Управління природокористуванням та правовий захист навколишнього середовища

Приступаючи до вивчення даної теми, необхідно знати, що раціональне природокористування — це соціально-економічний процес залучення в господарський оборот природно-ресурсного потенціалу як матеріальну основу розширення відтворення, сприяє реалізації основного економічного закону, впливає на темпи економічного росту, забезпечує охорону навколишнього середовища від забруднення і створює нормальні умови для функціонування ефективних систем життєдіяльності. Зверніть увагу на те, що усі ці питання неможливо вирішити без визначення стратегії і тактики збереження і стабільності розвитку життя на Землі, і конкретно в Україні, без створення правового захисту охорони навколишньої і екологічного законодавства України.

Механізм господарювання у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища являє собою систему заходів з управління, екологічного законодавства та економічного стимулювання, спрямовану на раціональне природокористування (див. схему 1).

Схема 1. Основні важелі управління процесом раціонального
природокористування та охорони навколишнього середовища.

Всі важелі народногосподарської природозахисної системи становлять єдине ціле і доповнюють один одного. Водночас кожен із них має самостійні функції, розв’язує певне коло завдань і, залежно від рівня сформованості, стимулює або гальмує роботу системи в цілому.

Слід розрізняти поняття «господарський механізм управління» та «організаційна структура управління». Візьміть до уваги той факт, що з вересня 2003 р. спеціально вповноваженими державними органами управління у сфері навколишнього середовища в Україні є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Державний комітет природних ресурсів. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України є спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної діяльності. Державний комітет природних ресурсів України є спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади і забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності й заповідної справи.

Особливу увагу слід звернути на правові питання захисту НПС, оскільки правове регулювання природокористування є одним із основних важелів господарського механізму управління цим процесом.

До правових основ охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування належить система державних заходів, що її закріплено у праві та спрямовано на збереження й віднов­лення природних ресурсів і поліпшення умов, необхідних для життя людини і розвитку матеріального виробництва.

До системи права у сфері раціонального природокористування входять:

1) правове регулювання, збереження й відновлення природних ресурсів;

2) державний і громадський контроль за виконанням вимог охорони природи і раціонального природокористування;

3) юридична відповідальність правопорушників.

Сукупність природоохоронних норм і правових актів, об’єд­наних спільністю об’єкта, предмета, працівників і мети правової охорони природи, утворює природоохоронне законодавство.

Юридичну базу природоохоронного зобов’язання становить Конституція України, де в ст. 16 записано: «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави». Стаття 50 проголошує: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди».

Існують певні форми кожного законодавства, в тому числі й природоохоронного; зокрема, такими є нормативні акти, що містять норми права з охорони природи і раціонального природокористування. Вони розділяються на закони і підзаконні акти.

Природоохоронне законодавство як важіль управління процесом природокористування, почало формуватися з 1991 р., коли було прийнято Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», де сформульовано завдання природоохоронного законодавства.

У 90-х роках Верховною Радою України було прийнято також Закон України «Про екологічну експертизу» (1995), Земельний кодекс (1990), Водний кодекс (1995), Лісовий кодекс (1994), Кодекс про надра (1994), Закони України: «Про плату за землю» (1992), «Про охорону атмосферного повітря» (1992), «Про природно-заповідний фонд» (1992), «Про тваринний світ» (1993), «Про пестициди і агрохімікати» (1995) та ін.

Україною ратифіковано міжнародні конвенції «Про охорону біологічного різноманіття» (1994), «Про охорону дикої природи, фауни і природних середовищ існування в Європі» (1996), «Про речовини, що руйнують озоновий шар» (1996) та ін.

Підзаконними актами служать нормативно-правові акти державних органів України. Вони видаються на основі законодавчих актів. Насамперед це постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України: «Про затвердження порядку визначення плати і стягнення платежів та Положення про республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища» (1992) і «Про затвердження Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища» (1993). До підзаконних актів належать також відомчі нормативні акти, наприклад, «Базові нормативні плати за забруднення навколишнього середовища України», затверджені наказом Мінприроди України (1993).

