Вивчення правил та вимог пожежної безпеки 5 страница

КОМБІНОВАНИЙ ПОЖЕЖНИЙ СПОВІЩУВАЧ реагує на два (та більше) фактора пожежі.

АВТОНОМНИЙ ПОЖЕЖНИЙ СПОВІЩУВАЧ ПОЛУМ'Я являє собою пристрій, компоненти якого, необхідні для виявлення пожежі та подавання звукового сигналу, розміщені в одному корпусі.

ПОЖЕЖНИЙ СПОВІЩУВАЧ МАКСИМАЛЬНОГО ТИПУ формує сповіщення про пожежу у разі перевищення за певний період часу встановленого значення контрольованого параметра.

ПОЖЕЖНИЙ СПОВІЩУВАЧ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ТИПУ формує сповіщення про пожежу у разі перевищення за певний період часу встановленого значення зміни швидкості контрольованого параметра.

ТОЧКОВИЙ СПОВІЩУВАЧ реагує на параметр (явище), що контролюється поблизу його компактного чутливого елемента.

ЛІНІЙНИЙ СПОВІЩУВАЧ реагує на виникнення фактора пожежі уздовж певної безперервної лінії.

Існують, в основному, два види комплексів пожежної сигналізації: об'єктові та централізовані. З об'єктових комплексів інформація надходить

до диспетчерської (охорони) об'єкта, і далі черговий передає її по телефону до пожежної охорони. З централізованих комплексів сповіщення про пожежу передається через канал зв'язку (телефонну станцію або радіоканал) до пульта централізованого спостереження (ПЦС).

Функції приймально-контрольних приладів (станцій пожежної сигналізації) такі:

фіксація тривожних повідомлень від пожежних сповіщувачів;

контроль справності ліній зв'язку сповіщувачів зі станціями;

контроль працездатності сповіщувачів;

забезпечення електроживлення всіх блоків та елементів;

перемикання на резервні джерела живлення у разі відмови основного джерела з індикацією відмови;

подавання команд керування на пристрій забезпечення безпеки людей у разі пожежі та на установки пожежогасіння.

Розробка алгоритму й функцій системи пожежної сигналізації виконується з урахуванням пожежної небезпеки об'єкта та архітектурно-планувальних особливостей.

§ 87. Стаціонарні автоматичні установки (системи)

пожежогасіння

Автоматичні установки (системи) пожежогасіння призначені для гасіння або локалізації пожежі. Одночасно вони повинні виконувати і функції автоматичної пожежної сигналізації.

Відповідно до ДСТУ 2273-93 ССБП. Пожежна безпека. Терміни та визначення під УСТАНОВКОЮ ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ розуміється сукупність технічних засобів, установлених на об'єкті, що захищається, для виявлення пожежі, оброблення, подавання в заданому вигляді повідомлення про пожежу на цьому об'єкті, спеціальної інформації та (чи) подавання команд на включення автоматичних установок пожежогасіння та технічних обладнань.

Під поняттям АВТОМАТИЧНА УСТАНОВКА ПОЖЕЖОГАСІННЯ розуміється установка пожежогасіння (тобто сукупність стаціонарних технічних засобів для гасіння пожежі за рахунок випуску вогнегасної речовини) з автоматичним способом приведення до дії.

Установки автоматичного пожежогасіння повинні забезпечувати:

час спрацьовування менший гранично допустимого часу вільного розвитку пожежі;

тривалість дії в режимі гасіння, необхідну для ліквідації пожежі;

інтенсивність подавання (концентрацію) вогнегасних речовин;

надійність функціонування.

Класифікація стаціонарних установок пожежогасіння наведена на рис. 11.16.

У реальних умовах осередки пожежі можуть виникнути в місцях, важ-кодоступних для доставления диспергованих та пінних вогнегасних речовин, які подаються стаціонарними установками пожежогасіння з утворенням так званих «тіньових» зон. З цих причин ці установки часто забезпечують тільки локалізацію пожежі. Тому використання автоматичних установок пожежогасіння передбачає обов'язкову участь в ліквідації пожежі оперативних підрозділів пожежної охорони. Ліквідація пожежі може бути також забезпечена обслуговуючим персоналом, охороною об'єкта або добровільними протипожежними формуваннями.

