Питання для самоконтролю 4 страница

Дуже важливо не лише знати в яких рослинах і в яких їх части­нах містяться нітрати, але і не менш важливо знати, як зменшити зміст цих отруйних для організму речовин. Знижується кількість нітратів при митті та термічній обробці овочів Так, при вимочу­ванні — на 20-30 %, а при варці на 60-80 %. Зокрема, у капусті — на 58 %, у столовому буряку — на 20 %, у картоплі — на 40 % При цьому слід пам'ятати, що при посиленому митті і бланширу­ванні (обварюванні кип'ятком) овочів з водою виходять не лише нітрати, але і цінні речовини: вітаміни, мінеральні солі і ін.

Щоб знизити кількість нітратів в старих бульбах картоплі, їх слід залити 1 % розчином солі У патисонів, кабачків і баклажа­нів необхідно зрізати верхню частину, яка знаходиться біля пло­доніжки Оскільки нітратів більше в шкірці овочів та фруктів, то їх (особливо огірки і кабачки) бажано очищати від шкіри, а у пря­них трав варто викидати їх стебла і використовувати лише листя У огірків, буряка, редиски варто зрізати обидва кінці, оскільки тут найвища концентрація нітратів Зберігати овочі та фрукти краще в холодильнику, оскільки при температурі +2°С неможливе перетворення нітратів в отрутніші речовини — нітрит Щоб зменшити вміст нітриту в організмі людини треба в достатній кількості використовувати в їжу вітамін С (аскор­бінову кислоту) і вітамін Е, оскільки вони знижують шкідливу дію нітратів і нітриту Аскорбінова кислота, а також вітаміни А і Е, будучи інгібіторами, нейтралізують шкідливу дію нітратів, що потрапили в організм, і нітритів

З'ясовано, що при консервації зменшується на 20-25 % вміст нітратів в овочах, особливо при консервації огірків та капусти Оскільки нітрати переходять в розсіл і маринад, які варто ви­ливати при вживанні консервованих овочів в їжу. Салати слід готувати безпосередньо перед їх вживанням і відразу з'їдати, не залишаючи на потім

Проблема контролю надмірного вміс­ту нітратів в продуктах харчування хви­лює багатьох із нас. Існують різноманітні прилади за допомогою яких можна ви­значити у відсотках вміст нітратів в ово­чах і фруктах. Більшість з них коштують досить дорого, мають складну будову і використовуються лише в спеціалізо­ваних лабораторіях. Зокрема до них від­носять нітратоміри (рис. 1. 49), що побу­довані на базі іонометрів. Але для побутових потреб сконстру­йовані більш прості прилади для контролю рівня нітратів. Це, насамперед, індикатори нітратів або нітрат-тестери (рис. 1. 50, рис. 1.51). Вони не визначають точний вміст нітра­тів, а, здебільшого, порівнюють їх вміст з еталон­ними показниками. Такі прилади можна придбати в спеціалізованих магазинах або сконструювати са­мостійно

Не завжди нітрати розміщені в овочі рівномірно, і якщо перше вимірювання показало малу кількість нітратів, обов'язково проткніть овоч ще два-три рази в різних місцях. Якщо хоч в одному випадку прилад покаже велику кількість нітратів, то цьому показанню і потрібно вірити. Якщо поміряти «хо­роші» помідори через тиждень. То прилад покаже значно більше нітратів, ніж показував на початку. Рис. 1. 51

1.5.8. Медикаментозне отруєння

Відомо, що медикаментозні препарати (рис. 1. 52), що при­ймаються людиною за певних обставин у відповідних дозах ма­ють лікувальну дію В той же час завищені дози таких препара­тів часто спричинюють гострі отруєння Таким чином один і той же медикаментозний препарат може бути ліками і отрутою

Рис. 1. 50

Даний вид отруєння зустрічається частіше у дітей, які з'їдають залишені без нагляду ліки в доступних для них міс­цях. Частими є випадки медикаментозного отруєння снодійни­ми та заспокійливими препаратами При тривалому лікуванні
людині здається, що приинята доза вже не діє і вона самовільно збільшує її, що може викликати отруєння. Це так зване неумис- не отруєння ліками. Іноді трапляються та­кож навмисні отруєння медикаментозни­ми препаратами з метою самогубства.

