Природне середовище. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів та їх охорона

Вивчення даної теми слід розпочати із з’ясування сутності понять навколишнє і природне середовище.

Навколишнє середовище людини – це загальне поняття, під яким розуміють цілісну систему взаємопов’язаних природних та антропогенних об’єктів і явищ, під впливом та безпосередньому використанні яких відбувається життя, праця, побутова діяльність та відпочинок людини. Складовою навколишнього середовища є природне середовище.

Природне середовище - це мегаекзосфера постійної взаємодії і взаємопроникнення елементів і процесів чотирьох її складових екзосфер (приповерхневих оболонок, геосфер): атмосфери, літосфери, гідросфери й біосфери.

Дана тема значною мірою доповнює матеріал теми 1, бо саме ресурси, будучи важливими компонентами біосфери, віддзеркалюють проблеми, які виникають у різних галузях народного господарства.

Природні ресурси — це засоби існування людей, не створені їх­ньою працею, які містяться в природі. До них належать вода, ґрунт, рослинний і тваринний світ, мінеральні ресурси тощо.

Розгляньте класифікацію природних ресурсів за трьома критеріями:

1) їхнім призначенням — виробничі та рекреаційні;

2) належністю до тих чи інших компонентів природи — земельні, лісові, мінеральні;

3) вичерпністю — вичерпні та невичерпні ресурси. Невичерпні, своєю чергою, поділяються на відновлювані, відносно відновлювані та невідновлювані.

Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів доцільно простежити за окремими їхніми видами: атмосферою, водними, земельними, лісовими, мінеральними та рекреаційними ресурсами.

Для розуміння процесів, що відбуваються в біосфері у результаті впливу людини, необхідно вивчити основні екологічні закони, що діють в біосфері. Глобальний коловоріт речовини у природі, ефект самоочищення. Порушення цих законів веде до знищення екосистем, порушення балансу в біосфері і в частинах, що складають біосферу.

Вивчаючи еколого-економічні аспекти та проблеми господарського використання водних, мінеральних, земельних, біологічних, рекреаційних ресурсів, необхідно враховувати:

ü функції" ресурсу як компонента еколого-економічної системи;

ü напрями, масштаби та інтенсивність господарського використан­ня природного ресурсу;

ü рівень забезпеченості суспільства відповідним природним ресурсом;

ü негативні екологічні наслідки господарського використання природ­ного ресурсу;

ü регіональні особливості господарського використання відповідного природного ресурсу та його екологічних наслідків;

ü величину еколого-економічної шкоди, яка завдається природному середовищу в результаті експлуатації ресурсу;

ü економічну оцінку природного ресурсу.

Розгляньте характеристику сучасної атмосфери та вивчіть методи очистки викидів від речовин, що забруднюють НПС. Простежуючи джерела та екологічні наслідки забруднення атмосфери, урахуйте, що атмосферне повітря — невичерпний ресурс, але в окремих районах земної кулі він потрапляє під такий сильний антропогенний вплив, що на початку XXІ ст. виникли проблеми його якісного складу. Основні антропогенні джерела забруднення атмосфери:

• теплове та енергетичне устаткування;

• промислові підприємства;

• сільське господарство;

• транспорт.

Особливо небезпечним є те, що багато шкідливих речовин можуть тривалий час знаходиться в атмосфері, не руйнуючись, і здатні накопичуватися в різних середовищах, що створює умови для підвищення їхньої концентрації до небезпечних величин. Так час "життя" діоксиду карбону – 5 діб, оксиду карбону - 3 роки, сірчистого ангідриду - 2 доби, оксидів нітрогену - 5 діб, вуглеводнів - 10 діб, плюмбуму - 5 діб і т.д..

Вивчаючи екологічні проблеми використання водних ресурсів, зверніть увагу на те, що до таких належать тільки запаси прісної води, а на землі вони обмежені. Вони становлять лише 3 % усіх водних запасів, до того ж 2 % знаходяться в полярних льодовиках і тільки 1 % перебуває в рідкому стані, придатному для використання.

Україна належить до регіонів, не забезпечених у достатній кількості прісною водою за існуючих антропогенних навантажень. Запаси місцевих водних ресурсів на одного жителя України в середньому майже в 30 разів менші, ніж у Росії. Так, якщо в середньому по країнах СНД на душу населення припадає 19,6 тис. м³ на рік, у Росії — 30,6, то в Україні — 1,2 тис. м³.

