Функції, компетенціята повноваження Президента України

Статус Президента України, його функції та повноваження як глави держави визначає Конституція України.

Тут слід зауважити, що наведені нижче функції й повноважен­ня, покладені Конституцією на Президента України, не можуть бути реалізовані Президентом як фізичною особою, хоча він є одноосібним державним органом. Йдеться про інститут Прези­дента, про державний орган влади, який уособлюється Президен­том, на чолі якого стоїть Президент і відповідає за здійснення всього кола конституційних повноважень. Реалізація будь-якого з наведених нижче повноважень потребує суттєвої попередньої підготовчої роботи. Завдання Президента як особи, відповідальної за виконання цих повноважень, таким чином полягає у знаход­женні чи створенні засобів і інструментів їх виконання, забезпе­чення виконання його повноважень.

Функції Президента України - це основні напрями діяльності (найважливіші обов'язки) глави держави, які обумовлені його місцем та роллю в системі органів державної влади. Компетенція Президента - це сукупність визначених Конституцією та закона­ми України предметів відання та повноважень, якими Президент України наділяється з метою забезпечення реалізації його функцій як глави держави. Повноваження Президента - це конк­ретні права та обов'язки глави держави з вирішення питань, віднесених до його відання.

Функції та повноваження, що належать згідно з Конституцією України винятково Президентові України, становлять прерогати­ву глави держави. Так Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина. Гаран­туючи державний суверенітет і територіальну цілісність, Прези­дент організовує й здійснює: а) забезпечення державної незалеж­ності, національної безпеки та правонаступництво держави; б) діяльність Збройних Сил України як їх Верховний Головноко­мандувач; в) призначення на посади та звільнення з посад вищого командування Збройних Сил України, інших військових формувань; г) керівництво у сферах національної безпеки та оборони дер­жави; д) діяльність Ради національної безпеки й оборони України.

Як глава держави Президент України здійснює нормотворчу, представницьку, координаційну, контролюючу, установчу, міжнародну та деякі інші функції. Як гарант державного суве­ренітету, територіальної цілісності України Президент України наділяється особливими повноваженнями. Зокрема, він: забезпечує державну незалежність, національну безпеку й правонаступництво держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України тощо.

Здійснюючи функцію гаранта додержання Конституції України, Президент України наділений правом законодавчої ініціативи, що дає змогу йому порушувати питання щодо ре­алізації конституційних положень, приведення чинного законо­давства у відповідність до Конституції України. Тільки Президент має право вносити законопроект про внесення змін до розділів І «Загальні засади», III «Вибори. Референдум», XIII «Внесення змін до Конституції України» Конституції України та призначати Всеукраїнський референдум для затвердження цих змін. Забезпе­чуючи додержання Конституції України, Президент України мо­же накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою України, направляє до Конституційного Суду України звернення щодо встановлення конституційності законів та інших актів Вер­ховної Ради України, скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Виступаючи гарантом прав і свобод людини й громадянина, Президент України реалізує свою конституційну функцію шля­хом здійснення свого права законодавчої ініціативи; видає укази, які передбачають захист прав і свобод людини й громадянина, ок­ремих категорій населення; приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайно­го стану; оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації тощо.

Повноваження Президента України для зручності аналізу можна систематизувати за такими групами:

А) Представницькі повноваження — повноваження із предс­тавництва держави у внутрішньо - та зовнішньополітичних відно­синах.

За межами країни Президент: представляє Україну в міжна­родних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні дого­вори України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі й відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав. Це повноваження глави держави передбачене також і нормами міжнародного права п. 2а ст. 7 Віденської конвенції «Про право міжнародних договорів»; підписує Закони України про ратифікацію міжнародних договорів України.

У внутрішньополітичних відносинах Президент: забезпечує державну незалежність, національну безпеку й правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу та з щорічними й позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє й зовнішнє становище України; призначає Представ­ника Президента України в Автономній Республіці Крим.

Б) Повноваження Президента у сфері законодавчої влади та у відносинах із Верховною Радою України.

Президент України та Верховна Рада України здійснюють різні конституційні функції, і компетенція Президента України не конкурує з компетенцією пар­ламенту: Конституція України, керуючись принципом поділу влад, чітко розмежовує сфери їх повноважень. Одночасно Президент України згідно з Конституцією України є суб'єктом законодавчого процесу і здійснює відповідні повноваження відносно Верховної Ради України та у сфері законодавчої влади, а саме:

користується правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України;

підписує та офіційно оприлюднює закони, прийняті Верхов­ною Радою України;

накладає відкладальне вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із подальшим поверненням їх на повтор­ний розгляд до Верховної Ради України;

призначає Всеукраїнський референдум щодо змін Консти­туції України відповідно до ст. 156 Конституції, проголошує його за народною ініціативою;

призначає позачергові вибори до Верховної Ради України в строки, встановлені Конституцією;

припиняє повноваження Верховної Ради України у випад­ках, передбачених Конституцією.

В) Повноваження Президента України у сфері виконавчої вла­ди.

Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади, Прези­дент України водночас наділяється Конституцією України досить широкими повноваженнями (навіть після обмеження його повно­важень внаслідок конституційної реформи у 2004 році) відносно Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади, які характеризують його «особливі зв'язки» із виконавчою вла­дою. Зокрема, після внесення змін до Конституції України у грудні 2004 року Президент України:

вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Вер­ховній Раді України подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України;

вносить до Верховної Ради подання про призначення Міністра оборони, Міністра закордонних справ, Голови Служби безпеки України;

зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Консти­туційного Суду України щодо їх конституційності;

скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.