Як первинний документ під час вирішення питань про застосування юридичної відповідальності використовується акт про порушення правил охорони природи. Він складається на місці правопорушення державною чи іншою уповноваженою на те посадовою особою разом із причетними до порушення особами і свідками.

У сфері навколишнього середовища здебільшого застосовуються чотири види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова й дисциплінарна.

Кримінальна відповідальність застосовується тільки судами за найбільш серйозні порушення природоохоронних правил, тобто за злочини. Кримінально-правові санкції: позбавлення волі, виправні роботи, штраф, конфіскація знарядь, засобів і предметів злочину.

Адміністративна відповідальність полягає в застосуванні передбачених законом заходів стягнення чи впливу адміністративними комісіями при виконавчих комітетах районних (міських) рад народних депутатів чи спеціально уповноваженими на те посадовими особами дер­жавних органів без розгляду справ у суді. Заходів адміністративного стягнення вживають лише до громадян і посадових осіб. Це — попередження, грошовий штраф, конфіскація рушниць та інших засобів полювання, позбавлення права полювання на строк до трьох років. Заходів адміністративного впливу вживають стосовно підприємств, установ та організацій. Це — припинення роботи підприємств, цехів, агрегатів та інших господарсько-технічних об’єктів, які систематично забруднюють навколишнє середовище стічними водами і викидами в атмосферне повітря; заборона використань окремих машин і механізмів, приладів, які є джерелами забруднення, шуму, вібрацій, випромінювання вище допустимих норм.

Цивільно-правова відповідальність передбачає арбітражні справи про охорону природи — справи з розв’язання господарських спорів між підприємствами, установами та організаціями. Компетенція органів державного арбітражу з розгляду господарських спорів розмежовується з урахуванням територіальної ознаки і вартості позову. Найчастіше арбітражні суди розглядають справи про відшкодування збитків: рибному та лісовому господарству, землекористувачем.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні стягнення дирекцією підприємства, установи чи організації через видання відповідного наказу. За допущені порушення можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження, догана, сувора догана, переведення на нижчеоплачувану роботу чи пониження в посаді, звільнення з роботи.

Вивчаючи питання організації екологічної експертизи зверніть увагу на те, що метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах. Слід чітко розрізняти завдання, принципи, об’єкти екологічної експертизи, а також знати, хто проводить громадську і державну екологічну експертизу та граничні строки її проведення.

Глобальний характер сучасних екологічних проблем, погіршення екологічної ситуації не лише в окремих регіонах, а й на планеті в цілому зумовлює необхідність міжнародного природоохоронного співробітництва. Вивчення питання варто починати зі з'ясування сутності поняття «міжнародне природоохоронне співробітництво». Слід звернути увагу, що міжнародне природоохоронне співробітництво може здійснюватися на трьох рівнях: глобальному, регіональному, прикордонному Ознайомлюючись з роботою міжнародних природоохоронних організацій, відзначте роль України в їхній роботі..

З’ясуйте особливості та значення міжнародних зусиль у вирішенні екологічних проблем націй, регіонів і світу; міжнаціональний характер сучасних еколого-соціальних і екологічних криз та надзвичайних ситуацій; необхідність координації міжнародних зусиль для їх подолання; суть аренди ХХI століття, шляхи її реалізації: позитивні і негативні сторони; основні сучасні принципи регіональної та глобальної екополітики; значення екологічної освіти та виховання у покращенні стану довкілля.

Важливу роль у здійсненні міжнародного природоохоронного співробітництва відіграють спеціалізовані автономні установи Організації Об'єднаних Націй (ООН), які координують спільні наукові дослід­ження щодо: впливу людської діяльності на клімат; генетичних наслідків забруднення навколишнього середовища; раціонального використання та охорони ресурсів Світового океану; передбачення цунамі та землетрусів; запобігання шкідливого впливу мирного використання атомної енергії; підвищення продуктивності сільськогоспо­дарського виробництва екологічно обгрунтованими методами; мирного освоєння космосу тощо.

