Листопада 1836

Сюжет запропонував В.Жуковський.

Жанр - вітчизняна героїко-трагічна опера; героїчна народна драма.

Тема захисту вітчизни.

Ідея: оспівування подвигу самопожертви (Сусаніна) за царя, та вітчизну, за свій народ.

На прем’єрі, яка відбулася в Петербурзі, в Великому театрі, був присутнім і О.Пушкін.

Перші виконавці: О.Петров - Сусанін, Степанова – Антоніда, Воробйова – Ваня.

Автор лібретто – барон Розен. Радянський варіант написав лібретист Городецький.

Оперу зустіли гаряче Гоголь, Одоєвський та інші передові люди Росії, але в той же час петербурзькі аристократи називали музику опери «кучерською».

Тип драматургії: драматичний з рисами епічного. В основі драматургії конфлікт двох сил: російського народу та польської шляхти.

Інтродукція і перша дія – характеристика російського народу;

Друга дія – експозиція образу польської шляхти;

Третя дія – зав‘язка;

Четверта дія: перша та друга картини – розвиток та поглиблення конфлікту;

третя картина – к ульмінація і трагічна розв‘язка;

епілог – ствердження ідеї опери, друга к ульмінація, оспівування подвигу Сусаніна.

Риси драматичної опери – наскрізний розвиток патріотичної ідеї, проведення лейтмотивів.

I) лейтмотив – лейтмотив народу: увертюра (g-moll) – тема вступу; інтродукція - хор «Родина моя»; третя дія – квартет, третя відповідь Сусаніна; четверта дія – арія Сусаніна «Ты придешь, моя заря»; епілог – тріо.

II) лейтмотив – поступове «визрівання» теми заключного хору «Славься»: ф інал I дії - III розділ; третя дія – квартет, друга відповідь Сусаніна; четверта дія – друга відповідь Сусаніна.

ІІІ) лейтмотив мазурки: увертюра – зв‘язуюча партія; д руга дія –мазурка; третя дія – сцена приходу поляків; четверта дія – третя картина (сцена в лісі).

Риси епічної драматургії:

- оточення інтродукцією та епілогом;

- велика вага масових сцен кантатно-ораторіального типу.

Увертюра стверджує ідейний задум в узагальненому виді.

Форма: сонатна зі вступом і кодою.

Вступ засновано:

1) на лейтмотиві народу (тремоло, g-moll) – початкова інтонація героїчного хору інтродукції, але в мінорі[5];

2) у гобоя звучить тема майбутнього тріо епілогу;

3) хорал.

Г оловна партія – g-moll - активна, динамічна[6].

З в‘язуюча партія побудована на ритмах мазурки[7].

П обічна партія – соло кларнету – B-dur – мелодія пісні Вані з третьої дії.

Експозиція виявляє основний конфлікт двох сил.

R (розробка) побутована на розвитку ГП.

Реприза: ГП і ПП зближуютьсятонально (g-moll та G-dur); З в’язуюча партія стає більш войовничою.

Coda має дві хвилі розвитку з’ вязуючої партії (мазурки), яка набуває тут агресивнолихого характеру, але на r ульмінації другої хвилі вона переривається темою ГП, її ствердженням.

Перша дія -характеристика російського народу та основних героїв.

Вона починається з великої інтродукції - монументальної хорової сцени (2хори). Відкривається інтродукція чоловічим хором «Родина моя», що передає «силу и беззаветную неустрашимость русского народа» (М.Глінка) – мужня й сувора тема близька до селянських, солдатських та молодецьких пісень (за способом викладу – заспівувач та хоровий підхват; за інтонаційним складом, ладовою й ритмічною будовою, особливостями багатоголосся), а також канту. Енергійний рух, дводольність надають мелодії риси маршовості, підсилюють героїчний характер.

Тричі тема звучить без змін. В четвертому проведенні вона стає мінорною, звучить з відтінком суворого смутку – це згадка про загиблих героїв.

Вперше в російському мистецтві музика яскраво вираженого народно-пісенного складу передає високий героїчний пафос.