При виборі й обгрунтуванні застосування автоматичної установки пожежогасіння на конкретному об'єкті слід враховувати, чи буде економічно виправдано її використання. Економічна ефективність використання пожежної автоматики визначається з урахуванням вартості об'єкта, ймовірності виникнення пожежі, можливих збитків від неї, а також капітальних вкладень та поточних витрат на протипожежний захист.

Рекомендована схема алгоритму вибору типу автоматичних установок пожежогасіння наведена на рис. 11.17.

Рис. 11.16. Класифікаційна схема стаціонарних установок (систем) пожежогасіння

§ 88. Установки виявлення та заглушення вибухопожежонебезпечних ситуацій

У випадках, коли значення контрольованих параметрів навколишнього середовища або швидкості їх зміни вказують на високу ймовірність виникнення пожежі та вибуху, можна говорити про наявність вибухопожежонебез-печної ситуації. При цьому параметрами, що контролюються, можуть бути як концентрація горючих газів, парів та їх сумішей у повітрі та навколо установок (обладнання), так і поява джерел запалювання в місцях зберігання та обертання горючих газів, рідин, твердих речовин та пилу.

Установки виявлення та заглушення вибухопожежонебезпечних ситуацій в загальному вигляді включають такі пристрої:

виявлення вибухопожежонебезпечних ситуацій;

комутація та підсилення сигналів;

виконавчі пристрої захисту.

Структурна схема установки наведена на рис. 11.18.

Установки дозволяють здійснювати автоматичний вимір контрольованих параметрів, розпізнавання сигналів про наявність вибухопожежонебез-печної ситуації, перетворення й підсилення цих сигналів та видачу команд на включення виконавчих пристроїв захисту.

Рис. 11.18. Структурна схема установки виявлення та заглушення вибухопожежонебезпечних ситуацій (поза технологічним обладнанням)

Автоматичні прилади для контролю у повітрі вибухонебезпечних концентрацій газів, парів та їх сумішей встановлюють у всіх приміщеннях, де можливо виділення горючих газів та парів легкозаймистих рідин.

З метою виявлення аномальних теплових станів електричного й технологічного обладнання, речовин, матеріалів та конструкцій використовують тепловізійні прилади, пірометри та інші подібні пристрої. Принцип дії теп-ловізійного приладу оснований на перетворенні теплового випромінювання у видиме зображення або електричні сигнали, які після комутації надходять на виконавчі пристрої захисту.

Приймально-контрольні прилади призначені для приймання інформації від приладів контролю довибухонебезпечних концентрацій газів та парів та від приладів контролю джерел запалювань; аналізу цієї інформації й видачі сигналу про наявність небезпечних концентрацій горючих газів, парів та їх сумішей, про виникнення в захищуваній зоні джерела запалювання, про несправність обладнання, а також для подальшого передавання й видачі команд на включення виконавчих пристроїв захисту.

Прилади керування (або підсилювально-перетворювального пристрою) використовуються для приймання сповіщень від приймально-контрольних приладів або безпосередньо від пристроїв контролю параметрів вибухопоже-жонебезпечних ситуацій, формування й видачі команд на включення світлових табло та звукової сигналізації, на пристрої керування технологічним процесом з метою його переведення в аварійний режим та на інші виконавчі пристрої захисту.

У випадках, коли прилади керування видають команду тільки на включення світлових табло та звукової сигналізації, включення інших виконавчих пристроїв захисту здійснюється персоналом вручну.

Головним завданням аварійної вентиляції є швидке зниження небезпечних концентрацій парів та газів до гранично допустимих значень або до концентрацій нижче нижньої • концентраційної межі поширення полум'я.

Здійснення переведення й ведення технологічного процесу в аварійному режимі проводиться сукупністю автоматичних швидкодійних пристроїв, призначених для зміни режиму роботи або зупинення (відключення) як всього технологічного та енергетичного обладнання, так і окремих його частин, проведення травлення та зливання горючих рідин та інших подібних операцій.

Як пристрої флегматизації та (або) ізоляції горючого середовища можуть бути використані відповідні установки пожежогасіння. Під флегматизацією у даному випадку слід розуміти додавання до горючої суміші інертного компонента доти, доки суміш не перестане бути горючою.

Якщо джерело запалювання не можна видалити з приміщення, де знаходяться горючі речовини, то повинні бути вжиті заходи до негайної його ізоляції від горючого середовища та (або) охолодження. Крім цього необхідно усунути причини виникнення аномальних температур поверхонь технологічного, енергетичного та іншого обладнання. Для ізоляції таких джерел можуть бути використані водні, пінні та парові завіси, протипожежні перегородки, штори, двері. Для охолодження понад нормативні значення нагрітих поверхонь обладнання використовують відповідні установки локального пожежогасіння.

