Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
До приходу християнства музика звучала на урочистих церемоніях, народних святах; в воєнних походах княжу дружину супроводжували ратні інструменти: труби, зурни, накри, набат.
Разом з християнством із Візантії прийшов і церковний спів, який записувався давньогрецькими невмами. На Русі такі знаки називались знаменами (“Знам’я” – знак) – тому й «знаменний спів», т.т. спів за знаками («фіта», «стріла», «криж», «крюк», «кулізма»). Найбільш розповсюдженими із знамен стали крюки (крюкове письмо існувало до XV ст.).
Знаменний спів - особливе явище музичної культури Київської Русі: суворе, зосереджене, стримане звучання. Такому характерові музики сприяло:
-виконання чоловічим хором в унісон (монодія);
-рух мелодії поступенний, плавний, часто заснований на варіюванні основної поспівки, розвиток якої наполегливо й багаторазово повертається до початкового звуку;
-діатоніка (відсутність хроматизмів);
-ритм розмірений, переважає спокійний мелодичний рух.
Знаменний спів – повсякденний спів – виконувався в буденні дні на церковних службах. Заснований З.С. був на системі осмогласія («осмо» - вісім, «глас» - наспів), т.т. існувало вісім наспівів, розрахованих на вісім тижнів. Таким чином, впродовж першого тижня звучав перший глас, впродовж другого тижня – другий глас і т.д.
На церковних святах в Київській Русі використовувався кондакарний спів – святковий. Він виконувавася солістом і мав такі риси:
- широкий діапазон;
- широкі мелодичні ходи;
- мелізми.
На Русі в церковних обрядах інструменти участі не брали. Виключенння складають дзвони. Дзвони – абсолютно давньоруська традиція. Мистецтво дзвонів високої досконалості досягло в Новгороді.
Існує різний характер звучання дзвонів: простий дзвін, передзвін, трезвон та ін.
Великі й середні дзвони мали назви: «Цар-колокол» (Московський Кремль), «Сисой», «Лебідь», «Баран» (Ростовський Кремль).
Дзвони звучать в «Жизни за царя» М.Глінки, їхнє звучання відтворено в опері «Борис Годунов» М.Мусоргського, в операх «Псковитянка» та «Китеж» М.Римського-Корсакова, в музиці С.Рахманінова, Д.Шостаковича.
Живопис ХI-ХIII століть: зображали сильних, розумних людей, як того потребував час.
Ікони: Георгій - воїн.
Велика Панагія (Досконала святість).
Використовувались насичені тона в поєднанні із золотим та срібним фоном, що надавало зображенню особливої урочистості і звучності.
Література Древньої Русі
Жанри древньоруської літератури:
Літописи: «Повість временних літ» монаха Києво-Печерської лаври Нестора - ХII ст.;
Слово: «Слово о полку Ігоревім» - шедевр невідомого автора ХІІ століття, «Слово о житии и представлении великого князя Дмитрия Ивановича»;
Сказанія: «Сказание о Мамаевом побоище».
Житія: «Житіє Бориса та Гліба» ігумена Феодосія, «Житіє Олександра Нєвського»;
Поученія: «Поученіє» Володимира Мономаха.
Пора яскравого розквіту та могутності Київської Русі продовжувалась аж до монгольського нашестя.
XIII – XIV ст. – монголо-татарська навала: застій у всіх галузях, в музиці не з’являються нові жанри.
До XV століття руські князівства об’єднались навкруг Москви (Московська Русь) – утворюється єдина Руська централізована держава.
XV століття – епоха Відродження Русі: Ренессанс[1].
Розвиваються всі галузі життя та культури.
РОЗВИТОК ЗНАМЕННОГО СПІВУ
Виникають школи розспівщиків (автори, виконавці й викладачі).
Вершина розквіту знаменного співу: XV - XVI ст.
Роль Новгорода: саме тут склалась багата в мелодичному відношенні традиція розспіву.
Найбільш талановиті розспівщики – брати Савва та Василь Рогови, теоретик і музикант Іван Шайдур, котрий вдосконалив систему старовинного запису музики.
Вводиться багатоголосся, що пов’язують з іменем Савви Рогова.
Дата публикования: 2015-10-09; Прочитано: 222 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!