Увертюра

Розкриває ідею опери. Побудована на темах героїв та дій опери.

Вступ – похмурий: глибокі роздуми про долі землі російської – тема вступу до речитативу й арії князя Ігоря.

ГП – характеристика половців:

І тема – стрімка: гамообразний рух по D-dur, синкопи; ІІ тема – соло кларнета – гнучка східна мелодія, яка вабить, кличе, підкоряє нігою й пристрастю.

ЗП – на темі крайніх розділів основної частини арії князя Ігоря з ІІ дії («О дайте,дайте мне свободу»).

ПП – B-dur – соло валторни на тлі колихання струнних – тема любові Ігоря (з середнього розділу арії).

Розробка: епізод битви – на матеріалі ГП (обидві теми) й вперше з’являється тема речитатива Кончака з рухом по тритонах донизу й ритм скачки (пунктирний).

Реприза й кода звучать переможно.

Пролог - тричастинна композиція з дзвоновим вступом:

Вступ, хор «Слава» - сцена Ігоря з народом - «Слава».

Бородін тут не дає розгорнуту характеристику головному герою: необхідно підкреслити єдність Ігоря з народом.

Хор «Слава»: 3-ч. форма –С-dur – яскравий, барвистий, але й суворий, і архаїчний - плагальні звороти, унісони, паралельні тризвуки.

І розділ – С-dur - тема «Солнцу красному слава»;

середній розділ: І тема – «Туру ли ярому» - чоловічий речитатив;

ІІ тема – В- С-dur - «С Дону великого» - жіноча тема в ліричному стилі.

Реприза: повернення основної теми, але в E-dur, що створює ефект нерозв’язаності, не замкненості.

Хор переходить в діалог Ігоря з народом:

І речитатив Ігоря «Идем на брань с врагом»;

ІІ – «Идем мы с надеждой на Бога» - більш розвинутий, квартові поспівки.

Сцена затьмарення сонця: tremolo, D2 в тональностях Es – A – G – C, що об’єднані загальним звуком «ре», й доповнено чергуванням терцій в обсязі зб.5\3 у труб.

ІІІ речитатив Ігоря «Нам Божье знаменье от Бога» - два трихорди в обсязі квінти – Ігореві поспівки.

Скула та Єрошка тікають з війська «Пускай себе идут, а мы, брат, не пойдем. Боязно» - жанрово-юмористичний епізод (вплив Мусоргського).

Аріозо Ярославни «Ох, ладо мое ладо» - інтонації мольби.

Пролог закінчується хором «Слава».

І дія

1 Картина – сцена розгулу у Галицького.

«Слава» та величальна пісня «То не речка» у виконанні скоморохів Скули та Єрошки на честь Галицького відбивають атмосферу хмільного розгулу.

Пісня Галицького разом з початковим речитативом – закінчений портрет «князя-босяка» (В.Стасов) Володимира Галицького: стрімкий оркестровий вступ, розмашисті інтонації, удари літавр, синкопи, активний танцювальний ритм – сила та розмах, неприкорена енергія. В середній частині – «К ночи в терем» голос звучить пристрасно: гнучка мелодія в партії героя і оркестру. Реприза «Как бы мне такая доля» – канонічне проведення теми в оркестрі стакато. Крайні розділи – куплетна форма.

Хор дівчат «Ой, лихонько» - в стилі причету, плачу.

«Княжая песня» у виконанні гудошників «з комічною важливістю» - вершина картини розгулу. Комічного ефекту сцена досягає завдяки манері співу та поєднанню величального наспіву з одноманітними інтонаціями стогону (секунда).

ІІ картина: терем княгині.

Речитатив та аріозо Ярославни - музичний портрет Ярославни: виражає тугу й тривогу героїні за Ігоря та сина.

Речитатив – пластичний і співучий - побудований на трихордових інтонаціях (як і у Ігоря).

Аріозо «Ах, где ты, где ты, прежняя пора» (тричастинна форма): безперервно ллється розспівна, пристрасна, збуджена мелодія, що має тіж самі трихордові поспівки.

Середній епізод - «Мне часто снится» - сповнений драматизму.