З’ясуйте причини виникнення водного дефіциту в Україні, простежте специфіку використання водних ресурсів окремими галузями народного господарства: промисловістю, сільським господарством, транспортом та комунальним господарством. Зверніть увагу, що особливо водомісткими галузями промисловості є металургійний і паливно-енергетичний комплекси, хімічна, нафтохімічна і целюлозно-паперова галузі промисловості. Так, на виготовлення 1 т паперу витрачається до 1000 м³ води, 1 т сталі — 300, 1 т синтетичного каучуку — 2800, 1 т нікелю — 4000 м³.

Сучасна теплова електростанція потужністю 1 млн кВт/год потребує протягом року 1,5 км³ води, атомна — 3 км³. Масштаби ці дуже великі, адже виробництво електроенергії подвоюється кожні 10 — 15 років.

Необхідно звернути увагу на методи очистки стічних вод перед скиданням їх у водні об’єкти та питання знезаражування питної води, яке здійснюється за допомогою озону, сполук хлору, сполук брому та ін. Одним із найпоширеніших засобів зменшення забруднення промис­лових стоків є очисні споруди. Але зараз їхня вартість становить 70 — 100 % та більше від загальних капіталовкладень у промисловий об’єкт. Та й за наявності очисних споруд домогтися повного очищення неможливо. Навіть максимально ефективні споруди на промислових об’єктах знешкоджують лише 10 — 15 % токсичних речовин. При цьому в промислових стоках залишаються вуглеводневі сполуки — хлорбензол, ізопрен, циклогексан, що їх досі не навчилися знешкоджувати.

Підвищення ступеня очищення стоків з 85 до 95 % збільшує затрати у 2 рази, а понад 95 % — у 10 разів на кожний відсоток підвищення ефективності очисних споруд.

Зверніть увагу, що одна з найпоширеніших проблем раціонального використання водних ресурсів країни — проблема малих річок. В Україні їх 22,5 тис., в їхніх басейнах формується понад 60 % водних ресурсів. Їхня протяжність 100 тис. км. До найважливіших проблем малих річок України належать:

1. Замулення внаслідок розорювання заплав і вирубування лісових смуг. Нині в Україні замулені та потребують розчищення 300 тис. км. Вартість його досить висока: за 1 км — 130—180 тис. грн. Роботи централізовано не фінансуються, ведуться епізодично, в основному за рахунок сільськогосподарських підприємств.

2. У малі річки потрапляє велика кількість хімічних добрив, оскільки 3,5 тис. складів мінеральних добрив та отрутохімікатів не відповідають санітарним нормам і знаходяться просто неба.

3. Значне забруднення тваринницькими комплексами.

4. У басейнах малих річок розташовано 180 полів фільтрації цукрових заводів.

5. Склалася ганебна традиція створювати на берегах річок звалища для сміття.

6. Особливо значне забруднення малих річок у промислових районах.

В Україні це — Сіверський Донець, де вміст фенолів перевищує допустиму норму в 10 разів, Інгулець — у 45 разів.

Літосфера – це верхній шар нашої планети. Актуальність вивчення літосфери зумовлена тим, що вона є середовищем існування усіх мінеральних ресурсів, одним з основних об'єктів антропогенної діяльності, через значні зміни якої розвивається глобальна екологічна криза. У верхній частині континентальної земної кори розвинені ґрунти, значення яких для людини важко переоцінити.

Зважте на інтенсивність антропогенного впливу на земельні ресурси України, з’ясуйте причини зменшення площ родючих земель, які використовуються в сільськогосподарському виробництві, а також способи утилізації та поховання відходів.

Слід засвоїти поняття «земельний фонд» і «сільськогосподарські угіддя», що таке розораність території та як вона впливає на ерозійні процеси.

Вивчаючи еколого-економічні аспекти та проблеми господарського використання біологічних необхідно враховувати насамперед екологічну роль лісу, яка в десятки разів перевищує вартість деревини. Однак світове господарство споживає від 2,3 до 2,5 млрд м³ деревини. Промисловість використовує 50 %, 48,6 % — як паливо. З’ясуйте, чи достатня лісистість території України для відновлення природного функціонування екосистем.

Оцінюючи стан рекреаційних ресурсів України, врахуйте те, що для кожної рекреаційної території важливою є її рекреаційна місткість, обумовлена природно- природної системи відносно рекреаційного впливу визначається щільністю відпочиваючих на ділянках рекреаційних зон. З’ясуйте, які галузі народного господарства доцільно розміщувати в рекреаційних районах і чому.

Поняття:

· Природні ресурси — сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства.

