Методи розведення

Метод розведення - це система підбору тварин для спаровування з урахуванням їх породної чи лінійної належності. На кролефермах залежно від спеціалізації та напряму племінної роботи застосовують чистопородне розведення або схрещування.

Чистопородне розведення має за мету зберегти, поліпшити й удосконалити в певному напрямі цінні й високопродуктивні стада або породи, які не потребують докорінного поліпшення. Для цього спаровуються кролі, що належать до однієї породи. Це забезпечує спадкову стійкість і дозволяє вдосконалювати кролів за основними господарсько-корисними ознаками шляхом творчого застосування відбору і підбору, міжлінійних кросів та інколи інбридингу.

Чистопородне розведення є основним методом розведення у племінних заводах, племінних репродукторах і племінному ядрі товарних стад. Завдяки йому збільшують чисельність кролів певних порід і поширюють їх використання. Перевагами є й те, що одержують однорідне, типове потомство, що особливо важливо при виробництві шкуркової і пухової продукції; зменшується кількість ознак відбору; спрощується ремонт стада і поглиблюється його консолідація. Проте, це потребує вимогливішого індивідуального підходу до відбору і підбору тварин, глибокого знання походження, особливостей конституції, екстер'єру й продуктивності кролів стада в цілому та окремих груп найцінніших видатних тварин.

Тривале, з покоління в покоління, парування однорідних навіть неспоріднених між собою кролів у межах одного стада (замкнутої популяції) і в однакових умовах зумовлює формування однотипної спадковості, її збіднення по стаду в цілому з відповідними наслідками (зниження життєздатності молодняку і плодючості дорослих кролів, зниження конституції). Уникнути таких негативних наслідків можна шляхом систематичної планової заміни самців, завезених з інших господарств і вирощених в інших умовах. Але це не завжди дає бажаний результат, оскільки племінні документи й фенотипи завезених самців не завжди точно відображають їх генотип. Тому найвищою формою племінної роботи за чистопородного розведення кролів є їх розведення за лініями і родинами.

Лінія - це достатньо чисельна група високопродуктивних тварин однієї породи, які походять від видатного родоначальника і схожі з ним за комплексом властивих даній лінії ознак. Якщо видатним предком і родоначальником групи є кролематка, то таку групу називають родиною. Лінії, як правило, набагато чисельніші, ніж родини, бо від кролиць одержують значно менше потомства і воно зосереджується в одному господарстві, а лінійне потомство може використовуватись у багатьох стадах.

У кролівництві, як і в інших галузях, є генеалогічні та заводські лінії. До генеалогічної лінії включають усіх потомків родоначальника, одержане від його синів, внуків правнуків і т. д.

Заводська лінія формується не лише на підставі генеалогічної спільності походження, але й з урахуванням схожості між собою і з родоначальником та відповідності бажаному типу або стандарту ліній Тому в племінній роботі з породами важливішу роль відіграють заводські лінії. У кожній породі племінних кролегосподарств має бути не менше 8-10 заводських ліній. Необхідність розведення за лініями зумовлена тим, що порода не може бути поліпшена одночасно за всіма ознаками і в усьому масиві. Легше спочатку поліпшити окрему її частину, закріпити досягнуте, а потім використовувати його для удосконалення всієї породи.

У кролівництві заводські лінії створюються поетапно у племінних господарствах. Спочатку за результатами аналізу продуктивності кожної кролематки все стадо розділяють на групи за ступенем прояву тієї чи іншої селекційної ознаки.

Потім застосовують однорідний підбір та інбридинг. Кожну групу кролиць парують зі спорідненим їм самцем (краще напівсибсом) з добре вираженою такою ж ознакою.

Широке використання кращих синів і внуків родоначальника сприяє швидкому та стійкому закріпленню цінних якостей видатного предка у великій групі тварин. Близькоспоріднене спаровування необхідне через те, що на перших етапах створення ліній є мало тварин з такими ж властивостями як родоначальник. Але інбридинг закріпляє не лише позитивні якості, але й недоліки. Тому застосовувати його слід обережно і лише за добрих умов годівлі та утримання на тваринах міцної конституції без недоліків екстер'єру.

Коли досягнена стійка однорідність тварин кожної групи за селекціонованими ознаками переходять на підбір пар меншого ступеня спорідненості. Лінія вважається створеною, коли більша половина потемків, одержаних в результаті інбридингу, відповідає стандарту лінії, декілька синів характеризуються продуктивністю, властивою родоначальнику - їх батьку, а також, коли молоді самці стійко передають потомству характерні для ліній особливості.

Розведення за лініями характеризується більш строгим відбором. Тому однорідність в межах ліній вища, ніж у породі в цілому, і якості ліній успадковуються стійкіше, ніж загально породні. Проте, для збільшення тривалості існування ліній та їх удосконалення потрібно постійно підтримувати достатній рівень мінливості (гетерозиготності) тварин. Це досягається завдяки відокремленій селекції батьківських і материнських ліній за різними показниками продуктивності.