З громадських організацій щодо охорони довкілля необхідно відзначити роботу Greenpeace - Зелений світ, завданням якої є недопущення радіоактивного забруднення біосфери.

Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу, що планування є важливою складовою системи управління та регулювання раціонального природокористування та охорони довкілля, однак серед інших важелів воно вирізняється насамперед роллю попереджування негативних наслідків від забруднення навколишнього середовища. Превентивні заходи набагато ефективніші, ніж ліквідація негативних наслідків.

Зверніть особливу увагу на те, що весь процес планування поділяється за фактором часу на перспективне і поточне, але перспективне має особливе значення, бо дає можливість передбачати зміни в навколишньому природному середовищі під впливом господарської діяльності. Проаналізуйте специфіку розроблення Територіальних комплексних схем охорони природи (ТЕРКСОПів), простежте за етапами їх розроблення. Зважте на те, що ТЕРКСОПи — дають можливість зіставити антропогенне навантаження кожного регіону з його екологічною ємністю і дозволяють перейти на проектній стадії до докладного розроблення першочергових заходів, спрямованих на охорону здоров’я населення та поліпшення середовища його проживання, зменшення збитків від утрат основних та оборотних фондів, скорочення втрат від стихійних процесів.

Вивчаючи суть екологічного прогнозування і екологічних програм слід запам’ятати, що планування та програмування природоохоронної діяльності передбачає розробку та реалізацію:

- галузевих програм і планів природоохоронних заходів;

- схем здійснення заходів щодо охорони та раціонального вико­ристання окремих видів природних ресурсів;

- територіальних комплексних схем охорони природи.

Поняття:

· Екологічні права та обов'язки громадян України — система юридично закріплених за громадянами повноважень та зобов'язань в екологічній сфері.

· Екологічна культура – складова загальноосвітньої культури, яка характеризується глибоким і узагальнюючим осмисленням важливості екологічних проблем для майбутнього розвитку людства.

· Екологічне виховання – вплив на свідомість у процесі формування особистості з метою становлення соціально-психологічних установок і активної громадянської позиції.

· Екологічна освіта – система знань, спрямованих на засвоєння теорії і практики загальної екології, спеціальних екологічних знань у конкретних сферах професійної діяльності, включно елементи географічних, біолого-медичних, геохімічних, соціально-економічних і технічних галузей знань

· Екологічна експертиза – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об‘єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об‘єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров‘я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи виконуваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

· Форми екологічної експертизи поділяються на державну, громадську та спеціальну екологічну експертизу.

· Громадська екологічна експертиза може виконуватися у будь-якій сфері діяльності, що вимагає екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій спільно з державною екологічною експертизою або організовуватися окремо.

· Спеціальна (або додаткова) екологічна експертиза виконується за ініціативою заінтересованих юридичних і фізичних осіб на договірній основі із спеціалізованими еколого-експертними органами (державними або інших форм власності) і формуваннями.

· Екологічні програми - це наступний, послідовний етап прогнозування способом конкретизації організації природозахисних заходів, необхідних для розв‘язання проблем, визначених в екологічному прогнозі.

· Міждержавна програма ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) - програма, що започаткована за ініціативою Стокгольмської конффенції ООН по навколишньому середовищу (1972 р.) і затверджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН (1973 р.), яка присвячена вивченню найбільш гострих екологічних проблем та пошуку шляхів їх подолання.

· Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП) - створена у 1948 р. міжнародна недержавна організація з консультативним статусом ЮНЕСКО з питань охорони та раціона­льного використання природних ресурсів (включає 500 різних установ із 130 країн світу та 24 міжнародні організації).

· Охорона природи - система заходів (технологічних, економічних, адміністративно-правових, освітніх тощо), які забезпечують збереження та відновлення природних ресурсів, запобігають прямому і опосередко­ваному впливу результатів діяльності на природу й здоров'я людини.