Мелодія другого, жіночого хору «На зов своей родной страны», спочатку з’являється в оркестрі після третього проведення теми чоловічого хору, а після мінорного варіанту звучить жвава, радісна тема, нагадуючи дзвінкі весняні дівочі пісні. Мелодія хору – витончена й лірична - складається з двох елементів: висхідного, як у весняних хороводних пісень, та нисхідного, що має танцювальні риси.

Обидва хори розкривають різні сторони образу народу: непорушну волю та задушевну сердечність.

Інтродукція має оптимістичний, життєствердний характер і завершується могутньою кульмінацією – фугою, що поєднує обидва хори («Кто на Русь ходил»).

Глінка вперше ввів образ народу як самостійну дійову особу.

Перша дія починається арією Антоніди – складна двочастинна форма:

I ч. – каватина «Ах ты, поле моё» --повільний темп, широкі розспіви від протяжної пісні - задумлива, мрійлива, ніжна – f-moll; початкова інтонація розспіваної квінти поріднює з чоловічим хором інтродукції.

II ч. - рондо «Солнце тучи не закроют» жваве, граціозне, сповнене радісного почуття – As-dur. Мелодія пісенна з рисами танцювальності.

Передує каватині її тема у кларнета.

Арія Антоніди втілює чистоту почуттів, щирість та вірність героїні.

Речитатив Сусаніна «Что гадать о свадьбе» - неквапливий, з гідністю. Вперше Глінка вводить пісенний[8] мелодизований речитатив.[9]

Початок – та ж розспівана інтонація ч.5.

Хор гребців «Хороша у нас река»: пісенний склад (несиметрична структура, розспіви, змінний лад).

Виход Сабініна, арія «Эх, когда жених к невесте» в стилі молодецької пісні: маршовий характер, енергійність.

Тріо «Не томи, родимый» - b-moll, 6/8 - сум, печаль – нагадує баркаролу; форма поліфонічних варіацій.

Завершується I дія радісним фіналом з маршовою темою «Не впервые русским людям», що втілює віру в перемогу.

Друга дія. Королівський палац Сігізмунда - контраст:

1) обстановки;

2) вокально-хорова музика першої дії протиставлена інструментально-танцювальній.

Сюїта з чотирьох танців: полонез, краков’як, вальс, мазурка.

Вперше танцювальній сюїті надається драматургічна роль: характеристика польської шляхти.

Полонез - величний, урочистий; тричастинна форма.

Краков’як - темпераментний, витончений (синкопи); форма рондо.

Вальс - поетичний, витончений[10], 6/8; форма рондо.[11]

Мазурка - войовнича, активна, блискуча; отримує наскрізний розвиток.

Третя дія – сімейно-побутова сцена в домі Сусаніна.

Пісня Вані «Как мать убили» - E-dur – в стилі спокійної колискової. Подвійна драматургічна роль: експозиція образу Вані й непряма характеристика Сусаніна.

Продовження - дует.

Центральна сцена – квартет. Наближений до сонатно-симфонічного циклу:

I розділ - світлий, лагідний речитатив Сусаніна «Милые дети»;

II р. - активний «Как пташка» - Собінін;

III р. - зосереджена молитва про щастя всієї землі «Боже, счастье земле пошли». В оркестрі формуються інтонації хору «Славься».

IV р. – жваво-танцювальний фінал «Время гостей встречать» -Собінін.

Узагальненням квартету є завершуюча сцена не темі родинного щастя (Сусанін: «Ну вот, я дожил, слава Богу»).

Поява поляків – новий етап в драматургії: інтонації полонезу, які вриваються в тему родинного щастя – момент зав’язки.

I відповідь Сусаніна «Эх, господа» - на темі родинного щастя.

II відповідь «Велик и свят наш край родной» - на інтонаціях хору «Славься».

III - «Страха не страшусь» - на темі хору «Родина».

IV - має інтонації мазурки.

Аріозо-прощання Сусаніна «Ты не кручинься, дитятко мое» сповнене трагізму й скорботи.

Весільний хор дівчат «Разгулялися, разливалися», C-dur, - підсилює драматизм, контрастуючи попередній сцені своїм безтурботно світлим настроєм. Це приклад найтоншого й глибокого проникнення в національний фольклор, зразок претворення рис протяжної ліричної пісні: неспішний темп, широкий діапазон, мелодичні стрибки, мішаниий розмір 5/4.

