Поняття системи права і її основні ознаки

Система права – це внутрішня структура права, що виражається в єдності й узгодженості всіх чинних норм права даної держави, а також у їхньому розподілі по галузях і інститутах права.

Уся кількість (множина, масив) чинних норм права даної держави являє собою непросту, механічну, випадкову сукупність норм. Уся сукупність цих норм права має таку якість як системність. Ця якість у юридичній науці відбита поняттям “система права”. Системність норм права означає упорядкованість їх спільного існування і дії. Упорядкованість усієї сукупності чинних норм права даної держави виявляється в їх єдності, взаємоузгодженості, непротирічності, а також у їх розподілі по галузях і інститутах права. Ця упорядкованість усіх чинних норм права є необхідною передумовою спроможності права бути регулятором суспільних відносин. Без цієї упорядкованості права як визначеного внутрішнього устрою, що забезпечує гармонійність його внутрішньої організації, право спростовувало б саме себе в силу своїх внутрішніх протиріч, саме скасувало б свою спроможність бути цілеспрямованим регулятором поведінки і діяльності людей.

Поняття “система права” є видовим (конкретизованим) стосовно філософського поняття “система”, що позначає якесь єдине ціле (явище, процес), що складається з взаємозалежних і взаємодіючих між собою окремих частин (елементів), які водночас щодо відособлені та самостійні по відношенню одне до іншого в рамках цього цілого. Але поза цим цілим неможлива їхня самостійна дія, так само як неможливе ціле без його складових елементів.

Таким чином, дослідження системи права повинно пояснити, з яких частин складається право і як вони взаємозалежні та взаємодіють між собою.

Складається право з норм права, що являють собою частки, вихідні компоненти, ті елементарні ланки, з котрих і складається в кінці кінців уся конструкція системи права. З норм права утворені інститути права, які є складовою частиною підгалузей і галузей права. А всі вони разом – і норми права, і інститути права, і підгалузі, і галузі права – і є відповідно системою права.

Аналіз статики і динаміки системи права виявляє цілий ряд характерних ознак, властивій цій системі, у якості основних зазвичай указує на об'єктивність системи права, пов'язану з тим, що її внутрішня організація обумовлена системою реально існуючих суспільних відносин. Право відбиває і регулює ці відношення. Наприклад, в Україні радянського періоду до появи бірж не було ані біржових відношень, ані правових норм, що регулюють ці відношення. Крім об'єктивності структури, система права характеризується єдністю дії та відносної відособленості її структурних елементів. Регулятивна цілісність системи права пов'язана з наявністю узгодженості, непротирічності дії норм права, наявністю принципів права, що діють у всіх його галузях. Водночас підрозділ права на галузі, підгалузі, інститути припускає, що кожна з цих відособлених частин права має самостійне функціональне значення у правовому регулюванні суспільних відносин.