Тема 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств Європейської цивілізації....... 198 1 страница

9.1. Економічні наслідки Першої світової війни............................ 198

9.2. Економічна ситуація в світі в 20-ті роки ХХ ст........................ 203

9.3. Світова економічна криза: причини виникнення та шляхи виходу. Становлення різних систем регульованого капіталізму....................... 207

9.4. Особливості розвитку економічної теорії в першій половині ХХ ст.......... 215

Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина ХХ ст.)........................................................................................... 229

10.1. Структурні зміни в економіці країн-учасниць Другої світової війни......................................................................................................................... 229

10.2. Загальна характеристика країн, що розвиваються............ 255

10.3. Інтеграційні процеси в світовій економіці.............................. 263

Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) 273

11.1. Динаміка та структурні зміни світового господарського розвитку кінця ХХ – початку ХХІ ст..................................................................................... 273

11.2. Еволюція ринкової економічної теорії на сучасному етапі. 279

Тема 12. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці................................ 295

12.1. Особливості проведення політики «воєнного комунізму» і НЕП в Україні............................................................................................................ 295

12.2. Повоєнна відбудова і господарський розвиток України в 50-80-ті роки ХХ ст............................................................................................................... 305

12.3. Особливості розвитку радянської економічної теорії......... 309

Тема 13. Формування засад ринкового господарства

в Україні (90-ті роки ХХ).............................................................................. 318

13.1. Місце України у світовому господарстві та стан її економіки на початку 90-х рр. ХХ ст................................................................................ 318

13.2. Економічна політика та реформи в Україні наприкінці ХХ- на початку ХХІ ст............................................................................................................. 326

Глосарій......................................................................................................... 338

Вступ

Динамічні зміни в економіці України, викликають об’єктивну необхідність підготовки фахівців-професіоналів нового типу, які здатні органічно поєднувати глибокі теоретичні знання з практичними навичками господарчої діяльності, ініціативно і творчо діяти в сучасних умовах розвитку. Здійсненню цього важливого завдання сприяє вивчення навчальної дисципліни «Історія економіки та економічної думки» (ІЕЕД). В межах даної навчальної дисципліни вивчаються закономірності розвитку народного господарства в координатах світового простору та в певні історичні періоди; конкретні факти і явища економічного розвитку країн, регіонів та світового господарства в цілому; економічні процеси в їх історичній послідовності та цивілізаційному вимірі та економічну думку, що їм відповідає.

Основна мета дисципліни – забезпечити поглиблене вивчення і творче опанування змісту провідних економічних вчень у конкретно-історичних умовах їх виникнення та розвитку для формування у студентів навичок самостійних оцінок та вироблення альтернативних варіантів господарчої політики.

Завдання навчальної дисципліни:

Методологічне – дослідження економічної історії та економічної думки як процесу пізнання еволюції економічних систем; осмислення генезису економічних поглядів, шкіл та течій.

Навчально-методичне – поглиблення знань у галузі економічної історії; систематизація і періодизація економічних вчень, шкіл та напрямків економічної думки.

Виховне – гуманізація економічної освіти, поширення наукового світогляду майбутніх фахівців; вивчення вітчизняної економічної спадщини, наукових пріоритетів і внеску українських вчених-економістів в світові економічну теорію та практику.

Практичне – підготовка висококваліфікованих спеціалістів.

Посібник охоплює всі теми програми дисципліни «Історія економіки та економічної думки». З метою забезпечення передумов для найкращого засвоєння матеріалу після кожної теми надані питання для самоконтролю, проблемні питання, тестові завдання і список рекомендованих літературних джерел.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

загальні соціально-економічні характеристики окремих періодів розвитку світового господарства відповідно до цивілізаційного підходу;

соціально-економічні характеристики розвитку світової економіки та окремих країн Європи, США, України;

етапи науково-технічного прогресу в промисловості розвинених країн та заходи науково-технічної політики;

характерні риси глобалізації як тенденції нового економічного порядку;

вплив на економічні процеси інформаційної революції;

шляхи і методи накопичення капіталу, розширення та вдосконалення виробництва;

основні проблеми соціально-економічного розвитку на сучасному етапі та шляхи їх розв’язання;

еволюцію поглядів на економічні процеси;

закономірності розвитку світової та вітчизняної економічної думки;

загальну направленість еволюції економічної науки та трансформацію її генеральних напрямків;

закономірності формування і розвитку економічних теорій і шкіл;

