Прикладні аспекти екології як науки. Наприкінці ХХ ст. збереження середовища проживання людини стало однією з найважливіших проблем людства

Наприкінці ХХ ст. збереження середовища проживання людини стало однією з найважливіших проблем людства. Різке загострення екологічних проблем нині властиве більшості країн світу. Його обумовили нинішній рівень науково–технічного прогресу та стрімке збільшення населення на земній кулі, особливо у другій половині ХХ ст. Так, за 19 останніх століть кількість населення зросла лише до 1,7 млрд осіб. Науковий прогноз передбачає зростання чисельності населення до 6,0 — 6,2 млрд у 2025 році.

З цієї причини для багатьох країн світу характерним був бурхливий розвиток промислового й сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери послуг. Це, своєю чергою, супроводжувалося, по-перше, виникненням великих міст, міських агломерацій і технополісів як середовища проживання людини з якостями, невластивими природному середовищу, а по-друге — вимагало залучення у виробництво додаткової кількості ресурсів. Наслідком цього стало скорочення окремих життєво важливих ресурсів — лісових, земельних і водних, а також надмірне забруднення довкілля в багатьох регіонах землі. До кінця ХХ ст. всі компоненти біосфери зазнали тією чи іншою мірою впливу людини. Сталися помітні зміни в рельєфі, спричинені гірничорудною промисловістю, містобудівництвом, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва. Геоморфологи нерідко вирізняють поряд із природними антропогенні форми рельєфу: кар’єри, відвали, затоки, канали тощо. У ХХ ст. значно посилився вплив людини на клімат. Він обумовлений зростанням міст, інтенсифікацією промислового виробництва. Вчені почали виокремлювати й досліджувати специфічний міський клімат. Після війни у багатьох країнах велося велике гідробудівництво, виникли штучні водосховища, які тепер значною мірою впливають на довкілля. Внаслідок людської діяльності скорочуються природні запаси родючих земель, прісної води, лісових масивів, рослинного і тваринного світу.

Отже, щоб охопити масштаби забруднення, вивчити наслідки забруднення навколишнього природнього середовища, необхідно знати, що є безпосереднім об'єктом забруднення, а хто непрямими об'єктами (жертвами) забруднення. Вивчивши класифікацію забруднень, необхідно проаналізувати збитки, завдані здоров'ю людей.

Під час вивчення даної теми необхідно розглянути специфіку впливу кожного виду людської діяльності на біосферу в цілому та на її компоненти. З’ясуйте, які екологічні проблеми, які обумовлюють нині різні галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, великі міста. З цією метою доцільно простежити вплив кожної галузі на різні компоненти біосфери: атмосферу, гідросферу, літосферу.

Зверніть увагу на те, що промисловий комплекс за інтенсивністю впливу на довкілля посідає провідне місце. Головними причинами цієї першості є: недосконалі технології виробництва, надмірна концентрація — як територіальна, так і в межах одного підприємства, відсутність надійних природозахисних споруд. Недосконалість сучасних технологій не дає змоги цілком переробляти мінеральну сировину. Більша її частина повертається в природу у вигляді відходів, забруднюючи біосферу.

За мірою і характером впливу (згідно з обсягами промислових відходів) вирізняють паливно-енергетичний, металургійний, хіміко-лісовий та будівельний комплекси.

Аналізуючи проблеми, які супроводжують в Україні паливно-енергетичний комплекс, з’ясуйте специфіку впливу на довкілля теплових, гідравлічних та атомних електростанцій. Визначіть шляхи економічно, ефективно та екологічно доцільно розвитку паливно-енергетичного комплексу, види енергетики які мають безперечні перспективи в майбутньому у світі та в Україні зокрема. Зверніть увагу на велике надходження в атмосферу викидів газоподібного діоксиду сульфуру — однієї з найшкідливіших забруднювальних речовин промислового походження, яка в умовах атмосфери перетворюється в сульфатну кислоту і служить причиною виникнення кислотних дощів. Розподіл сірки, що викидається в атмосферу, ілюструється наведеними нижче даними по галузях промис­ловості у світі, %:

енергетика	58,8	переробка вугілля	3,5
кольорова металургія	15,5	очищення нафти	2,1
чорна металургія	9,1	інші галузі	6,0
машинобудування	6,0

Вивчаючи екологічні проблеми хімічної промисловості, простежте специфіку впливу хімії основної та хімії органічного синтезу, які є джерелами істотного забруднення дов­кілля, поступаючись у цьому аспекті перед паливною енергетикою, металургійним комплексом і автомобільним транспортом.