Розділ XII. ПОРЯДОК ДІЙ У РАЗІ ПОЖЕЖІ

§ 89. Підготовка об'єкта до можливої пожежі

Безперечно, що на будь-якому об'єкті необхідно постійно розробляти та впроваджувати комплекс спеціальних профілактичних заходів, спрямованих на запобігання пожежі. Проте, внаслідок наявності горючого середовища, постійно існує ймовірність виникнення пожежі. Тому, поряд з профілактичними, необхідно здійснювати заходи з підготовки об'єкта до можливої пожежі. Основні групи таких заходів наведені на рис. 12.1.

Рис. 12.1. Схема заходів щодо підготовки об'єкта до можливої пожежі.

Як видно зі схеми, у вирішенні цього блоку питань важливу роль відіграє аналіз пожежної небезпеки. Тільки на його основі можна досить точно визначити ймовірні місця виникнення пожежі та зважити його можливі наслідки.

§ 90. Дії у разі виникнення пожежі

У разі виявлення пожежі або її ознак, до яких належать полум'я або його відблиски, дим або його запах, інші прояви горіння, кожний громадянин зобов'язаний негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону (номер 01). При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі (висоту споруди, технологічної установки), місце виникнен-

ня пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище.

Після виклику пожежної охорони вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей.

Якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту. У разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо). Треба задіяти об'єктову систему оповіщення про пожежу. Оповіщення проводити таким чином, щоб не допустити паніки. Одночасно здійснюється збір по тривозі добровільної пожежної дружини (об'єкто-вої пожежної команди).

Посадова особа об'єкта, що прибула на місце пожежі, зобов'язана:

перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести подію до відома власника підприємства;

у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;

видалити за межі небезпечної зони всіх працюючих, не пов'язаних з ліквідацією пожежі, забезпечити охорону місця пожежі;

негайно припинити роботи в будівлі (якщо це допускається технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов'язаних із заходами по ліквідації пожежі;

здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення транспортуючих пристроїв, агрегатів, апаратів, перекриття сировинних, газових, парових та водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимного захисту) та виконати інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленості будівлі;

перевірити включення систем оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимного захисту;

організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установці на вододжерела;

одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей;

забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі.

По прибутті на пожежу пожежних підрозділів повинен бути забезпечений їх безперешкодний доступ на територію об'єкта, за винятком випадків, коли відповідними державними нормативними актами встановлений особливий порядок допуску.

Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація та технічний персонал підприємства, будівлі чи споруди зобов'язані брати участь у консультуванні керівника гасіння пожежі про конструктивні і технологічні особливості об'єкта (де перебувають люди, ємності з легкозаймистими та горючими рідинами, балони з газами, незахищувані будівельні конструкції, технологічні, монтажні отвори тощо), на якому виникла пожежа, прилеглих будівель та споруд, організувати залучення до вжиття необхідних заходів, пов'язаних із ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку, сил та засобів об'єкта.

У цілях запобігання швидкому розповсюдженню пожежі до прибуття пожежної охорони не рекомендується відкривати вікна.

Під час пожежі слід остерігатися впливу високих температур, задимлення та загазованості, завалення будівельних конструкцій, вибухів балонів з газами, технологічного обладнання та приладів, ураження електричним струмом, падіння в неогороджені отвори, паління підпалених дерев та провалу в грунт, що прогорів.

Небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 м.

Необхідно пам'ятати, що малі діти у разі пожежі від страху часто ховаються під ліжка, в шафах, забиваються в куток.

При рятуванні потерпілих з будівель, що горять, та при гасінні пожежі треба виконувати такі правила:

перед тим, як увійти в палаюче приміщення, покритися з головою мокрим покривалом, пальтом, плащем, цупкою тканиною;

двері в задимлене приміщення відкривати обережно, поволі, прикриваючи корпус тіла дверним полотном, для того щоб уникнути спалаху полум'я від швидкого припливу свіжого повітря;

у сильно задимленому приміщенні пересуватися поповзом або схилившись;

для захисту від чадного газу по можливості дихати крізь зволожену тканину;

якщо виникло займання одягу, лягти на землю (підлогу) та перекачуватися для збиття полум'я (бігти не можна, тому, що полум'я може ще збільшитися);

побачивши людину в одязі, що горить, треба накинути на неї пальто, плащ або будь-яке покривало (кошму) та щільно притиснути;

при гасінні пожежі використовувати вогнегасники, пожежні крани, а також воду, пісок, землю, покривала та інші засоби;

вогнегасні речовини спрямовувати в місця найбільш інтенсивного горіння та не в полум'я, а на поверхню, що горить;

якщо горить вертикальна поверхня (конструкція), воду треба подавати в її верхню частину.

