Вищі органи влади за Конституцією 30 квітня 1924 р

- Вибори до парламенту були двоступеневими і відбувались за мажоритарною системою.

- Жінки лише з 1930 р. Отримали право обирати та бути обраними до муніципальних органів влади, з 1934 р. – до меджлісу.

- Декларувалися всі головні демократичні права і свободи.

Президент здійснював разом з урядом виконавчу владу. Обирався на 7 років

Уряд – Кабінет Міністрів президент із числа депутатів парламенту призначав прем’єр –міністра, який формував уряд

Великі національні збори – парламент (меджліс) Законодавча влада

Вибори

Реформи	Зміст реформи
Демократизація країни	Проголошено демократичні права та свободи. Жінки отримали рівні права з чоловіками, за двійнятком державної служби. Заборонено багатошлюбність
Адміністративна	Замість губерній запроваджувались округи (вілаєти)
Правова	Мусульманське законодавство замінено цивільними кодексами за європейським зв’язком. Створювалося світське судочинство з європейським законом
Економічна	Запроваджене державне регулювання економіки. Уряд сприяв розвиткові імпортозамінних галузей промисловості. Здійснювалося будівництво залізниць, промислових підприємств, портів тощо. Уряд надав підтримку розвиткові національної промисловості. Створювалися умови для приватної підприємницької діяльності. Встановленні високі митні тарифи, що захищали національну промисловість від іноземної конкуренції. Скасувались пільги іноземному капіталові
Релігійна	Іслам перестав бути державною релігією. Закриті мусульманські школи. Іслам відокремлювався від держави та школи. Із повноважень духівництва вилучалося судочинство
Фінансова	Створено Центральний республіканський банк. Проведено податкову реформу
У галузі освіти	Запроваджена світська освіта. Відмова від арабської абетки і повернення до латинської. Відкрилися середні і вищі навчальні заклади
У побуті	Запроваджено європейське літочислення та календар. Запроваджувався європейський стиль одягу і заохочувалося його носіння. Жінки могли з’являтися на вулиці без паранджі. Скасовано родові титули („паша”, „бей”, „ефенді”), запроваджено прізвища

2. Китай безпосередньо не брав участі у Першій світовій війні. Проте Паризька мирна конференція прийняла рішення передати колишню німецьку орендну територію – провінцію Шаньдун – під управління Японії, що викликало масове незадоволення населення Китаю.

„ Рух 4 травня” став початком нового етапу в революційному процесі Китаю. Насамперед це вплинуло на формування партії Гоміндан (Національна партія). 1923 р., коли Сунь Ятсену – лідеру Гоміндану – поталанило пройти до влади в Південному Китаї, у провінції Гуандун, столицею якої є м. Гуанчжоу (Кантон), він розпочав роботу за творення нової партії та власної армії.На першому конгресі Гоміндану 1924 р., в якому взяли участь і комуністи, було проголошено політику єдиного фронту, осередком якого мала стати згуртована дисципліною й сурово централізована за радянським зразком група революціонерів радикального спрямування. За допомогою радянських військових радників – М.Бородіна, П. Павлова, В. Блюхера – була створена військова школа у Вампу, що стала кузнею кадрів революційних командирів і комісарів. Авторитет уряду Сунь Ятсена в Гуаньчжоу зростав. Смерть Сунь Ятсена у березні 1925 р. Стала відчутною втратою для революції, проте не зупинила її розгортання.

