Алфавітний словник 5 страница

Норми експлуатації військової техніки – офіційно встановлені граничні об'єми експлуатації певного виду (типу) військової техніки в різних умовах. Розрізняють чотири основні режими експлуатації військової техніки: робочий режим, технічне обслуговування, зберігання, транспортування. Недотримання норм експлуатації у зазначених режимах може призвести до перевитрати технічного ресурсу, передчасного зносу, погіршення тактико-технічних характеристик військової техніки, відмов, аварій i катастроф.

Об’єкт – 1. Те, що існує поза нами і незалежне від нашої свідомості, явище зовнішнього світу, матеріальної дійсності. 2. Явище, предмет, на який спрямована будь-яка діяльність. 3. Підприємство, установа, а також все те, що є місцем якийсь діяльності.

Об’єкти оборонних галузей – підприємства, установи, організації, які розробляють та виробляють озброєння, боєприпаси, військову техніку, спеціальні комплектувальні вироби до них, підпорядковані відповідним центральним органам виконавчої влади.

Об’єкти оборонного значення – майнові та виробничо – технічні комплекси підприємств, установ, організацій, що залучаються державою до виконання мобілізаційних завдань за умов особливого періоду.

Оберігати – обережно охороняти, захищати.

Об'єднання – військове формування, яке включає декілька з'єднань або об'єднань меншого складу, а також частин i установ. Об'єднання може бути стратегічним, оперативно – стратегічним, оперативним або оперативно-тактичним. Існують загальновійськові об'єднання, об`єднання видів Збройних Сил.

Оборона – 1. Система оборонних споруд. 2. Сукупність засобів, необхідних для відсічі ворога. 3. Вид воєнних дій, який застосовується з метою зриву або відбиття наступу (ударів) переважаючих сил противника i нанесення йому поразки; прикриття (утримання) територій, районів, об’єктів, акваторій; економії сил i засобів на другорядних (менш важливих) напрямках; створення переваги над противником на головних напрямках i умов переходу своїх військ у наступ. Сутність оборони міститься в ураженні військ противника при їх висуванні або коли вони займають вихідне положення для наступу, на протязі атаки переднього краю оборони і в ході бойових дій щодо утримання оборонних рубежів шляхом нанесення вогневих ударів різними видами зброї, проведенням контрпідготовки, наполегливим утриманням ключових позицій і районів оборони, рішучими контратаками (контрударами). Побудова оборони включає: угруповання військ (сил) і їх оперативне шикування; систему оборонних рубежів (районів) і позицій; підготовлені вогневі удари; систему вогневого ураження противника; системи протиповітряної оборони, протитанкової оборони і протидесантної оборони, систему інженерних загороджень. Розрізняють позиційну і мобільну оборону. Оборона застосовується в тактичному, оперативному і стратегічному масштабах, змушено (вимушено) або навмисно.

Оборона України – система політичних, економічних, соціальних, воєнних, науково – технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави, щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. (ст.1 ЗУ „Про оборону України”)

Оборонна політика – комплекс заходів органів влади, інститутів і структур держави щодо запобігання війн і збройних конфліктів, стримування ймовірного супротивника, а також відбиття збройного нападу, організації воєнного будівництва і підготовки збройних сил, населення та економіки країни до захисту її національних інтересів.

Оборонна реформа – докорінні перетворення воєнної організації держави, спрямовані на її приведення у відповідність до політичних, економічних, соціальних, військово-технічних та інших та інших змін в суспільстві. Як правило, є частиною державних реформ, які проводяться вищими органами державної влади. Включають переозброєння армії і флоту, зміни в організаційно-штатній структурі збройних сил та інших силових структур, зміни у системі управління, підготовки військових кадрів, порядку призову і проходження військової служби, навчання та виховання військовослужбовців, зміни у системі військового права, військових статутів тощо.

