Методика вивчення змістовної лінії “рух і взаємодія”

Програма наскрізного курсу що реалізує навчальний предмет “ Я і Україна” в початковій школі розроблена відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти (освітня галузь “Природознавство”), та Типового навчального плану початкової школи. Змістова лінія „Рух і взаємодія” розкриває базові знання, що допомагають учням зрозуміти такі явища природи як обертання Землі навколо своєї вісі, обертання Землі навколо Сонця, прямолінійний і обертальний рух, інерцію. Причинно-наслідкові зв’язки руху та взаємодії розкриваються майже на кожному уроці природознавства Під час кожного уроку учнів привчаємо бачити зв’язки всього з усім через розкриття взаємозв’язку на основі закономірностей збереження (повітря, води, землі, людей, видів рослин, тварин) і періодичності процесів у природі. Кругообіг води у природі, періодичність зміни дня і ночі, періодичність зміни пір року є наслідком руху та взаємодії планети та зірок. Все живе, як люди, “складає” прогноз погоди у довкіллі відповідно до пори року, передбачає події. Внутрішній хронометр у рослин і тварин виробився в процесі пристосування до умов середовища. Рослини, тварини, люди спостерігають за змінами пір року, які обумовлені обертанням Землі навколо Сонця, і пристосовуються до цих змін. Знання учнів про сезонні зміни, що спостерігаються у весняному довкіллі, лягають на ґрунтовний теоретичний фундамент — уявлення про основні зв’язки в довкіллі, його структуру, про закономірність збереження і періодичності процесів.

Вчителю важливо звернути увагу на те, що в довкіллі умови життя неперервно змінюються: весною буває різноманітна погода, рослини і тварини завбачують її і пристосовуються до змін.. Людина в своїй діяльності створює свій власний образ знань про природу – свою систему знань. В основі її створення, як і в основі природничо-науково картини світу, лежать фундаментальні закономірності природи – ті, які мають найбільшу пояснювальну здатність. Вони пояснюють вічність світу, його нестворюваність і незнищуваність, напрямок розвитку систем, які в ньому існують, моменти повторюваності в їх існуванні. Сучасні вчені користуються імовірнісним, системним, структурним, модельним підходами до пояснення світу природи.

Вже на перших уроках пояснюємо причини сезонних змін у природі як наслідок обертання та руху Землі навколо Сонця, “виконання плану” весняних турбот як наслідок пристосування організмів до змін у середовищі і умову виживання, збереження живого. Так, наприклад на уроці “Великдень” учитель продовжує формувати уявлення про необхідність астрономічних знань, якими користувались і наші пращури, для завбачення подій у довкіллі; про зв’язок космічних і земних явищ; про мудрість звичаїв, багато з яких були спрямовані на утвердження добра серед людей, на збереження їх здоров’я. Вирази “закон”, “закономірність”, у початковій школі не вживаються, але вчитель знає, що при розгляді необхідних і другорядних зв’язків в свідомості учнів закладається науковий підхід до пояснення явищ природи, створюється передумова для розуміння того, що основою наукового пояснення є закони, відкриті наукою, — необхідні, об’єктивні, повторювані зв’язки між об’єктами навколишнього світу.. При формуванні знань про неживу природу, узагальнення бажано спиратися на світоглядні ідеї, закони розвитку природи, а саме:матеріальна єдність світу, форми існування матерії, системна організація природи, всезагальний зв’язок, як атрибут матерії, збереження енергії, спрямованості протікання самочинних процесів, відкритості і регуляції біогеоценозів.