На персонал об'єктів та населення покладені функції тільки первинних дій у разі пожежі, тобто до прибуття підрозділів пожежної охорони. Тому викликати пожежну охорону слід негайно у всіх випадках виникнення пожежі.

§ 91. Перша допомога при опіках

Термічні опіки виникають при безпосередньому контакті з полум'ям, розжареними предметами, поверхнями устаткування, рідинами, що горять. При пожежі частіше всього спостерігаються опіки полум'ям. Вогонь може уразити відкриті ділянки тіла, при цьому найчастіші опіки обличчя та рук. Найнебезпечніші опіки з'являються від одягу, що горить, який складно загасити або скинути. Горіння одягу протягом 1-2 хв може призвести до тяжких опіків, здатних викликати летальний кінець.

Ступінь тяжкості опіків залежить від глибини та площі термічного ураження шкіри та тканин. Існує чотири ступені опіків:

ОПІК І СТУПЕНЯ уражає самий верхній шар шкіри - епідерміс. Омертвляння глибше розташованих шарів не відбувається. Це найлегший

ступінь опіку, який характеризується почервонінням шкіри, набряком та болем. Видужування настає без подальшого лікування через 3-6 діб.

ОПІК II СТУПЕНЯ характеризується утворенням пухирів, наповнених прозорою жовтуватої рідиною, тому що під впливом високої температури епідерміс омертвляється та відшаровується, а під ним накопичується тканинна рідина. Пухирі можуть.виникнути відразу після опіку або через деякий час. Розміри та форма пухирір різні, іноді вони зливаються в один. Вміст великих пухирів поступово згущається, стає желеподібним. При опіку II ступеня пошкодження глибоких шарів шкіри немає. Тому якщо не потрапляє інфекція, опікова рана загоюється самостійно через 2-3 тижні без утворення грубих рубців.

ОПІК III СТУПЕНЯ поділяють на групи А та Б. При опіках ПІА ступеня настає неповне омертвляння саме шкіри зі збереженням її паросткових зон. При опіку ІПБ ступеня шкіра уражається на всю глибину.

ОПІК IV СТУПЕНЯ виникає при дії на тканини вельми високих температур. Це найтяжча форма опіку, при якій уражається шкіра, м'язи, сухожилля, кістки тощо.

Опіки І, II, ПІА ступенів належать до поверхневих. Вони можуть загоюватися самостійно з повним відновленням шкірного покриву навіть на великій площі опіку. Глибокі опіки ІПБ та IV ступенів принципово відрізняються тим, що загоюються рубцюванням та здебільшого вимагають хірургічних методів лікування, які полягають у пересадці шкіри.

Перша допомога повинна бути спрямована на припинення впливу високої температури на потерпілого. Вертикальне положення тіла сприяє розповсюдженню опіків на обличчя, загорянню волосся та ураженню органів дихання. Тому потерпілого кладуть в горизонтальне положення та швидко гасять одяг, що горить, будь-яким способом накривають покривалом, заливають водою, закидають піском, замазують рідкою глиною або брудом.

При невеликому опіку (І ступеня) необхідно підставити обпечене місце під струмінь холодної води та тримати до стихання болі, а потім змазати уражену ділянку спиртом або одеколоном, не накладаючи пов'язки.

При сильних опіках та утворенні пухирів необхідно накласти на них стерильну антисептичну пов'язку. У разі відсутності такого роду матеріалів використовують чистий рушник, простирадло, хустинку тощо.

При великих опікових ураженнях шкіри треба негайно викликати швидку допомогу, закутати потерпілого чистими пропрасованими рушниками, простирадлом, дати знеболювальні препарати та велику кількість рідини (чай, мінеральну воду).

