Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Критерії навчальних досягнень учнів



Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Сумський державний університет

Машинобудівний коледж

ОПОРНІ КОНСПЕКТИ

З дисципліни

“Всесвітня історія ”

Частина І (1900-1939рр.)

Для студентів усіх спеціальностей

2011 р.


Опорні конспекти розроблені викладачем соціальних дисциплін

Якущенко О.А.

Розглянуто і затверджено цикловою комісією соціально – гуманітарних дисциплін

Протокол № 01 від “02” вересня 2010 р.

При оцінюванні навчальних досягнень з історії враховується:

· рівень оволодіння історичними знаннями; знання хронологічних меж періодів, найважливіших історичних подій і процесів; визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;

· рівень умінь групування (класифікації) фактів за вказаною ознакою, розкриття причинно-наслідкових зв'язків між подіями;

· рівень оволодіння практичними вміннями й навичками роботи з історичними джерелами; обґрунтування власного ставлення студента до історичної події, явища, діяча.

Критерії навчальних досягнень учнів

І. Початковий

1 - Студент (студентка) називає одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об'єкти

2 - Студент (студентка) називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об'єктів; вибирає правильний варіант відповіді на рівні «так-ні»; має загальне уявлення про лічбу часу в історії

3 - Студент (студентка) двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; упізнати її за описом; співвіднести рік зі століттям, століття - з тисячоліттям; має загальне уявлення про історичну карту

ІІ. Середній

4 - Студент (студентка) репродуктивно відтворює невелику частину навчального матеріалу теми, пояснюючи історичні терміни, подані в тексті підручника, називаючи одну-дві основні дати; показуючи на карті історико-географічний об'єкт

5 - Студент (студентка) з допомогою викладача відтворює основний зміст навчальної теми, визначати окремі ознаки історичних понять, називати основні дати; показувати на історичній карті основні місця подій

6 - Студент (студентка) самостійно відтворює фактичний матеріал теми, давати стислу характеристику історичній постаті, установлювати послідовність подій; користуватись за допомогою викладача наочними та текстовими джерелами історичної інформації

ІІІ. Достатній

7 - Студент (студентка) послідовно й логічно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, характеризує події (причини, наслідки, значення), виокремлює деякі ознаки явищ і процесів; «читає» історичні карти з допомогою їх легенди; використовує історичні документи як джерело знань

8 - Студент (студентка) володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає правильне визначення історичних понять, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідні історичні явища, визначає причинно-наслідкові зв'язки між ними, встановлює синхронність подій у межах теми; дає словесний опис історичних об'єктів, використовуючи легенду карти

9 - Студент (студентка) оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти та формулює нескладні висновки, обґрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльну характеристику історичних явищ, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв'язки; синхронізує події в межах курсу, аналізує зміст історичної карти

ІV. Високий

10 - Студент (студентка) використовує набуті знання для вирішення нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки, спираючись на широку джерельну базу; рецензує відповіді учнів; співставляє й систематизує дані історичних карт; синхронізує події вітчизняної та всесвітньої історії

11 - Студент (студентка) володіє глибокими знаннями, може вільно та аргументовано висловлювати власні судження, співвідносити історичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії

12 - Студент (студентка) системно володіє навчальним матеріалом; самостійно характеризує історичні явища, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему й визначити шляхи її розв'язання; користується джерелами інформації, аналізує та узагальнює її.

ЗМІСТ

Вступ. 6

Світ на початку ХХст. 8

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914 -1918 рр.

Початок Першої світова війна 1914 – 1918 рр. 13

Військові кампанії та основні битви 1915 -1918 рр. 17

ПОВОЄННЕ ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ

Облаштування повоєнного світу. 21

ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ КРИЗИ ТА РЕВОЛЮЦІЙ 1917-1923 рр.

Формування тоталітарних режимів. 25

Причини, хід та наслідки революції 1917р. та громадянської війни в Росії. Прихід до влади більшовиків. «Воєнний комунізм». 28

Революції в Німеччині та Угорщині 1918 р. Встановлення фашистської диктатури в Італії. 31

Революція в Туреччині. М. Кемаль. Національні рухи в Китаї, Індії. 34

ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ ТА ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ (1924 -1929)

Доба «процвітання» в США. Велика Британія і Франція в 20-і р. 39

Німеччина в період Веймарської республіки. Створення корпоративної системи в Італії. 42

Утворення СРСР. НЕП. 44

Країни Центральної та Східної Європи в 20-х роках. 47

СВІТ У ПЕРІОД ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 1929 -1933рр. ТА ПОДОЛАННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ

США, Велика Британія та Франція в період економічної кризи. 51

Встановлення націонал –соціалістичної диктатури в Німеччині. Іспанія в 30-х роках. 55

Країни Центральної та Східної Європи в 30-х роках. 59

Соціалістичне будівництво в СРСР. 62

Країни Азії та Латинської Америки в 20-30 ті роках. 66

Культура країн світу 1900-1939 роках. 70

Словник історичних термінів. 75

Тема: Вступ.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Характеризувати основні цінності та здобутки

людства на початку ХХ ст.;

- описувати становище у світі на поч. ХХст.

Характерні тенденції світового розвитку в 1901 1939 рр.

Тенденції світового розвитку Реалізація тенденцій
Економічний, технічний та інтелектуаль­ний прогрес. Зміцнення економічної могутності ряду розвинутих країн; нові відкриття в науці і винаходи в техніці. Зростання культурно-освітнього рівня населення.
Нестабільність економічного розвитку країн світу. Виникнення економічних криз, посилення суперечно­стей між економічно розвинутими і відсталими краї­нами.
Зростання напруженості в міжнародних відносинах. Конфлікти, міжнародні кризи, світові і локальні війни.
Посилення національно-визвольної боротьби. Національно-визвольні революції, визволення ряду країн від колоніальної та напівколоніальної залежності.
Розвиток соціальних рухів (в тому числі і найбільш радикальних за формою — ре­волюцій). Зростання кількості громадських організацій, профе­сійних спілок, партій, зміцнення їх ролі в житті суспільства. Посилення революційних рухів.
Протистояння демократії тоталітаризму і фашизму. Боротьба за демократію в різних країнах світу; вста­новлення демократичних (або тоталітарних, фаши­стських режимів).

В історичній літературі є різні варіанти періодизації світового розвитку в першій половині XX ст.

Періодизація світового розвитку в першій половині XXст. (1901— 1939рр.)