як проходив розвиток й становлення науки „Політична економія”;

основні напрямки сучасної економічної теорії;

наукові основи економічної політики держави;

сучасні методи економічного аналізу;

загальні та конкретні методи наукового пізнання та їх використання.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступними компетенціями:

проводити аналіз, визначати тенденції й напрями економічного розвитку в конкретно-історичні періоди;

давати науково обґрунтовані оцінки досягненням минулої та сучасної економічної думки;

використовувати економічні закони у вивченні конкретних питань та розв’язанні практичних завдань на семінарах, а з часом – в процесі самостійної роботи з фаху;

робити порівняльний аналіз економічних поглядів, теорій та шкіл, визначаючи їхні позитивні та негативні сторони;

розуміти будь-яку економічну ситуацію і власне місце в ній, а головне – не боятися приймати оптимальні рішення, якщо треба – інноваційного характеру, спираючись на здобутки світової та вітчизняної економічної думки;

використовувати джерела економічної інформації для оцінки економічних процесів в світи, певних країнах та регіонах;

аргументовано доводити висновки, проводити економічні узагальнення як виявлення культури економічного і політичного мислення;

аналізувати тенденції та рівень економічного розвитку країн у певні історичні періоди;

аналізувати ефективність засобів і інструментів економічної політики держави,

коментувати соціально-економічні наслідки урядових рішень, що впроваджуються в життя;

формулювати власні теоретичні рекомендації щодо їх реалізації з урахуванням специфіки і традиційних особливостей соціально-економічної системи України;

використовувати знання не лише в типових, а й у проблемних ситуаціях, в формуванні визначень, розкритті історико-економічних категорій тощо.

Головним завданням своєї праці автори вбачають стимулювання творчої активності майбутніх фахівців з метою вирішення найскладніших проблем сучасності.

Матеріал навчального посібника надає користувачам методичне забезпечення всіх форм роботи, пов’язаної з опануванням теоретичного матеріалу, засвоєнням економічної термінології, ознайомленням з літературними джерелами.

Навчальний посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів будь-якої форми навчання, а також молодих науковців, аспірантів, викладачів та всіх тих, хто цікавиться питаннями розвитку економічної науки.

Модуль 1. Становлення ринкової економіки та ринкової економічної теорії

Тема 1. Предмет і метод «Історії економіки і економічної думки»

1.1. Мета, завдання та функції навчальної дисципліни. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

1.2. Предмет та методологія навчальної дисципліни ІЕЕД.

1.3. Критерії періодизації навчальної дисципліни.

Ключові поняття: предмет ІЕЕД, джерела історико-економічної інформації, методологія ІЕЕД, періодизація економічної історії, формаційний підхід, цивілізаційний підхід, циклічний підхід.

1.1. Мета, завдання та функції курсу. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

Реальність, у якій ми живемо і діємо, являє собою множинність взаємопов’язаних і взаємозалежних явищ і процесів, що розгортаються у часі. Важлива роль при цьому належить саме економічним явищам і процесам, які є об’єктом дослідження системи економічних наук. Першість серед усіх економічних наук належить економічній теорії. Водночас вона є результатом тривалого історичного розвитку економічної думки, що зародилася у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій. Проте, як свідчить історичний досвід, економічні погляди і концепції не тільки пасивно відображають економічну практику, але певним чином впливають на неї. Тому саме поєднання історії розвитку господарства, світової економіки з історією розвитку економічної думки в межах курсу «Історія економіки та економічної думки» допомагає зрозуміти загальну спрямованість еволюції економічної науки, її взаємозв’язок з економічною політикою, прийняттям стратегічних і оперативних рішень та, найголовніше, сформувати загальноекономічний світогляд майбутнього спеціаліста.

Отже, ІЕЕД як фундаментальна дисципліна займає важливе місце у системі економічних наук. Являючи собою генетику економічної думки, вона логічно доповнює курс економічної теорії, поглиблює знання з політичної економії, мікро- та макроекономіки, функціональним та галузевим економічним дисциплінам.

Метою курсу «ІЕЕД» є забезпечення поглибленого вивчення і творчого опанування змісту провідних економічних вчень у конкретно-історичних умовах їхнього виникнення та розвитку для формування у студентів навичок самостійного аналізу та вироблення альтернативних варіантів господарської політики.

