Види оптової торгівлі

Оптова торгівля – це вид ЛО, коли продається і купується товарна партія, розмір якої залежить від задач, що стоїть перед учасниками ЛО, кон’юктури ринку, можливостями сторін у фінансовій і організаційній частинах своєї економічної діяльності.

Оптову торгівлю можна класифікувати за ознаками:

1. Асортимент.

1.1 Промислова.

1.2 Споживча.

1.2.1 Продовольча.

1.2.2 Непродовольча.

1.2.3 Змішана.

2. Відношення до ФП.

2.1 З передоплатою.

2.2 По факту отримання товару.

2.3 З розрахунком після реалізації.

2.4 З наданням товарного кредиту.

3. Кількість послуг і ЛО, що надаються покупцю під час торгової операції.

3.1 З доставкою товару споживачу.

3.2 Коли споживач самостійно формує і забирає товар (торгівля “Cash and Carry”).

4. Відстань від підсистеми збуту продавця до підсистеми постачання споживача.

5. Наявність митної ЛО.

5.1 Експортна.

5.2 Імпортна.

5.3 З давальницькою сировиною.

Економічна діяльність підприємств, які працюють на певній території, створює конкурентне середовище, з метою зменшення тиску конкуренції підприємства: торгової, виробничої, наукової, фінансової сфер діяльності створюють об’єднання, які узгоджують їх економічну політику в правовому і адміністративному полі. До таких об’єднань належать торгово-промислові палати, які є, як правило, ТОВ.

Назва підприємства «Торговий дім» передбачає поєднання інтересів виробника і торгового підприємства, яке вкладує кошти у виробництво нових видів товарів та у збільшення обсягів випуску уже існуючих.

Таке підприємство вперше з’явилось у Японії у 1650 р., його заснувала родина Міцуї у Токіо, вони також першими почали повертати кошти за бракований товар.

Види оптової торгівлі:

1. Тендери, торги змагальницького типу, де виставляються на продаж замовлення покупця на партію елементів постачання для власного виробництва та роботи (наприклад, комунальні роботи по упорядкуванню міста). Організатори торгів повинні визначити правила і умови, місце і час їх проведення. Ці відомості повинні бути опубліковані у ЗМІ.

2. Оферти, коли виробник продає елементи збуту через надання потенційному покупцю інформації про обсяг оптової партії, час і місце поставок. Розрізняють оферти:

2.1. Тверда, яка мітить у зверненні до потенційного покупця (листування на фірмових бланках, договори) чіткі пропозиції щодо поставок у певний проміжок часу. Невиконання таких умов постачальником може передбачати настання господарської відповідальності перед покупцем.

2.2. Вільна – не містить у собі чітких пропозицій і відповідальності (факсимільний і інтернет зв’язки, коли, наприклад, посилається прайслист).