Чехословаччина у 20-х роках

До 1918 р. чеські землі та Словаччина входили до складу багатонаціональної Австро-Угорської імперії. 14 листо­пада 1918 р. Національні збори проголосили Чехословаччину республікою та обрали президентом Томаша Масаріка.

У квітні 1919 р. прийняли закон про аграрну реформу, що встановлював максимум земельного володіння у 250 га землі або 150 га орної площі

На території Словакії 1919 р. за активної допомоги Угорської Червоної Армії було здійснено спробу створення Словацької радянської республіки за російським зразком.

До складу чехословацької держави увійшли Чехія, Моравія, частина Сілезії, Словакія та Закарпатська Україна. Територія Чехословаччини ста­новила 140 тис. кв. км, населення — біля 13,6 млн. чол..: чехів —7 млн., німців — 3 млн., словаків — 2 млн., угорців — 750 тис, українців — 500 тис, поляків — 100 тис. Та «чехізація» створила проблеми міжнаціональних відносинах.

20 лютого 1920 р. Національні збори прийняли Кон­ституцію Чехословацької республіки, що декларувала ос­новні демократичні свободи. Президента обирали Національні збори на 7 років. Законодавча влада належала законодавчим Національним зборам.

На міжнародній арені Чехословаччина орієнтувалася на Францію, а в 1920-1921 рр. разом з Румунією та Югославією створила Малу Антанту.

Чехословаччина, успадкувавши 4/5 промислового по­тенціалу імперії, стала однією з найбільш роз­винених в економічному відношенні країн Центральної та Південно-Східної Європи. Промислове виробництво у 1927-1929 рр. перевищило довоєнний рівень на 20%, за вивозом взуття, бавовня­них тканин посіла друге місце серед європейських країн, а за вивезенням цукру — перше місце.