Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Типологічна класифікація фацій (елементарних ландшафтів) була розроблена Б.Б.Полиновим (1956) і доповнена М.А.Глазовською (1964). Б.Б.Полинов розрізняв три великі групи фацій — елювіальні, супераквальні та субаквальні.
Елювіальні фації розташовані на піднятих вододільних місцеположеннях (на плакорах), де ґрунтові води залягають глибоко і не впливають на ґрунтоутворення і рослинний покрив. Речовина потрапляє сюди лише із атмосфери (з опадами, пилом). Витрата речовини відбувається за рахунок за рахунок стоку і низхідних потоків вологи (інфільтрація). В результаті ґрунтоутворюючий процес проникає глибоко і утворюється потужна кора вивітрювання. Рослинність веде боротьбу з безперервним виносом хімічних елементів.
Супераквальні фації (надводні) — в місцях з близьким заляганням ґрунтових вод, які піднімаються до поверхні, випаровують і концентрують на поверхні різні хімічні сполуки. Крім того, речовина надходить за рахунок стоку. В результаті верхні горизонти ґрунту насичуються хімічними сполуками (наприклад, солончаки).
Субаквальні фації утворюються на дні водойм. Речовина доставляється стоком, за рахунок чого утворюється аналог ґрунту — донний мул, практично не зв’язаний з підстилаючої породою. Тут існують особливі умови мінералізації органічних залишків, особливі життєві форми організмів.
Рис. 8. Класифікація фацій за Полиновим Б.Б.
а а а
в г б
д
е
ж
з
Рис. 9. Класифікація фацій за Глазовською М.А.
Між трьома основними типами існують різні переходи, схарактеризовані Глазовською М.А., яка розвинула попередню класифікацію. В групі елювіальних виділяються типи:
а) плакорні — вододільні поверхні із слабим нахилом поверхні (1-2о), немає змиву ґрунту;
б) транселювіальні — верхніх, відносно крутих (не менше 2-3о) схилів, які живляться атмосферними опадами, з інтенсивним стоком і площинним змивом;
в) акумулятивно-елювіальні — верхові западини — безстічні вододільні зниження із утрудненим стоком, додатковим живленням за рахунок натічних вод, частим утворенням верховодки;
г) проточні водозбірні зниження і лощини із вільним стоком;
д) трансакумулятивні (елювіально-акумулятивні) — нижніх частин схилів і підніж із сильним зволоженням за рахунок поверхневого стоку, часто з відкладенням делювію.
В групі супераквальних виділяють типи:
е) транссупераквальні — у місцях виходу ґрунтових вод, притоку делювіальних вод, проточні з додатковим мінеральним живленням (за рахунок елементів в ґрунтових водах).
ж) власне супераквальні — слабосточні зниження з близьким рівнем ґрунтових вод, що обумовлює заболочування або засолення.
Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 1780 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!