В. О. Сухомлинський про значення природничого навчання в початковій школі

КОРОТКИЙ ЗМІСТОВНИЙ АНАЛІЗ ПІДРУЧНИКІВ К.Д.УШИНСЬКОГО “ДИТЯЧИЙ СВІТ” ТА “РІДНЕ СЛОВО”

Методичний орієнтир: В педагогічній спадщині С.Ф. Русової висвітлюється значення народної педагогіки, виховний ідеал, цілі, завдання, зміст, принципи і засоби якої знайшли своє відображення і втілення в рідній мові, фольклорі, національних звичаях, святах, обрядах, символах і різних видах народного мистецтва, у дитячих народних іграх та іграшках, у живій практиці трудового і сімейного виховання, у народних ремеслах і промислах, у родинно-побутовій культурі.

К.Д.Ушинський відносно педагогічного впливу народної педагогіки на формування особистості зазначив, що “виховання”, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу”.

В наш час особливого значення набувають надбання народної педагогіки для морально-естетичного виховання дітей. Протягом століть формувався світогляд людей і, насамперед, – любов та повага до природи. Українська народна педагогіка створила значну кількість народних ігор, які мають всебічне значення і можуть успішно використовуватись у сучасному педагогічному процесі. У цих іграх діти виявляють свою фантазію. Здавна батьки учили своїх дітей жити у праці, у злагоді з природою, з усім рідним довкіллям. Родина дбала також про формування у дітей оптимістичних рис характеру, впевненості та наполегливості. З цією метою організовувались різноманітна продуктивна діяльність дітей з глиною, пряжею, іншими природними матеріалами. Важливе значення має народний календар. В ньому кожний сезонний період базується на народних традиціях і обрядах рідного довкілля, його природі, життєдіяльності людей регіону. Зміст народного календаря відповідає традиційному народному способу життя, яке характерне і для нашого сьогодення. Народні традиції, звичаї і обряди – це своєрідні практичні надбання народу. Ці традиції допомагають зберегти єдність та зв’язок попередніх і наступних поколінь. Кожна пора року мала свої свята та обряди. Вони були безпосередньо пов’язані з природою, хліборобськими заняттями, сподіванками на щедрий урожай і статки, родинну злагоду. Новорічні колядки та щедрівки, посівання зерном оспівують щасливий рік, що минув, і вшановують новий з усякими гараздами. Веснянки та гаївки – це пробудження природи, благословення весни, свято Івана Купала – символ молодості та краси, а зажинки та обжинки ущедряють землю на багатий врожай і возвеличують працьовиті руки, що виростили його. Діти повинні знати і пам’ятати свій родовід, розумно користуватися тією мудрістю, яка жила в народі з давніх-давен. Для морального та естетичного виховання дітей велике значення має сімейно-побутова культура, бо вона базується на глибокій повазі до особистості дитини, природи рідного довкілля відповідно до моралі українського народу.

Українська народна педагогіка надихала на думку і працю В.О. Сухомлинського, орієнтувала його на вивчення і пропаганду мудрих заповідей народної моралі. Він писав: “Я певний, що народна педагогіка – це зосередження духовного життя народу. У народній педагогіці розкриваються особливості національного характеру, обличчя народу. Він мудро використовував можливості народних виховних засобів у практиці виховання дітей, про що свідчить його педагогічна спадщина. Народна педагогіка, її наступна розробка в працях видатних вчених - педагогів у наш час є основою, на який базується морально-естетичне виховання дітей.

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ НАТУРАЛЬНИХ, ОБРАЗОТВОРЧИХ, АУДІОВІЗУАЛЬНИХ НАОЧНИХ ПОСІБНИКІВ. НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА ДІЛЯНКА, ЇЇ ОБЛАШТУВАННЯ І УТРИМАННЯ. ГЕОГРАФІЧНИЙ МАЙДАНЧИК, ЙОГО ОБЛАШТУВАННЯ І ОСНАЩЕННЯ.

Методичний орієнтир: Викладання природознавства в початковій школі може здійснюватися лише за допомогою матеріальної бази, яка дозволяє проводити процес навчання на високому методичному рівні. Матеріальну базу складають: учбове обладнання для проведення занять у класі, кабінет природознавства, куток живої природи, пришкільна навчально-дослідна ділянка та географічний майданчик.

Навчальне обладнання має особливе значення на уроках природознавства, завдяки тому, що викладання цього предмету в школі базується на принципі наочності. Навчальне обладнання – необхідний засіб для реалізації цього принципу, до нього належать натуральні об’єкти живої та неживої природи, ілюстровані (картини, таблиці, моделі та інші) та допоміжні (лабораторне обладнання, прилади). Особливе місце належить технічним засобам навчання.

Кабінет природознавства або куток живої природи дає можливість збагатити та розширити знання учнів, формує у них практичні уміння та навички догляду за рослинами та тваринами. Склад кімнатних рослин, їх різноманітність можна використовувати на уроках під час вивчення морфологічних ознак рослин, способах їх розмноження, пристосування до умов життя. Кожна рослина повинна мати етикетку з назвою, місцем походження. Кімнатні рослини можна використовувати для проведення спостережень та дослідів. У кутку природи можна обладнати акваріум, де повинні бути водні рослини та риби, які найменш вимогливі до умов життя.