Завдання курсу:

- розгляд еволюції господарської діяльності людства від первісного суспільства до сучасності;

- вивчення економічного розвитку країн і регіонів у різні періоди часу;

- засвоєння сучасних економічних теорій із розумінням джерел їхнього виникнення та особливостей розвитку; аналіз альтернативності розвитку економіки;

- вивчення господарського досвіду та набуття навичок використання історико-економічної інформації при аналізі та прогнозуванні соціально-економічних процесів.

ІЕЕД виконує наступні функції:

1) акумуляційна – полягає у зборі, вивченні та узагальненні господарського досвіду людства. Без цього не можливо виявити закономірності економічного розвитку суспільства, розробити науково обґрунтовану економічну політику та уникнути суб’єктивних рішень;

2) пропедевтична (підготовча) – передбачає засвоєння змісту базових економічних термінів (власність, продуктивні сили, виробничі відносини, форми господарства та ін.) на конкретних фактах і прикладах з історії світової економіки;

3) світоглядна – забезпечує формування наукової картини світового процесу господарської еволюції людства. Це надає економічному мисленню історизм, масштабність, розуміння багатоваріантності розвитку;

4) теоретико-пізнавальна – полягає у визначенні об’єктивних законів розвитку світової та національних економік. Вивчення ІЕЕД дозволяє зрозуміти взаємозв’язок економічних вчень з умовами і причинами їхнього виникнення, потребами економічної практики, інтересами соціальних груп, країн, народів;

5) функція формування реалізму економічного мислення ґрунтується на тому, що ІЕЕД вивчає, аналізує не тільки позитивний досвід господарського розвитку країн або використання у господарській практиці тих чи інших економічних вчень, але й помилки, прорахунки та неспроможність державної політики, що обумовлює зниження життєвого рівня населення, стагнацію і зниження темпів економічного зростання і, зрештою, – відставання тієї чи іншої країни на певному історичному етапі. Наприклад, чому Голландія, яка у ХVІІ ст. була зразковою капіталістичною країною, вже у ХVІІІ ст. відійшла на другий план. Або чому Англія, класична країна первісного накопичення капіталу, яка була у ХІХ ст. «майстернею світу», наприкінці цього ж століття відстала від США – країни з колоніальним минулим, з використанням непродуктивної праці рабів, а також Германії, де феодалізм затримався значно довше, ніж у Англії, Франції, Голландії. Чому економічно розвинені країни в останній чверті ХХ ст. у своїй економічній політиці перейшли від кейнсіанських рецептів, які довели свою дієвість у післявоєнні десятиріччя, до неокласичних теорій? Яку економічну політику проводять зараз пострадянські країни, зокрема Україна? Які теорії лежать в її основі та як вони співвідносяться із нашими реаліями?

6) методологічна – реалізується тоді, коли різноманітні історико-економічні факти, концепції, теорії стають фундаментом для обґрунтування нових економічних теорій. Специфіка економічної теорії полягає у тому, що вона може розвиватися як шляхом дослідження господарської практики і нових наукових відкриттів, так і шляхом усвідомлення і переосмислення своєї власної історії, економічних вчень попередніх епох;

7) практична – передбачає критичну оцінку економічних теорій, тобто перевірку історією, господарською практикою їхньої науковості, адекватності, здатності ставати базою тих чи інших соціально-економічних перетворень, господарських реформ.

Щоб сподіватися на успіх у ринковій економіці, розуміти економічні явища та процеси, знаходити у них своє місце та бути здатним приймати ефективні рішення у різних ситуаціях, необхідно засвоїти наукову спадщину, що випрацювала економічна думка, та господарський досвід. А це можливо лише за умов вивчення базових економічних дисциплін, у тому числі і ІЕЕД. У процесі пошуку правильного рішення фахівець насамперед шукає аналог, прецедент тієї чи іншої ситуації і, таким чином, усвідомлює він це чи ні, постійно звертається до економічної історії. Аналіз певних аспектів економіки в історичному розвитку допомагає краще зрозуміти господарські проблеми сучасності та усвідомити альтернативи їхнього вирішення. Дисципліна «ІЕЕД» спрямована на формування принципів економічного мислення, системного бачення витоків сучасних соціальних та економічних проблем. Вона дозволяє, спираючись на накопичений досвід, адекватно оцінювати поточну економічну ситуацію і приймати необхідні рішення.

1.2. Предмет та методологія курсу ІЕЕД

Історія економіки та економічної думки досліджує розвиток господарської діяльності людства, світової економіки у нерозривному взаємозв’язку з еволюцією системи економічних поглядів. Тобто предметом ІЕЕД є історичний процес еволюції світової економіки та економічної думки.

