще її процеси, беручи за основу різні функції, виконувані пам’яттю в житті й діяльності людини:

1) запам’ятовування (закріплення);

2) відтворення (актуалізація, поновлення);

3) забування;

4) збереження (архівація).

1. ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ – це процес пам'яті, завдяки якому відбувається закріплення нового через поєднання його з набутим раніше. Запам’ятовування завжди вибіркове. Вибірковість залежить від мотиву, мети, установки, діяльності особистості.

Запам’ятовування буває: мимовільне, довільне, механічне, смислове

або логічне.

2. ВІДТВОРЕННЯ – це процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки через вилучення його з довготривалої пам'яті й переведення в оперативну.

Форми відтворення:

А) впізнавання – це відтворення якогось об’єкта в умовах повторного сприймання. Воно буває: повним та неповним;

Б) згадування – відтворення без повторного сприймання того, що відтворюється. Воно буває: мимовільним та довільним;

До мимовільного згадування належать такі явища:

Явище ПЕРСЕВЕРАЦІЇ – уявлення, які мають нав’язливий характер. Образи персеверації з’являються після багаторазових сприймань певних предметів чи явищ або коли спостерігається сильний емоційний вплив на особистість.

Явище РЕМІНІСЦЕНЦІЇ або «виринання» у свідомість того, що неможливо було пригадати одразу після його запам’ятовування (підсвідома пам'ять). Воно може бути повнішим, ніж відразу.

В) пригадування – це форма довільного відтворення. Потреба у пригадуванні виникає тоді, коли в потрібний момент не вдається пригадати те, що необхідно.

Г ) спогадання – відтворення образів нашого минулого, локалізованого в часі та просторі. Спогади – це історична пам'ять особистості.

3. ЗБЕРЕЖЕННЯ інформації – «архівація» – це нагромадження матеріалу в пам'яті. Чимало того, що має для людини особливо важливе життєве значення, взагалі не забувається.

4. ЗАБУВАННЯ – виявляється у тому, що втрачається чіткість того, що запам’ятовується, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення, і, нарешті, унеможливлюється впізнавання.

Забування може бути пов’язане з такими чинниками:

- дією негативної індукції, тобто сильні подразники під час запам’ятовування заважають утворенню нових зв’язків;

- впливом до – чи після діяльності, тобто відбувається витіснення менш актуальної інформації більш актуальною.