 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Правова система суспільства: поняття, основні види
|
|
Необхідно розмежовувати такі категорії як «система права», «правова система», «правова дійсність». Правова система суспільства – поняття більш широке, ніж система права. Під правовою системою мається на увазі сукупність і взаємодія об'єктивного права, вираженого в законодавстві, правової ідеології і юридичної практики, що визначають своєрідність правового життя однієї держави або групи держав із загальними ознаками (іншими словами – правова сім'я, група правових сімей).
Правова дійсність припускає ще ширше поняття, чим правова система. Це категорія, що охоплює будь-які прояви правового життя суспільства.
Серед розмаїтості існуючих у світі правових систем у юридичній науці прийнято виділяти такі види:
Романо-германська (континентальна, нормативна). Сформувалася в країнах континентальної Європи на основі Римського права. Базове джерело права цієї системи – нормативно-правовий акт, закон (писаное право). Характерний високий ступінь узагальнення нормативного регулювання, неперсоніфікованість юридичних норм (норми звернені до невизначено широкого кола суб'єктів). Для країн даної правової системи характерний також високий ступінь систематизації законодавства (у найбільш важливих сферах до рівня кодификації). Судочинство характеризується такими принципами: змагальність сторін, гласність, презумпція невинності.
Англо-саксонська (прецедентна, англо-американська). Сформувалася, споконвічно, у Великобританії в XI-XII ст.ст. Пізніше поширилася в Америку, країни Азії й Африки. Базується на накопиченні юридичної практики. Основним правовим джерелом даної системи є правовий прецедент. Підвидом англо-саксонської правової системи є англо-американська, де при прецедентній основі федерального законодавства в окремих штатах сформувалася нормативна континентальна правова система на основі запозиченого в Європі цивільного кодексу Наполеона.
Релігійно традиційна правова система (мусульманська) сформувалася в країнах ближнього Сходу. Історичний початок цієї системи – релігійні постулати мусульманства. Джерелами права тут стають: релігійні догми Корану, законів шаріату – письмових джерел мусульманської релігійної ідеї; сунн – опису життя пророка Мухамеда – зразка поведінки для кожного мусульманина; кияс, іджма – індивідуальні рішення судді, прийняті у випадках відсутності необхідних правил у Корані та суннах на основі його особистого тлумачення догм Корану. Правосуддя характеризується збереженням відсутності принципу змагальності сторін, жорстокістю кримінально-правових покарань і залученням членів общини до участі в виконанні покарань.
Змішана правова система (правова система Індії). Особливість даної правової системи полягає в тому, що історія розвитку даної держави призводить до змішування елементів релігійно-традиційної, англо-саксонської і континетальной правових систем.
Заідеологізована (соціалістична) правова система. Історичний структурний початок дана система бере з континентального права. Основа – правова система, що формувалася у колишньому СРСР. Особливістю даної правової системи є заміна приватної власності і її правового регулювання на загальнонародну власність при переваженні державної власності. Крім того, відсутність правового регулювання в багатьох сферах суспільних відносин і монополія однієї ідеології призводить до пріоритету ідеологічних догм над нормами права. У сучасному світі дана правова система розвивається у Північній Кореї, Китаї (із деякими демократичними змінами), у республіці Куба.
Деякі вчені виділяють також у якості самостійних правових систем індуістську і правову систему звичаєвого права. Проте, через відсутність системи письмових джерел і чіткого регіону поширення, ці системи не завжди вносяться науковцями до самостійних різновидів у видах класифікації правових систем сучасності. Тобто з приводу їх відокремленості в самостійний різновид ще ведеться наукова дискусія в юриспруденції.
Україна, раніше у складі СРСР, відносилася до регіонів поширення заідеологізованої правової системи (правової системи соціалістичного права). З моменту проголошення незалежності і становлення суверенної України тут формуються ознаки континентального (романо-германського права).
Основна рекомендована література
1. Теорія держави і права / За ред. академіка М. В. Цвіка, проф. О. В. Петрішина, доц. В. Д. Ткаченка. – Х.: Прапор. – 2002. – С. 254–275; 211–219.
2. Скакун О. Ф. Теория права и государства. – Х.: Консум. – 2000. – С. 257–282.
3. Загальна теорія держави і права / За ред. проф. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком. – 1996. – С. 170–177.
Додаткова література.
1. Алексеев С. С. Теория права. – М. – 1995. – С. 99–110.
2. Аннерс Є. История европейского права. – М., 1994.
3. Берман Г. Д. Западная традиция права: епоха формирования. – М. – 1994. – С. 48–60, 504–522.
4. Глунова Л. Б. Система правовых норм и отраслевое подразделение права // Правоведение. – 1987. – № 4.
5. Опришко В. Законодавство на перспективу // Політика і час. – 1996. – № 6. – С. 45–47.
6. Опришко В. Ф. Основні положення проекту концепції розвитку законодавтсва України до 2005р. // Концепція розвитку законодавства України. – Київ, 1996. С. 3-17.
7. Погорілко В., Малишко М. Правова система України: стан та перспективи розвитку //Віче, 1993, № 9. С. 23-24.
8. Погребной И. М. Теория права: Учебное пособие. – Х.: Основа, 2003. С. 63-71.
9. Поленина С. В. Система права и система законодательства // Правоведение, 1987. № 5.
10. Рабінович П.М. Законодавство сучасної України: до характеристики тенденції розвитку // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1996. – № 7. – С. 14-17.
11. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави та права. – К., 1996. – С. 76-80.
12. Решетников Ф. М. Правовые системы стран мира. – М., 1993.
13. Теория права и государства / Под ред. проф. В. В. Лазарева. – М., 1996. – С. 260-276.
14. Тиунова Л. Б. Системные связи правовой действительности. – СП, 1991.
15. Тихомиров Ю. А Проблемы сравнительного законоведения // Государство и право. – М. – 1993, № 8.
16. Тихомиров Ю. А. Публичное право. – М., 1995.
17. Хропанюк В. Н. Теория государства и права. – М., 1996, с.289-306.
18. Шемшученко Ю. С. Конституційні засади системи законодавства України. // Вісник Академії правових наук України. – Харків. – Вип. І. – 1993. – С. 22-25.
19. Шемшученко Ю. С. Теоретичні засади концепції розвитку законодавства України // Право України. 1996. – № 8.
20. Шмельова Г. Г. Юридичні засоби удосконалення змісту і форми законодавства // Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996.
21. Шмельова Г. Г. Кодифікація і особливості її здійснення в законотворчому процесі // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 1996.
ТЕОРІЯ ДЖЕРЕЛ (ФОРМ) ПРАВА
1. Поняття форми (джерела) права.
2. Правовий звичай.
3. Нормативно-правовий договір.
4. Нормативно-правовий акт.
5. Правовий прецедент.
Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 1134 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
