Сільськогосподарських об'єктів

Під стійкістю роботи сільськогосподарських об'єктів розуміють здатність об'єкта виробляти встановлені види продукції в об'ємах і номенклатурі, що відповідають вимогам відповідних планів в умо­вах надзвичайних ситуацій, а також пристосованість цього об'єкта до відновлення в умовах його ушкодження. Для об'єктів, які не пов'язані з виробництвом матеріальних цінностей, стійкість визна­чається його здатністю виконувати свої функції.

Більш підготовленим до стійкої роботи будуть ті об'єкти, які реально оцінять фактори, що можуть формувати стан розвитку подій і об'єкта в умовах надзвичайних ситуацій.

Підвищення стійкості технічних систем і об'єктів досягається, в основному, організаційно-технічними заходами, яким завжди пере­дували дослідження стійкості конкретного об'єкта.

На першому етапі дослідження аналізують стійкість і уразливість його елементів в умовах надзвичайних ситуацій, а також оцінюють небезпеку виходу з ладу чи руйнування елементів, чи всього об'єкта в цілому. На цьому етапі аналізують:

— надійність устаткування і технологічних комплексів;

— наслідки аварій окремих систем виробництв;

— розповсюдження вибухової хвилі по території підприємства під час вибухів судин, комунікацій, ядерних зарядів;

— розсівання речовин, що звільняються під час надзвичайних ситуацій;

— можливість вторинного утворення токсичних, пожежо- і ви­бухонебезпечних сумішей та іншого.

Загальна схема аналізу небезпек сільськогосподарського об'єкта під час розгортання надзвичайних ситуацій наведена на рис. 5.1. За допомогою змісту цього рисунка можна простежити, як можуть бути сформовані обставини, які призведуть до негативних наслідків. Ко-

чи розширення об'єкта також потребує нових досліджень відносно його стійкості. Таким чином, дослідження стійкості — це не одно­разова дія, а тривалий, динамічний процес, який потребує постійної уваги з боку керівництва, технічного персоналу, служб цивільної оборони.

Будь-який сільськогосподарський об'єкт включає в себе наземні будівлі і споруди основного і допоміжного виробництва, складські приміщення та приміщення адміністративно-побутового призначен­ня. В будинках і спорудах основного і допоміжного виробництва розміщується типове технологічне обладнання, мереж газо-, тепло-, електропостачання. Між собою приміщення і споруди з'єднані ме­режею внутрішнього транспорту, мережею енергоносіїв і системами зв'язку й управління. На території сільськогосподарських об'єктів можуть бути розташовані споруди автономних систем електро- і водопостачання, а також окремі технологічні пристрої, що знахо­дяться окремо від інших будівель і споруд. Будинки і споруди по­будовані за типовими проектами з уніфікованих матеріалів. Проек­ти виробництва виконуються за єдиними нормами технологічного проектування, що приводить до середнього рівня щільності забудо­ви (звичайно ЗО—60 %). Все це дає підставу вважати, що для всіх об'єктів, незалежно від профілю виробництва і призначення, харак­терні загальні фактори, які впливають на стійкість об'єкта, його роботи в умовах НС.

На працездатність сільськогосподарського об'єкта має негатив­ний вплив з боку специфічних умов і перш за все — район його знаходження. Він визначає рівень і вірогідність впливу небезпеч­них факторів природного походження (сейсмічний вплив, селі, зсу­ви, тайфуни, цунамі, кількість гроз, ливневих дощів та інше). Тому велика увага приділяється дослідженню й аналізу району розташу­вання об'єкта. Одночасно з'ясовуються метеорологічні умови райо­ну (кількість опадів, напрямки дії пануючих вітрів, максимальна і мінімальна температура найбільш гарячого та найбільш холодного місяців, вивчається рельєф місцевості, характер ґрунту, глибина за­лягання ґрунтових вод, їх хімічний склад). На стійкість об'єкта впливають: характер забудови території (структура, тип, щільність забудови), наявність розташованих поблизу об'єкта суміжних ви­робництв, транспортні магістралі, природничі умови місцевості (лісові масиви — джерела пожеж; водні об'єкти — можливі транспортні

комунікації, вогнеогороджувальні зони і одночасно джерела пове­ней і т. ін.).

Район розташування може виступати в ролі головного фактора в забезпеченні захисту і працездатності об'єкта в умовах необхідного виходу з експлуатації штатних шляхів подання сировини чи енер­гоносіїв. Наприклад, наявність річки поблизу об'єкта дає змогу при порушенні шляхових і трубопровідних магістралей здійснити пода­чу матеріалів, сировини і комплектуючих водним транспортом.