· Відновлювані ресурси – це рослинний і тваринний світ, а також деякі види мінеральних ресурсів, зокрема, кухонна сіль. Відновлення таких ресурсів відбувається з різною швидкістю.

· Невідновлювані ресурси — це такі ресурси, що зовсім не відновлюють свій кількісний і якісний стан після використання їх або відновлюють значно повільніше, ніж відбувається їхнє використання людиною.

· Водні ресурси — ресурси прісної води, що знаходяться в межах гідросфери Землі та репрезентовані слабомінералізованими, стоячими й поверхневими водами, а також водами, що містяться в льодовиках.

· Земельні ресурси — землі, що систематично використовуються або придатні для використання в конкретних господарських цілях. Розрізняють: а) ресурси сільськогосподарських угідь (орні, пасовища, сіножаті, багаторічні насадження); б) ресурси орних земель; в) весь земельний фонд.

· Надра – верхня частина земної кори від нижньої межі гумусового шару ґрунту до рівня, де ще можливий видобуток корисних копалин.

· Лісові ресурси — 1) лісові багатства, до складу яких входять деревина і продукти побічного користування лісом, тобто об’єкти лісового промислу, лісового господарства і лісової промисловості; 2) лісові багатства у поєднанні із суспільно корисними і захисно-рекреаційними функціями лісу.

· Мінеральні ресурси — усі придатні для споживання речовини частки літосфери, що використовуються як мінеральна сировина чи джерела енергії.

· Рекреаційні ресурси — частина природних ресурсів, що забезпечують відпочинок як засіб підтримування й відновлення працездатності та здоров’я людини.

· Природні рекреаційні ресурси - клімат, земельні і водні ресурси, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, парки та заповідники, мальовничі пейзажі, унікальні природні об’єкти та ін.

· Культурно-історичні рекреаційні ресурси - культурні, історичні, археологічні, архітектурні пам’ятки, етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного мистецтва тощо.

· Соціально-економічні рекреаційні ресурси - економіко-географічне положення, транспортна доступність території, рівень її економічного розвитку, сучасна та перспективна територіальна організація господарства, рівень обслуговування населення, структура населення, трудові ресурси, особливості розселення, рівень розвитку транспортної мережі та ін.

· Рекультивація земель — комплекс заходів, спрямованих на відновлення продуктивності порушених земель і на поліпшення умов навколишнього середовища.

· Річка мала — річка протяжністю до 100 км зі стоком, який має площу водозбору від 1 до 2 тис. км².

· «Діра» озонова — значний простір в озоносфері планети з помітно зниженим (до 50 %) вмістом озону. Досі зареєстровано «Д». о. над Антарктидою, яка щороку збільшується на 4 %. Причини виникнення «Д». о., яку вперше помітили на початку 80-х років ХХ ст., не зовсім з’ясовані. Передбачається як природне, так і антропогенне її походження. До антропогенних чинників відносять ядерні відходи, зменшення лісових масивів тощо.

· Дощ кислотний (кислий), кислотні (кислі) опади — дощ (сніг), підкислений (число рН нижче 5,6) через розчинення в атмосферній волозі промислових викидів (SO₂, NO_x, HCl та ін). У свою чергу, Д. к. окислюють водойми і ґрунти, що призводить до загибелі риби та інших водних організмів, різкого зниження приросту лісів та їхнього висихання. Максимальна кислотність опадів — рН 2,3 зареєстрована в Захід­ній Європі. Кислотні дощі стали серйозною загрозою існуванню лісів у ФРН і Канаді, озерної риби країн Скандинавського півострова.

· Самоочищення атмосфери – це процес позбавлення атмосферного повітря від сторонніх домішок.

· Санітарно-захисні зони – це ділянки землі навколо підприємств, які створюють з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров’я людини.

· Очищення стічних вод — це руйнування або видалення з них забруднювачів і знищення в них хвороботворних мікробів (сте­рилізація).

· Інтродукція – завезення, випускання і пристосування тварин до нових умов існування.

· Акліматизація – пристосування тваринних і рослинних організмів до нових умов існування, що, як правило, пов’язано зі штучним або природним розселенням їх поза межами історичних ареалів. Акліматизація буває природною, випадковою і штучною. В результаті акліматизації місцеві фауна і флора збагачуються новими цінними видами, завезеними з інших територій.

· Реакліматизація – переселення видів на території, на яких вони жили раніше, але внаслідок знищення людиною чи за інших обставин зникли. Значних успіхів досягнуто при розселенні бобра, плямистого оленя, лані, муфлона, фазана, товстолобика, білого амура.