· Стратегія екологічна - загальний план дій, розрахований на реальні можливості і терміни їх досягнення в області охорони навко­лишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.

· Якість об'єктів навколишнього природного середовища - сукуп­ність властивостей природних об'єктів, які забезпечують нормальне функціонування природних екосистем, кругообіг речовини і які сприятливо впливають на життя та розвиток живих організмів.

В результаті вивчення теми слухачі повинні

Знати:

ü нормативно-правові аспекти охорони навколишнього середовища та міжнародні концепції природокористування;

ü екологічні права та обов’язки природокористувачів згідно з чинним законодавством;

ü види еколого- правової відповідальності за екоцид;

ü основні цілі й завдання в сфері екологічної освіти та виховання, проблеми екологізації та науково-технічної екологізації пожежної охорони;

ü завдання, принципи, форми екологічної експертизи;

ü суть, мета, завдання і форми екологічного прогнозування;

ü основні риси і типи екологічних програм.

вміти:

ü користуватися матеріалами національних, і міжнародних природоохоронних документів (законів, угод, програм, конвенцій) для прийняття екологічно-виважених рішень у сфері еколого-політичних питань локального та регіонального масштабу при участі в природоохоронних акціях, експертизах, громадських обговореннях „Зелених рухах” тощо;

ü здійснювати пропаганду екологічних знань;

ü робити висновки про рівень розвитку екологічної політики в Україні

Література

6,7,9

Питання для самоперевірки

До теми 1.1.

1. Які основні форми і наслідки антропогенного впливу на навколишнє середовище ви знаєте?

2. Що називають забрудненням? Як класифікують забруднення навколишнього середовища?

3. Назвіть основні джерела забруднення довкілля. Якої шкоди завдають основні їх забруднювачі?

4. Розмістіть за спадною (з погляду негативного впливу на довкілля) такі джерела забруднення: хімічна промисловість, сільське господарство, енергетика, металургійна, цементна промисловість машинобудування? Які головні шляхи вирішення екологічних проблем в галузях промисловості Ви знаєте?

5. Дайте характеристику агроекологічних проблем і шляхів їх розв'язання.

6. У чому полягає суть, завдання моніторингу?

7. Охарактеризуйте види екологічного моніторингу, суть і специфіку їх використання та їх функції.

8. Які основні екологічні проблеми сучасних міст? Назвіть основні види забруднень повітря, води й ґрунтів у місті.

9. Чи можна уникнути забруднення біосфери, користуючись транспортними засобами?

10. Назвіть проблеми утилізації відходів? Які її головні напрямки?

11. Дайте характеристику методів очищення забруднених промислових стоків і викидів.

12. Що дало підстави французькому вченому Сен-Марку назвати великі міста-агломерації «раковими пухлинами» на тілі планети?

Висновок до теми 1.1.

Через збільшення масштабів антропогенного впливу (господарської діяльності людини), особливо в останнє століття, порушується рівновага в біосфері, що може призвести до необоротних процесів і поставити питання про можливість життя на планеті. Це пов'язано з розвитком промисловості, енергетики, транспорту, сільського господарства та інших видів діяльності людини без урахування можливостей біосфери Землі. Вже зараз перед людством постали серйозні екологічні проблеми, що вимагають негайного рішення.

До теми 2.1.

13. Дайте визначення природних ресурсів. Які ресурси належать до відновлюваних, відносно відновлюваних, невідновлюваних і невичерпних? Наведіть приклади.

14. Яка різниця між поняттями «земельний фонд» і «сільськогосподарські угіддя»? Що таке розораність території та як вона впливає на ерозійні процеси?

15. Дайте визначення водних ресурсів. Яка частка прісних вод на Землі? Чому в багатьох регіонах земної кулі, у тому числі в Україні, водні ресурси обмежують розвиток продуктивних сил?

16. Як забезпечена Україна водними ресурсами? Назвіть проблеми малих річок України.