Від батьківських ліній одержують самців, при селекції яких основну увагу звертають на такі показники, як затрати корму на 1 кг приросту живої маси (не більше 3,5 корм, од.), скоростиглість кролів (досягнення ними живої маси у 2-міс. віці 1,6-1,8 кг, у 3-міс. - 2,5-2,7 кг), забійний вихід (не менше 55 %) і якість м'яса. До широкого використання допускаються перевірені за якістю потомства самці-поліпшувачі.

Селекція материнських ліній зосереджена на одержанні високопродуктивних кролематок, що характеризуються доброю витривалістю (за рік не менше 5 окролів), плодючістю (8-12 кроленят в окролі), молочністю (вигодовувати не менше 8 кроленят), материнськими якостями та збереженістю кроленят до відсадки (не менше 90 %). В материнських лініях скоростиглість і затрати корму на приріст живої маси має бути на рівні середніх показників по породі або стаду.

Ефективним шляхом підвищення продуктивності, удосконалення господарсько-корисних ознак кролів існуючих ліній є міжлінійне розведення (крос ліній)

Крос - це планове спаровування самців однієї заводської (батьківської) лінії з самками іншої (материнської^. За вдалого поєднання ліній одержують цінних потомив, які можуть започаткувати нові генетично збагачені лінії і родини, представники яких поєднують в собі позитивні якості тварин обох вихідних заводських ліній. Створені таким шляхом лінії називаються синтетичними.

Крос ліній дає можливість тривалий період удосконалювати тварин в окремій популяції, породі при чистопородному розведенні; перевірити існуючі лінії на поєд-нуваність при прямому і реципрокному схрещуванні; за результатами схрещування.відбирати за продуктивністю міжлінійних потемків, що можуть стати родоначальниками нових ліній; визначити доцільність використання у подальшій селекційній роботі окремих кросів в якості батьківських чи материнських ліній.

Таким чином, розведення кролів за лініями і кроси ліній доповнюють один одного. Спочатку кролів певних ліній розводять "в собі", потім спаровують тварин різних ліній. Міжлінійне - потомство знову розводять "в собі". Закріпивши бажані цінні якості в представниках нової лінії, можна знову застосувати крос ліній. Правильно організована така схема селекції кролів сприяє прискореному удосконаленню окремих стад і породи в цілому.

Схрещування - це система спаровування тварин, що належать до різних порід. Воно різко змінює межі мінливості спадковості тварин і дає можливість у короткі терміни одержати результати, на які за чистопородного розведення потрібно було б декілька поколінь відбору. Потомство, яке одержують при схрещуванні, називають помісним або помісями І, II, III, IV покоління.

Схрещування доцільне, коли існуюча порода в цілому або окремі її якості перестали відповідати новим вимогам, а також, коли внаслідок низької генетичної мінливості сповільнився прогрес породи чи вона почала згасати.

У кролівництві схрещування застосовується з метою:

- використання явища гетерозису для підвищення продуктивності помісей І покоління;

- докорінного поліпшення низькопродуктивних малоцінних стад і порід;

- усунення окремих недоліків кролів високопродуктивних стад і порід;

- створення нових цінних порід. Для досягнення тієї чи іншої мети використовують різні види схрещування: промислове, перемінне, поглинальне, ввідне, відтворне.

Промислове схрещування - один з основних шляхів збільшення виробництва кролятини на товарних кролефермах за рахунок одержання і вирощування на м'ясо високопродуктивних помісей першого покоління.

Вони внаслідок прояву явища гетерозису на 10-20 % переважають вихідні батьківські породи за скоростиглістю, інтенсивністю росту, величиною, життєздатністю,оплатою корму продукцією. Помісний молодняк не залишається для ремонту стада. Найдоцільніше його використовувати для бройлерного вирощування (рис. 15).

Ефективність промислового схрещування залежить від поєднуваності батьківських пар. Найвищий прояв гетерозису і кращі результати одержують тоді, коли батьківські форми максимально відрізняються між собою. Виявлено, що:

½ А ½ Б (на забій)

Рис. 15. Схема промислового схрещування.

а) Найкраще, поєднуються такі породи	б) Поєднуються добре, але з середньою ефективністю
Самці	Самки	Самці	Самки
Білий велетень х Радянська шиншила	Віденський голубий х Радянська шиншила
Сірий велетень х Сріблястий	Сірий велетень х Білий велетень
Радянська шиншила х Віденський голубий	Сріблястий х Віденський голубий
	Сірий велетень х Віденський голубий
	Віденський голубий х Сріблястий
	Радянська шиншила х Сріблястий
	Білий велетен х Сірий велетень

Для організації промислового схрещування необхідно у племінному ядрі стада проводити чистопородне розведення кролів двох використовуваних порід або розводити кролів материнської породи, а самців закупляти з інших господарств. Особливу увагу слід приділяти годівлі і умовам утримання помісного потомства. За недостатньої кількості і якості протеїну в раціоні, незбалансованості його за амінокислотним складом гетерозис не проявляється: помісі ростуть гірше, ніж чистопородні кролі.