1901 — 1904 рр. Відносно стабільне економічне і міжнародне становище в світі.
1905 —1913 рр. Посилення суперечностей між країнами світу, назрівання світової війни.
1914 —1918 рр. Перша світова війна.
1918 —1922 рр. Повоєнне облаштування світу: формування нового балансу сил, утворення нових держав, встановлення кордонів та ін.
1922 —1933 рр. Встановлення фашистських диктатур в Європі. Світова економічна криза (1929 — 1933 рр.).
1933—1938 рр. Зростання міжнародної напруженості, початок воєн за перерозподіл світу. Економічна криза (1937 — 1939 рр.).
1938 — 1939 рр. Утворення двох осередків світової війни: в Європі і на Далекому Сході. Боротьба за колективну безпеку в Європі, проти фашизму. Початок Другої світової війни.

Поміркуємо разом: - Назвіть нові явища в економічному житті розвинутих держав

Європи і США. Поміркуйте,які чинники зумовили їх виникнення.

- Чому вивезення вільних коштів за межі країн в провідних державах світу стало переважати обсяги зовнішньої торгівлі.

- Яким чином нові явища в економіці вплинули на зміни в соціальній структурі суспільства?

- Які соціальні групи втрачали свій вплив у нових економічних умовах, а які здобували?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005

Тема: Світ на початку ХХст.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Показувати на карті провідні країни Європи на

початку ХХ ст.;

-визначати особливості соціально-економічного

розвитку провідних країн світу (США, Велика

Британія, Німеччина, Росія та Австро-Угорщина)

на початку ХХ ст.;

-порівнювати державний устрій та особливості

політичного життя розвинених країн;

-хронологічно зіставляти події та явища теми.

План.

1.Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку провідних країн світу (США, Велика Британія, Німеччина, Росія та Австро-Угорщина) на початку ХХ ст.

2.Національно – визвольні рухи в Індії та Китаї. Особливості модернізацій них процесів у Японії.

3.Загальна характеристика процесів у країнах Латинської Америки.

1. Визначальними тенденціями світового розвитку були на початку ХХ ст.. економічний, технічний та інтелектуальний прогрес, національно-визвольні та соціальні рухи, протистояння демократії й тоталітаризму. Провідними країнами у цей період стають США, Велика Британія, Німеччина, Росія та Австро-Угорщина.

Країна Особливості політичного устрою
США 1.Сполучені Штати Америки жили за Конституцією 1787 р. 2.Законодавча влада була делегована Конгресу, який складався з двох палат: палати представників, що обиралася населенням штатів, та сенату, членів якого обирали(до 1913 р.) парламенти штатів. Палата представників і сенат мали рівні права щодо законодавчої ініціатива й прийняття законів. 3.Главою виконавчої влади був президент. Він обирався загальним голосуванням у всіх штатах на 4 роки. За конституцією він був главою держави й уряду. Йому доручалося верховне командування збройними силами. 4.Для усунення президента конституція вимагала обгрунтовного звинувачення у зраді, хабарництві чи інших тяжких злочинах. Це правило також застосовувалося щодо міністрів уряду. 5.Верховний суд користувався правом пуллірікації (скасування) будь-якого закону, як феодального, так і штату, якщо буде доведено,що він суперечить конституції. Також Верховний суд отримав повноваження видавати накази, обов’язкові для органів виконавчої влади, включаючи президента і міністрів.
Велика Британія 1.Основу британської монархії становить конституційний акт 1689 р., відомий під назвою „Біль про права”. У ньому вказувалось, що тільки парламент має право приймати або скасовувати закони, встановлювати нові податки та розподіляти державний бюджет. Із часом „Біль про права” доповнювався та удосконалювався. 2.Британський парламент складався з двох палат: вищої - палати лордів (представники найшановніших родин, титул лорда є спадковим) та нижньої – палати общин. Нижня палата обиралася на основі загального голосування. Правом голосу користувалися всі особи чоловічої статі, які мали ступінь осілості 12 місяців, помешкання чи наймали житлову площу не менше ніж за 10 фунтів. 3.Домінували дві партії: консерватори (торі) і ліберали (віги). Від партії, що перемогла на виборах, обирали голову уряду – прем’єр-міністра, а партія, яка програла, переходила в опозицію. Прийняття того чи іншого рішення залежало від парламентської більшості.
Франція 1.Із 1875 р. Існувала Третя республіка. За ухваленою того ж року Конституцією державу очолював президент, який обирався Національними зборами (парламентом) на сім років і міг бути переобраним на будь –який строк. Конституція надавала йому права командування армією і розпуску парламенту 2.парламент складався з двох палат: вищої (сенат) і нижчої (палати депутатів). До вищої входило 300 сенаторів, 225 з яких призначалися на 9 років, а інші довічно обиралися самими сенаторами. Палата депутатів обиралася на основі загального чоловічого виборчого права. 3.Рада міністрів призначалася президентом, але була підзвітна парламенту. 4.Місцевого самоврядування практично не існувало. За законами 1876-1882 рр. Посади мерів стали виборними. Реальна влада у департаментах належала префектам, які призначалися урядом.
Німеччина 1.Згідно з конституцією 1871 р. До Німецької імперії входили 22 монархії (серед них Прусія, Баварія, Саксонія) і 3 „вільних міста” (Любек, Бремен, Гамбург). 2.На чолі імперії стояв король Прусії. Він отримував титул імператора, був головнокомандувачем збройних сил, призначав урядовців, включаючи голову уряду – союзного канцлера, делегатів Прусії до верхньої палати парламенту і міг здійснювати безпосереднє керівництво міністрами.   3.Вищим законодавчім органом бундестаг (парламент), який складався з двох палат: верхньої – бундесрату та нижньої – рейхстагу (обирався на 5 років, володів обмеженою законодавчою ініціативою). 4.Імперський уряд був представлений собою канцлера. Кабінету міністрів не існувало; міністри, які мали певне коло обов’язків, були підлеглими канцлера.
Росія 1.Російська імперія залишалась осередком абсолютизму. 2.Цар спирався на централізований і підпорядкований лише йому бюрократичний апарат. 3.Державна рада була дорадчим законодавчим органом, члени якої призначались довічно з числа вищої знаті. Але пропозиції, які висловлювались членами Держради під час обговорення законопроектів, не обмежували свободу прийняття рішення російського монарха. 4.Виконавчий орган самодержавства – Рада міністрів – мав консультативні функції. 5.Сенат, створений з Петра І, здійснював функції Верховного суду. Сенатори, призначені царем довічно, мали знайомити громадськість з новими законами, тлумачити їх, контролювати їх виконання. 6.Державні посади обіймали представники лише дворянського стану. Вони також обіймали ключові посади в органах місцевого самоврядування – генерал-губернатора (відповідав за збирання податків та охорону державного майна). В управлінні на місцях дворянство брало участь через інститут „предводителів дворянства”, які обирались на місцях самим дворянством і затверджувались царем.
Австро-Угорщина 1.На чолі Австро-Угорщини стояв австрійський цісар з династії Габсбургів, який одночасно носив титул короля Угорщини. Формально його влада була обмежена рейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині. 2.Спільними для всієї імперії були три міністерства: закордонних справ, військове та морське, фінансів (останні два передбачались в обох частинах імперії). Усі інші міністерства були самостійними для Австрії та Угорщини. 3.Законодавча влада щодо спільних справ обох частин держави здійснювалась спеціальними „делегаціями”, які скликалися щорічно по черзі у Відні та Будапешті. До їх складу входило по 60 делегатів від рейхсрату та сейму. Видатки на загальноімперські потреби розподілялися пропорційно для обох частин імперії, згідно зі спеціально укладеною угодою.     4.За австрійською конституцією 1867 р. утворювався рейхсрат – двопалатний парламент, що складався з палати панів та палати депутатів. До палати панів, крам спадкових членів, імператор міг призначати по життєвих членів. Палата депутатів формувалася шляхом виборів від окремих провінцій. 5.Виборче право було обмежено майновим і віковим цензом та куріальною системою. І тільки у 1907 р. В Австро-Угорщині було запроваджене загальне виборче право і ліквідована куріальна система виборів.