1 липня 1925 р. У Гуанчжоу уряд проголосив себе Національним урядом Китаю й розпочав боротьбу за об’єднання країни

Після другого конгресу Гоміндану навесні 1936 р. Фактична влада опинилася в руках Чан Кайші, що став головно- командува- чем

У липні 1926 р. гомінданівські війська виступили у Північний похід, наслідком якого стало приєднання до територій, контрольованих Чан Кайші, Шанхая, Нанкіна, Ухані та інших великих місті провінцій Китаю. До гомінданівської армії вливалися пореформовані загони розгромлених армій генералів-мілітаристів, а також на весну 1927 р. чисельність її зросла майже втричі

Об’єднання Китаю було фактично завершене. Усі політичні сили в країні, за винятком комуністів, визнали уряд Чан Кайші. Наприкінці 1928 р. ЦВК Гоміндану ухвалив офіційне рішення про завершення воєнного етапу революції та про початок політичних перетворень

Навесні 1927 р. Чан Кайші проголосив у Шанхаї власний Національний уряд. Лідером гомінданів Ухані спершу намагалися чинити опір переворотові, але восени того ж року Чан Кайші здобув Ухань

В Індії Перша світова війна стала поштовхом до зростання національно-визвольного руху. Особливістю індійського руху було проголошення ненасильницької форми виступів – сатьяграха (М. Ганді).

10 квітня 1919 р. англійська влада вислала без суду з Амрітсара двох видатних громадських діячів – Кітчу і Сатьяпала. 13 квітня, у день релігійного свята, на майдані відбувався масовий мітинг жителів міста на знак протесту проти цієї акції. Солдати, викликані напередодні до міста, перетнули вихід з майдану і відкрили вогонь по беззбройному натовпу. Майже 1 тис.осіб було вбито і приблизно вдвічі більше поранено. Амрітсарська бійня спричинила нове піднесення національно-визвольного руху в країні

У 1922 р. в м. Чаурі -Чаура місцеві жителі, доведені до відчаю утисками колоніальної влади, вбили 22 поліцаїв. Керівництво ІНК, збентежене виходом антианглійської боротьбі за межі насильства, ухвалило припинити кампанії громадянської непокори. Внаслідок цього, а також репресій, до яких удалися колонізатори, рух пішов на спад.

У 1918- 1922 рр. Зросла активність робітничого класу. Страйки охопили усі промислові центри країни, почали створюватися перши профспілки, а з 1920 р. утворився Всеіндій- ський конгрес профспілок. Значного розмаху набув селянський рух. Активну участь у визвольній боротьбі брали й мусульмани. У 1918 р. в Індії виник халіфатський рух, анти британський по суті.

Й грудні 1920 р. на сесії Індійського національного конгресу (ІНК) було вирішено розпочати компанію громадянської непокори. Ця компанія супроводжувалася бойкотування англій -ських товарів, закриттям лавок і магазинів, відмовою від праці в англійських установах і т.ін

Основні принципи соціально-політичного й філософсько-релігійного вчення гандизму:

- досягнення незалежності Індії через залучення до боротьби широких народних мас за дотримання ними принципу насильства;

- засудження класової боротьби;

- визнання гармонії класових інтересів і вимога розв’язання всіх конфліктів через арбітраж, виходячи з концепції опіки селян поміщиками, а робітників – капіталістами;

- прагнення об’єднати в боротьбі за незалежність усіх індійців, незалежно від релігії, національності, касти і класу, під керівництвом ІНК.

Сатьяграха передбачала:

- відмову від титулів, наданих британцями;

- байкотування урядових установ, навчальних закладів;

- організацію мирних демонстрацій, політичних страйків;

- у виняткових випадках –відмову від сплати податків.

Поміркуємо разом: - Які наслідки мала І Світова війна для Туреччини?

- У чому полягала сутність перетворень Кемаля Ататюрка?

-Назвіть причини й рушійні сили «Руху 4 травня» в Китаї.

-Вкажіть наслідки і значення «Руху 4 травня».

-У чому виявилося протистояння Гоміндану і КПК.

-Назвіть причини кампанії громадянського непокори.

-Проаналізуйте основні принципи соціально-політичного і філософсь

ко- релігійного вчення М. Ганді.

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ ТА ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ (1924 -1929)

Тема: Доба «процвітання» в США. Велика Британія і Франція в 20-і р.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Називати основні внутрішньополітичні події в США,

Великобританії, Франції періоду стабілізації;

- описувати політику «жорстокого індивідуалізму» за

президентів- республіканців у США; внутрішню політику

консервативних і лейбористських урядів у Великій Британії;

політику «уряду національного порозуміння» у Франції;

-харктеризувати добу «процвітання» у США; характеризував-

ти соціально- економічний розвиток Франції у 20-і рр..