При сильних опіках НЕ МОЖНА:

обробляти шкіру спиртом, одеколоном (це викликає сильну печію та біль);

проколювати пухирі, що утворилися (вони охороняють рану від інфекції);

змащувати шкіру жиром, розчином брильянтовим зеленим, міцним розчином марганцевокислого калію, засипати порошками (це перешкоджає подальшому лікуванню); зривати прилиплі до місця опіку частини одягу, доторкатися до нього руками (може потрапити інфекція);

дозволяти потерпілому самостійно пересуватися (можливий шок); поливати пухирі та обвуглену шкіру водою.

Додаток 1

до навчального

посібника

ЗАТВЕРДЖЕНО Першим заступником Міністра освіти В.П. Андрущенко 31 липня 1997 р.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

НОРМАТИВНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ*

для вищих закладів освіти (витяг)

Розділ 4. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА Основні поняття та значення пожежної безпеки

Основні нормативні документи, що регламентують вимоги щодо пожежної безпеки: Закон України «Про пожежну безпеку», Правила пожежної безпеки в Україні, стандарти, будівельні норми та правила, відомчі нормативи. Визначення понять «пожежа» та «пожежна безпека». Небезпечні та шкідливі фактори, пов'язані з пожежами.

Основні причини пожеж: порушення технологічних регламентів, несправність виробничого обладнання, іскри електрозварювальних та інших вогневих робіт, необережне поводження з вогнем, порушення правил користування інструментом та електронагрівальними приладами, невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.

Статистика та динаміка пожеж і пов'язаних з пожежами травм, смертельних нещасних випадків та матеріальних збитків за останні роки в Україні, зіставлення цих даних з аналогічними даними в інших країнах. Пожежі як соціальне небезпечний фактор.

Пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів

Суть процесу горіння. Теоретичні основи механізму горіння та вибуху. Класифікація видів горіння. Повне і неповне згоряння. Ламінарне та деф-лаграційне горіння, вибух і детонація. Гомогенне та гетерогенне горіння.

Негорючі, важкогорючі, горючі речовини та матеріали.

Схильність до горіння та особливості горіння горючих речовин і матеріалів різного агрегатного стану: газів, рідин, твердих, пилу. Показники пожежовибухонебезпечних властивостей речовин і матеріалів. Класифікація рідин, що горять, на легкозаймисті (ЛЗР) і горючі рідини (ГР) за температурою спалаху. Класифікація аерозолей горючих речовин на вибухонебезпечні та пожежонебезпечні. Класифікація вибухонебезпечних паро- та газоповітряних сумішей за температурою самоспалахування і за здатністю передавати детонацію крізь зазори між фланцями (за БЕМЗ). Самозаймання,

його види, необхідні умови для самозаймання, схильні до самозаймання речовини, сприяючі самозайманню фактори.

Пожежовибухонебезпечність об'єкта

Пожежовибухонебезпечність об'єкта як функція пожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин, що використовуються на даному об'єкті, кількості цих матеріалів і речовин, особливостей виробництва. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю, розрахункове обгрунтування категорії вибухопожежонебезпечності приміщень. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю як фактори, що визначають основний необхідний перелік рішень по забезпеченню пожежної безпеки об'єкта. Класифікація вибухонебезпечності та пожежонебезпечності приміщень і зон в приміщеннях та за їх межами за Правилами улаштування електроустановок. Класи вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон в приміщеннях та за їх межами як фактори, що обумовлюють вимоги до типу виконання електроустаткування щодо вибухо- і пожежобезпеки.

Система попередження пожеж

Призначення системи. Концептуальні засади системи попередження пожеж. Можливість пожежі при наявності трьох факторів: горючої речовини, окисника, джерела запалювання. Горюче середовище як сукупність горючої речовини та окисника. Методи запобігання формуванню горючого середовища: використання негорючих та важкогорючих матеріалів і речовин, обмеження маси та об'єму горючих речовин, ізоляція горючого середовища, обмеження параметрів, що визначають горюче середовище, безпечною величиною.

Методи запобігання виникненню в горючому середовищі (внесенню в горюче середовище) джерела запалювання: використання устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел запалювання; використання електроустаткування, що відповідає за виконанням класу вибухонебезпечності (пожежонебезпечності) приміщень і зон, групі і категорії вибухонебезпечної суміші; обмеження щодо сумісного зберігання речовин і матеріалів; використання устаткування, що задовольняє вимоги електростатичної іскро-безпеки; влаштування блискавкозахисту; автоматичний контроль параметрів, що визначають джерела запалювання; заземлення устаткування, видовжених металоконструкцій.