Серйозні зміни відбулися у суспільстві та його структурі. Зріс рівень життя, поліпшилися умови праці та побуту, збільшилась тривалість життя і загальний добробут. Суспільство ставало більш однорідним. Зникли станові привілеї. Значну кількість населення становили нові середні верстви: фермери (у США), селяни-власники и(Франції – до 60 % населення), кваліфіковані робітники і взагалі робітники (наприклад, інженерно-технічний персонал), службовці, вчителі, лікарі, працівники сфери обслуговування – їх часто узагальнено називають середнім класом.Основною віхою в історії політичних партій на рубежі ХІХ-ХХ ст.. стала поява соціалістичних партій різного спрямування: від соціал-демократичних до націонал-соціалістичних.Установчий Конгрес ІІ соціалістичного Інтернаціоналу відбувся у липні 1889 р. у Парижі. ІІ Інтернаціонал став впливовою силою у робітничому русі. У 1912 р. до нього входили представники соціалістичних та соціал-демократичних партій в 23 країн.

2. У серпні 1900 р. 20-тисячна армія восьми держав (США, Англії, Росії, Франції, Німеччини, Японії, Австро-Угорщини й Італії) з особливою жорстокістю придушила народне повстання в Китаї.Боротьба проти іноземців й маньчжурської династії тривала (маньчжурів китайські патріоти також вважали чужоземцями). За цих умов виникає ряд революційних організацій. Провідна роль серед них належала „Союзу китайського відродження”, який очолював Сунь Ятсен. Головною силою національно-визвольного руху було демократичне крило національної буржуазії, яка прагнула повалити маньчжурську (циньску) династію й розв’язати аграрне питання.Улітку 1905 р. Майбутній лідер національно визвольного руху Сунь Ясен об’єднав кілька революційних організацій в „Об’єднану революційну лігу Китаю”. Програма „Об’єднаної Ліги” передбачала вигнання маньчжурів, визволення Китаю, встановлення республіки й націоналізацію землі. Сунь Ятсен висунув так звані „три народні принципи”: націоналізм, народовладдя, народне благоденство. 2 грудня 1911 р. Делегати провінції, які зібралися в Нанкіні на конференцію, проголосили утворення Китайської республіки. Сунь Ятсена обрали її тимчасовим президентом, і 1 січня 1912 р. Він прийняв присягу.13 лютого 1912 р. Сунь Ятсен, подав у відставку на користь Юань Шикая. У березні була прийнята тимчасова Конституція Китайської республіки. У ній закріплювались демократичні свободи. Це було значним кроком на шляху до цивілізованого суспільства. Сунь Ятсен у серпні 1912 р. На базі «Сократичні сили» і деяких інших організацій створив нову партію – Гоміндан.

Національний Рух в Індії У національної буржуазії Індії була своя політична партія – Індійський Національний Конгресс (ІНК), створена ще в 1885 р. У відповідь на дії колоніальної адміністрації по усій країн і розпочався рух «свадеші» (бойкот англійських товарів з метою розвитку місцевої промисловості). У 1907 р. Він переріс у рух «свараджі» (самоврядування). Страйки, мітинги, демонстрації проходили в Бенгалії, Пенджаб, Мадрасі та інших провінціях Індії.

На відміну від Індії та Китаю, Японія вступила у ХХ ст. сильною та доволі стабільною країною. Особливістю економічного підйому на початку ХХ ст. був ряд реформ, що розпочалися в період правління імператора Муцухіто – «доба Мейдзі». Імператор Мейдзі поставив перед собою завдання європеїзувати Японію. Для цього було проведено ряд заходів:проголошено загальну рівність усього населення; проголошено свободу релігії;запроваджено обов’язкову освіту спочатку французького, а згодом і німецького типу; запроваджено загальну військову повинність, нову армію було організовано на прусський манер, а флот – на англійський;студенти отримали можливість навчатися у західноєвропейських університетах;велика увага приділялася розвиткові легкої промисловості.Велике значення для посилення патріотичних настроїв у країні мала перемога Японії у російсько-японській війні 1904-1905 рр. та приєднання Кореї 1910 р. Серед азійських країн Японія булла першою та єдиною країною, що самостійно стала на шлях капіталістичного розвитку. Своєрідність розвитку Японії полягала в значному гальмуванні процесу феодальними пережитками.

3. Незалежні латиноамериканські держави утворилися ще на початку ХІХ ст. тут утвердилась республіканська форма правління. Конституції країн регіону зазвичай наслідувала Конституцію США. Законодавча влада належала здебільшого Національному конгрессу, що складався з двох палат: сенату й палати депутатів, Главою держави й керівником уряду був президент, обраний загальним голосуванням. Проте парламентаризм і демократія багато в чому залишилися формальними. Будь-яке поширення прав і свобод загрожувало існуванню латифундії. Влада в цих республіках належала різноманітним кланам латифундистів і набувала форми особистої влади вождя (каудильйо), який безпосередньо спирався на армію. Величезну роль у житті латиноамериканських країн відігравала верхівка армії – генерали та офіцери, які найчастіше походили з середовища землевласницької аристократії. Армійська верхівка часто-густо визначала напрямок політичних країн., здійснювала військові перевороти і ставила біля керма того чи іншого каудильйо.