Хімічна промисловість належить до галузей, які споживають велику кількість сировини, води та енергії. Вона вирізняється складними багатостадійними процесами. Практично кожне підприємство хімічної промисловості є серйозним забруднювачем довкілля (додаток табл.2). Так, нафтопереробний завод розсіює викиди основних забруднювачів — вуглеводів у радіусі до 25 км. Завод штучного волокна викидає в атмосферу тисячі тонн метилен-хлориду та ацетону на рік.

Зверніть увагу на те, що функціонування багатьох хімічних підприємств супроводжується утворенням в рельєфі хімічних озер — шламонагромаджувачів, де вміст токсичних речовин перевищує 100 гранично допустимих норм, і через це вони — самостійне джерело забруднення довкілля такими речови­нами, як солі важких металів, ціаніди, органічні сполуки, які вже за концентрації 0,1 — 1 мг на 1 л спричиняють отруєння мікроорганізмів або гальмують процеси ферментації.

Металургійний комплекс є одним із найбільших забруднювачів біо­сфери в багатьох країнах світу, а в Україні його розвиток зумовив різке загострення екологічної ситуації в трьох районах — Донбасі, Придніпров’ї та Приазов’ї.

Металургійні комбінати з повним циклом — це фактично міста, просягнуті на десятки кілометрів. Копальні й підприємства чорної металургії охоплюють величезні площі земельних угідь, використовують мільярди кубічних метрів кисню.

На підприємства чорної металургії припадає близько 15 % всіх промислових викидів в атмосферу (додаток табл.2): пилу, 8 — 10 % викидів діоксиду сульфуру, 10 — 15 % загального обсягу споживання води. До цього слід додати величезну кількість твердих відходів (шлаків, шламів тощо).

Вивчаючи екологічні проблеми сільського господарства, слід виокремити специфіку проблем екстенсивного сільськогосподарського виробництва, яке супроводжується надмірною розораністю території, та інтенсивного — із впровадженням меліорацій, хімізації та механізації. Зверніть увагу на специфіку впливу на довкілля великих тваринницьких комплексів, яких в Україні — близько 45 тис. ферм і комплексів тваринництва, обґрунтуйте екологічну недоцільність та економічну неефективність їхнього існування.

Особливої уваги потребують великі тваринницькі комплекси, де поголів’я свиней становить від 12 тис. до 108 тис., а молодняка великої рогатої худоби — до 10 тис. Їх розміщення тяжіє до Правобережного Лісостепу, де високий рівень концентрації виробництва, до Полісся і Карпат, де вони сформувалися на основі природних кормових угідь. Великі тваринницькі комплекси нині тяжіють до великих міст і промислових центрів. Найбільші з них концентрують до 108 тис. голів свиней — це Калитянський у Київській області й Чугуївський (с. Гракове) в Харківській, Кременський — у Луганській, Вуглегірський — у Донецькій та Апостолівський у Дніпропетровській.

Технологія утримання худоби на тваринницьких комплексах — переважно безпідстилкова, бо солома йде на корм худобі. Очисні споруди або зовсім відсутні, або неспроможні переробити й раціонально використати великий обсяг гною, особливо рідкої консистенції. Гідравлічний спосіб видалення гною з ферми переважає, але поблизу них доводиться створювати спеціальні відстійники, а вони також є серйозними забруднювачами довкілля.

Не уникла екологічних проблем і переробна ланка АПК. Велика кількість переробних підприємств цукрової, молочної, м’ясної, олійної, овочепромислової промисловості позбавлена елементарних очисних споруд. Устаткування й технологія — застарілі. Значне поширення їх територією України веде до забруднення атмосфери, малих річок, озер, куди скидаються відходи.

Екологічні проблеми, що виникли у зв’язку з функціонуванням транспортної системи в Україні, є наслідком діяльності не лише окремих видів транспорту, а й інших галузей народного господарства. Це, передовсім, структура та існуючі конструкції транспортних засобів, покриття і якість експлуатації шляхів тощо.

Розглядаючи вплив окремих видів транспорту на довкілля, простежте специфіку взаємодії за такими напрямами:

1) транс­порт — споживач палива;

2) транспорт — джерело забруднення довкілля;

3) транспорт — джерело шуму;

4)проблема використання земельних угідь під шляхи та стаціонарні споруди;

5) транспорт — причина травмування та смерті людей і тварин.

Забруднення транспортом довкілля відбувається через викиди в атмосферу продуктів згорання палива, вивітрювання сипучих вантажів під час транспортування, випаровування нафтопродуктів.