Відбір і підбір

Запорукою успішної племінної роботи із стадом є цілеспрямованість у відборі й підборі кролів, що доповнюють один одного і тісно взаємопов'язані. Вони повинні застосовуватись систематично і одночасно за оптимальних умов годівлі та утримання кролів з урахуванням особливостей стада і виробничого напрямку господарства.

Відбір - це виділення із стада найцінніших за продуктивними і племінними якостями кролів з мстою їх подальшого розмноження. У кролівництві проводиться значно жорсткіший відбір, ніж у інших галузях тваринництва, за комплексом господарсько-корисних ознак. З віком кролів їх екстер'єрні особливості і господарські властивості змінюються, тому на практиці застосовується багатоступінчатий відбір по періодах життя кролів. За одними ознаками (наприклад, жива маса, скоростиглість, м'ясність, будова тіла, життєздатність) кролів оцінюють у ранньому (2-3-місячному), а за іншими (якість хутра, відтворні здатності) - у дещо старшому віці. Такий принцип відбору дає можливість контролювати оцінку тварин у ранньому віці та доповнювати її наступними оцінками.

Уперше молодняк для ремонту стада відбирають при відлученні від матерів у ЗО або 45-денному віці. Відбирають здорових, жвавих, з доброю живою масою кроленят від багатоплідних кролиць (не менше 8 кроленят у гнізді), високомолочних, з добрими материнськими якостями, які не мали мертвонароджених кроленят, не було канібалізму і збереженість приплоду до відлучення була не менше 85-90 % залишених під нею кроленят.

Наступний (другий) етап відбору проводять у 3-міс. віці. Залишають у стаді кроленят кращих за вираженістю типу породи, живою масою, екстер'єром, оброслістю лапок, причому у 1,5-2 рази більше від потреби.

Утретє ремонтний молодняк оцінюють перед першим паруванням у віці 4-5 місяців за породністю, живою масою (не менше 3,5 кг), екстер'єром (без вад і дефектів), густотою і вирівнянністю волосяного покриву. Відібраний молодняк допускають до парування і в подальшому вводять у основне стадо для заміни вибракуваних тварин.

Оцінку молодняку і ремонт стада проводять упродовж року. Молодих самочок переводять в основне стадо після їх заключної оцінки за результатами перших двох окролів. Проте, такий поетапний відбір кролів є попереднім, бо не дає повної і об'єктивної характеристики тварин. Лише оцінка за комплексом ознак (походженням, власною продуктивністю та якістю потемків), дає можливість відбирати найкращих кролів і удосконалювати стадо по породності й продуктивності.

Оцінка і відбір кролів за походженням проводиться переважно у племінних заводах і племінних репродукторах шляхом аналізу їх родоводів.

На підставі даних племінного обліку визначається породність тварини (чистопородна, помісна), до якої лінії вона належить, чи були в родоводі споріднені спаровування, який ступінь інбридингу, якість і племінна цінність кожного предка, поєднуваність предків при кожному спаровуванні, насиченість родоводу кролями бажаних властивостей. За результатами оцінки за походженням робиться прогноз якості кроля. Проте, ступінь прояву спадкового потенціалу залежить від багатьох паратипових факторів, тому оцінка за індивідуальними особливостями обов'язково має доповнюватись даними про продуктивність тварини та її розвиток.

При оцінці екстер'єру звертають увагу на загальний розвиток (пропорційність, гармонійність будови тіла), міцність кістяка, розвиток мускулатури. На племінних фермах більше значення надають вираженості типу породи, лінії чи родини, а на товарних - загальному розвитку кролів.

Продуктивність кролів оцінюють за живою масою, скоростиглістю, відтворними здатностями, якістю хутра. Основною формою цієї оцінки є бонітування кролів.

Для племінних тварин, крім власної високої продуктивності, не менш важливою властивістю є їх здатність передавати потомству свої цінні якості.