Поміркуємо разом: - Проаналізуйте дані таблиці та визначте особливості політичного устрою в кожній країні, порівнюючи їх між собою.

-Визначте особливості національних рухів в Китаї та Індії.

- Що було спільного та відмінного в економічного розвитку країн Латинської Америки?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914 -1918рр.

Тема: Початок Першої світова війна 1914 – 1918 рр.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Описувати процесу створення Троїстого союзу та

Антанти;

- визначати стратегічні плани противників, причини вступу у війну головних учасників;

- пояснювати процес гонки озброєнь, посилення мілітаризму; причини та привід початку І Світової війни;

- хронологічно зіставляти події та явища 1914р.

-

Перша світова війна — трагічна подія, що за своїми масштабами і наслідками не мала аналогів у всій попередній історії людства. В ній узяли участь 38 країн світу з загальною кількістю населення, понад 1,5 млрд чоловік. На фронти Першої світової війни було мобілізовано 70 млн чоловік; близько 10 млн чоловік загинуло і померло від ран. Перша світова війна продовжувалась 4 роки 3 місяці і 10 днів (з 1 серпня 1914 р. по 11 листопада 1918 р.).

Причини і передумови Першої світової війни

Причини війни Передумови війни
Загострення конфліктів між розви­нутими країнами світу, боротьба за територіальний перерозподіл світу, політичну та економічну гегемонію. Відсутність у розвинутих країнах політичних сил, здатних організува­ти боротьбу проти мілітаристської політики національних урядів. Прихід до влади в розвинутих країнах урядів, що проводили мілітаристську політику. Політична та економічна нестабільність в розвину­тих країнах. Створення великих воєнних блоків — Антанти та Троїстого союзу. Наявність складних проблем у таких питаннях, як європейські кордони, сфери впливу у світі та роз­поділ колоній.

Початок Першої світової війни

Приводом до Першої світової війни стало вбивство в Сараєво (Боснія) спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда сербським націоналістом Г. Принципом 28 червня 1914 р.
23 липня Австро-Угорщина під тиском Німеччини висунула ультиматум Сербії.
25 липня Австро-Угорщина розірвала з Сербією дипломатичні відносини, незважаючи на зго­ду сербського уряду виконати майже всі її умови.
28 липня Австро-Угорщина оголосила Сербії війну. Столицю Сербії Белград було піддано ар­тилерійському обстрілу.
ЗО липня Росія як союзниця Сербії оголосила загальну мобілізацію.
1 серпня Німеччина оголосила Росії війну, не отримавши відповіді на вимогу припинити мо­білізацію.
3 серпня Німеччина оголосила війну Франції та Бельгії.
4 серпня Великобританія під приводом захисту Бельгії оголошує війну Німеччині. Разом з нею у війну вступили її домініони та Індія.
6 серпня . Австро-Угорщина оголосила війну Росії. У відповідь війну Австро-Угорщині оголо­сили Великобританія і Франція.
23 серпня Японія оголосила війну Німеччині після відмови останньої передати їй свої терито­рії у Китаї. Війна перетворилася на світову.

Задовго до початку війни генеральні штаби майже всіх країн розробляли плани її ведення. Всі стра­тегічні розрахунки орієнтувалися на короткочасність майбутньої війни.

Стратегічні плани супротивників

Німеччина Короткочасна (6 — 8 тижнів) війна проти Франції, після розгрому якої перед­бачалося спрямувати всі сили на Росію. Передбачалися операції на морських шляхах Великобританії, розгром і знищення її флоту.
Австро-Угорщина Воєнні дії на двох фронтах: в Галичині — проти Росії і на Балканах — проти Сербії та Чорногорії. Не виключалась можливість ведення бойових дій проти Італії.
Росія Розгортання головних сил проти Австро-Угорщини. Бойові дії проти Німеччини, якщо вона спрямує головний удар на Східному фронті. Створення Кавказької армії на випадок війни проти Туреччини. Оборона морських шляхів до Петербургу.
Франція Наступ силами правого крила армій у Лотарингії і силами лівого крила в районі Меца. 2 серпня 1914 р. цей план був доповнений у зв'язку з можливістю наступу німецьких військ через Бельгію. В цьому випадку на лівому фланзі повинна була розгорнутися відповідна оборона і подальший наступ. Французький флот у Середземному і Адріатичному морях повинен був забезпечити перевезення військ і блокування австро-угорського флоту. Частина флоту виділялася для оборони Ла-Маншу.
Великобританія Сухопутних операцій не передбачалося. Флот повинен був встановити блока­ду Німеччини на Північному морі і розгромити німецький флот у генеральній битві. Передбачалося направити експедиційний корпус на континент для до­помоги французькій армії.

У відповідності до цих планів стратегічне розгортання збройних сил ворогуючих країн завершилося до 17 — 19 серпня 1914 р. Воєнні дії відбувалися в Європі, Азії, Африці, на всіх океанах та багатьох морях. У ході бойових дій утворювались великі фронти— Західноєвропей­ський, Східноєвропейський, Балканський, Близькосхідний, Італійський.

Кампанія 1914 р.

Театр воєнних дій Головні події
Західно європейський Німецькі війська вторглися в Люксембург та Бельгію (серпень). Після прикордонної битви французька і британська армії бу­ли змушені відступити під загрозою оточення. Німецька армія здійснила наступ на Париж, закріпилася на р. Марна, потім відступила до річок Ени і Уази (вересень). Утворився позиційний фронт відстанню 720 км — від швей­царського кордону до Північного моря (грудень).
Східно європейський Війська Росії розпочали наступ на Східну Пруссію (серпень). Спочатку наступ розгортався успішно, але незабаром німець­кі війська спромоглися відкинути російську армію від Східної Пруссії. В ході Галіцийської битви (серпень — вересень) російська армія завдала значної поразки австро-угорським військам, узяла Львів, встановила облогу Перемишля, вийшла до Кар­пат. Відбивши спробу контрнаступу німецьких та австро-угорських військ, російські війська перейшли до оборони (ли­стопад).
Балканський Австро-угорські війська вторглися у Сербію (серпень), але були відкинуті на вихідні позиції сербською армією (грудень).
Близькосхідний Турецькі і німецькі кораблі обстріляли Одесу, Севастополь, Феодосію, Новоросійськ (листопад).Росія, а за нею Великобританія і Франція оголосили війну Ту­реччині. Туреччина оголосила «священну війну» проти країн Антанти та розгорнула шість армій в районах проток Дарда­нелли та Босфор, Турецької Вірменії, Сирії, Палестини, Ме­сопотамії. Турецька армія розпочала наступ в Турецькій Вірменії, але була розгромлена російськими військами. Англійський експедиційний корпус здійснив висадку у гирлах річок Тігр та Євфрат. Англійці зайняли Басру, Ель-Курну, міцно закріпилися у південній частині Месопотамії.
Африка, Далекий Схід, Тихий океан Внаслідок поразок у бойових діях Німеччина втратила біль­шість колоній. Вони були захоплені Японією, Великобритані­єю, Францією, Австралією і Новою Зеландією.
Воєнні дії на морі Носили обмежений характер. Бойові дії відбулися на Північному і Чорному морях, Атлан­тичному, Тихому та Індійському океанах, але вирішальної пе­ремоги не здобула жодна із сторін.