План.

1. Доба «процвітання» США.

2. Велика Британія в 20- ті рр..

3. Особливості стабілізації у Франції.

1. Перша світова війна надала потужного поштовху еко­номічному розвитку США й посилила їхній політичний вплив у світі. У США не було руйнації виробництва, вступила у війну в квітні 1917 р., людські втрати склали 50 тис. вбитих й близько 250 тис. поранених; еміграція; виступали постачальником військових матеріалів, харчів і сировини країнам, прибу­ток американських монополій склав 33,6 млрд. доларів. Гігантські кошти забезпечили капі­таловкладення в американську економіку. Відбувається модернізація виробництва.На початку 20-х років Сполучені Штати за­безпечували майже половину світового видобутку кам'я­ного вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну та сталі, 2/3 світового видобутку нафти, 85% світового вироб­ництва автомобілів. США перетворилися на найбільшого кредитора (11,1 млрд. доларів) Нью-Йорк став індустріально-фінансовим центром світу.

Різке зростання частки США в міжнародній еконо­міці створило умови для їхнього вторгнення у сфери світової політики: "14 пунктів" Вільсона, домагалися міжнародного визнання принципів "відчинених дверей" і "рівних мож­ливостей" з метою послаблення позицій європейських держав та посилення американського впливу в країнах Азії, Африки та Латинської Америки.

20-ті роки були для Сполучених Штатів роками про­цвітання. На кінець 20-х років США виробляли стільки ж промислової продукції, скільки весь інший світ. Надзвичайно швидкі темпи економічного зростання пояснювалися політичною стабільністю, фінансовою міц­ністю, величезними резервами внутрішнього ринку, про­текціоністською політикою держави. Відбувалося докорін­не оновлення основного виробництва, зводилися нові фабрики та заводи. Стрімко розвивалися нові галузі промисловос­ті (1929 р. випу­щено 5/6 світового виробництва авто).Збільшення національного доходу - за1923-1929 рр. зріс з74,3 млрд. до 86,8 млрд. доларів.

На виборах 1920 р. до влади прийшли республіканці - Уоррен Гардінг, 1924 р. Кальвін Кулідж) які відкидали концепцію державного регулювання соціально-економічних стосун­ків. Саме їх президентства ввійшли в історію під назвою «проспериті» - процвітання.

2. Велика Британія досягла здійснення своїх інтересів за підсумками війни: усунуто конкурента — Німеччину, отримано частину репарацій, захоплено більшість німецьких колоній, зміцнено позиції в Африці та на Близь­кому Сході. Однак перемога дісталася дорогою ціною. її людські втрати становили 743 тис. вби­тих й 1693 тис. поранених. Промислове виробництво ско­ротилося на 20%, видобуток вугілля — на 21%, суднобудівництво — на 32%. Велика Британія втратила біля третини національного багатства, близько 40% торговельного флоту. Бри­танська імперія втрачала колишню могутність: домініони домоглися більшої самостійності. Зростання державного боргу.

На політичній арені діяли три найбільші політичні партії: консервативна, ліберальна, лейбористська партія.

На виборах 1918 р. було сформовано коаліцій­ний уряд з консерваторів і лібералів, очолюваний Девідом Ллойд Джорджем — лідером лібе­ральної партії. Було прийнято програму допомоги без­робітним та будівництва дешевих жител. 1921 р. впроваджено 9-річну безкоштовну обов'язкову освіту. Уряд Д. Ллойд Джорджа надав 1921 р. статус домініону Ірландії. Однак шість графств Північної Ірландії з переважно протестантським населенням залишились у складі Великої Британії.