Невдовзі після того, як хворий прийняв більшу дозу снодійного в нього появляєть­ся слабкість, сонливість, почуття важкості в голові, а у декого, навпаки — психічне

збудження, подібне до алкогольного сп'яніння. Потім наступає сон, який може перейти у втрату свідомості. У хворого дихан­ня, яке було спочатку частим та з шумом, стає нечастим та по­верхневим, пульс не прощупується. Якщо отруєння легке, то людина не втрачає свідомості, однак тривалий час знаходиться в стані глибокого сну.

Для отруєння заспокійливими препаратами характерні дві фази. В першій відзначається збудження, хворий поривається бігти, рухи його хаотичні, шкіра бліда, пульс частий, дихання з шумом. В дру­гій фазі отруєння настає втрата свідомості. Отруєння снодійними та заспокійливими ліками небезпечне для життя людини. Тому при підозрі такого отруєння потрібно негайно викликати швидку допомогу і по можливості надати допомогу потерпілому

Для профілактики медикаментоз-них отруєнь у дітей необ­хідно всі медикаменти зберігати у недоступному для них місці, бажано під замком Не допустимо зберігати ліки без етикеток, в іншій упаковці або посуді з-під напоїв. В домашній аптечці повинні знаходитись лише засоби для надання першої допомо­ги та ліки, призначені для лікування хвороби, наявної в даний

момент часу.

При отруєнні лікарськими засобами _ ^^ наступає сонливість, яка переходить

Рис. 1. 52

Рис. 1. 53

|ВИ д_{0 вт}р_ати свідомості, якщо потерпілий не втратив ще свідомість, необхідно викликати блювання При втраті сві­домості, зупинці дихання проводять штучне дихання до прибуття «швидкої допомоги» (рис.1.53).

1.5.9. Засоби побутової хіміїяк джерела небезпеки

Більшість сучасних побутових предметів можуть виділяти забруднювачі повітря, а використання інших може мати пря­мий шкідливий вплив, який посилюється невеликими об'ємами сучасних квартир, а також при порушенні правил поводження з побутовими предметами.

Рис. 1. 54

В побуті ми широко використовуємо різноманітні засоби побутової хімії (рис. 1. 54), які значно полегшують домашню

роботу, разом з тим вони можуть становити по­тенційну небезпеку для нашого здоров'я і на­віть життя Так засоби для виведення плям, іржі, зняття накипу переважно містять мура­шину, соляну, щавлеву кислоти, які можуть викликати опіки та ураження печінки, нирок, легень при потраплянні в організм До складу

багатьох засобів для прання та відбілювання входять розчини лугів. Засоби для миття віконного скла, кахлі, умивальників, унітазів містять розчин аміаку, який уражає слизові оболон­ки очей і дихальних шляхів До складу багатьох лаків та фарб входять нітросполуки, які шкідливо впливають, насамперед, на печінку Засоби для чищення та полірування, як правило, мають органічну основу, яка випаровується в повітря примі­щення

Предмети особистої гігієни, включаючи косметику, лак для волосся, дезодоранти, лаки для нігтів, їх розчинники міс­тять широкий спектр летких речовин і твердих отруйних час­тинок

Всі засоби побутової хімії, навіть звичайний пральний поро­шок чи сода, повинні зберігатись таким чином, щоб до них не могли дістатися діти. Ці засоби необхідно обов'язково зберіга­ти окремо від будь-яких харчових продуктів

Всі хімічні речовини, що зберігаються в будинку чи кварти­рі повинні бути у відповідних ємкостях з чіткими написами Не варто зберігати в квартирі невідомі хімічні речовини, або такі, у яких вийшов термін використання Засоби, що містять в зна­чних кількостях агресивні хімічні речовини (кислоти, луги
тощо) повинні щільно закриватися і мати етикетку. При роботі з ними потрібно надягати гумові рукавички, захисні окуляри, халати, а після закінчення роботи необхідно добре вимити те­плою водою з милом і рукавички, і руки.