Кампанія 1914 р. вичерпала запаси зброї та боєприпасів, що були накопичені перед війною. У всіх воюючих країнах розпочалось термінове розгортання виробництва зброї. Стало зро­зумілим, що війна буде тривалою, а розрахунки генеральних штабів щодо її швидкоплинного характеру виявилися хибними.

Поміркуємо разом: - Чи вважаєте Ви,що перша свтова була фатально невідворотною?

- Які аргументи Ви можете навести на підтвердження своєї точки зору?

-Які із взаємних претензій Центральних держав і країн Антанти могли бути усунені?

-Чи можна Ви назвати країни,чия поведінка свідчила про їхнє бажання уникнути війни?

-Схарактеризуйте настрої,які запанували у країнах Німецького блоку і Антанти напередодні і з початком війни?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

Тема: Військові кампанії та основні битви 1915 -1918 рр.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Визначати причини вступу у війну головних її учасни-

ків, зокрема США, виходу Росії із війни; основні теат-

ри військових дій та кампаній;

-робити критичний аналіз завершення та підсумків війни.

Кампанія 1915 р.

Театр воєнних дій Головні події
Західно ­європейський Ворогуючі сторони перейшли до стратегічної оборони.Точилися бої місцевого значення обмеженими силами (незва­жаючи на рішення Міжсоюзницької ради про надання допомоги Росії з метою відволікання значних німецьких сил зі Східного фронту).
Східно­ європейський Російська армія здійснила наступ в Східній Пруссії, під Переми­шлем, у Карпатах (лютий — квітень).Німецькі війська витіснили російську армію з Галичини (травень — червень), Польщі (липень), здійснили наступ у При­балтиці. Фронт стабілізувався на лінії: Рига - р. Західна Двіна -Барановичі - Дубно - р. Стрипа.
Близькосхідний Найбільш активні бойові дії вели російські війська, що відбили у супротивника райони озер Ван та Урмія. Російське команду­вання ввело війська в північну частину Ірану, аби запобігти за­кріпленню тут впливу Туреччини та Німеччини. Англо-індійські дивізії відкинули турецьку армію, що намагала­ся заволодіти Суецьким каналом.
Італійський Італія оголосила війну Австро-Угорщині (травень).Бойові дії набули позиційного характеру (червень).
Балканський У війну вступила Болгарія, що підписала договори з Німеччи­ною і Туреччиною (жовтень).Австро-німецькі і болгарські війська окупували Сербію наприкінці листопада. Англо-французький корпус, що був направлений для надання допомоги Сербії, відступив у район Салонік, де утворився Салонікський фронт.
Бойові дії на морі Німеччина розпочала підводну війну. Але потоплення пасажир­ських пароплавів викликало протести США та інших нейтраль­них країн. Англо-французький флот зробив спробу форсувати протоку Дарданелли, аби захопити Стамбул і вивести з війни Туреччи­ну, але зазнав поразки (лютий).

Кампанія 1915 р. не виправдала сподівань ворогуючих коаліцій, але для Антанти її наслідки були кращими, ніж для Троїстого союзу. Німеччина опинилася перед необхідністю продовжу­вати тривалу війну на два фронти. Головний тягар боротьби у 1915 р. випав на долю Росії, що забезпечило Франції та Великобританії перепочинок для мобілізації економіки на потреби війни.Почало змінюватися і ставлення населення ворогуючих країн до війни, більш рішучими ставали антивоєнні виступи.

Кампанія 1916 р.

Театр воєнних дій Головні події
Західно­ європейський Наступ німецьких військ під Верденом (лютий — грудень). Англо-французький наступ на р. Сомма (липень — вересень).
Італійський Невдалий наступ італійської армії на р. Ізонцо, відступ під натиском австро-угорських військ (березень —травень).
Східно європейський Наступальні операції російської армії, найважливіша з них Брусиловський прорив (червень — серпень).
Близькосхідний Успішний наступ російських військ на Кавказькому фронті, вихід до турецько-іранського кордону (травень).
Воєнні дії на морі Продовження блокади Німеччини британським флотом. Чорноморський флот блокує Босфор (серпень).Відбувається найбільша морська битва британського і німецького флотів — Ютландська, в якій перемогла Великобританія.

Кампанія 1916 р. не досягла цілей, які були поставлені ворогуючими коаліціями на її початку. Але стратегічна ініціатива перейшла до Антанти. Битви 1916 р. супроводжувалися величезними людсь­кими втратами і великими витратами матеріальних ресурсів та коштів. Німеччина і Росія робили спроби приступити до сепаратних переговорів.

Події 1917—1918 рр.:

Січень 1917 р. Ворогуючі країни продовжували бойові дії на всіх фронтах. Посилився антивоєнний рух.

Лютий 1917 р. - Німеччина оголосила Великобрита­нії «необмежену підводну війну».В Росії відбулася буржуазна рево­люція, влада перейшла до Тимчасового уряду.

Березень 1917 р.- Британські війська активізували насту­пальні операції на Близькому Сході, зайняли Багдад.

Квітень1917р. Війська Антанти зробили невдалу спробу прорвати німецький фронт на р. Ена. США вступили у війну на боці Антанти

Березень1917 р. Війська Південно-Західного фронту провели наступальну операцію, що в цілому закінчилася провалом. З постав­лених цілей вдалося реалізувати тільки одну: зупинити наступ німецьких військ на Україну.

Жовтень 1917 р. Війська Австро-Угорщини розгромили італійську армію поблизу Капоретто. Англія і Франція, аби втримати фронт, змушені були перекинути туди додаткові дивізії.В Росії відбулася соціалістична революція, новий уряд декларував намір вийти з війни.

