Ландшафтний (локальний) рівень диференціації географічної оболонки

3.2.1. Тлумачення поняття “ландшафт ”

Ландшафт — поширений інтернаціональний термін. З нім. land — земля, schaft — взаємозв’язок, взаємозалежність. Термін запозичений із загальнолітературної мови, де він означає пейзаж, картину природи, місцевість. В кінці ХІХ — на початку ХХ століття цим терміном у географічній науці стали називати комплексний об’єкт дійсності — відносно однорідну ділянку географічної оболонки із закономірним поєднанням природних компонентів. На зміст цього поняття існує кілька точок зору: загальне, типологічне і регіональне.

При загальному тлумаченні термін використовується для позначення ПТК будь-якого рангу. Ф.М.Мільков вказує, що ландшафт — це сукупність елементів, взаємообумовлених та взаємопов’язаних фізико-географічними процесами природи, що має вигляд просторових угруповань — географічних комплексів. Образно кажучи, ландшафт об’єднує все на Землі — “від купини на болоті до географічної оболонки”.

Типологічної точки зору на поняття “ландшафт” притримується М.А.Гвоздецький та його послідовники, які під ландшафтом розуміють вид або тип природного комплексу: ландшафт — це не конкретна своєрідна ділянка території, а тип, тобто сукупність певних загальних типових ознак, властивих різними територіям. Більшість географів (А.А.Григор’єв, С.В.Колесник, М.А.Солнцев, А.Г.Ісаченко, К.І.Геренчук та ін.) розглядають ландшафт як основну і найменшу одиницю фізико-географічного районування, як ПТК чітко визначеного рангу, регіональний (індивідуальний) природний виділ. Така сутність регіональної трактовки ландшафту.

А.Г.Ісаченко визначає ландшафт як генетично єдиний ПТК, однорідний за зональними та азональними ознаками і такий, що включає специфічний набір взаємопов’язаних локальних ПТК. Розглянемо зразки означень ландшафтів у рамках регіональної їх трактовки. С.В.Калєснік пропонує таке означення: ландшафт — це конкретна територія, однорідна за походженням та історією розвитку, що має єдиний геологічний фундамент, однотипний рельєф, спільний клімат, характеризується однотипним поєднанням гідротермічних умов, ґрунтів, біоценозів.

В.В.Відіна наголошує, що ландшафт характеризується єдністю морфоструктури, однотипністю морфоскульптури, однаковим кліматом, варіаціями біогенних компонентів у межах однієї природної зони.

Пропонується спосіб узгодження, своєрідного “примирення” типологічної та регіональної трактовок ландшафту. Тип не може з’явитися як щось дане, готове. Завжди це результат наукового узагальнення множини конкретних, тобто індивідуальних ситуацій, що реально існують в природі. А типологічне розуміння ландшафту не залишає місця для конкретної географічної реальності, дійсно існуючих природних компонентів з їх географічної адресою — просторовим розташуванням. Тому конкретні територіальні виділи слід називати ландшафтами, а їх типологічні, тобто класифікаційні об’єднання — типами ландшафтів.

Оскільки ландшафт розчленовується на ПТК нижчого рангу, то він на цих підставах є внутрішньо неоднорідним. А відносну однорідність ландшафт має за чітко визначеними критеріями. Це такі критерії (за М.А.Солнцевим):

1) однорідний геологічний фундамент;

2) однаковий перебіг історії розвитку ландшафту;

3) однорідність клімату (відмінності місцевих кліматів проявляються лише по урочищах, а мікрокліматів – по фаціях). За таких умов, у кожному ландшафті створюється строго обмежений набір морфоскульптур водойм, ґрунтів, біоценозів, тобто локальних ПТК — фацій та урочищ).

Із соціально-економічної точки зору ландшафт — це низовий природно-ресурсний та економічний район. Адже він забезпечує охоплення усіх природних ресурсів у їх характерному специфічному територіальному поєднанні. Кожний ландшафт має комплекс природних ресурсів — енергетичних, водних, мінеральних, біологічних, отже володіє певним потенціалом для розвитку сільського господарства, енергетики, рекреаційного комплексу тощо. По відношенню до ландшафту можна ставити питання про певний напрямок розвитку регіону.