Засоби, небезпечні в пожежному відношенні повинні стоя­ти в щільно закритих ємкостях, бажано, що не б'ються, подалі від джерел тепла та вогню При роботі з пожежонебезпечними засобами забороняється палити цигарки, запалювати сірники, включати електронагрівальні прилади. Найбільш небезпечні випари горючих та легкозаймистих рідин.

Перед тим, як застосовувати будь-який засіб, необхідно уважно прочитати всі вимоги та рекомендації, наведені на упа­ковці чи в інструкції щодо використання і суворо дотримува­тися їх. Хімічні засоби необхідно застосовувати лише в таких кількостях, які вказані в інструкції Не можна нахилятися низько над ємкостями з хімічними речовинами (і тим більше нюхати їх, сильно втягуючи повітря) і над рідиною, що кипить, особливо при вливанні в неї нової порції рідини чи всипанні по­рошку

Правила безпеки стосуються і аерозольних балончиків Вони повинні зберігатися у вертикальному положенні, подалі від джерел тепла При розпиленні з балончика не можна пали­ти, запалювати газові горілки. Балончики ні в якому випадку не можна давати дітям, їх не можна розбирати і не рекоменду­ється викидати до їх повного використання

При використанні отрутохімікатів для боротьби зі шкідни­ками необхідно виконувати встановлені правила безпеки Всі роботи з отрутохімікатами необхідно проводити в спеціально­му одязі — халаті, комбінезоні, надягати гумові рукавички (рис, 1.55). Рекомендується також ко­ристуватись захисними окулярами та марлевою пов'язкою чи респіратором для захисту органів дихання Після роботи необхідно вимити руки і лице з милом, прополоскати ротову порож­нину. Робочий одяг необхідно випрати.

Якщо після роботи залишились не­використані розчини отрутохімікатів, Рис. 1. 55
то їх ні в якому випадку не можна зливати у каналізацію, водо­ймище чи річку; їх необхідно закопати в землю у віддаленому від помешкання місці

При обробці отрутохімікатами приміщення, необхідно ви­нести з нього всі харчові продукти, кухонний посуд, домашніх тварин та птахів, а також акваріуми

Слід пам'ятати, що не варто створювати в квартирі значних запасів побутових хімічних препаратів, оскільки це призво­дить до збільшення концентрації токсичних випарів в жилих приміщеннях

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. (ЗЗ). Класифікуйте хімічні речовини залежно від характеру

їх дії на організм людини.

2. (РО). Назвіть шляхи проникнення отруйних речовин в ор­

ганізм людини. Класифікуйте їх за вибірковістю дії на орга­нізм

3. (РО). Розмежуйте поняття «шкідливі речовини» та «отруйні

речовини».

4. (РО). Якими поняттями користуються для характеристики

небезпек, які викликані хімічними речовинами?

5. (ПОЗ). Назвіть основні засоби захисту людини від впливу

шкідливих речовин

6. (ПОЗ). Означте поняття «Сильнодіючі отруйні речовини».

Які об'єкти відносять до хімічно-небезпечних?

7. (РО). Що розуміють під масовим ураженням, осередком ура­

ження?

8. (РО). Розкрийте фізичні властивості сильнодіючих отруйних

речовин

9. (ПОЗ). Назвіть основні характеристики зони хімічного зара­

ження

10. (РО). Означте поняття інверсія в атмосфері, ізотермія, кон­

векція.

11 (РО) Які особливості і поділ зони хімічного зараження?

12. (У). Назвіть основні етапи допомоги людині при ураженні її

сильнодіючими отруйними речовинами.

13. (РО). Поясніть вплив водних ресурсів на життєдіяльність

людини

14. (П). Якими повинні бути вимоги до питної води? Що відно­

сять до її забруднювачів?

15. (У). Поясніть взаємозв'язок забрудненого повітря і води та їх

вплив на організм людини

16. (ПОЗ). Перерахуйте основні причини потрапляння нітратів в

організм людини

17 (ПОЗ) Назвіть основні заходи запобігання потрапляння ні­тратів та нітритів в організм людини.