17. Яка роль лісу в біосфері Землі? Чи достатня лісистість території України для відновлення природного функціонування екосистем?

18. Назвіть основні речовини-забрудники атмосфери і поясніть їх походження. Які глобальні екологічні проблеми, що пов’язані із забрудненням атмосфери?

19. Які причини руйнування озону в біосфері?

20. Що таке парниковий ефект та які причини його виникнення?

21. У чому причина кислотних дощів? До яких наслідків вони призводять?

22. Охарактеризуйте технічні та містобудівні заходи захисту атмосферного повітря.

Висновок до теми 2.1.

Природні ресурси - це найважливіші компоненти навколишнього середовища, які використовуються в процесі виробництва з метою забезпечення матеріальних та духовних потреб людини. До природних ресурсів відносяться: сонячна радіація, внутрішнє тепло Землі, літе­ральні, водні, земельні, бальнеологічні ресурси, рослинний та тварин­ний світ, повітряний басейн, інформаційні властивості природного середовища (акустичне середовище).

Природні ресурси класифікують за трьома критеріями: 1) призначенням; 2) належністю до компонентів природи; 3) вичерпністю.

Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів доцільно досліджувати за окремими їхніми видами: атмосферою, водними, земельними, лісовими, мінеральними та рекреаційними ресурсами.

До теми 2.2.

23. Проаналізуйте екологічні наслідки пожеж на газонафтових родовищах.

24. Охарактеризуйте вплив лісових пожеж на навколишнє середовище.

25. Назвіть параметри, які визначають обстановку на пожежі і значення шкідливих факторів пожежі.

26. В чому проявляється екологічний вплив продуктів горіння на навколишнє середовище.

27. Як швидкість вітру впливає на концентрацію шкідливих речовин у приземному шарі.

28. Назвіть речовини, які входять до складу димових газів.

29. Які групи полімерних матеріалів виділяють за показником токсичності LХ₅₀.

30. Охарактеризуйте розподіл концентрації шкідливих речовин в просторі щодо осередку пожежі.

31. Як здійснюється розрахунок концентрації шкідливих речовин в осередках пожежі.

32. Дайте оцінку впливу вогнегасних речовини на навколишнє середовище. Які з них є менш небезпечними для навколишнього середовища?

33. Перелічіть способи утилізація та регенерація вогнегасних речовин.

Висновок до теми 2.2.

Характеризуючи перебіг пожежі потрібно враховувати такі параметрами, як площа пожежі, периметр пожежі, фронт пожежі, коефіцієнт поверхні горіння, лінійна швидкість поширення пожежі, масова швидкість вигоряння на пожежі, теплота та температура пожежі, інтенсивність газообміну тощо. Ці параметри визначають обстановку на пожежі і значення шкідливих факторів пожежі, в тому числі тих характеристик пожежі, які призводять до травмування і загибелі людей

Розрахунки концентрацій шкідливих речовин в осередках пожежі проводяться у відповідності до базової формули розрахунку ГДК шкідливих речовин у повітрі

С₁/ГДК, + С₂/ГДК₂ +... + С₃ /ГДК₃ < 1, (ф-ла 1)

Отже, точна кількісна оцінка впливу пожежі на стан навколишнього середовища включає велику кількість важкоконтрольованих факторів і є надзвичайно складною задачею, що лежить на стику таких наук, як фізика, хімія, математика, кліматологія та ін.

До теми 3.1.

34. Назвіть причини кризового екологічного стану на території України.

35. Які регіональні аспекти забруднення навколишнього природного середовища в Україні? Які зони виділяють за ступенем забрудненості?

36. Які галузі належать до розряду екологічно небезпечних?

37. Назвіть головні причини розвитку напруженої екологічної ситуації на Українському Поліссі. Запропонуйте свою програму еколо­гічного оздоровлення Полісся.

38. Дайте оцінку екологічних умов Донецько-Придніпровський регіону і їх головних екологічних проблем.

39. Як можна схарактеризувати еко­логічну ситуацію в Українських
Карпатах?

