Розрахунки концентрацій шкідливих речовин в осередках пожежі проводяться у відповідності до базової формули розрахунку ГДК шкідливих речовин у повітрі

С₁/ГДК, + С₂/ГДК₂ +... + С₃ /ГДК₃ < 1, (ф-ла 1)

Отже, точна кількісна оцінка впливу пожежі на стан навколишнього середовища включає велику кількість важкоконтрольованих факторів і є надзвичайно складною задачею, що лежить на стику таких наук, як фізика, хімія, математика, кліматологія та ін.

З другого боку, навіть попередній аналіз параметрів пожеж вказує на їх близькість до відповідних типів забруднення чи екологічних факторів (температура, газообмін, утворення димів тощо). Це свідчить про те, що пожежу як явище треба розглядати як один з небезпечних узагальнених ("універсальних", якщо можна так висловитися) видів забруднення, і їх облік, опис та прогнозування впливу на навколишнє середовище є важливою екологічною, науково-технічною та соціальною проблемою. Особливого значення вона набуває в зв'язку з масштабністю та чи­сельністю різних видів пожеж. Варто згадати, що річна кількість по­жеж, які відбуваються на планеті, складає 10-12 мільйонів.

Розглядаючи екологічний вплив продуктів горіння на навколишнє середовище зверніть увагу, що найбільшу загрозу для життя людини особливо при пожежах в будівлях становлять токсичні продукти згорання. Адже в сучасних виробничих, побутових та адміністративних приміщеннях знаходиться значна кількість синтетичних матеріалів, що є основними джерелами токсичних продуктів згорання.Токсичну небезпеку продуктів горіння прийнято оцінювати інтегральними показниками токсичності LХ₅₀, визначеними як кількість матеріалу горіння, віднесеної до одиниці об'єму замкнутого простору, при згорянні якого, продукти що виділені викликають загибель 50% числа піддослідних тварин. 3а цим показником полімерні матеріали класифікуються таким чином:

· надзвичайно небезпечні - показник токсичності до 13 г/м³;

· небезпечні - показник токсичності від 13 до 40 г/м³;

· помірно небезпечні - показник токсичності від 40 до 120 г/м³;

· малонебезпечні - показник токсичності понад 120 г/м³.

Розгляньте хімічні речовини та сполуки, вплив яких на люди­ну і навколишнє середовище є найбільш суттєвим.

Говорячи про шкідливий вплив на навколишнє середовище ді­яльності підрозділів МНС, потрібно насамперед згадати засоби пожежо­гасіння, що можуть бути шкідливими для навколишнього середо­вища. Вони негативно впливають на ґрунт, руйнуючи родючий шар землі, на воду і повітря, змінюють хімічний склад екосистеми, згуб­но впливають на флору і фауну. Тому необ­хідно розробити і впровадити нові екологічно безпечні засоби, а та­кож організувати повторне використання невитрачених при гасінні залишків засобів пожежогасіння.

Зверніть увагу, що з метою охорони навколишнього середовища від води, використаної для гасіння, проводиться її обеззараження. Для цього пропонується використовувати спеціальні агенти з поглинаючою здатністю до 500 мг/г. Застосування води зі змочувачем (20%-ний розчин діаммоній фосфату) дозволило на одній з пожеж знизити по­треби у вогнегасному засобі на 10-15% і скоротити час гасіння.

До числа заходів, спрямованих на зменшення шкоди довкіллю при гасінні, слід віднести способи гасіння окремих пожеж за допо­могою диспергованої води, що скорочує її витрату. Замість води можна також використовувати подрібнений шлак.

Менш небезпечними для навколишнього середовища є порош­кові вогнегасні засоби на основі фосфатів, сульфатів, карбонатів. Бікар­бонат натрію не отруйний, а фосфат і сульфат амонію використову­ють як добрива в сільському господарстві. Відомо, що порошки на основі карбонатів і діаммонійфосфатів не справляють значного шкі­дливого впливу на людину, тварин і рослини. Проте, потрапляючи у полум'я, деякі порошки розкладаються з утворенням сполук, які можуть бути токсичними.

До переваг порошкових засобів гасіння з позицій дії на довкіл­ля слід віднести відсутність корозійної дії на металеві конструкції.

Ураховуючи вогнегасну ефективність порошків та їх відносну екологічну безпеку, цей спосіб гасіння переважає над багатьма ін­шими, які знаходяться на озброєнні підрозділів МНС.