Уряд лейбористів Р. Макдональда (1924 р.) збільшив розміри допомоги безробітним і пенсії старим, зменшив мито на деякі товари, покращив систему страху­вання з безробіття, збільшив видатки держави на житлове будівництво. Визнав СРСР.

У жовтні 1924 р., консерватори сформували уряд, за них виник конфлікт у вугільній промисловості. Власники шахт були зацікавлені у змен­шенні високої собівартості вугілля й підвищенні його кон­курентоспроможності на зовнішніх ринках. Вони прагнули досягти цього за рахунок скорочення заробітної плати. Влітку 1925 р. власники шахт висунули ультимативні вимоги гірникам - зменшення зарплати та скорочення робочого дня. 4 травня 1926 р. оголосили загальний страйк (18 млн.) 12 травня припи­нення страйку. Зар­плату гірників було зменшено, а робочий день подовжено.

3. Франція більше, ніж інші держави, постраждала під час світової війни: 1,4 млн. вбито та 750 тис. поранено, північні промислові де­партаменти, де відбувалися військові дії, були зруйновані, виведено з ладу 6 тис. км залізничних колій, 52 тис. км шосейних доріг, 325 тис. га орної землі стали непридатні для використання, державний борг сягнув 300 млрд. франків. Водночас війна значно вплинула на економіку Франції: виникли нові індустріальні райони: Центральний, Південний, Південно-Західний, нові підприємства — Рено, Сітроен. Повернення Ельзасу та Лотарингії по­двоїло потужність металургії. До 1935 р. Франція експлуатувала вугільні запаси Саара. Країна швидко пере­творювалася з аграрно-індустріальної країни в індустріаль­но-аграрну. Після війни уряд Ж. Клемансо намагався посилити патріотичні настрої.

В1924-1929 рр. у Франції відбувалися стабілізація. Високі темпи про­мислового розвитку пояснюються отри­манням репарацій з Німеччини (9 млн. марок золотом), використанням саарського вугілля та лотарингської руди, наявністю дешевої робочої сили в колоніях, прибутки від туризму. Сільське господарство розвивалося досить успіш­но. У 1929 р. при­бутки від цінних паперів майже утричі перевищували при­буток від промисловості.

За темпами промислового розвитку у роки стабілізації Франція випереджала Німеччину та Велику Британію й поступалася США. У 1930 р. обсяг промислового виробництва 40% перевищив довоєнний рівень.

Поміркуємо разом: - Назвіть фактои економічного буму в США.

- Чому період 1920-х років називають процвітанням?

- У чому відмінність політики урядів у Великій Британії?

- Чим різнився розвиток Франції після І Світової війни від розвитку Великої Британії, а в чому був схожий?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

Тема: Німеччина в період Веймарської республіки. Створення корпоративної системи в Італії.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Називати основні внутріполітичні події в Німеччині періоду

стабілізації 1924-1929 рр.;

- описувати становлення Веймарської республіки в Німеччи

ні; хід створення корпоративної системи в Італії;

- характеризувати головні її структурні елементи;

- давати характеристику діяльності Муссоліні.

План.

1. Німеччина в період Веймарської республіки.

2. Створення корпоративної системи в Італії.

1. Повоєнний розвиток Німеччини відбувався за несприятливих для неї зовнішньополітичних умов. Версальський договір накладав на країну великий тягар і принижував національну самосвідомість німецького наро­ду, створював усі передумови для зростання націоналістич­них і реваншистських настроїв.

3 кінця 1918 р. економічне становище Німеччини безу­пинно погіршувалося. Втративши багату сировиною про­вінцію Ельзас-Лотарингію й передавши Франції на 15 років право експлуатації ресурсів Саарської області, Ні­меччина позбавилась 75% видобутку залізної руди, 25% вугілля, 35% виплавки сталі. Згортання військової промис­ловості та демобілізація армії спричинили масове безробіт­тя. Країна зазнавала гострої нестачі сировини, продуктів харчування, палива. Спекуляція. Інфляція. Різко загост­рилася соціальна обстановка.