40. Які галузі народного господарства в Карпатах вплинули на погіршення рекреаційних ресурсів цього регіону? Назвіть види людської діяльності —найсприятливіші та найперспективніші, на вашу думку, для Карпат.

41. Завдяки яким реакціям і процесам людина пристосовується до змін
умов зовнішнього сере

42. довища?Які основні фактори і якою мірою визначають захворюваність людини? Чому алергії вважаються хворобою сучасності?

43. Чому частішають випадки розвитку злоякісних пухлин?

44. Назвіть основні реакції організму людини у відповідь на порушення
середовища життя.

45. Що таке природні осередки інфекцій?Які фактори спричинюють спалахи
епідемій?

46. Які речовини зумовлюють канцеро­генну дію автомобільних вихлопів і тютюнового диму?

47. В чому полягає дія радіоактивного (іонізуючого) випромінювання на людину та які елементи належать до найпоши­реніших радіоактивних забрудню­вачів? Охарактеризуйте основні види наслідків впливу іонізуючої радіації на живий організм.

48. Проаналізуйте, які шкідливі хімічні та фізичні фактори впливають на
вас удома, обміркуйте, як можна зменшити негативний вплив хоча б
деяких із них і спробуйте це зробити.

Висновок до теми 3.1.

Унаслідок непропорційного розміщення продуктивних сил територія України, її природне середовище постійно зазнають значних техногенних навантажень, які у 4-5 разів перевищують аналогічні навантаження у розвинених державах.

Найбільше техногенне навантаження на територію характерне для таких індустріально розвинених областей, як Донецька, Дніпропетровська, Київська, Луганська, Запорізька.

Складна радіаційна ситуація, що виникла у ряді районів України внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, створила небезпеку для

здоров’я людини, негативно впливає на її спадкову основу. Тому оздоровчо-гігієнічний аспект охорони природи нині набуває виняткового значення.

До теми 4.1.

49. Назвіть основні екологічні закони України та їх суттєвий зміст.

50. Які екологічні права і обов’язки мають громадяни України?

51. Назвіть і охарактеризуйте види еколого- правової відповідальності за екологічні правопорушення.

52. Який вид науково-практичної діяльності називається екологічною експертизою? Мета, об’єктами, форми екологічної експертизи.

53. Хто проводить державну екологічну експертизу? Які умови та підстави для проведення державної екологічної експертизи?

54. Що представляє собою екологічна освіта і виховання, їх основні елементи і безперервний характер? Для чого потрібна екологічна підготовка спеціалістів різної профорієнтації, у тому числі, особового складу пожежної охорони?

55. Проаналізуйте суть, види і значення планування природоохоронної діяльності, необхідність та етапи його наукового обґрунтування.

56. Визначите основні напрями екологічної політики в Україні, її пріоритети.

57. У чому полягає суть екологічних прогнозів, з яких елементів вони складаються? Основні види прогнозів і методи прогнозування.

58. Визначте суть понять про національну, міжнародну регіональну і глобальну екополітику.

59. Назвіть чинники необхідності міжнародного співробітництва у сфері розв‘язання екологічних проблем.

60. Які міжнародні екологічні організації Вам відомі? Їх функції та значення.

61. Роль громадських екологічних рухів розв‘язанні питань природоохоронного характеру і захисту “екологічних” прав населення.

Висновок до теми 4.1.

Екологічна безпека довкілля забезпечується організаційними, правовими, економічними та соціальними заходами. Основою організаційного управління екологічною безпекою довкілля є надійний правовий механізм, який повинен забезпечити реалізацію науково обґрунтованих принципів охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічну безпеку людського суспільства зокрема і біосфери загалом.

На жаль, регулюючий вплив екологічного права України на відповідні суспільні відносини сьогодні не є досить ефективним. З одного боку, це пов'язано з недоліками самого екологічного законодавства, з іншого — практикою його застосування. Є й ще одна причина: недостатній рівень праворозуміння у сфері дії екологічного права.