Морфоструктурна диференціація природних комплексів

Відмінності форм рельєфу і складу гірських порід на різних територіях зумовлюють виділення природних комплексів азонального походження. Для азонального ряду природних комплексів характерна така субординація: фізико-географічний сектор — фізико-географічна країна — фізико-географічна провінція — фізико-географічна область.

Під фізико-географічним сектором розуміють крупну частину материка, яка займає специфічне місце в системі континентально-океанічної циркуляції повітряних мас і відрізняється показниками континентальності, зволоження, сезонної ритміки природних процесів, і характерним набором (“спектром”) природних зон. Широтно-зональний спектр — найбільш суттєвий критерій обособлення кожного сектора. Наприклад: в Євразії виділяють приатлантичний західно-Європейський сектор, перехідний помірно-континентальний Східно-Європейський сектор, мусонний Далекосхідний (Східно-Азіатський), сектор Центральноазіатський сектор тощо. Межі більшості секторів проходять по меридіонально витягнутих хребтах.

Існують такі критерії виділення, а відповідно й характеристики природної країни як великої азональної геосистеми:

— єдність тектонічної будови (плити (щити) платформ або ділянки рухливих (геосинклінальних) поясів) і переважна тенденція сучасних (неотектонічних) рухів; загальні риси макрорельєфу (обширні низини, височини (плоскогір’я), гірські споруди); особливості атмосферної циркуляції і макроклімату, пов’язані з гіпсометричним положенням і ступенем впливу Океану (співвідношення континентальних і морських повітряних мас, ступінь континентальності і зволоження); характер широтної зональності (кількість природних зон, особливості їх розташування і специфічні риси структури); наявність або відсутність висотної поясності;

Таким чином, хорологічні закономірності зональності та азональності взаємно доповнюють одна одну у фіксації та поясненні особливостей розміщення земних об’єктів та просторового розподілу географічних процесів та явищ.