Після Листопадової революції 1918 р. в Німеччині виникло багато таємних військових гуртків, що прагнули знищити республіку і відновити сильну Німеччину (НСДАП). 8 листопада 1923 р., в пивному барі "Бюргерброй" Гітлер разом із штурмовиками з СА увірвався до зали, проголосив "програму" створення "національного уряду". 1925-1927 рр. відбулася консоліда­ція націонал-соціалістів

Економічний розвиток Німеччини у 1924-1929 рр. не був сталим. Лише 1926 р. в країні почалося промислове підне­сення. Індустріальне вироб­ництво 1929 р. складало 117% відносно рівня 1913 р. Частка в світовому промисловому виробництві зросла до 12%. Швидкими темпами розвивалися кам'яновугільна, хімічна та газова га­лузі промисловості, обробка металу, електротехніка. У роки стабілізації вживалися заходи для модернізації підприємств, концентрації. США надали Німеччині 16 млрд. марок позик.

1925 р. президентом республіки став кайзерівський фельдмаршал Гінденбург.

2. Основою ідеології італійського фашизму був примат нації. Інтереси нації повинна була виражати фашистська держава. Ґрунтуючись на принципах корпоративізму, держава повинна була примиряти в своїй єд­ності різноманітні суспільні інтереси. У свою чергу, корпоративізм трактувався фашистами як "новий тип політичної організації суспільства". Програма фашистів міс­тила скасування сенату, поліції, каст, привілеїв і титулів; загальне виборче право, гарантії громадянських свобод, скликання Установчих зборів, відміну таємної дипломатії та загальне роззброєння; заборону банківських операцій та прогресивний податок на капітал; встановлення для всіх 8-годинного робочого дня та мінімуму зарплати; участь робітників у технічному керуванні підприємствами; націо­налізацію військової промисловості; передачу землі селя­нам; заборону дитячої праці до 16 років; загальну освіту та безкоштовні бібліотеки.

Відразу після перевороту, незважаючи на збереження парламентських форм, з'явилися нові державні ін­ститути: в грудні 1922 р. — "Велика фашистська рада", в січні 1923 р. королівським декретом було закріп­лено створення фашистської міліції - "Добровільна міліція національної безпеки". ВФР контролювала законопроекти перед внесенням їх до парламенту, діяльність самого уряду. 3 квітня 1926 р. прийнято закон, що затвердив контроль уряду над профспілками. 5 листопада 1926 р. видано закон про розпуск усіх "антинаціональних" партій. В квітні 1927 р. було прийнято "Хартію праці", згідно з якою встановлювався корпоративний принцип структури держави та суспільства Італії. Замість профспілок створю­валися корпорації, що об'єднували робітників і підпри­ємців кожної галузі виробництва, вони знаходились під державним контролем. Кандидатів до парла­менту тепер могли висувати тільки корпорації.

Воснову фашистської доктрини було покладено ідею "загальнонаціональної" влади, що стояла на варті "загальних інтересів". Виходячи з цієї ідеї, фашисти вима­гали від народу повної покори. В цей період було видано закони про чистку державного апарату від "підозрілих елементів", про заборону всіляких асоціацій, що не конт­ролюються фашистською партією, про право префекта конфіскувати номери газет. Особливе місце посідав закон від 24 грудня 1925 р. про права прем'єр-міністра - глава уряду звільнявся від відповідальності перед парламентом і не був зобов'язаний подавати до відставки в разі висловлення вотуму недовіри.

Зовнішня політика. Прагнення до переділу світу швидко зблизило Італію з фашистською Німеччиною та Японією. 1935 – 1936 рр. захопила більшу частину Ефіопії. У 1937 р. Італія приєдналась до Антикомінтернівського пакту, а у 1939 р. Італія і Німеччина уклали між собою "сталевий пакт". Підтримка франкістів в Іспанії в 1936-1939 pp., Італія направила туди 200-тисячний військовий корпус і велику кількість зброї. У 1939 р. Італія захопила Албанію.

Поміркуємо разом: - Назвіть причини встановлення Веймарської республіки.