Господарське життя різноманітне, тому ІЕЕД – багаторівнева наука. Вона вивчає:

- закономірності розвитку господарства у координатах світового простору та в певні історичні періоди;

- конкретні факти і явища економічного розвитку країн, регіонів та світового господарства в цілому;

- економічні процеси в їхній історичній послідовності та цивілізаційному вимірі та економічну думку, що їм відповідає;

- досвід господарювання і розвиток організації та управління господарськими комплексами;

- економічну політику держави як систему заходів, спрямованих на подолання суперечностей, проблем і досягнення економічного прогресу; узагальнює досвід економічних реформ, їхні особливості та механізми здійснення;

- передумови та закономірності еволюції світової економічної думки,

- концепції провідних шкіл і напрямків, знайомить з досягненнями видатних вчених-економістів.

У історико-економічних дослідженнях важливе місце займають джерела інформації, що мають господарській аспект. До них належать:

1) речові результати виробництва, тобто усі предмети матеріальної культури. Вони надають інформацію про стан виробничої сфери і технічної думки того чи іншого суспільства, його соціально-економічну структуру.

2) документи з управління господарством, до яких відносяться:

- офіційні нормативні документи (інструкції, накази, постанови, акти, укази і т. ін. у технічній, фінансовій, торгівельній, податковій та інших сферах);

- інформаційні (звіти у масштабах окремих господарств, галузей, держав; описи та переписи, ділове листування, торгівельна реклама, прейскуранти і т.п.);

- дослідницькі (статистичні матеріали, що характеризують динаміку економічного розвитку окремих галузей та країн, розрахунки, наукова економічна література).

3) матеріали літератури, мистецтва, ЗМІ, що містять економічну інформацію. Сюди відносяться, насамперед, неофіційні документи, що виходять з неекономічних сфер, але відбивають ті чи інші аспекти економічного життя суспільства. Трапляються випадки, коли не тільки найважливішим, але й практично єдиним джерелом інформації з історії господарства окремих епох є витвори літератури і мистецтва, наприклад, твори Гомера, середньовічні літописи.

Система методів пізнання, що застосовуються ІЕЕД, пов’язана з використанням методологічного арсеналу, категоріального апарату, основних теоретичних побудов історичного і економічного знання та відбиває їхню взаємодію. Взагалі метод визначає шлях дослідження, спосіб побудови та обґрунтування знань, він вказує на те, як відбувається пізнання, на якій методичній основі, за якими науковими принципами. Систему методів ІЕЕД складають: методологічні принципи класичної та сучасної філософії; методологічні положення загальної економічної теорії; загальнонаукові методи; специфічні методи.

Методологічні засади сучасної філософії пов’язані з новим баченням картини світу. На відміну від класичної (лінійної, ньютонівської) парадигми, якій властиві чітка детермінованість, причинно-наслідкові зв’язки, впорядкованість, наукова картина світу с позицій сучасної філософії характеризується: ствердженням про домінування хаосу, а не порядку; нелінійністю, біфуркаційністю процесів; багатоваріантністю майбутнього у кожний конкретний момент часу, його здатністю розгортатися в одному з декількох можливих напрямків; визнанням за випадковими змінами можливості формувати глобальні наслідки.

Методологічні положення загальної економічної теорії надають теоретичну базу для ІЕЕД, дозволяють перейти від емпіричності, опису господарських систем до глибокого історико-економічного аналізу, виявлення логіки та закономірностей господарського процесу.