Оцінка самок за якістю приплоду є основною у визначенні їх продуктивності. Практика роботи з ремонтними самками полягає в тому, що усі вони проходять через категорію перевірюваних: до першого окролу допускається значно більше ніж потрібно для ремонту, але в основне стадо вводять лише кращих за якістю приплоду, а решту вибраковують. При такій оцінці потомків перевірюваної кролиці порівнюють по якості з їх ровесниками і з середніми показниками тварин селекційної групи і стада.

Оцінка самців за якістю потомків є найоб'єктивнішим елементом роботи при відборі тварин. Вона проводиться за загальноприйнятими зоотехнічними методами, в основному шляхом порівняння продуктивності потомства з продуктивністю їх матерів і ровесниць. Таку оцінку можна проводити лише за однакових умов годівлі та утримання. Метод "дочки-матері" має певні переваги, але технологічно є складним. Значно легше проводити оцінку методом "дочки-ровесниці". Основні формули, що застосовуються при цьому:

І = Д - Р або / І = Д: Р х 100,

де:

І- індекс самця;

Д - середня продуктивність дочок;

Р - середня продуктивність ровесниць

Оцінку самця проводять у молодому віці (з першого місяця його використання у стаді), щоб якнайраніше виявити серед перспективних за походженням самців високопродуктивних препотентних плідників і максимально тривалий час інтенсивно їх використовувати.

Випробовують самців на кролематках І класу - аналогах за походженням, віком, продуктивності та племінній цінності. Для цього формують групу - не менше 10 самок другого окролу, спаровують їх, одержують кроленят і вирощують їх до 3-міс. віку. Оцінюють потомство за показниками розвитку (жива маса, лінійні розміри, забійний вихід), а також якість шкурок, кількість пуху та ін. Для порівняння використовують середні показники продуктивності ровесниць - дочок інших (не менше трьох) самців, народжених в той же місяць і вирощених на тих же раціонах.

Традиційним способом оцінки самців є порівняння якості їх потемків з ровесниками, одержаними від селекційної групи. Оцінюються на "відмінно" самці, потомство яких за співвідношенням молодняку класу еліта і І класу переважають в середньому ровесників від селекційної групи, на "добре" - коли це співвідношення однакове.

Використання самців, перевірених за якістю потемків, є надійним шляхом якісного поліпшення стада.

Підбір - це науково обґрунтована система спаровування кролів з метою одержання потомства з бажаними властивостями. Підбір пар кролів проводиться після завершення їх відбору. Застосовують дві форми підбору - індивідуальний і груповий.

За індивідуального підбору до групи висококласних кролиць підбирають окремо оціненого за якістю потомства і відтворних здатностях самця, використовуючи при цьому дані про походження, продуктивні і племінні якості кролів. Особливу увагу слід звертати на поєднуваність пар. При вдалих поєднаннях народжується вирівняне, високопродуктивне і життєздатне потомство, тому їх доцільно повторювати (до певного віку). Якщо ж поєднання невдале, то навіть від найкращих кролів одержують середнє або й гірше за якістю потомство. Індивідуальний підбір застосовують у племінних заводах, племінних репродукторах, племінному ядрі товарних ферм.

Груповий підбір ґрунтується на закріплені за кролицями певного класу відповідної кількості самців, як правило, вищого класу. Щоб уникнути інбридингу самці через 5-6 місяців, коли їх дочки досягнуть парувального віку, замінюються іншими. Груповий підбір застосовується у користувальній групі товарних ферм.

Залежно від виробничого напряму кролеферми і мети розведення кролів проводиться однорідний (гомогенний) або різнорідний (гетерогенний) підбір.