- Охарактеризуйте позитивні і негативні зміни в економиці Веймарської республіки у 20-ті роки.

- Як ви розумієте термін «корпоративна система»?

- Що таке «Латеранський конкордат»?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

Тема: Утворення СРСР. НЕП.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- називати основні внутрішньополітичні події в СРСР;

- аналізувати утворення СРСР, причини переходу до непу.

План.

1. Утворення СРСР.

2. Нові економічні перетворення.

1. У роки громадянської війни склався військо­во-політичний союз радянських республік. У національних респуб­ліках різними шляхами більшовики встановили свою владу. Улітку 1919 р. ВЦВК РРФСР видав декрет "Про об'єднання Радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби із світовим імперіалізмом". Було вирішено об'єднати їхні господарські, фінан­сові та залізничні, вій­ськові організації республік. У вересні та грудні 1920 р. РРФСР уклала союзні договори з Азербайджанською та Українською Радянськими республіками, а у 1921 р. з Білоруською, Вірменською, Грузинською республіками.

Проектів створення Союзу було декілька. Передумови: традиційні економічні зв’язки і регіональна спеціалізація в межах загальноросійської економіки.

Проекти союзу:

1. Й. Сталін – входження республік до складу «автономізація». РРФСР на правах автономії.

2. Керівництво Грузії – республіки зберігають атрибути самостійності й незалежності та формують свої відносини на договірних засадах. Створення конфедерації.

3. Ленін – союз на федеративних засадах, де РРФСР буде рівною за правами та обов’язками з іншими республіками.

Створенню СРСР передували з'їзди рад України, Білорусії, Закавказзя, РРСФР, де було винесено рішення про необхідність об'єднання – на рівноправних засадах.

29 грудня 1922р. – конференція уповноважених представників-делегацій національних республік, що затвердила проекти декларацій про утворення СРСР і проект союзного договору.

20 грудня 1922р. І загальносоюзний з'їзд, на якому прийнята декларацію й договір про утворення СРСР. Обрали ЦВК СРСР на чолі з Калініним і РНК СРСР на чолі з В. Леніном.

Січень 1924р. – ІІ загальносоюзний з'їзд рад, прийняв Конституцію СРСР, яка закріпила створення нової держа­ви на засадах автономізації.

2. На початку 1921 р. більшовицька влада опинилася в глибокій кризі: через нестачу сировини й палива третина заводів і фабрик не діяла, обсяг промислової продукції порівняно з 1913 р. зменшився у 7 разів. Чавуну виплавлялося лише 3% від рівня 1913 р., сталі — 5%, вугілля видобувалося 30%. Виробництво цукру зменшилося в 45 разів. Інфляція. Посівні площі скоротилися з 110 млн. десятин до 75 млн. 1921 р. розпочався жахливий голод, що охопив Поволжя, Приуралля, Казахстан, Західний Сибір, південь України. Голодувало біля ЗО млн. чол., загинуло понад З млн. чоловік.

Початком здійснення нової економічної політики став X з'їзд РКП (б) - березень 1921р, що прийняв резолюцію "Про заміну прод­розверстки продподатком". Сутність непу полягала в прове­денні нової економічної політики, заснованої на ринкових відносинах, різноманітних формах власності та економічних засобах управління народним господарством. НЕП повинен був підготувати економічну базу для будівниц­тва соціалізму в радянській державі. В сільському господар­стві передбачалось: заміну продрозверстки продподатком, розмір якого визначався напередодні посівної і був удвічі менший, ніж розмір продрозверстки; дозвіл організовувати кооперативи, а також оренду землі з використанням найма­ної праці. Скасовувалася кругова порука і вводилася відпові­дальність кожного селянина за виконання податку.

З травня 1921 р. розпочалася здача в оренду націоналізова­них промислових підприємств. 6 серпня 1921 р. було проведено децентраліза­цію управління промисловістю - багато підприємств визволено від контролю ВРНГ, об'єднано в трести й переведено на госпрозрахунок.