Перемінне схрещування є різновидом промислового. Воно застосовується, щоб зберегти позитивний ефект гетерозису не лише в першому, а й у наступних поколіннях.

З цією метою частину помірних самок залишають для подальшого розмноження, їх перемінне спаровують у ряді поколінь з плідниками то однієї, то іншої породи (рис. 16) або ще й третьої породи (рис. 17). Самців використовують лише чистопородних.

Програми перемінного схрещування дають змогу одержувати більш життєздатний, однотипний за будовою тіла молодняк, з підвищеною (на 7-19 %) інтенсивністю росту і м'ясною продуктивністю, а також залучати до відтворення частину помісних самок і збільшувати надходження молодняку для вирощування на м'ясо.

Рис. 16. Схема двопородного перемінного схрещування

Рис. 17. Схема трипородного перемінного схрещування.

Проведення перемінного схрещування у товарних господарствах має певні організаційні складнощі (строгий облік і аналіз руху поголів'я, ретельний відбір помісних самок для розмноження, ротація самців тощо). Тому практики віддають перевагу промисловому схрещуванню.

Проведення перемінного схрещування у товарних господарствах має певні організаційні складнощі (строгий облік і аналіз руху поголів'я, ретельний відбір помісних самок для розмноження, ротація самців тощо). Тому практики віддають перевагу промисловому схрещуванню.

Погілинальне (вбирне) схрещування застосовують для докорінного поліпшення і перетворення місцевих малопродуктивних порід кролів у заводські породи. З цією метою спочатку чистопородних кролиць поліпшуваної породи, а потім помісних схрещують ' з плідниками поліпшуючої породи до 4-5 покоління (рис. 18). Потім помісних тварин бажаного типу розводять "у собі" з метою консолідації спадковості.

При поглинальному схрещуванні у зв'язку із великою мінливістю ознак важливе значення мають строгий відбір і правильний підбір, а також створення належних умов годівлі, утримання й вирощування кролів.

Шляхом "вбирання" кров^ місцевих чорних кролів (до 1/16) самцями породи шампань і розведення помісей "в собі" була створена порода кролів сріблястий.

Ввідне схрещування застосовується для поліпшення окремої селекційної ознаки, яку за чистопородного розведення швидко виправити не можна, з одночасним збереженням основних господарсько-корисних якостей та типових особливостей порода в цілому. З цією метою підбирають поліпшуючу породу з максимальним проявом тієї ознаки, яку планують поліпшити. Схрещування проводять у три етапи (рис. 19).

Рис. 18. Схема поглинального схрещування.

Рис. 19. Схема ввідного схрещування.

На першому етапі самок поліпшуваної породи спаровують з плідниками-поліпшувачами. Потім помісних самок першого і другого поколінь покривають самцями основної (материнської) породи.

На третьому етапі помісей з 1/8 часткою спадковості поліпшуючої породи розводять "в собі" і вважають їх чистопородним по материнській породі. Ці тварини мають типові для вихідної породи якості з поліпшуваною ознакою, яка за своїм розвитком наближається до самців поліпшуючої породи.

Шляхом прилиття крові білого велетня кролям породи шиншила змінювали їх конституцію і поліпшували ширину грудей.

Відтворне схрещування називають породоутворювальним. Воно є найскладнішим і застосовується для виведення нових порід. Якщо використовується дві вихідні породи - цс просте відтворне схрещування (як, наприклад, виводили породи білий пуховий, сірий велетень), якщо три і більше - складне (вірменський мардер, каліфорнійський, чорно-бурий).

Метою цього виду схрещування є поєднання усіх цінних якостей вихідних порід і формування нових бажаних господарсько-корисних ознак. Дуже важливим при виведенні нової породи є правильний підбір вихідних порід. У кролівництві вирішальну роль при цьому відіграє те, наскільки ці породи відповідають умовам промислової технології.

Відтворним схрещуванням займаються у племінних заводах, де ведеться поглиблена племінна робота, ретельний облік і є висококваліфіковані кадри. Для виведення нової породи обов'язково розробляється схема парувань тварин у декількох поколіннях і цільовий стандарт тварин, який потрібно досягти.

На першому етапі роботи застосовують поглинальне або перемінне схрещування для одержання кролів бажаного типу. Помісі мають підвищену мінливість ознак, вимогливістю до умов середовища і мало з них відповідає цільовому стандарту. Тому необхідне жорстке вибракування. У стаді залишають тварин бажаного типу і на другому етапі їх розводять "у собі", застосовуючи інбридинг для закріплення бажаних ознак, відбір, підбір, закладають лінії тощо.

Для відтворного схрещування потрібна широка виробнича база. Породна група, що є ядром майбутньої породи, поступово формується у кількох племінних господарствах. Якщо державною апробацією встановлено її переваги над існуючими породами, то офіційно затверджується нова порода як селекційне досягнення. Проте й після затвердження продовжується робота з удосконалення типу породи.