Акваріум дає можливість проводити спостереження за життям риб. Якщо куток природи знаходиться в окремій кімнаті, то можна утримувати птахів та ссавців.

Пришкільна навчально-дослідна ділянка складається з різних відділів, серед них – відділ молодших класів. На ділянці вчитель проводить практичну роботу учнів, формує навички догляду за рослинами, навчає їх обробляти грунт, захищати рослини від бур’янів та шкідників. Учні проводять сезонні роботи та спостереження за рослинами. Зміст роботи на шкільній навчально-дослідній ділянці визначається за програмою природознавства.

Під час роботи на шкільній навчально - дослідній ділянці учні і юннати поглиблюють знання про рослини та тварин, здобуті на уроках біології та екскурсіях, пов’язують їх з практикою, набувають певних умінь і навичок у практично-дослідній роботі з сільськогосподарськими рослинами.

Робота на навчально-дослідній ділянці повинна відповідати віковим особливостям учнів, бути для них цікавою, розвивати допитливість, спостережливість, виховувати високі моральні якості.

При визначенні змісту навчально-дослідної, суспільно-корисної роботи слід виходити з навчально-виховних завдань школи.

Якісне викладання біології або природознавства вимагає тісного поєднання теорії і практики. Тому у навчальних програмах з природознавства, ботаніки, зоології, трудового навчання багато уваги приділяється роботі на навчально-дослідних ділянках. Учні й юні натуралісти під керівництвом вчителя протягом року повинні проводити лабораторні і практичні роботи, екскурсії, досліди і спостереження за рослинами. Дослідницька робота здійснюється в тісному зв’язку з вивченням основ наук.

У молодших класах при вивченні природи переважатимуть спочатку спостереження. До дослідницької роботи учні підходять поступово протягом трьох років, оволодіваючи уміннями та навичками сільськогосподарської праці, знайомлячись з явищами природи на практиці.

Методика елементарної дослідницької роботи з учнями різного віку неоднакова. Працюючи на своїх ділянках, молодші учні набувають нових знань у процесі праці і закріплюють уявлення про зовнішню будову рослин, про умови їх росту і розвитку. Вони вчаться розпушувати грунт, знайомляться з розмічуванням ділянки на посівні рядки.

В першому класі учні одержують уявлення про весняний посів і садіння, про їх різницю, дізнаються, що насіння різних культур розрізняється за формою і розміром. Поступово учні освоюють техніку закладання польових дослідів, вчаться проводити спостереження над рослиною та погодою; знайомляться з рослинами, які вирощуються на навчально-дослідній ділянці.

Учнів другого класу необхідно ознайомити з сівбою озимини, вказати на ознаки, які характерні для 2-3 сортів картоплі (колір бульб, форма і колір плодів). Восени учні другого класу зважують на чашкових вагах врожай картоплі; починаючи здійснювати кількісно облік результатів досліду.

Щоб поширити уявлення учнів 2 класу про посадковий матеріал, їх слід ознайомити на прикладі смородини, аґрусу, винограду з живцюванням.

У третьому класі учні ознайомлюються з технікою посіву овочевих культур, з однорічними і дворічними овочами, основними фазами розвитку сільськогосподарських культур, можливістю регулювати умови живлення рослин тощо.

Учні спостерігають за ростом і розвитком рослин томатів або капусти, які вирощуються розсадою та з насіння, але при більш ранніх строках сівби. Восени порівнюють урожай обох варіантів.

Проведення всіх зазначених вище робіт допоможе учням молодших класів краще і грунтовніше засвоїти програмний матеріал і набути певних елементарних знань та умінь з сільського господарства.

Географічний майданчик призначений для організації та проведення уроків природознавства. Він використовується для формування таких понять: як сторони горизонту, орієнтування по сонцю. В центрі майданчика розміщується гномон. Для проведення занять використовуються термометри та інше обладнання.

Географічний майданчик має бути розташований на шкільному подвір’ї близько до школи, але так, щоб на нього не падала тінь від будівель, що знаходяться поруч.

Майданчик огороджують парканом заввишки до 1 м., ширина штахетин 5-10 см.

Кожний погонний метр паркана відрізняється від наступного і попереднього кольором. Наприклад, можуть чергуватися чорний і білий кольори або синій і червоний.

Коли початкові класи є частиною середньої школи, вони користуються деякими приладами, які є на географічному майданчику старших класів, а коли початкова школа має своє приміщення і обладнання, при ній створюють спрощений географічний майданчик площею 10х10 м тобто 1 ар.

На географічному майданчику має бути таке обладнання: метеорологічні прилади (їх розміщують у центрі майданчика) – термометр для спостереження за температурою повітря і барометр (їх розміщують у метеорологічній будці), флюгер прикріплюють на жердині так, щоб на нього вільно дув будь-який вітер; якщо будівлі навколо школи не дають можливості спостерігати за вітром на майданчику, флюгер піднімають на дах школи; снігові рійки.