Початок 1918 р.Радянська Росія припинила бойові дії. На всіх фронтах здійснювалася стра­тегічна оборона. Антанта за допомогою США планує наступ на Німеччину в 1919 р.

Серпень — вересень 1918 р У ході наступальних операцій на За­хідному фронті Німеччина виснажила сили, але не змогла досягти своїх ці­лей. Розпочався наступ союзників на всіх фронтах.

Березень 1918 р.Радянська Росія уклала з Німеччиною мир. Німеччина почала наступ на Західно­му фронті, окупувала Україну, Білору­сію, Прибалтику. Союзники Німеччини (Австро- Угорщина, Болгарія і Туреччина) уклали мирні договори з Антантою

Листопад 1918 р. В Німеччині відбулася революція.11 листопада Німеччина підписала Комп'енське перемир'я з Антантою,визнала себе переможеною і зобов'язалась негайно вивести війська з усіх окупованих територій, а також передати союзникам значну кількість зброї військового майна.
Перша світова війна скінчилась.

Підсумки і наслідки Першої світової війни

Підсумки війни   Поразка Німеччини та її.союзників. Облаштування повоєнного світу.  
Наслідки війни   Масове знищення людей: близько 10 млн чоловік вбито або померло від ран, 20 млн поранено, з них 3,5 млн залишилося каліками Зменшення населення внаслідок голоду та злиднів, викликаних війною, спад народжуваності (наприклад, в Росії — приблизно 5 млн чоловік, Австро-Угорщині — приблизно 4,4 млн чоловік, Німеччині — приблизно 4,2 млн чоловік). Знищення матеріальних цінностей, величезні фінансові витрати на во­єнні потреби (загальна сума становила приблизно 359,9 млрд доларів золо­том). Мілітаризація економіки, зростання воєнного виробництва, вдосконален­ня техніки і подальший розвиток воєнного мистецтва. Поглиблення міжнародних суперечностей, подальший розвиток терито­ріальних претензій, що зрештою призвело до Другої світової війни.  

Поміркуємо разом: - Чому США вступила у війну?

- Чим було зумовлено вихід Росії з війни?

- З якою метою створити загальне об’єднання націй?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

ПОВОЄННЕ ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ

Тема: Облаштування повоєнного світу.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Описувати хід Паризької конференції;

- характеризувати головні положення Версальського

договору з Німеччиною та договорів з її союзника-

ми у І Світовій війні; механізм створення, переваги

й недоліки Ліги Націй;

-визначати причини розбіжностей між державами –

переможницями на Паризький конференції;

-критично аналізувати рішення Паризької мирної

конференції,зокрема статей Версальського договору;

План.

1.Хід Паризької конференції. Головні положення Версальського договору.

2.Умови та наслідки Вашингтоньської конференції.

3.Міжнародні конференції 20-х рр.. Плани Дауеса і Юнга. Пакт Бріана – Келлога.

1. Результати Першої світової війни закріплені в мирних договорах, що були вироблені державами-переможницями на Паризькій мирній конференції. Вона розпочала роботу 18 січня 1919 р. В ро­боті конференції брали участь представники 32 країн. Після тривалих суперечок та дискусій між го­ловними учасниками конференції (Великобританія, Франція, США, Італія) були прийняті рішення з питань повоєнного облаштування світу.

Паризька мирна конференція (1919— 1920 рр.)

Учасники конференції Великобританія, Франція, США, Італія, Японія, Бельгія, Бразилія, бри­танські домініони (Австралія, Канада, Південно-Африканський союз, Но­ва Зеландія), Індія, Греція, Гватемала, Китай, Куба, Польща та ін.
Статус Німеччини та її союзників Переможені країни до участі у конференції були допущені після того, як вже були вироблені проекти мирних угод.
Мета Розробка та підписання мирних договорів з державами, що були пере­можені у Першій світовій війні.
Підсумки Розробленні та підписані мирні договори з Німеччиною, Австрією, Угор­щиною, Болгарією, Туреччиною, що стали основою Версальської системи (системи повоєнного устрою світу). Прийнято рішення про створення Ліги Націй і схвалено її Статут. Визначені заходи щодо підтримки білогвардійського руху і ліквідації ра­дянської влади в Росії.

Найважливішим серед мирних договорів, підписаних на Паризькій мирній конференції, був мирний договір з Німеччиною (Версальський договір), підписаний у п'яту річницю вбивства в Сараєво (28 червня 1919 р.).

Зміст Версальського мирного договору 1919 р.:Перша світова війна офіційно визнавалася завершеною, Німеччина повертала Франції Ельзас та Лотарингію, Бельгії — округи Мальмеді і Ейпен,прусську частину Морене. Німецькі землі на лівому березі Рейну і смуга завширшки 50 км на правому березі увійшли вРейнську демілітаризовану зону, Питання щодо приналежності Шлезвіга, південної частини Східної Пруссії і Верхньої Сілезії повинне вирішуватись плебісцитом, Управління Саарським краєм на 15 років надавалося Лізі Націй.Саарські вугільні шахти проголошувалися власністю Франції (до остаточного вирішення пи­тання про державну приналежність Саарського краю), Німеччина була позбавлена всіх колоній, а також привілеїв у Китаї. Німеччина визнавала незалежність Польщі і передавала їй Познань, частину Помор'я та За­хідної Пруссії. Німеччина визнавала суверенітет Австрії, незалежність Чехословаччини. Німеччина визнавала незалежність усіх територій, що входили до складу колишньої Росій­ської імперії на 1 серпня 1914 р., а також скасування Брестського миру і всіх договорів, укла­дених з нею радянським урядом. Німеччина зобов'язувалась відшкодувати країнам-переможницям збитки у війні. Спеціальна репараційна комісія повинна була визначити загальний обсяг репарацій. Сухопутна армія Німеччини скорочувалась до 100 тис. чол. Німеччині заборонялося мати артилерію, танки, військову авіацію, підводні човни. Скасовувалася загальна військова повинність.

