Оцінка і відбір звірів

Головними елементами племінної роботи в звірівництві є всебічна оцінка продуктивних і племінних якостей, систематичний, цілеспрямований відбір, обґрунтований підбір пар.

Проведення селекції у звірівництві вимагає врахування основних селекційних ознак, якими є розмір і величина звірів, якість опушення, загальне забарвлення волосяного покриву, відтворна здатність.

При проведенні племінної роботи в звірівництві слід враховувати те, що господарсько-корисні ознаки звірів успадковуються по-різному. Кількісні ознаки-розмір звірів, плодючість, більшість показників якості волосяного покриву - успадковуються аддитивно. Тобто ступінь прояву ознаки залежить від загальної кількості домінантних генів, незалежно від того, до яких пар алелей вони належать. За такого типу успадкування потомство, як правило, характеризується показниками, середніми між показниками обох батьків або значним розщепленням.

Забарвлення волосяного покриву належить до якісних генетичних ознак. Визначається багатьма генами (комбінацією ряду алельних генів, розміщених в одній або різних парах гомологічних хромосом).

Кожне забарвлення виникає в результаті мутації і визначається дуже малою кількістю генів - однією-двома рідше трьома-чотирма парами.

Більшість генів забарвлення успадковуються згідно з законами Менделя: при схрещуванні гомозиготних звірів різного забарвлення, які відрізняються 1-ю парою генів, все потомство І покоління буде однорідним, схожим з одним із батьків (повне домінування), або проміжне (неповне домінування). При схрещуванні таких гетерозиготних звірів друге покоління буде успадковувати забарвлення як вихідних форм, так і звірів І покоління. Розщеплення буде у співвідношенні 1:1:1. Якщо батьки відрізняються за двома рецесивними генами, то забарвлення всіх потемків буде визначатися впливом домінантних генів, алельних рецесивним. Основні генотипи звірів приведено в попередньому розділі.

Таким чином при розведенні хутрових звірів дуже важливо знати основні закони успадкування якісних ознак і генотипи особин, що схрещуються. Це дає можливість розрахувати, яке потомство слід очікувати. Детальніше про генетичні основи селекції можна найти в книзі Е.Д. Ильиной і Г.А. Кузнецова "Основы генетики и селекции пушных зверей" - М. Колос, 1983.-277 с.

Фенотипічні ознаки (розмір тіла, плодючість, якість волосяного покриву) значною мірою залежать від умов зовнішнього середовища. За збідненої годівлі молодняк будь-якого генотипу буде дрібнішим, а самки матимуть низьку плодючість. Тому проводити ефективну масову селекцію за фенотипом можна лише за оптимальних умов середовища.

Відбір - виділення з основної маси звірів тих, що мають найкращі цінні якості і стійко передають їх потомству. При відборі звірів необхідно всебічно і точно оцінити кожну тварину за комплексом ознак. Особливу увагу звертають на показники, поліпшення яких в даному господарстві є першочерговим. Односторонній відбір (за 1-2 ознаками) призводить до негативних результатів.

Правильний відбір можна проводити лише після оцінки звірів за походженням, за власною продуктивністю (фенотипом), за якістю потомства.

Оцінка за походженням. Спадковість звірів, одержана від батьків, стійкіша від набутої під впливом зовнішнього середовища (годівля, утримання, догляд) і не закріпленої в кількох поколіннях.

Відбирати слід тварин, які завдяки своїй спадковості можуть розвиватись високоякісними племінними звірами. В процесі відбору при рівноцінності молодняку надається перевага тим, батьки яких з кращими показниками.

Особливу увагу треба приділяти походженню відібраних на плем'я самців, бо в умовах полігамності вони дають велику кількість потомства.

Оцінка за походженням дає можливість проводити ранній відбір племінного молодняку, який в свою чергу сприяє створенню найсприятливіших умов їх вирощування і формуванню високої племінної цінності.

Оцінка фенотипу звірів проводиться за будовою тіла і розвитком, продуктивністю, якістю і забарвленням волосяного покриву.

Молодняк має бути міцної будови тіла, добре розвинений, мати вигляд дорослого звіра, без затримки зміни волосяного покриву. Про недостатній розвиток свідчить будова тіла дорослих - характерна для молодняку, низький темп росту, затримка линяння, яка пов'язана з пізнішим статевим дозріванням у молодняку, а у дорослих - з непідготовленістю до розмноження.

Продуктивність - це середня кількість молодняку вирощеного до реалізації на основну самку. Вона залежить від плодючості самок, кількості запліднених і благополучно народивших самок та життєздатності молодняку.

Плодючість - спадкова ознака, але вона на 80-90 % залежить від годівлі, утримання і техніки проведення гону. Кількість овульованих яйцеклітин значно більше кількості народжених щенят: у норок знаходили - 14,8-14,9 жовтих тіл в яєчниках, а народилось 6,2-6,8 щеняти. Це свідчить про існування значного резерву підвищення виходу молодняку,

Якість волосяного покриву оцінюють за основними показниками товарності хутрових шкурок: густотою, пружністю, висотою, м'якістю, пишністю, блиском; а забарвлення - за однорідністю основного тону забарвлення, його "чистотою", відсутністю небажаних відтінків, типовістю для даної групи. Оцінюють візуально.

Оцінка за якістю потомства найточніше характеризує племінні якості звіра. Основне стадо за якістю опушення можна оцінити вже після першого виробничого року на підставі бонітування молодняку, а за плодючістю - за результатами першого репродуктивного сезону дочок.

Оцінка основного стада за якістю потомства допомагає виявити в стаді як гірших, так і кращих звірів, що стійко передають свої цінні ознаки потомству.

Особливу увагу приділяють оцінці самців, для цього слід мати не менше 20-25 його дочок. Дещо утруднює одержання об'єктивних результатів те, що багато ознак успадковується полігонно або гетерозиготність звіра.