18. (РО). Що означає здійснювати моніторинг нітратної небез­

пеки?

19. (ПОЗ). Охарактеризуйте відмінність між нітратами та нітри­

тами Які основні ознаки нітритного отруєння?

20 (Н) Опишіть порядок антинітратної обробки овочів та фрук­тів перед вживанням

21. (У). Що є причинами медикаментозного отруєння? Які його

ознаки і перша допомога при цьому?

22. (П). Запропонуйте профілактичні заходи медикаментозних

отруєнь

23. (П). Чому засоби побутової хімії можуть виявитися джере­

лом небезпеки?

24 (У) Яких заходів безпеки потрібно дотримуватись при вико­ристанні побутової хімії?

1.6. БЕЗПЕКА ЛЮДИНИУ СОЦІАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

№ з/п	Змістово-методичні орієнтири навчання	Рівень знань
Початковий	Кінцевий
	Політичні небезпеки. Дискримінація людини за певними ознаками	РО	ПОЗ
	Соціальне середовище як складова сере­довища існування	РО	ПОЗ
	Основні типи конфліктів між людьми	ПОЗ	У
	Поняття небезпек психотропного впливу	РО	П
	СНІД як глобальна небезпека людства	ПОЗ	У
	Небезпеки психологічного та фізичного впливу на людину	РО	ПОЗ
	Психологічні та інформаційні чинники небезпеки	ПОЗ	У

1.6.1. Політичні небезпеки (конфлікти на міждержавному,міжнаціональному і міжрелігійному рівні, боротьба за владу).

Дискримінація людини за певними ознаками

Соціально-політичні конфлікти — дуже гостра форма розв'язування суперечності між державами з використанням сучасних засобів враження, а також міжнаціональні кризи, які супроводжуються насильством. При соціально-політичних конфліктах виникають соціально-політичні небезпеки.

Конфлікт — це зіткнення двох чи декількох різноспрямова- них сил з метою реалізації їх інтересів. Джерело конфлікту — соціальна нерівність

Конфлікти, що виникають у суспільстві, називаються суспіль­ними. Вони бувають: політичними, коли конфліктують політич­ні системи; соціальними — коли протистоять соціальні системи; економічними — коли стикаються інтереси економічних систем.

Таблиця 1.2 ОСНОВНІ ТИПИ КОНФЛІКТІВ МІЖ ЛЮДЬМИ за учасниками за сферами за характером внутрішньособистісні міжособистісні між особою і суспільством між групами міждержавні економічні політичні ідеологічні міжнаціональні релігійні побутові справжні випадкові давні

Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичного значення, якщо вони зачіпають міжнародні, кла­сові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини (рис. 1.56). Особливої гостроти набули міжетнічні конфлікти в країнах, де зазнала краху форма дер­жавного устрою (СРСР, Югославія).

Поняття «соціально-політичний» конфлікт використовується й тоді, коли трапляються всередині держав громадянські війни, страйки та між державами — війни, партизанські Рис. 1. 56

рухи

Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали способом його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво (рис. 1. 57). Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце

відверте зазіхання на територію з боку групи, держави Суб'єктами конфліктів можуть виступати окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, еко­номічні та інші структури; об'єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політич­них груп тиску, кримінальних груп, які Рис. 1. 57 домагаються певних цілей.

Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у перенос­ному розумінні слова — останній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами. Війни на планеті забрали вже понад чотири мільярди людських життів. Кількість загиблих різко зростала внаслідок розвитку засобів знищення людей та розширення масштабів військових дій. Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екс­тремістських угруповань (тероризм). У наш час явище теро­ризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було надзвичайним явищем, то в наші дні щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобально­го характеру

Тероризм (від латинського terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткі- ших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей для досягнення певних цілей. Тероризм здійснюється окреми­ми особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політи­ки (рис. 1. 58). Тероризм — антигуман- ний спосіб вирішення політичних про­блем в умовах протиборства, зіткнен­ня інтересів різних політичних сил, Рис. 1. 58 проявів нерівноправності у міждер­