Система протипожежного захисту

Суть і складові системи протипожежного захисту, її призначення. Система протипожежного захисту як комплекс методів, заходів та засобів, направлених на обмеження розповсюдження та локалізації пожежі, виявлення пожежі, створення умов для ліквідації пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей.

Попередження розповсюдження пожежі. Планування та розташування приміщень і виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки. Ступінь вогнестійкості будівель та споруд, межа вогнестійкості будівельних конструкцій, протипожежних споруд та їх елементів. Обмеження щодо кількості поверхів будівель та площі поверху. Протипожежні перешкоди в

будівлях, системах вентиляції, паливних і кабельних комунікаціях. Обмеження витікання та розтікання рідин при пожежі. Відстані між будівлями та спорудами.

Попередження розвитку пожежі. Обмеження кількості горючих речовин і матеріалів, використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормованими показниками пожежної небезпеки, аварійне стравлювання горючих рідин та газів, своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів, розміщення пожежонебезпечного устаткування в окремих приміщеннях, відсіках, камерах, застосування для пожежонебезпечних речовин спеціального обладнання, захист його від пошкодження.

Пожежна сигналізація. Засоби виявлення пожежі та сповіщення про пожежу. Автоматичні електричні системи пожежної сигналізації. Ручні та автоматичні сповіщувачі про пожежу.

Способи і засоби гасіння пожежі. Вогнегасні речовини. Первинні засоби пожежогасіння. Порядок оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння. Вибір типу та визначення кількості вогнегасників. Стаціонарні засоби пожежогасіння. Протипожежне водопостачання. Устаткування пінного, газового та порошкового пожежогасіння.

Евакуація людей. Методика розрахунку часу на евакуацію. Розміри, кількість, розміщення, виконання та утримання шляхів евакуації людей. Протидимний захист. Засоби колективного та індивідуального захисту людей від небезпечних і шкідливих факторів пожежі.

Система організаційно-технічних заходів

Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Обов'язки державних органів, керівників підприємств, установ, організацій, підприємців, громадян України і тих, що перебувають на території України іноземних громадян, щодо забезпечення пожежної безпеки.

Державний пожежний нагляд. Пожежна охорона: державна, відомча, сільська, добровільна; пожежно-технічні комісії на підприємствах, в установах, організаціях.

Інструкції безпечного використання пожежонебезпечних речовин і матеріалів, дій персоналу під час виникнення пожежі. Використання засобів наочної агітації, знаків пожежної безпеки, контроль стану пожежної безпеки на підприємстві, наявності та стану засобів гасіння пожежі.

Вивчення питань пожежної безпеки працівниками, в тому числі посадовими особами, при прийнятті на роботу і в період роботи. Навчання з питань пожежної безпеки в закладах освіти всіх рівнів - від дошкільних до закладів післядипломної освіти, населення - за місцем проживання.

Орієнтовний перелік лабораторних робіт

Методи та засоби виявлення та гасіння пожежі. Знання:

- пожежа, шкідливі і небезпечні фактори при пожежі;

- поняття пожежної безпеки;

- особливості горіння газів, рідин, твердих речовин, пилу;

- показники пожежовибухонебезпеки речовин різного агрегатного стану;

- класифікація вибухонебезпечних газо-, паро- та пилоповітряних сумішей;

- класифікація приміщень і виробництв за вибухопожежонебезпечністю;

- вибухо- та пожежонебезпечність приміщень і зон за Правилами улаштування електроустановок;

- види вибухозахисту електроустаткування;

- маркування вибухозахисного електроустаткування;

- система попередження пожеж;

- система протипожежного захисту;

- методи та речовини, що застосовуються при гасінні пожеж;

- первинні та стаціонарні засоби пожежогасіння;

- колективні та індивідуальні засоби захисту людей під час пожеж.

Уміння:

- оцінити пожежонебезпечність об'єкта;

- визначити категорію вибухопожежонебезпечності;

- визначити клас вибухо- та пожежонебезпечності приміщень і зон за Правилами улаштування електроустановок;

- визначити необхідні технічні рішення системи попередження пожежі;

- визначити необхідні технічні рішення системи протипожежного захисту.

Додаток 2

до навчального

посібника

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ПОЖЕЖНУ БЕЗПЕКУ

(окремі положення)

Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Стаття 1. Правова основа діяльності в галузі пожежної безпеки

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, цей Закон та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Стаття 2. Забезпечення пожежної безпеки

Забезпечення пожежної безпеки е складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.