Інтернаціоналізми

Інтернаціоналізми – це міжнародні слова, які мають однакове значення в багатьох мовах, наприклад: лінгвістика, філософія, радіо, мікроскоп, фінанси, кредит, математика, клуб тощо. Вони можуть різнитися за написанням, звучанням (фонетичною і граматичною формами), бо відповідають лінгвіс­тичним вимогам тієї мови, яка їх адаптує. Інтернаціоналізми схожі із запозиченнями, але, на відміну від останніх, в українсь­кій мові здебільшого не мають адекватного лексичного відпо­відника міжнародному слову, яким називається явище, предмет, подія тощо.

Сучасні запозичення найчастіше дублюють лексичне зна­чення слова, тобто примножують номенклатуру назв, а не на­зинають чи означують нові поняття.

5.2. Фразеологія: предмет вивчення, одиниці, функціональність.

Фразеологізми ділової мови: канцелярити, кліше й штампи

Фразеологією називають розділ мовознавства, що вивчає уста­лені сполучення слів, їхнє походження, будову, функціонування. Одиниці, що вивчає фразеологія, мають назву ідіом та фразеоло­гічних одиниць; узагалі і ті, і ті називають фразеологізмами.

Ідіоми – стійкі звороти мови, лексичне ціле яких сприй­мається як неподільне: робити з мухи слона; пальці знати; шито білими нитками; кров з молоком; ні пари з уст; воду ва­рити; товкти воду в ступі тощо.

Фразеологічні одиниці – слова чи стійкі словосполучення, за якими закріплене незмінне значення та які відзначаються стійкіс­тю складу й структури, тобто не створюються чи організовуються щоразу знову, а існують як готові конструкції, складові частини яких легко виділяються. До них належать:

– народні прислів'я та приказки: казав пан кожух дам, тільки слово його й досі тепле; всі розуми поїли; видно пана по халявах; у шапку не зібрати;

– влучні та крилаті вислови, афоризми: совість чиста – у вжитку не була; вір – не вір, але не кажи брешеш; усі слова уже були чиїмись; брехуни знають правду; гостру думку варто подавати тупим кінцем уперед; говори або стисло, або зрозуміло; карають не за помилки, а за наслідки; сказав правду – тепер відбріхуйся;

– усталені звороти: брати участь; домогтися результату; порушити питання; порушити проблему; узяти до уваги тощо.

Фразеологізми широко використовують у художньому, публіцистичному стилях літературної мови та в усному побутовому мовленні: до рубця вимок; п'ятами накивав; сім п'ятниць на тиждень; ґедзь укусив тощо.

В офіційно-діловому та науковому стилях фразеологізми не мають емоційного забарвлення: згідно з наказом; ужити заходів; сісти на лаву підсудних; перевірити гіпотезу; довести до відома.

А. Сербенська зазначає, що класифікують фразеологічні оди­ниці по-різному – на семантичному, функціональному, граматичному (морфологічному й синтаксичному), історичному рівнях, але широкого визнання здобула семантична класифіка­ція. Семантична класифікація ґрунтується на ступені поєднаності складників і співвіднесеності значення всього вис­лову з семантикою його окремих складників. За семантикою фразеологізми класифікують на:

1) ідіоми, або фразеологічні зрощення, – неподільні за зна­ченням; семантика фразеологізму не випливає із суми значень компонентів: собаку з'їсти – набути досвіду; бити байдики – ледарювати; звести нанівець – знищити;

2) фразеологічні єдності – теж семантично неподільні, але цілісне значення фразеологічного звороту мотивується перено­сним значенням компонентів: прикусити язика – мовчати; носити по зубах – обговорювати;

3) фразеологічні сполучення – до них належать слова, що не втратили семантичної самостійності, але обмежені зв'язками з іншими словами: порушити питання, бере страх, жаль, до­сада (але, наприклад, не кажуть бере любов, ненависть);

4) фразеологічні вислови – до них зараховують стійкі за складом і вживанням фразеологічні одиниці, які не тільки семантично подільні, а складаються зі слів з вільним значенням: серйозно й надовго; вовків боятися – в ліс не ходити; не все те золото, що блищить [23; 46].

Складною проблемою – у теоретичному і практичному плані – є переклад фразеологізмів з однієї мови на іншу.