Під час вивчення стійкості об'єкта дають характеристику будин­кам основного і допоміжного виробництва, а також будинкам, які не беруть участь у виробництві основної продукції у випадках НС. Визначають основні особливості їх конструкції, технічні відомості, поверховість, розміри, вид каркасу, стикові заповнення, світлові про­різи, покрівлю, перекриття, ступінь зношення, вогнетривкість будинків, кількість робітників і службовців, які одночасно працюють в при­міщеннях (найбільша робоча зміна), наявність убудованого в буди­нок сховища чи сховищ, які знаходяться поблизу від основних бу­динків, наявність в будинках засобів евакуації і їх пропускна здатність.

Під час оцінювання внутрішнього планування території об'єкта визначається вплив щільності і типу забудови на можливість ви­никнення і розповсюдження пожеж, утворення звалищ біля входів у схованках і проходів між будинками. Особливу увагу звертають на відділки, де можуть виникнути другорядні фактори ураження. Такими джерелами є: ємності з ЛЗР і СДЯР, склади ВР і вибухоне­безпечне технологічне устаткування; технологічні комунікації, руй­нування яких може викликати пожежі, вибухи і загазованість, склади легкозаймистих матеріалів, аміачні пристрої та інше.

За цими критеріями прогнозуються наслідки таких процесів:

— витікання тяжких і легких газів чи токсичного диму;

— розсіювання продуктів горіння у внутрішніх приміщеннях;

— пожежі цистерн, колодязів, фонтанів;

— нагріву і випаровування рідини в басейнах та ємностях;

— вплив на людину продуктів горіння і інших хімічних речовин;

— радіаційного теплообігу під час пожеж;

— утворення ударної хвилі внаслідок вибухів пари ЛЗР, посудин, що роблять під тиском, вибухів у зачинених і відчинених примі­щеннях;

— розповсюдження полум'я в будинках і спорудах об'єкта та
інше.

Технологічний процес вивчається за обліком специфіки вироб­ництва за час НС (зміни технології, часткове припинення виробниц­тва, переключення на виробництво нової продукції та іншого). Оці­нюється мінімум і можливість заміни енергоносіїв, можливість ав­тономної роботи окремих одиниць обладнання об'єкта; запас і місце розташування СДЯР, ЛЗР й іншого; засоби безаварійної зупинки виробництва в умовах НС. Особливу увагу необхідно приділяти ви­вченню систем газопостачання, оскільки руйнування цих систем може призвести до появи вторинних уражуючих факторів.

Під час дослідження систем управління на об'єкті вивчають роз­поділ сил і стан пунктів управління і надійності вузлів зв'язку; визначають джерела поповнення робочої сили, аналізують можли­вості взаємозаміни складу керівництва об'єкта.

5.5. ПРИБЛИЗНИЙ ПЛАН ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЇ (ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ)

5.5.1. Загальні положення

Конкретний план ліквідацій аварій 1 та 2 категорій має бути складений на всіх підприємствах (п. 76 "Положення..."*) незалеж­но від форм власності, коли є можливість її виникнення за пере­ліком, встановленим ДБНВ. 1.2-1-95.

Складовими плану ліквідації аварії, виходячи з п. 76 "Положен­ня...", мають бути такі розділи (як обов'язкові):

а) можливі аварійні ситуації;

б) дії посадових осіб і працівників підприємства;

в) обов'язки працівників інших підприємств, установ і органі­
зацій, що залучаються до ліквідації аварії.

Виходячи з п. 76 "Положення...", цей план має бути в наявності на підприємстві, в організаціях та утвореннях, які беруть участь в розслідуванні, ліквідації аварії, ліквідації наслідків аварії, лікуваль-

"Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних за­хворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях" затверджено постановами Кабінету Міністрів від 10 серпня 1993 року № 623 та від 17 червня 1998 року № 923.

них, енергопостачальних, транспортних службах, пожежної охорони та ін., хто має відношення до участі у вищезгаданих діях. Додатком до цього плану мають бути:

— генплан підприємства з позначками можливих аварій та ава­рійних ситуацій;

— підземні та наземні комунікації;

— схема шляхів сполучення на території та поза нею, а також майданчики паркування транспорту та за необхідності, для посадки вертольотів;

— всі зміни, що відбулися на той час, коли сталася аварія.
Планом має бути передбачено характер зв'язку між підрозділа­
ми під час аварійних ситуацій.

Пакет документації має також містити плани підприємств, спо­руд та іншого, що знаходяться поблизу підприємства, де може ста­тися нова аварія за ініціативою попередньої.

За узгодженням з підприємствами та установами, а також з орга­нами держадміністрації необхідно розробити та затвердити схеми ліквідації аварії та її наслідків, де передбачити в складних випад­ках залучення людських резервів та техніки, транспорту тощо, інших підприємств та установ.