Скасовано загальну тру­дову повинність, на зміну їй прийшла процедура добровіль­ного найму і звільнення робочої сили. Відбувся перехід від зрівнялівки до відрядної зарплати за результатами праці. Почалося залучення інозем­ного капіталу шляхом створення концесій і спільних під­приємств. Відновлювалися товарно-грошові відносини, було дозволено приватну торгів­лю, набирали сили кредитна, збутова й продовольча кооперації, провадилися ярмарки. До обігу вводилися цінні папери. Для стабілізації фінансів було налагоджено випуск грошей, і конвертованої грошової одиниці — червінця

(1 червінець дорівнював 10 золотим карбованцям). Було організовано діяльність Ощад­ного банку, провадилися регулярні держпозики й випуски цінних паперів.

НЕП істотно змінював вигляд країни, пожвавив її еко­номіку, змінив психологію людей. Але більшовицьке керівництво вважало неп тимчасовою політикою, розрахованою на перехід від капіталізму до соціалізму, і не бажало відмовлятись від своїх комуністичних ідей. Основні економічні важелі залишались в його руках. Зберігався значний державний сектор (важка і більша частина легкої промисловості), зовнішня торгівля була державною монополією, діяв єдиний державний банк, держава формувала ціни на сільськогосподарську і промислову продукцію. У політичній сфері РКП(б) утримувала всю повноту влади.Таке суперечливе становище викликало неодноразові кризи. Приводом до їх виникнення була відмова селян здавати хліб за заниженими цінами. Кризи супроводжувались загостренням політичної боротьби упартійному керівництві між групою Бухаріна, Рикова, Томського (прихильники збереження і розвитку непу) та групою Сталіна, Молотова, Кагановича, Ворошилова. У цій боротьбі перемогла група Сталіна- прихильників військово-комуністичних методів управління економікою, які взяли курс на відмову від непу.

Хоча неп не став довгостроковою політикою, завдяки йому; було відновлено господарство, зруйноване в роки Першої світової і громадянської воєн. Зросло на деякий час промислове та сільськогосподарське виробництво, пожвавилась торгівля і товарообмін, була знята соціальна напруга.

Поміркуємо разом: - Якими були причини переходу до непу?

- На якій основі СРСР було утворено?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

Тема: Країни Центральної та Східної Європи в 20-х роках.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Характеризувати особливості соціально – економічного та

політичного розвитку нових незалежних європейських держав:

Польщі, Чехославччини, Угорщини,Румунії, Болгарії, Югосла-

вії;

- хронологічно співвідносити події та явища теми.

1. Польща у 20-х роках. 7 листопада 1918 р. представники лівих партій створили уряд, що проголо­сив Польщу Народною республікою. 11 лис­топада 1918 р. президентом стає Ю. Пілсудський.

На Паризькій конференції Польща отримала 45 тис. кв. км території. 14 березня 1923 р. прийня­ла рішення про приєднання Східної Галичини до Польщі.

У березні 1921 р сейм прий­няв конституцію Польської республіки, яка об­межувала повноваження глави держави.

Економічне становище в 20-х р. характеризувалося значним зростанням цін і падінням вартості польської валюти. Інфляція призвела до падіння реальної заробітної плати, розгулу спекуляції. 12 травня 1926 р. війська розпочали похід на Варшаву. Пілсудський більшістю голосів депу­татів сейму і сенату був обраний президентом, але відмовився обійнявши пост військового міністра й головного інспектора армії. Фактично він здійснював контроль за внутрішньою й зовнішньою політикою дер­жави. Президентом став Ігнаці Мосцицький.

Стабілізацію з другої половини 20-х р.було до­сягнуто за допомогою іноземного капіталу. Підвищення рівня про­мислового виробництва привело до значного скорочення безробіття, сприяло послабленню соціальних конфліктів. Однак репресії санаційного режиму проти лівих сил, вбив­ства ряду супротивників Пілсудського спричинили незадо­волення в країні.