Циркумконтинентальні структури

Крім широтної зональності природних комплексів зазначають концентричну структуру, котра проявляється у формуванні зон навколо гірських утво­рень, льодовиків, озер, міст, промислових зон, материків, океанів та інших об'єктів.

Циркумконтинентальна (лат. сігсиm — навколо) структура про­являється в змінах донних аквальних комплексів при віддаленні від узбережжя. Збільшення глибини моря і відстані від материка при­зводить до зменшення надходження сонячного світла і теригенного матеріалу, біомаси, кількості видів організмів.

Циркумконтинентальні структури розташовані в океані, огинаю­чи континенти. Найвідомішою в землезнавстві циркумконтинентальною структурою є материкова відмілина або шельф. Утворен­ня шельфів, що за будовою є прямими продовженнями континен­тів (і мають континентальну земну кору), найчастіше пов'язують з ізостатичними підняттями рівня Світового океану, що начебто ви­плеснувся на суходіл.

Іншим відомим проявом циркумконтинентальності є просторова структура донних відкладів на дні океану. В найближчій до континенту зоні це переважно теригенні відклади — тобто такі, що утворюються за рахунок твердого стоку з суходолу та руйнування берегів прибоєм. Тут же трапляються біогенні утворення— з них найвідомішими є бар'єрні рифи Австралії та кількох острівних архіпелагів. У деяких місцях виникають хемогенні від­клади, які також залежать від відстані до суходолу (через те, що во­ни виникають за рахунок випадіння в морській воді певних компо­нентів іонного стоку річок, які в ній коагулюють (марганець, залізо тощо). В центральних частинах Світового океану відкладаються незначні за потужністю мули, складені із залишків планктонних організмів, та залізо-марганцеві конкреції.

Чітко помітна циркумконтинентальна структура в розподілі океанських течій та зон апвелінгу й даунвелінгу. Само­стійне значення має біологічна структура Світового океану, тісно пов'язана з його циркумконтинентальною структурою через неод­норідність екологічних умов, спричинену залежністю від відстані до суходолу. Більша частина біоти Океану пере­буває в прибережній зоні.