Систематизація законодавства

Законодавство даної держави являє собою не просту, механічну, випадкову сукупність чинних нормативно-правових актів. При такому порядку речей, наприклад, робота юристів-практиків була б украй скрутною, як у плані вивчення, так і у відношенні реалізації норм, закріплених у законодавстві. Таким чином, розмір коефіцієнта корисної дії законодавства багато в чому обумовлюється упорядкованістю нормативно-правових актів, їх існуванням у систематизованому вигляді.

Систематизація законодавства – це діяльність з удосконалювання законодавства, приведення всіх чинних нормативно-правових актів до єдиної, цілісної внутрішньо і зовнішньо узгодженої і несуперечної системи.

Серед основних форм систематизації законодавства розрізняють такі:

- облік;

- консолідація;

- інкорпорація;

- кодификація.

Облік, як найпростіша форма систематизації, здійснюється на постійній основі органами державної виконавчої влади шляхом присвоєння нормативному акту спеціального номера та внесення його у державний реєстр нормативно-правових актів, відповідно рівню юридичної сили. В Україні таку функцію здійснює міністерство юстиції.

Консолідація являє собою діяльність з упорядкування чинних нормативно-правових актів шляхом об'єднання їх, без зміни їхньої форми й змісту, у відповідному збірнику (друкованому виданні), – офіційному або неофіційному, що об'єднує нормативні акти в хронологічному, тематичному, алфавітному порядку. В даний час подібного роду друкарські видання доповнюють відповідні комп'ютерні бази даних (Законодавство України 1993-1996 рр.).

Інкорпорація, також припускає просте об'єднання нормативно-правових актів, без зміни їхньої форми й змісту, але з урахуванням, як правило, єдності сфери правового регулювання. Наприклад, „Законодавство України про оподатковування”.

При кодифікації (складна та найбільш досконала форма систематизації) упорядкування нормативних актів завжди відбувається на правотворчій основі (тобто шляхом видання нового нормативно-правового акту з юридичною силою закону), супроводжується переробкою їх змісту, спрощенням, позбавленням більшості прогалин та колізій і, як наслідок, – виданням єдиного нормативного акта, що є логічно і юридично ціліснісним, який регулює певну сферу або групу суспільних відносин і оформлений, наприклад, у вигляді основ законодавства, кодексу, статуту, положення. (Кримінальний Кодекс України).