жавних, міжетнічних, міжрелігійних відносинах Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, а також як знаряддя здійснення своїх цілей мафіозними структурами, криміналь­ним світом

Визначити тероризм можна як політику залякування, при­гнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Інша класифікація терористичних актів:

• напад на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом заля­кування та демонстрації сили;

• захоплення державних установ або посольств (супрово­джується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (полі­тична мотивація, вимога викупу);

• насильницькі дії проти особистості жертви (для заляку­вання або в пропагандистських цілях);

• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнен­ня певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один із найбільш радикальних за­собів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні те­рористів, повинні звільнити народ від тиранів);

• вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей)

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористич­них організацій, орієнтованих на повалення державного ладу Проблема тероризму в Україні знаходиться в іншій площині, можна відмітити «кримінальний тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на тери­торії України. Важко провести чітку межу між кримінальним тероризмом і звичайним бандитизмом

Зростання терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актів викликають велику стурбованість світової громадськос­ті, яка все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби проти тероризму. Але складність, багатоманіт­ність форм його проявів ускладнюють вирішення цієї проблеми.

Необхідно знати, як треба поводитись, опинившись у стані заручника Найважливіше для заручника — це залишитися жи­вим, і тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії Найкраще — це тихо сидіти і не привертати до себе увагу, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в сторону те­рористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик) У при­
сутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, у край­ньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що ви­діляє заручника поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок — зняти косметику, прикраси (зокрема сережки).

Дискримінація (лат. discriminatio — розрізнення, розділен­ня) — навмисне приниження, обмеження або позбавлення прав певної групи осіб за будь-якою ознакою, що призводить до по­рушення прав людини (рис. 1. 59). Дискримінація суперечить принципам Статуту ООН, заборонена рядом міжнародних дого­ворів. Поняття «дискримінація» розглядається і в міжнародному аспекті Дискримінація в міжна­родних відносинах — незаконна практика держави, яка веде до обмеження прав органів, органі­зацій і громадян однієї держави порівняно з правами органів, ор­ганізацій та громадян іншої дер- Р_ис. 1. 59 жави з метою здобуття політич­

них чи економічних переваг В тоталітарних державах дискримінація найчастіше прово­диться за ознаками раси, національності, статі, релігійних чи політичних поглядів, часто шляхом прийняття відповідного законодавства або фактичного здійснення дискримінації в по­всякденному житті чи насаджені расистської ідеології

Україна проводить активну роботу, спрямовану на викорис­тання не тільки національних, а й міжнародних інститутів захис­ту прав людини і боротьби з дискримінацією В Україні на консти­туційному рівні заборонена будь-яка дискримінація людини

1.6.2. Соціальне середовище як складовасередовища існування. Сфери суспільного життя.

Соціальні відносини людей

Зміст і характер людського життя визначається способом людської діяльності, головними чинниками якого є засоби ви­робництва та спілкування. Якщо тварина живе в природі, то людина — у соціумі

Соціум — це особливий спосіб життя особливих істот — лю­дей Найголовніша відмінність між людиною і тваринним сві­том полягає у способі життя Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування. Людське — суспільним, соціальним, як життєдіяльність Все, що є у суспільстві, як і саме суспільство, — результат людської діяльної.

Діяльність — це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби Вона поєднує біологічну, соціальну та духовно-культурну сутність людини. Діяльність постає як засіб перетворення природи на предмети споживання, творіння культури

Потреби — це нужда, необхідність для людини того, що за­безпечує її існування і самозабезпечення. Соціальні потреби: належність до колективу, групи чи спільноти, турбота про ін­ших та увага до себе, участь у спільній трудовій діяльності

У предметах діяльності (див. 1. 3. 1) людина втілює своє ро­зуміння світу, розум, властивості, інтереси, потреби, почуття Види діяльності забезпечують існування людини та її форму­вання як особистості. До видів діяльності належать: праця, гра, навчання, спілкування.