Оскільки більшість порошків у цілому є нешкідливими для на­вколишнього середовища, є доцільним використовувати деякі з них як миючі засоби у техніці. Це стосується невикористаних порошків з використаним терміном придатності, а також порошків, зібраних на місці пожежі у процесі обеззараження території. Порошки на основі амонійфосфату, калієвих солей і карбаміду можна застосовувати як добрива. Проте слід враховувати, що порошки можуть бути забруд­нені продуктами горіння і горючими матеріалами. Ефективність га­сіння, можливість утилізації порошків та їх відносна безпека для на­вколишнього середовища роблять гасіння порошками одним з най­більш екологічно виправданих засобів боротьби з пожежами. Слід зазначити, що як порошкові засоби гасіння можна використовувати також нешкідливі мінеральні пилові відходи промисловості, що до­зволяє вирішувати іншу екологічну проблему - утилізацію відходів промисловості.

Вивчаючи питання екологічного впливу пін на навколишнє середовище слід звернути увагу, що їх використання при гасінні пожеж негативно впливає на воду і ґрунт, а інколи може бути причиною екологічних локальних катастроф. Так, у Німеччині (1987 рік) при гасінні пожежі піною забруднення річки Фурбах спричинило загибель рослин і риби. В іншому випадку попадання у водоймище тільки 0,5 л піноутворювача через промивання порож­нини насоса призвело до загибелі риби.

Основними показниками якості піни є її властивості, зокрема, стійкість до теплових і механічних дій. Усі необхідні вимоги до цих властивостей піни забезпечуються підбором піноутворювачів на ос­нові поверхнево-активних речовин (ПАР). За здатністю розкладатися під дією мікрофлори і гідролізу піноутворювачі поділяються на біоло­гічно «м'які» і «жорсткі». Жорсткі піноутворювачі зберігають свою хімічну і біохімічну активність до 20 років, м'які руйнуються у при­роді під впливом гідролізу, сонячної енергії і мікроорганізмів за менш тривалий час (5-8 років). У процесі гасіння піна руйнується, а піно­утворювачі у більшості випадків потрапляють у ґрунт і водоймища.

Таким чином, піноутворювачі, які використовуються для ство­рення піни, далеко не завжди є безпечними для навколишнього се­редовища.

Із газоподібних вогнегасних засобів найбільш небезпечними є хладони. Їх потрапляння в атмосферу призводить до руйнування озонового шару. Однак збиток, якого завдають пожежі навколишньому середовищу, знищуючи матеріальні цінності, руйнуючи і забруднюючи природне середовище, не дозволяє повністю відмовитися від таких ефектив­них засобів боротьби з ними, як хладони. З метою збереження озо­нового шару використання відомих озоноруйнуючих хладонів об­межується і ведеться пошук їх замінників.

Отже, хладони вважаються чинниками, які руйнують озоновий шар. За певних умов хладони здатні справляти токсичну дію на ор­ганізм і руйнувати штучно створене людиною середовище - техносферу - внаслідок корозії. Екологічна небезпека хладонів пов'язана з їх токсичністю за умови дії високих концентрацій, а продукти розкладання хладонів є небезпечними і у малих дозах. Хладони 13В1 і 12В1 та продукти їх розкладу можна віднести до токсичних сполук наркотичного типу, які діють на нервову, серцево-судинну системи й органи дихання. Можли­ві ураження печінки, нирок. Разом з тим вплив хладонів на структуру елементів ДНК не зафіксований.

На сьогодні утилізація і регенерація хладонів є надзвичайно актуальною задачею, яку, на жаль, важко вирішувати, у зв'язку з високою термі­тною і хімічною стабільністю хладонів. На сьогодні знищення хла­донів у промислових масштабах не ведеться.

Поняття:

• геометричні параметри пожежі - геометрична форма пожежі, її розміри, площа, а також швидкість поширення;

• теплофізичні параметри пожежі - її температура, швидкість те­пловиділення, загальна кількість виділеної теплоти, величина те­плового потоку, масова швидкість вигорання, інтенсивність теп­лового випромінювання, швидкість виділення продуктів горіння;

• характеристики продуктів горіння - загальна кількість (маса) викидів, інтенсивність викидів, їх хімічний склад, агрегатний стан, дисперсність, швидкість осідання;

• тривалість пожежі - визначається часом, протягом якого відбувається вплив пожежі на довкілля. Цей параметр встановлює час, протягом якого виділяються продукти горіння, що забрудню­ють навколишнє середовище;

• інтегральний показник токсичності LХ₅₀ - кількість матеріалу горіння, віднесеної до одиниці об'єму замкнутого простору, при згорянні якого, продукти що виділені викликають загибель 50% числа піддослідних тварин.