Розробити конкретну систему інформаційного повідомлення (за схемами нормативних документів про аварію) всіх рівнів держад­міністрації, служб та утворень, що будуть брати участь у розсліду­ванні і ліквідації аварії та її наслідків, а також прийняти заходи про повідомлення населення через засоби масової інформації.

У процесі ліквідації необхідно встановити тісний контакт з ме­теорологічною службою з метою отримання інформації про погодні умови та її зміни на час ліквідації аварії та її наслідків.

Передбачити налагодження охорони відповідними органами транспортних шляхів сполучення та території, де скоїлась аварія.

Повідомлення про аварію можна отримати:

— від очевидця, що працює на підприємстві;

— від очевидця, що не працює на підприємстві, але знаходився безпосередньо в зоні аварії;

— від квартиронаймача, чи очевидця, що знаходився біля житло­вого будинку чи іншої споруди;

— від показників спеціальних приладів (на значній відстані) чи сигналізації.

За часом ліквідації аварії можна поділити на дві частини:

— ліквідація аварії до прибуття професійних формувань;

— ліквідація аварії силами професійних формувань. Керівництво підприємства має підготувати інформацію про

кількість та місце розташування робітників у зоні аварії на постійних та тимчасових робочих місцях, склад ремонтних бригад, що викону­ють відповідні роботи та місце їх знаходження, свідчення про осіб керівного складу, які за своїми обов'язками могли бути присутні в зоні аварії на той час.

Виходячи з визначення можливого місця аварії на підприємстві має бути розроблений план, що передбачає формування, які забезпе­чать відповідні напрямки роботи:

а) встановлення причини аварії (огляд місця аварії і фіксування
стану перебігу подій на місці її скоєння);

б) розвідка стану в зоні аварії;

в) усунення причин поширення аварії;

г) організація першої допомоги потерпілим та їх евакуація;

д) приведення в дію засобів захисту та пожежогасіння;

є) встановлення стійкої системи зв'язку з діючими формуван­нями;

є) організація охорони об'єкта;

ж) виявлення очевидців аварії та організація їх опитування;

з) встановлення необхідної проектно-технологічної документації
для визначення причин аварії та її ліквідації;

і) встановлення напрямків розгортання аварії, розробка та впро­вадження заходів з усунення можливостей розгортання аварії.

Кожне формування на підприємстві за призначенням повинно мати відповідні засоби захисту, спецодяг, спецвзуття та інші спе­ціальні пристосування при виконанні робіт.

Працівники підприємства, що будуть брати участь у ліквідації аварії, повинні пройти інструктаж та навчання з питань виконання робіт з рятування людей з-під уламків обладнання, будівельних кон­струкцій та іншого.

5.5.2. Ліквідація аварії до прибуття професійних формувань

Керівником ліквідації аварії має бути керівник підприємства, або особи за його дорученням, а за його відсутності — заступник або керівник підрозділу, де скоїлася аварія.

Керівник ліквідації аварії зобов'язаний:

— установити своє керівництво з ліквідації аварії;

— виявити обставини аварії;

— ввести план ліквідації аварії в дію;

— ввести в дію повідомлення про аварію;

— ввести в дію формування підприємства, що передбачені планом ліквідації аварії за спеціальним сигналом (чи повідомленням);

— скласти уявлення про стан розвитку аварії;

— ввести в дію план евакуації з підприємства;

— встановити завдання керівників відповідних формувань під­приємств за планом ліквідації та за станом розвитку подій аварії;

— запровадити, за необхідності, коректування плану за змістом стану розвитку подій чи аварії.

Керівники формувань підприємства, відповідальні за різні напрям­ки робіт в ліквідації аварії, повинні:

— зібрати склад формувань у відповідному місці за планом ліквідації аварії та за станом розвитку подій;

— перевірити оснащення формувань, провести інструктаж з пи­тань розподілу обов'язків на місці аварії, взаємодії та зв'язку;

— визначити оптимальні шляхи до місця аварії;

— приступити до виконання ліквідації аварії;

— постійно підтримувати зв'язок з керівником ліквідації аварії та повідомляти про зміни стану на місці аварії.

Перелік виконання робіт на місці аварії:

— визначення місця знаходження потерпілих;

— складання плану проникнення на місце аварії;

— визначення джерела виникнення небезпечних факторів аварії;

— постійний контроль можливості повторного виникнення ава­рійної ситуації;

— зупинення розвитку цих факторів;

— припинення постачання енергії, газу, води та іншого, коли воно є небезпечним фактором, що підтримує процеси розвитку аварії;

— звільнення шляхів евакуації потерпілих;

— визначення та застосування оптимальних заходів звільнення потерпілих;

— ведення постійного контролю небезпек та шкідливостей, що можуть завдати ушкоджень командам формувань при їх рятувальній роботі.