До структури метода ІЕЕД входять також загальнонаукові методи. Насамперед, сучасна історико-економічна наука базується на діалектично-матеріалістичному методі, що розглядає суспільно-економічний розвиток як природно-історичний процес, який обумовлюється об’єктивними закономірностями. У той же час цей метод не виключає впливу суб’єктивних чинників – діяльності мас, класів, політичних партій, лідерів, національних особливостей, менталітету, віросповідання. Як і політична економія, ІЕЕД широко використовує метод єдності історичного і логічного. Але якщо логічний аналіз у політичній економії, яка вивчає загальні економічні закони розвитку, виділяє лише основні, об’єктивно необхідні ланки історичного процесу, то ІЕЕД аналізує конкретні форми прояву у різних країнах відкритих політичною економією економічних законів. Серед інших загальнонаукових методів ІЕЕД слід зазначити методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, моделювання. Крім того, широко застосовуються кількісні (статистичні і математичні) методи, які використовуються для вивчення закономірностей, тенденцій, чинників історико-економічного розвитку, типологічної класифікації явищ і процесів, аналізу взаємозв’язків. Використання кількісних методів базується на створенні системи кількісних характеристик явищ, що досліджуються, обробці даних показників математичними методами (групування, вирівнювання рядів динаміки, дисперсійний, кореляційний, регресивний, факторний аналіз та ін.). Наприклад, для обґрунтування монетаристської теорії М. Фрідмен використовував висновки аналізу рядів динаміки валового національного продукту, інвестицій та грошової маси за 100 років у США. Особливе значення для аналізу історико-економічних ситуацій мають також методи соціологічних досліджень і соціальної психології, оскільки народні маси безпосередньо впливають на хід історичних і економічних процесів.

Ядром методології ІЕЕД є її власні, специфічні методи:

- історичний (історико-генетичний) – базується на послідовному аналізі фактів і процесів еволюції об’єктів, що досліджуються наукою (способів виробництва, окремих країн та регіонів, галузей національного господарства, економічних процесів і явищ, економічних вчень). Цей метод забезпечує конкретність у описі і дозволяє розкрити причинно-наслідкові зв’язки між явищами і процесами. Наприклад, він дозволяє виявити історичні умови виникнення та розвитку економічних ідей, їхню спадкоємність, загальні закономірності та історичну специфіку у змісті економічних теорій, взаємозв’язок економічних вчень з політикою і господарською практикою. При цьому, з одного боку, конкретно-історичний (хронологічний) аспект цього методу показує, які саме історично визначені погляди на економічне життя розвинені та обґрунтовані у певному вченні, як вони співвідносяться з вимогами реальної дійсності, інтересами певних соціальних груп, тенденціями розвитку. А з іншого боку, його теоретико-історичний (проблемний) аспект відображує загальнометодологічні засади економічних вчень; показує, як формуються і обґрунтовуються певні економічні погляди, які моделі і конструкції мислення, що відображені у тому чи іншому вченні, є визначальними, традиційними або новаторськими;

- системно-структурний – передбачає вивчення цілого і його частин як взаємопов’язаної системи. Кожна система має свою побудову, певну структуру і функції. При цьому система у цілому має властивості, якісно відмінні від властивостей її окремих складових;

- історико-порівняльний – засновується на порівнянні об’єктів історико-економічного аналізу у часі і просторі. Завдяки цьому методу в історії виділяється загальне, особливе і одиничне; шляхи, варіанти і моделі розвитку формацій, окремих країн, явищ; можна відстежити роль традицій і революцій в історії економіки і економічних вчень. Це дозволяє здійснити класифікацію і типологізацію (виявлення однорідних властивостей) історико-економічних процесів;

- проблемно-логічний – зумовлює виявлення внутрішньої логіки економічних теорій, їхнього категоріального апарату. Це дозволяє презентувати ІЕЕД як об’єктивно обумовлену історію формулювання і вирішення теоретичних і практичних проблем.

1.3. Критерії періодизації курсу.

Однією з центральних проблем ІЕЕД є проблема періодизації економічної історії, встановлення певних хронологічно послідовних етапів у економічному розвитку суспільства.

На які періоди можна поділити історію економіки? Відповідь на це питання залежить від визначення чинників, що здійснюють вирішальний вплив на економічний розвиток. До основних таких чинників відносять: науково-технічний прогрес, природно-географічне середовище, ступінь забезпеченості енергією та вид енергії, менталітет нації, геополітика, прогрес у засобах комунікації, демографічний чинник та інші.

З моменту появи історії економіки як науки було багато спроб її періодизації. Критеріями періодизації дослідники брали географічні умови, торгівлю і обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію та ін. Але все різноманіття підходів до пояснення історичного процесу можна звести до двох напрямків. Прихильники першого дотримуються ідеї про універсальність історичних закономірностей та основних етапів, через які пройшло людство у своєму розвитку, та вважають, що розвиток історії відбувається лінійно від низьких форм до вищих. Прихильники другого підходу заперечують закономірності у історичному розвитку різних країн та регіонів і доводять, що розвиток історії йде за замкнутими циклами (теорії цивілізацій).