Сцена Ярославни з дівчатами та князем Галицьким. Два хори дівчат: І - «Мы к тебе, княгиня» в стилі плачу, причету та ІІ - «Ты помилуй нас» - скоромовка, секундові накладення.

Аріозо Ярославни «Да ты забыл, что я княгиня» - владні інтонації, почуття ображеної гордості; «Ігореві поспівки».

Фінал.

І хор бояр «Мужайся, княгиня» - as-moll – мелодія важко поступово піднімається вгору, переплітається з вигуками Ярославни.

ІІ хор бояр «Нам, княгиня, не впервые» - Es-dur – впевнений.

Сцена пожежі в Путивлі, набат дзвонів, хор похмурий, зловісний.

ІІ дія - половецький стан.

Відкривається піснею «На безводье» - характерна зб.2: стан спокою й ніги. Починається вступом споглядального характеру на органному пункті.

Танці дівчат.

Каватина Кончаківни «Ночь, спускайся скорей» - «тепла», зваблива мелодія: хроматизми, синкопи, орг.п.

Каватина Володимира Ігоревича «Ах, где ты, где ты» в характері пристрасної серенади; в аріозному вступі - спокійний настрій «Ждешь ли ты меня, моя милая».

Дует Кончаківни та Володимира Ігоревича.

Арія князя Ігоря – складна 3частинна форма, обрамлена оркестровим вступом та заключенням і речитативом Ігоря:

Вступ - речитатив – А - С - А - речитатив, заключення

a b a т.кохання

Тема вступу недарма починає увертюру: це глибокий роздум про долі землі руської.

Речитатив «Ни сна, ни отдыха измученной душе» - тяжкі роздуми;

a - «И бранной слав» - мужній марш;

b - «Погибло все – и честь моя и слава» - тема протесту, відчаю;

a1 - «О, дайте, дайте мне свободу» - активна, патетично піднесена тема І розділу.

C - «Ты одна, голубка лада» - широка, наспівна - ПП увертюри.

Речитатив і арія Кончака. В образі Кончака органічно поєднуються контрастні риси, це двоїста особистість - і хитрий, і підприємливий, і підступний, жорстокий ворог, але й гостинний і по-своєму шляхетний.

Вступ побудовано на зм.5, потім ці інтонації в речитативі «Ты ранен в битве при Каяле» сприятимуть втіленню войовничих рис в образі хана; речитатив пронизаний гострим пунктирним ритмом скачок.

Арія Кончака « О нет, нет, друг » - 3ч форма з кодою: в супроводі тріолі й синкопи; маршовість на ІІ плані; гнучка мелодія, вільний ритм з рисами імпровізаційності.

Середня частина – «Хочешь, возьми коня любого» - більш наспівна з контрапунктом дерев’яних духових.

Низька кульмінація досягаються нисхідним рухом мелодії до «до-бемоль» великої октави: «Ужас смерти сеял мой булат».

Кода –«Хочешь ты пленницу» - тема чаг – невільниць: пружний ритм з синкопами (буде звучати в половецьких танцях).

ІІ дія завершується грандіозною танцювально-хоровою сценою:

1. хор дівчат-невільниць «Улетай на крыльях ветра» - гнучка й пластична мелодія на застиглому О.П., мелізми,синкопований ритм, ладова змінність, гармонічне варіювання виявляють східні риси наспіву;

2. пісня переходить в чоловічий танець – « дикий » (Бородін) і войовничий, побудований на 2 темах, І - стрімка і кругляста, ІІ – дещо спокійніша. Органні пункти, ч.5 – імітація звучання східних інструментів. Теми звучать в подвійному контрапункті;

3. танець хлопчиків на нисхідному фрігійському тетрахорді та з темою чаг;

4. загальний танець, сповнений стихійної сили.

«Половецькі танці» - класичний зразок танцювальної сюїти, заснованої на музиці народів Сходу. Особливість – танці розвиваються і поєднуються зі співом, утворюючи одну барвисту картину.