Фразеологізми ділової мови: канцелярити, кліше, штампи

Високий ступінь стандартизованості, уніфікація композицій­них параметрів (реквізити) документа вочевидь впливає і на його лексико-фразеологічну виразність.

Інформаційне насичення офіційно-ділових паперів сприяє тяжінню до точності, емоційної нейтральності, однозначності висловлювань і, навпаки, уникненню плеонативного (багатослів­ного) розгортання думки, поетичної чи емоційно виражальної насиченості. Абревіатури, терміни, моносемічна лексика чи лексичні прийоми, що дають змогу навіть полісемантичне слово зробити однозначним. У ділових паперах стандартизація та уніфікація лексико-фразеологічного рівня забезпечується не лише названими мовними одиницями, а й специфічними, притаманними лише офіційно-діловому мовленню і породженому лише ним канцеляризмами, кліше та штампами.

Підбір та закріплення за певним документом лексико-фразеологічного складу зумовлений жанрово-стильовими ознака­ми документів: у заяві, протоколі чи наказі будуть використовуватися різні лексико-фразеологічні одиниці. Проте саме завдяки цим одиницям, нехай навіть у різних документах, вони набува­ють змінних ознак або ж їхній склад стає непостійним, варіа­тивним, досягається стандартизованість висловлювання. Жан­рові особливості документів впливають на насиченість тексту термінами, професіоналізмами, жаргонізмами, утвореними на основі інтернаціоналізмів, виробничої, професійної лексики тощо. Найчастіше в тексті вживають терміни, але це залежить від функціональних завдань документа. Надзвичайно цікавим є питання про використання в документації термінології пев­ної галузі. Економічна, правнича, управлінська термінології будуть, без сумніву, лідерами в частотному відношенні при аналізі загального термінологічного насичення документів.

Фразеологічний склад офіційно-ділових текстів має такі ха­рактерні риси:

1) нема «чистих» фразеологічних одиниць, тобто фразеоло­гізмів, утворених на міфологічному, біблійному, старослов'янсь­кому підґрунті;

2) часто вживаються багатокомпонентні термінологічні фразеологізми відповідної галузі;

3) виділяється особлива група фразеологізмів ділової мови – кліше та канцелярити.

Офіційно-ділове мовлення характеризується відсутністю фразеологізмів з емоційно-образним відтінком. Одиницям, які представляють фразеологічний рівень, властива емоційна сухість, навіть якщо вони виконують оцінну функцію: «вимагає доопрацювання», «суперечить вимогам», «відповідає нормам».

Можливо, немає підстав говорити про фразеологізацію подібних зворотів, але їхня стійкість і стале лексичне значення свід­чать про таку тенденцію. Текстовий матеріал різних документних груп дозволяє виділити три види стійких багатокомпонентних одиниць висловлювання.

Перший вид сформований на основі угод і контрактів, правни­чих документів: «відвантаження продукції», «гарантійні умо­ви», «форс-мажорні обставини», «завдані збитки», «розмір ма­теріальних збитків», «взаємна відповідальність сторін» тощо.

Другий вид укладений на основі лексики власне ділових до­кументів: «посадова особа», «адміністративна (виробнича) ситуація», «вирішити питання», «службова записка» тощо.

Третій вид становлять фразеологізми власне ділової сфери: «службовий документ», «адміністратив­на/виробнича ситуація», «зразок оформлення» тощо. Ці стійкі одиниці – стандартні мовні звороти, кліше, що з мінімальними варіаціями відтворюються в документах, надаючи їм відповідно­го канцелярського, шаблонного відтінку: «з огляду на зазна­чені/наведені аргументи...», «зважаючи на зазначені факти...», «у зв'язку з обставинами...», «довести до відома...» тощо. З погля­ду змісту й розподілу лексико-фразеологічних одиниць офіційно-ділові документи мають специфіку, що полягає у сполученні тер­мінів з певної наукової чи виробничої сфери, формуючи так основу для мови власне документознавства та справочинства.

На думку Л. Рахманіна, типовість мовних ситуацій і засад утворення класів (видів) фразеологічних одиниць дає змогу твер­дити про вироблення офіційно-діловим мовленням власних «мовних формул» [20; 50]. Варто нагадати, що використання того чи того набору сталих мовних зворотів, формул, зале­жить також від виду документа й документної групи.