Учасники конференції США, Великобританія, Китай, Японія, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Португалія.
Підсумки конференції Укладання таких документів: Договір чотирьох держав (США, Великобританія, Франція, Японія). Договір п'яти держав (США, Великобританія, Японія, Франція, Італія). Договір дев'яти держав (США, Великобританія, Франція, Япо­нія, Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія, Китай). Трактат про китайські митні тарифи.
Договір чотирьох держав Спільний захист територіальних прав та інтересів сторін, що уклали договір, на Тихому океані.
Договір п'яти держав Обмеження озброєння морського флоту. Відмова від спорудження американських та англійських війсь­кових баз на островах Тихого океану.
Договір дев'яти держав Надання «рівних можливостей» у Китаї в галузі торгівлі та під­приємницької діяльності.
Трактат про китай­ські митні тарифи Закріплення митної нерівності в Китаї.
Значення конференції Завершився повоєнний перерозподіл сфер впливу на Тихому океані та Далекому Сході. Зміцнилися позиції США в цьому регіоні. Зменшився вплив Великобританії і Японії, склався новий хит­кий баланс сил.
2. Конференція, що отримала назву Вашингтонської, відбувалася у складній міжнародній обстановці: країни-переможниці сперечалися через перерозподіл світу і сфери впливу; переможені країни вважали Версальську систему хибною і готувалися до перегляду рішень Паризької мирної конференції.

3. У 1922 —1925 рр. важливими подіями в міжнародних відносинах стали Генуезька, Гаазька, Лозаннська та Локарнська конференції. Ці конференції повинні були сприяти розв'язанню гострих проблем, укріпленню миру, повоєнній відбудові Центральної та Східної Європи. Але в ході роботи конференцій виявилися протиріччя між провідними країнами світу, що не сприяло плідній роботі. Складним питанням для країн-переможниць стало ставлення до нової держави — СРСР.

Міжнародні конференції 20-х років

Генуезька конференція (1922 р.) Брали участь 29 держав, серед них: Великобританія, Австрія, Бельгія, Франція, Фінляндія, Японія, Німеч­чина, РСФРР та ін.; США участі у конференції не брали. Країни-учасниці намагалися врегулювати взаємні фінансово-економічні претензії, але до згоди не прийшли. Незгода радянської держави беззастережно визнати борги царського та Тимчасового урядів; повернути націоналізовані підприємства або відшкодувати їх вартість; відмінити державну монополію на зовнішню торгівлю та ін. викликала невдоволення учасників конференції під час обговорення шляхів встановлення економічних зв'язків з РСФРР, і її роботу було припинено.
Гаазька конференція (1922 р.) Брали участь представники держав-учасниць Генуезь­кої конференції, крім Німеч­чини. Було продовжене обговорення економічних питань, порушених у ході Генуезької конференції. Обговорювались претензії капіталістичних країн до РСФРР, пов'язані зі скасуванням боргів царського і Тимчасового урядів та націоналізацією власності іноземних капіталістів. Прохання РСФРР про надання кредитів було відхилене. Конкретні рішення прийняти не вдалося.
Лозаннська конференція (1922 — 1923 рр.) Брали участь Великобри­танія, Франція, Італія, Ру­мунія, Югославія, Японія, Туреччина, США — спосте­рігач; на деяких засіданнях були присутні представники інших держав (СРСР, Бол­гарія, Швеція). Підписано мирний договір з Туреччиною. Він встановлював но­ві кордони Туреччини, підтверджував розпад Османської імпе­рії, скасовував режим капітуляцій, привілеї іноземців, фінансо­вий контроль над Туреччиною. Туреччина погоджувалась на сплату частини зовнішнього боргу Османської імперії. Підписано конвенцію про режим чорноморських проток. Конвен­ція передбачала демілітаризацію зони проток і вільний прохід. крізь Босфор і Дарданелли торгових і військових кораблів будь-якої країни світу (СРСР конвенцію не ратифікував). Вирішені поодинокі питання: про повернення полонених, обмін грецького та турецького населення та ін.
Локарнська конференція (1925 р.) Учасники: Бельгія, Велико­британія, Німеччина, Італія, Польща, Франція, Чехосло-ваччина. Німеччина парафувала Рейнський пакт — загальний гаран­тійний договір між Німеччиною, Бельгією, Францією, Італією і Великобританією (східний кордон Німеччини не потрапляв під систему гарантій). Учасники пакту зобов'язувалися не порушу­вати Версальський мирний договір, не вчиняти нападів одне на одного і вирішувати всі суперечки за допомогою арбітражу. Підписано франко-польський та франко-чехословацький гаран­тійні договори. Франція зобов'язувалась надавати допомогу цим двом країнам у разі порушення їх кордонів (у тому випад­ку, коли Ліга Націй не буде вживати колективних заходів). Обговорювалося питання щодо антирадянських акцій, але рі­шення з цього приводу не було прийняте.

З 1922 р. у правлячих колах Німеччини дедалі зміцнювались позиції щодо необхідності пере­гляду репараційних платежів. Уряд В. Куно, створений у листопаді 1922 р., узяв курс на припинення репараційних платежів. У відповідь на це Франція і Бельгія в 1923 р. окупували Рурський край. З метою врегулювання питання про репарації міжнародним комітетом екс­пертів держав-переможниць під головуванням Дауеса, а пізніше Юнга, були прийняті репа­раційні плани:

Репараційні плани для Німеччини

План Дауеса (1924 р.) Був затверджений Лондонською конференцією представників країн-переможниць у Першій світовій війні. У відповідності до плану Німеччина отримувала кре­дит у розмірі 200 млн доларів. Встановлювались розміри репарацій та система кон­тролю над німецьким державним бюджетом, грошо­вим обігом, залізницями.
План Юнга (1930 р.) Був прийнятий на Гаазькій конференції з питань репарацій 1929 —1930 рр. У відповідності до плану річні репараційні платежі знижувалися, іноземні контролюючі органи скасову­вались, репараційний податок на промисловість був ліквідований та ін. На практиці план виконувався до липня 1931 р., офі­ційно був скасований у 1932 р.

Наприкінці 20-х років багатьма політиками не виключалася можливість виникнення Другої світової війни. У зв'язку з цим вживалися різні заходи, спрямовані на її відвернення. Демонстрацією прагнення народів світу до миру і співробітництва став міжнародний доку­мент — пакт Келлога-Бріана.

Учасники пакту Франція, США, Німеччина, Великобританія, британські домініони, Британська Індія, Італія, Японія, Бельгія, Польща, Чехословаччина, СРСР та ін. — всього 63 держави.
Зміст пакту Відмова країн-учасниць пакту від війни як засобу національної по­літики.
Значення пакту Пакт — це кульмінаційне досягнення пацифістської дипломатії. Пакт не зміг перешкодити загостренню міжнародного становища і виникненню Другої світової війни 1939 — 1945 рр.
Пакт Келлога-Бріана(Паризький пакт) 1928р.

Поміркуємо разом: - Якими були причини розбіжностей між державами – переможницями на Паризький конференції?

-Чи можна, на Вашу думку,з трьох багатосторонніх договорів під писаних на Вашингтонський конференції виділити один, який був найважливішим для стабільності в регіоні?