ІІІ дія – розкриття негативних рис ворога: войовничість, хижість, дикість. Саме такі риси втілено в Половецькому марші – картині проходження жорстокої варварської орди. Вступ – удари в басу, «завивання» хроматичних фігур в верхніх голосах. Основний розділ – на цей О.П. накладаються дивакуваті послідовності акордів з дисонансами, форшлагами; з’являються уривки цілотонної гами. В середньому розділі – тритонові ходи.

ІV дія

Плач Ярославни починається поспівкою з V щаблю. Вступ – соло кларнета, флейти на основній темі. Рефрен «Ах! Плачу я, горько плачу я»: сконцентровано інтонації стогону, плачу й ліричної протяжної пісні – секундові нашарування, хроматична змінність ступенів ІV та ІV підвищеної, мелізми. Слова Бородін взяв цілком із «Слова о полку Ігоревім».

Епізод «Я кукушкой перелетной» - тема любові – на темі середнього розділу арії Ігоря (й ПП увертюри), але не в романсовому стилі, а в стилі селянської протяжної пісні: натурально-ладові звороти, плагальність.

Хор поселян «Ох, то не буйный ветер завывал» є безпосереднім продовженням Плачу Ярославни: стилі селянської протяжної пісні (мелодія, ладові особливості, ритм, спосіб викладення, підголоскова поліфонія).

Сцена Скули та Єрошки – гумористична: пісня й речитативний епізод з відтворенням характерних мовних інтонацій гудошників – відіграє роль побутової комічної інтермедії між вузловими моментами дії (поверненням Ігоря та його зустріччю з народом).

Фінальний хор «Князь из плена к нам вернулся» інтонаційно пов’язаний з образами Ігоря та Ярославни і нагадує тему хору «Слава» - узагальнення інтонацій, що пов’язані з героїчними образами, з виразом головної патріотичної ідеї.

В опері «Князь Ігор» Бородін продовжив та розвинув принципи епічної оперної драматургії, що йдуть від Глінки. В опері поєднались риси епічної опери й історичної народно-музичної драми – новий етап в історії російської епічної опери.

Література:

1. Русская муз.литература, вып.II. Общая ред. Э.Фрид. – Л.,1970, 1979. с.226-258.

2. Кандинский А. История русской музыки.Т.12. – М., 1976. с.

3.Келдыш Ю. Очерки и исследования по истории русской музыки. – М.,1978.

4. Орлова Г. Лекции по истории русской музыки. – М.,1979.

5. Третьякова Л.С. Русская музыка XIX века. – М.,1976. с.97-98, 102-109.

Питання для самоперевірки:

1. Що обумовило звернення Бородіна і саме його до даної теми.

2. Розкрити жанр опери.

3. Основа лібретто та його автор.

4. Чиї традиції відбились у творі.

5. Особливості драматургії.

6. Образ князя Ігоря: експозиція.

7. Основна характеристика Ігоря: будова, образній зміст.

8. Образ народу, його особливість.

9. Характеристика Кончака.

10.Характеристика половців.

Симфонічна творчість О.Бородіна

Бородін – один з творців першої російської класичної симфонії. його перша симфонія (1867), з’явившись одночасно з першими зразками цього жанру у М.А. Римського-Корсакова та П.І.Чайковського, положила початок героїко-епічному напряму російського симфонізму. Саме тут виявились характерні особливості симфонічного мислення Бородіна: богатирський розмах, зв’язок із світом російських народних билин та казок, вірність класичним формам та своєрідна, заснована на контрастах і синтезі тем, драматургія. Ще яскравіше вони виступають у Другій («Богатирській») симфонії (1876) – вершині російського епічного симфонізму.

II симфонія

Ідейний задум – оспівати героїчне минуле й затвердити віру в майбутнє Росії. Ідея розкривається через контрастне зіставлення частин.

Епічний тип симфонізму. Характерні риси:

контраст- зіставлення

картинність

4 частини.

Іч. - монументальна, h-moll, сон. allegro - картина збору богатирів.

ІІч. - скерцо, F-dur, 3ч. ф. – картина богатирських змагань

(крайні розділи – сон.ф. без розробки).

ІІІч. – andante, Des-dur, сон.ф. – розповідь Баяна – лірична частина циклу.

ІVч. - фінал, allegro, H-dur- - картина пирування під звуки гусель та радощі народу.

І частина