До типів діяльності належать такі, що будуються за озна­ками суспільних відносин, потреб та предметів:

• перетворювальна: предметна (люди — природа, матері­альні цінності);

• соціальна (люди — люди, управління, освіта, лікування);

• духовно-пізнавальна: дослідження теоретичні, приклад­ні, практичні;

• ціннісно-орієнтаційна: пізнавання світу з позицій добра і зла (мораль);

• комунікативна;

• художньо-творча: пізнання світу в художніх образах;

• споживча: матеріальна, духовна, споживча

Кожна людина має свою ієрархію видів і типів діяльності. Взагалі, ієрархія видів і типів діяльності — це, певною мірою, програма життя людини

Праця — це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона впливає на природу та використовує її з метою вироб­
ництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб. Вона проявляється в кожній суспільно-економічній формації у конкретній історичній формі, має особливий харак­тер і свою організацію

За допомогою праці людина постійно змінює умови всього існування, перетворюючи їх згідно з своїми постійно зростаю­чими потребами, створює світ матеріальної і духовної культури (рис. 1.60). Праця не можлива в одиночному прояві і виступає як колективний та соціальний вид діяльнос­ті. У соціальному відношенні праця призвела до формування соціальних якостей людини: мови, мислення, спілкування, переконання, цінностей, світогляду

Особистість — це міра цілісності лю­дини, що включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик і елемен­тів Збалансований розвиток людини можли­вий тільки тоді, коли вона захищена на біоло­гічному та соціальному рівнях Знання основ безпеки дозволить людині вирішити цю про­блему, розширити аспекти самозахисту особистості й, зокрема, розвинути у неї здатність піклуватися про себе

Сфери суспільного життя:

• матеріальна — охоплює процеси матеріального виробни­цтва, розподілу, обміну, споживання;

• соціально-політична — містить соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві — класові, національні, групові, міждержавні Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реформа, еволюція, війна, класова боротьба В цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, дер­жава, громадські організації;

• духовна — це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр вироблення свідомості, трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масової інформації), перетво­рення на індивідуальний духовний світ людини;

Рис. 1. 60

• культурно-побутова — це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім'ї, побутові проблеми (органі­зація відпочинку, вільного часу), освіта, виховання

Соціальні відносини виникають між людьми у процесі їхньої діяльності та спілкування Вони характеризують життєдіяль­ність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні Суспільство протягом усієї своєї історії існує, створюючи різного роду спільноти. Це зумовлено біологічною взаємозалежністю людей, перевагами співробітництва і розподілу праці, а також винятковою здат­ністю встановлювати взаємини через символічні комунікації Спільна діяльність людей породжує складну систему соціаль­них зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле — соціальну спільноту і через неї у соціальну систему

У сучасному суспільстві кожна людина належить до безлічі різних соціальних інститутів (рис. 1. 61), тоб­то форм закріплення і способів здій­снення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує стабільне функціону­вання суспільних відносин Людина є членом сім'ї, навчається в школі, працює на виробництві, користуєть­ся громадським транспортом тощо Кожного разу вона є членом окремої соціальної спільноти

Соціальна спільнота — це реально існуюча сукупність лю­дей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, від­носинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цільності

Соціальні спільноти бувають: групові, масові, соціально- родинні, етнічні, соціально-територіальні

Групові: класи, верстви, соціально-демографічні групи, про­фесійні групи та ін

Масові: учасники суспільних рухів, аудиторія глядачів, лю­бительські об'єднання.

Соціально-родинні: сім'я, рід, плем'я.

Рис. 1. 61

Етнічні: етнос, народність, нація, національна меншина. Соціально-територіальні: мешканці житлових будинків, сіл, району, міста, області

Функціонально соціальні спіль­ноти спрямовують дії своїх членів на досягнення групової мети (рис. 1. 62). Соціальні спільноти можуть виника­ти спонтанно (мимовільно) чи інсти- туціоналізовано (організовано), бути формальними чи неформальними. Будь-яка соціальна група може роз­глядатися як суб'єкт системи «люди­на — життєве середовище» і визна­чати рівень цієї системи

1.6.3. Соціальні небезпеки. Небезпеки, спричиненінизьким духовним та культурним рівнем.

Небезпеки психотропного впливу