-У чому на Вашу думку,полягали сильні сторони і недоліки пакту Бріана-Келлога?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ КРИЗИ ТА РЕВОЛЮЦІЙ 1917-1923рр

Тема: Формування тоталітарних режимів.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Називати основні ознаки та різновиди тоталітаризму;

- характеризувати особливості тоталітарних режимів.

План.

1.Передумови виникнення тоталітаризму.

2.Основні ознаки, форми, соціальна база тоталітаризму.

1. Тоталітаризм – державний лад, що здійснює абсолютний контроль над усіма сферами суспільного життя.

Цей термін було запроваджено ідеологом італійського фашизму Дж. Джитіле на поч. ХХ ст. У 1925 р. вперше пролунав в італійському парламенті.

Тоталітарні режими виникають,як правило, за надзвичайних умов,до яких можна віднести: згубні наслідки війни, зростання нестабільності в суспільстві,масові заворушення; кризу влади,неспроможність узяти ситуацію під контроль звичайними засобами; економічну кризу та її руйнівні наслідки; різке загострення національних і расових суперечностей тощо.

Різновидами тоталітарного режиму є фашизм (в Італії),націонал-соціалізм(в Німеччині) та сталінізм(в СРСР), які виникли у 20 -30 р. XX ст.

2. Тоталітаризм як суспільне явище містить такі основні ознаки:

- абсолютний, загальний, нічим не обмежений конт­роль над життям людей у державі;

- панування єдиної ідеології, єдиної правлячої партії, яка володіє монопольним правом на політичну діяльність; заборона політичної та іншої опозиції й вільнодумства;

- нічим не обмежені насильство, диктатура й терор при досягненні мети; сила — головний аргумент, а мета виправдовує засоби;

- перетворення всієї власності на державну або на власність залежних від держави підприємців; неможливість або надзвичайно ускладнене виявлення особистої ініціати­ви у господарській діяльності;

- мілітаризація, централізація та бюрократизація вла­ди;

- тотальний контроль над духовним життям і творчіс­тю; політичні переслідування, порушення прав та свобод особистості;

- створення системи всебічного впливу на особистість через школу, сім'ю, засоби масової інформації, державні й суспільні організації, діяльність яких повністю контро­люється партійним і державним апаратами;

- домінуюче прагнення поширювати серед інших на­родів свої ідеали та порядки;

- культ особи вождя й перетворення більшості насе­лення на натовп, слухняний його волі.

Цілі фашизму та націонал соціалізму:

Створення фашистських держав, в яких були скасовані демократичні права та свободи громадян.

Війни за «життєвий простір» для своєї нації, знищення інших, «расово неповно­цінних» народів.

Фашизм, його походження та соціальна база

Фашизм формується як ідеологія, що повинна вирішити глобальне питання: яким чином буде розвиватися світ далі і які цінності стануть основами його існування.

Фашизм з'являється під сильним впливом окультизму, магії, астрології, що набули розпо­всюдження у роки Першої світової війни.

В ідеологію фашизму увійшли ідеї філософів, що заперечували перетворюючі можливості людського розуму, аріософів, окультистів (часто-густо пройдисвітів) того часу: Ліста, Лібенфельда, Поля, Глауера, Себоттендорфа, Блаватської та ін., а також праці лідерів фашистських партій.Фашизм був крайньою, злочинною формою націоналізму. Він пропагував теорію «ра­сової вищості», звільнення «життєвого простору» для представників «вищої» раси, вирішення її проблем за рахунок добробуту і самого існування «нижчих» народів.

Фашизм формується як зручна форма впливу на низькі інстинкти натовпу, вирішення со­ціально-економічних проблем, мобілізації зусиль нації, впровадження тоталітаризму і під­готовки до нової війни — реваншу. Фашизм у вигляді політичних партій (в Німеччині націонал-соціалістська), а потім у формі державної влади, спочатку з'являється в Італії та Німеччині, а потім поступово розповсюджується по всьому світу. Формується ідеологія фашизму та націонал-соціалізму, в ряді країн світу створюються фашистські партії та організації.

В Італії, Німеччині, Іспанії, Португалії, Угорщині, Австрії, Румунії та ін. встано­влюються фашистські диктатури.

Соціальна база: монополістична буржуазія: сприяла виникненню фашизму і встановленню фашистської диктатури, дрібна буржуазія,робітники, селяни, інтелігенція, декласовані елементи.

Всі ті, що були невдоволені становищем в країні і сподівалися недемократичними заходами змінити ситуацію на краще, не зупиняючись навіть перед територіальними загарбаннями і знищенням інших народів.

В середині 30-х років фашизм перетворився в ідеологію підготовки Другої сві­тової війни. Фашистські держави стали на шлях територіальних загарбань. Посилився вплив фашистських організацій у Франції та Великобританії. Розпочалась ідеологічна, економічна і військова підготовка до Другої світової війни. Особливо активного характеру вона набула у Німеччині. Марксисти керувалися теорією, згідно з якою головною рушійною силою суспільного прогресу є класова боротьба, а робітничий клас покликаний покінчити з капіталізмом і побудувати безкласове суспільство. Прихильники революційних методів боротьби (комуністи) вважали, що перехід до соціалізму можливий лише в результаті всесвітньої соціалістичної революції (російські комуністи згодом почали відстоювати ідею можливості побудови соціалізму в окремо взятій країні) і встановлення диктатури пролетаріату.

Поміркуємо разом: - Те,що тоталітарні режими запанували у країнах з давньою культурною традицією, закономірність чи випадковість?

Література:

1. Гісем О., Даниленко В., Подобєд А. Всесвітня історія. Новітній період (1914 – 1939рр.) 10 кл. – К.: Ніка-центр, 1999.

2. Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

3. Полянський П. Всесвітня історія. 10 клас. 1914 – 39 рр. – К.: Генеза, 2002.

4. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

5. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

Тема: Причини, хід та наслідки революції 1917р. та громадянської війни в

Росії. Прихід до влади більшовиків. «Воєнний комунізм».

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть

- Називати ключові події періоду повоєнної кризи та революцій;

- описувати хід російської революції 1917р.;

- характеризувати період повоєнної кризи та загострення

соціальних суперечностей;

- аналізувати добу «Воєнного комунізму» в радянській Росії;

- давати власну оцінку діяльності провідних політичних діячів

періоду.

План.

1.Причини, хід та наслідки революції 1917р. Прихід до влади більшовиків.

2. Громадянська війна в Росії.

3. «Воєнний комунізм».





Дата публикования: 2015-10-09; Прочитано: 1382 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.06 с)...