За однорідного підбору для парування підбирають кролематок і самця, подібних за походженням, типом будови тіла, продуктивністю. Мета такого підбору – одержати однотипне, однорідне потомство, якнайбільше схоже з батьками. На практиці цей тип підбору дає можливість збільшити поголів'я кролів бажаного типу, закріпити і посилити в потомстві цінні якості батьків. Найефективніший такий підбір при розведенні кролів за лініями і родинами для нарощування поголів'я кролів дуже цінних ліній і родин.

Проте, цей тип підбору консолідує в потомстві не лише позитивні ознаки, але й недоліки. Тому слід дуже ретельно підбирати пари, уникаючи збігу однакових недоліків. Також він звужує мінливість і цим гальмує виникнення нових якостей у потомстві. Застосовують однорідний підбір переважно у селекційних групах племінних кролеферм та племядрі товарних ферм.

В користувальній групі товарних ферм поширений різнорідний підбір, за якого в межах однієї породи або стада планують спаровування самців і кролиць не схожих між собою за походженням, типом будови тіла, рівнем і напрямком продуктивності, менш цінних маток з самцями вищого класу. Метою такого підбору є збагачення спадковості потомків, формування у них нових цінних ознак, виправлення недоліків одного з батьків позитивними якостями іншого, підвищення життєздатності, плодючості та продуктивності.

Цей тип підбору ефективний тоді, коли в основному стаді частина кролиць має певні недоліки, які необхідно усунути у потомстві. Наприклад, до кролиць зніженої конституції слід підбирати самців міцної конституції, а з рідкуватим невирівняним волосяним покривом - самців з добре вираженими цими ознаками. Ні в якому разі не можна парувати кролів з однаковими недоліками екстер'єру (провисла або горбата спина, звислі крижі, вузькі неглибокі груди, викривлені тонкі кінцівки та ін.) або намагатись виправити один недолік іншим (кролиць з довгою шиєю парувати з короткошиїм самцем або тварин з грубою і перерозвиненою конституцією). Як правило, до кролиць з якимись недоліками підбирають самців міцної конституції, бажаного типу і бездоганної тілобудови.

При застосуванні того чи іншого типу підбору слід пам'ятати правила, що "краще з кращим дає - краще" і "гірше у поєднанні з кращим - поліпшується". Тому на практиці часто поєднують або чергують однорідний і різнорідний підбір: до найкращих кролиць з певними цінними властивостями підбирають самців з видатними аналогічними ознаками, а менш цінних кролиць парують з якісно кращими самцями. Але завжди самець має бути за результатами комплексної оцінки при бонітуванні вищого або такого ж класу (самка першого класу - самець класу еліта, самка другого класу - самець першого). За таких умов потомки будуть кращими за якістю від своїх матерів.

Різновидом різнорідного підбору є підбір пар з урахуванням віку тварин. Вік кролів має великий вплив на силу передачі спадкових задатків потомкам та їх якість. Відомо, що найкраще потомство одержують від тварин, що досягай повного фізіологічного розвитку. Коли парують старих (понад 3 роки) або дуже молодих (у віці 3-4 місяці) кролів потомство має ослаблену конституцію, низьку плодючість і життєздатність. Тому за вікового підбору молодих самочок потрібно парувати з самцями середнього віку, кролиць середнього віку - з молодими, ровесниками або старшими самцями, а кролиць старшого віку - з самцями середнього віку. Якщо виникає необхідність парувати молодих самок з молодими самцями або старих - із старими, то обов'язково слід підбирати тварин добре розвинених, з правильною будовою тіла, міцної конституції, високопродуктивних і одержаних від повновікових високопродуктивних батьків.

На будь-якій кролефермі парування кролів здійснюється на підставі плану підбору пар, який складається на календарний рік і обов'язково з урахуванням результатів попередніх парувань. Ті варіанти спаровувань, від яких одержано найкраще за якістю потомство, доцільно повторювати. Особливо ретельно слід підбирати самців для першого парування ремонтних кроличок. При цьому добрим орієнтиром мають слугувати дані про результати спаровувань самців з їх матерями і сестрами матерів.