РОЗДІЛ 3. Породи, породні групи, типи та кольорові форми звірів

Норки

У клітковому звірівництві тривалий час порід не виділяли. Лише в 1968 р. була затверджена перша порода чорного соболя, якого в Україні не розводять. Нині визнані породи стандартних норок із внутрішньопородними типами та шість породних груп кольорових норок; породи сріблясто-чорних лисиць, вуалевих і сріблястих песців та породні групи стандартних і білих азербайджанських нутрій.

Породи, породні групи і типи звірів відрізняються за господарськими властивостями і, в першу чергу, за хутровими якостями. У світовій колекції нараховується і використовується у селекції 270 кольорових форм норок, 27 - лисиць, 8 - песців, 27 - нутрій з відомим генотипом.

У норківництві у 1969 році виділена порода стандартних норок з двома внутрішньопородними типами - чорними та темно-коричневими. До третього типу стандартних норок відноситься виведений в 1988 році у звіроплемгоспі "Переяслав-Хмельницьке" Київської області новий заводський тип норок "переяславська коричнева". Основна різниця між породними типами стандартних норок полягає в ступені селекції за структурою волосяного покриву і забарвленням.

Стандартні чорні норки є нащадками американського, фінського та норвезького поголів'я. Вони мають довжину опушення 16-20 мм, що коротше, ніж у темно-коричневих, а хутро їх має бархатистий вигляд. Волосяний покрив є менш мінливим за довжиною з переважаючим коричневим підпушшям. Вихід молодняку становить більше 4,5 щеняти на самку. Стандартні норки чорного типу розводять у звірогосподарстві "Петрівське" Полтавської області.

Стандартні темно-коричневі норки виведені у звірорадгоспі "Пушкінський" Московської області методом поглибленої селекції. У них довжина остьового волосся становить 19-24 мм і на вигляд воно волохатіше, ніж у чорних. Хутро їх виглядає пишніше при різноманітному забарвленні підпушшя. Коефіцієнт успадкування темно-коричневого забарвлення коливається від 0,13 до 0,31. Показники відтворення досягають 4,7 щенят на самку. Цей внутрішньопородний тип займає провідне місце серед стандартних норок. В Україні його розводять у більшості норкових господарств.

Стандартні норки коричневого типу (переяславська коричнева) виведені з диких, завезених із Одеського звірогосподарства, які, в свою чергу, були закуплені в 1971-1974 pp. у Франції. Звірки мали коричневе забарвлення різної інтенсивності. У Переяслав-Хмельницькому звірогосподарстві виділяли особин, що мали більш темне загальне опушення з блакитним пухом, з подальшим закріпленням і вдосконаленням такого забарвлення.

Створений тип коричневих норок має міцну будову тіла, великий розмір (середня довжина самок 44,0 см, самців - 53,8 см), добру якість опушення. У них покривне волосся шоколадного кольору, пух в основі блакитного і сіро-блакитного забарвлення, а вершини коричневі. Вихід молодняку складає 5,1-5,4 на самку. Стандартні норки є вихідними формами, від яких одержані кольорові типи мутантного характеру.

Забарвлення норки визначає не один, а декілька генів, кожний алель яких позначають двома літерами латинського алфавіту. Повний набір генів кожного типу норок (генотип) визначають у вигляді ряду латинських букв. Генотип забарвлення стандартної норки являє собою комбінацію із 21 пари алельних генів, з яких 14 домінантних і 7 рецесивних, розміщених у 21 локусі різних пар гомологічних хромосом у гомозиготному стані Генетична формула норки у повному запису така: AABBCCddeeffGGHHIIJJKKMMnnOOPPRRQQssTTwwzz.

При цьому домінантні алелі позначають великими літерами, а рецесивні - малими. Заміна хоча б однієї пари домінантних генів рецесивними або одного із рецесивних домінантним призводить до зміни забарвлення. Формула генотипу громіздка, тому у звірівництві її спрощують, записуючи тільки ті гени, за якими змінилось забарвлення норки (табл. 58).

Характер успадкування забарвлення норок неоднаковий, діляться вони на 3 групи: 1) забарвлення визначено мутантними рецесивними генами;

2) мутантними домінантними;

3) комбінованими (двома і більше мутантними типами).

Мутантних норок рецесивного типу за забарвленням ділять на три серії: коричневі, блакитні, білі. Домінантні мутації у норок не визначають основного забарвлення, але видозмінюють його в бік посилення чи послаблення.

Комбінативні типи поділяють на п'ять основних гібридних груп: компаунд-форми, групи ди-, три-, тетра- та домінантнорецесивні форми різного забарвлення.

Деякі кольорові форми норок визнані породними групами: із рецесивних коричневих - пастельні і соклот-пастельні; рецесивних блакитних- сріблясто-блакитні; рецесивних білих - біла хедлунд; комбінативних - сапфірові (алеутські сріблясті), ампало-сріблясті (бежеві). Всі ці породні групи розводять у звірогосподарствах України.

Пастельна (bb) - велика норка рецесивної мутації, має світло- та темно-коричневе забарвлення хутра. Пух блакитний. Довжина тіла самок від 36 до 49 см, самців - від 42 до 52 см. Середня плодючість 6,1 щенят на самку. Зустрічаються особини із закинутою набік головою і кривошиїстю, яких не слід залишати на племя. Цей дефект не впливає на якість волосяного покриву і відтворні здатності.

Соклот (t^sf) - норка рецесивної' мутації, має більш світлу, ніж у норок пастель, світло-коричневе з блакитним відтінком забарвлення. Небажаною ознакою є жовтуватий і жевтувато-кремовий відтінок волосяного покриву на черевці. Середня плодючість - 5,7 щенят.

Сріблясто-блакитна (рр) - найбільш розповсюджена в Україні кольорова норка рецесивної мутації вище середніх розмірів, світло-сіра з чорними очима. Пух блакитний. Довжина тіла самок - від 35 до 45 см. Середня плодючість від - 6,5 до 6,8 щенят.

Можуть зустрічатися недоліки у вигляді різнотипності і зональності пігментації покривного волосся на спині і боках тулуба, що знижує товарні якості шкурки.

Біла хедлунд (hh) рецесивна форма, вперше одержана американським фермером Хедлундом в 1945 році. Норка чисто біла по всьому тілу, без пігментованих волосин, з чорними очима. Спостерігається інколи небажаний жовтий відтінок. Звірі великого розміру, але глухі з низьким материнським інстинктом і задовільним відтворенням. У нас мало розповсюджена.

Сапфірова (аарр ) - дирецесивної мутації. Одержана від схрещування алеутської норки з сріблясто-блакитною. Вона є найгарнішою з усіх груп блакитних норок, має пропорційно розвинене тіло. Довжина тулуба у самок - 37-45 см, у самців - 45-51 см, маса самок- 0,8-2,0 кг. Сапфірові норки за відтворною здатністю поступаються сріблясто-блакитним. Розводять їх у двох звірогосподарствах України.

Американське паломіно (kk) - рецесивна мутація. Колір - димчасто-бежевий, від світлих до темних тонів. Пух блакитний. Очі рожеві, іноді з зеленим відтінком. Середня плодючість - 6,57 щенят. Розводять у трьох звірогосподарствах України.

Племінні звірогосподарства з розведення норок різних типів і форм - "Ізюмське" Харківської, "Переяслав-Хмсльницьке" Київської, "Черкаське" Черкаської, "Красний лиман" Донецької "Галичхутро" Львівської областей.

Таблиця 58

Умовне позначення видів, порід і типів у звірівництві