Румунія у 20-х роках

Війна завдала збитки у 31 млрд. золотих лей, 800 тис. чоловік загинуло. Внаслідок приєднань територія Румунії збільшилася з 137 903 до 294 967 кв. км, а населення — з 8 до 16 млн. чоловік. Промисловий потенціал збільшився на 23,5%. Найбільш розвиненим в промисловому відношенні регіоном була Трансільванія: на її території було зосереджено більше половини промислового вироб­ництва й понад 80% потенціалу металургійної промисло­вості. Румунія продовжувала залишатися аграрною країною. 81,6% — була зайнята в сільському господарстві. В промисловому вироб­ництві переважали легка та харчова індустрії. У важкій промисловості було зайнято менше третини всіх робітни­ків. В економіці зберігалося панування іноземного капіталу, що інвестував 78% всіх підпри­ємств.

Після війни Румунія перетворилася на державу, де національні меншини (угорці, німці, українці та ін.) скла­дали більше чверті населення, але уряд провадив політику насильницької румунізації та обмеження прав національ­них меншин. В листопаді 1918 р. до складу Румунії було введено Буковину.

Економічна криза вразила Румунію 1928 р., коли різко скоротився обсяг промислового виробництва майже всіх галузей. Найбільшої глибини криза досягла в 1931-1932 рр. Багато банків і підприємств збанкру­тували, тоді як великі монополії, пов'язані з іноземним капіталом, зміцнили свої позиції. За роки кризи значно погіршилася внутрішньополітична обстановка, часта зміна урядів: з 1929 по 1933 рр. змінилося 10 кабінетів. 1930 р. до країни повернувся принц Кароль, що коронувався на престол як король Кароль II. Новий мо­нарх не приховував свого прагнення до встановлення ре­жиму особистої диктатури.

Уряд Т. Татареску взяв курс на зближення з нацистською Німеччиною. "Залізна гвардія" ставала впливовішою фашистською пар­тією в Румунії.