Дівочим хором відтіняється романс Антоніди «Не о том скорблю, подруженьки», g-moll, - з рисами міського романсу та народного плачу чи причету.

Фінал III дії побудований на ГП увертюри, характеризує енергію й рішучість Собініна й народу.

Четверта дія: три картини. [12]

II картина – сцена біля посаду написана на прохання видатної співачки Ганни Воробйової[13] (першої виконавиці партії Вані) після першої постановки опери.

Початок – напружені акорди оркестрового вступу, потім синкопований ритм скачки.

Монолог Вані.

Іречитатив - «Бедный конь в поле пал»;

II речитатив - «Ах, зачем не витязь я»;

III - «Полночь проходит».[14]

IV - аріозо «Ах, беда сиротинке мне» - ліричний, гіркий настрій, пісенний характер, нагадує пісню Вані.

Фінал героїчний - в центрі арія Вані з хором «Где тут Минин стоит» з рисами героїчного маршу - кульмінація всієї дії.

III картина - драматична кульмінація і трагічна розв’язка всієї опери.

Починається трансформованою темою мазурки: звужений обсяг, «повзучі» хроматизми.

Хор поляків «Устали мы, продрогли мы» - секундові інтонації.

Велика моносцена починається речитативом Сусаніна «Чуют правду». Похмурий вступ передає тяжкий, пригнічений душевний стан героя, роздуми про життя і смерть.

Арія «Ты придешь, моя заря» - d-moll – тричастинна форма з динамізованою репризою. В основі теми - розспіваний лейтмотив народу, який в репризі переростає в плач-причет, досягає найвищої сили виразу.

Моноло г Сусаніна. В оркестрі - теми-згадки: рондо Антоніди, арії Собініа, з фіналу I дії, з сімейного квартету, тема Вані.

Сцена метілі: симфонічне інтермеццо - фугато на тему завірюхи, на його фоні флейта веде тему рондо Антоніди[15]. В басах їй відповідає зловісний ритм мазурки.

Фінал IV дії - розв’язка драми.

Три відповіді Сусаніна полякам сповнені рішучості та людської гідності. Дві з них (перша і третя) інтонаційно нагадують речитатив «Что гадать о свадьбе», але в оркестрову партію Глінка ввів пісню «Вниз по матушке по Волге»; а друга відповідь готує тему хору «Славься».

Епілог - народне торжество на Красній площі в Москві. Тричастинна композиція:

«Славься» --- тріо --- «Славься»

Особливо урочисто звучить хор в заключному проведенні: виконується трьома хорами, двома оркестрами (духовий - на сцені). До того ж Глінка вводить ще й дзвони[16].

Тема «Славься» інтонаційно наближена до чоловічого хору інродукції, має риси молодецьких пісень, канту, маршу та гімну.

Хор «Славься» достойно завершує лінію наскрізного інтонаційного розвитку, який проходить через всю оперу, що забезпечує єдність, суцільність оперної драматургії, втілення народно-патріотичної ідеї.

Література:

1. Асафьв Б. М.И.Глинка. – Л.,1978. – С.6-40.

2. Кандинский А. История русской музыки. - М., 1979. – С.416-458.

3. Левашева О.Е. Михаил Иванович Глинка. – М., 1987. – С. 266-281, арія Вані: 293,

Антоніда-294.

4. Русская музыкаьная литература. Вып. 1. – Л.,1979. – С.145-170.

5. Протопопов Вл. «Иван Сусанин» Глинки. Музыкально-теоретическое исследование. М.,1961. – С.212-224.

Питання для самоперевірки:

1. Риси образу народу і якими засобами вони втілені в опері.

2. Особливості музичної теми першого хору їнтродукції.

3. Назвати провідну інтонацію в характеристиці російського народу.

4. Роль головної інтонації і в яких саме номерах опери вона є основною.

5. Визначити якості, яких набуває вирішальна інтонація в третьому проведенні чоловічого хору інтродукції, речитативі Сусаніна І дії та його арії ІV дії.

6. Значення заключного хору «Славься» та його музичні особливості, стильова основа.

7. Прослідкувати визрівання теми хору «Славься».

«Руслан і Людмила»