До першої групи теорій відноситься, зокрема, концепція російського вченого Л.І. Мечникова, який поклав в основу періодизації географічний чинник – ступінь розвитку водних шляхів сполучення. Він виділив: річний період (період давнини), середньоземноморський період (Середньовіччя), океанічний період (Новий та Новітній час).

Німецький економіст і історик Ф. Ліст поділив історію економічного розвитку на п’ять стадій (табл. 1).

Таблиця 1. Стадії економічного розвитку за теорією Ф. Ліста

Стадія	Хронологічні межі	Основні види діяльності	Організація суспільства
дикість	до ХІІ-Х тис. до н.е.	мисливство, збиральництво, рибальство	стадно-колективна
пастушача	Х-V тис. до н.е.	скотарство	родоплемінна
землеробська	V тис. до н.е. – середина ХІІІ ст. н.е.	землеробство	сімейно-станово-державна
хліборобсько-мануфактурна	середина ХІІІ – середина ХVІІ ст.	сільське господарство і ремесло	станово-державна
хліборобсько-мануфактурно-комерційна	середина ХVІІ – середина ХІХ ст.	землеробство, ремесло-промисловість, торгівля	станово-державна

К. Маркс розробив формаційну теорію. Її основою стало ствердження про те, що усі народи рано чи пізно проходять одні й ті ж стадії суспільно-економічного розвитку:

- первіснообщинну (від виникнення людини до IV тис. до н.е.), яка характеризується відсутністю приватної власності;

- рабовласницьку (IV тис. до н.е. – V ст. н.е.), за якої безпосередній працівник і знаряддя праці стають приватною власністю;

- феодальну (V – XVII ст.), засновану на особистій залежності виробника і приватній власності на засоби виробництва;

- капіталістичну (з середини XVII ст.), основу якої складає експлуатація осіб найманої праці власником капіталу;

- комуністичну, де панує суспільна власність на засоби виробництва і відсутня експлуатація.

Ці стадії отримали назву суспільно-економічних формацій. В основі переходу від однієї формації до іншої лежить еволюція продуктивних сил та виробничих відносин. Таким чином, економічна історія людського суспільства виступає як процес виникнення, розвитку та зміни способів виробництва. Спосіб виробництва – це історично конкретна єдність продуктивних сил та виробничих відносин.

Німецький економіст Б. Гільдебранд за способом обміну матеріальними благами виділив три послідовні стадії (рівня) економічного розвитку людства:

а) натуральне господарство, де гроші не беруть участь у обміні, продукти обмінюються безпосередньо;

б) грошове господарство, де обмін відбувається шляхом купівлі-продажу за участю грошей;

в) кредитне господарство, де обмін відбувається за допомогою кредиту, тобто безготівковим шляхом.

К. Бюхер ввів у цю схему окрім способу обміну ще й довжину шляху, який проходить продукт від виробника до споживача. Він виділив наступні три етапи:

а) замкнуте домашнє господарство, що споживає продукцію власного виробництва, кожен виробляє сам для себе все необхідне. Шлях у середньому не більше милі – із поля або городу землероба через млин і кузню в його панську садибу;

б) міське господарство, у якому продукт переходить безпосередньо від виробника до споживача, виробник працює на замовлення. Шлях від декількох миль до декількох десятків миль. Із поля селянина або з майстерні ремісника через міський ринок або ярмарок за допомогою купця в будинки споживача;

в) народне господарство, у якому продукт переходить не безпосередньо від виробника до споживача, а від одного господарства до іншого через низку актів обміну, за допомогою організацій-постачальників і т.п., виробник працює на невідомий ринок. Шлях у сотні і тисячі миль, із шахт Ельзасу, чайних і бавовняних плантацій Азії, кавових і цукрових плантацій Бразилії, золотих рудників Африки за допомогою купців і банкірів на європейські ринки і фабрики, а звідти – в оселі споживачів, а в зворотному напрямку – машини й устаткування, сталь, тканини, взуття та ін.

Американський вчений У. Ростоу у 1960-ті роки спробував створити сучасну альтернативу марксизму і розробив концепцію «стадій економічного зростання», у відповідності до якої вся історія вкладається у п’ять фаз:

1) традиційне суспільство, що характеризується використанням ручної праці, розвитком сільського господарства як основи економіки, низькою продуктивністю праці, повільними темпами техніко-економічної еволюції;

2) період створення умов для зрушення. Рушійними силами при цьому стали розвиток науки, ринку і вільної конкуренції, а також накопичення капіталу і зростання капіталовкладень у народне господарство;