Оборонне планування – складова частина системи стратегічного планування та управління державними ресурсами у сфері оборони, що здійснюється у встановлені законом строки з метою забезпечення необхідного рівня обороноздатності держави шляхом обґрунтування перспективи розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань з урахуванням характеру реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та економічних можливостей держави, із зазначенням конкретних заходів, виконавців та термінів їх реалізації. ( ст. 1 ЗУ „Про організацію оборонного планування”)

Обороноздатність держави – здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації. (ст.1 ЗУ „Про оборону України”)

Обороняти – захищати, відбивати напад противника.

Обшук – перевірка шляхом зовнішнього огляду, огляду змісту кишень і особистих речей, виявлення і вилучення у особи, яка підозрюється у скоєні злочину або взята під варту, предметів і речовин, використання яких можуть спричинити шкоду цій особі або стороннім особам, які її оточують.

Огляд – дії військових нарядів, що полягають у перевірці ділянки місцевості, об'єктів, транспортних засобів, людей, документів, речей з метою виявлення осіб, що знаходяться у розшуку, вилучення зброї, боєприпасів, вибухових, наркотичних і інших речовин, що незаконно зберігаються, виявлення інших фактів порушення правопорядку.

Озброєння – озброєння стрілецьке та артилерійське, системи (комплекси) ракетні і ракетно-космічні, керовані (некеровані) ракети та їх складові частини, комплекси (установки) для їх запуску та складові одиниці до них, засоби керування зброєю (вогнем), системи дистанційного керування ракетами, обладнання для транспортування і обслуговування ракет, апарати торпедні та бомбомети для глибинних бомб.

Оперативне (бойове) завдання – завдання, поставлене вищим командувачем(командиром) об’єднанню, з’єднанню, військовій частині або підрозділу для досягнення визначеної мети в операції (бою) до встановленого терміну, визначається у залежності від складу і стану угруповання противника, замислу операції (бою), складу і бойових можливостей об’єднання, з’єднання військової частини (підрозділу), характеру місцевості та інших умов обстановки.

Оперативне командування (в ЗС України) – постійне оперативно-стратегічне об'єднання (у мирний час – оперативно–територіальне), призначене для виконання оперативних, мобілізаційних завдань і завдань територіальної оборони у встановлених для нього межах, а також для технічного, тилового та інших видів забезпечення військ (сил), що знаходяться на його території, незалежно від їх підпорядкованості. Командувач військами оперативного командування відповідає за оборону, підготовку до оборони та результати воєнних дій на суші, в повітрі і навіть у морській зоні, що прилягає до узбережжя. Вказівки командувача військами оперативного командування щодо оперативного і воєнно-адміністративного управління по відношенню до об'єднань, з'єднань, частин і установ видів Збройних Сил, та інших військових формувань, розташованих на його території, обов'язкові. Оперативне командування в організаційному відношенні входить до складу Сухопутних військ. Як одиниця адміністративно-територіального розподілу України є основою, на яку орієнтуються інші військові формування держави в розподілі оперативної ланці своїх військ за територією країни (напрями Державної прикордонної служби, територіальні командування внутрішніх військ МВС).

Оперативне маскування – комплекс об’єднаних єдиним задумом організаційно-технічних заходів штабів, військ (сил), військових об’єктів, спрямованих на вирішення завдань щодо досягнення прихованості та введення противника (іноземних розвідок) в оману відносно складу, положення, стану угруповань своїх військ (сил), задуму майбутній дій та приховування діяльності військ (сил) з метою забезпечення успіху підготовки і ведення операцій (бойових дій), примусивши противника прийняти помилкове рішення, досягнувши раптовості дій військ (сил) та підвищивши їх живучість. Воно включає приховування діяльності військ (сил) і введення противника в оману відносно цієї діяльності.

Оперативне обладнання території – складова частина планової діяльності органів державної влади, військ (сил).яка полягає в проведенні скоординованих заходів (організаційних, технічних, інженерних та інших), спрямованих на підготовку території до оборони, забезпечення організованого вступу країни у війну і успішне ведення бойових дій ЗС, а також на виконання ними завдань у мирний час.

Оперативне підпорядкування – тимчасове підпорядкування об'єднань, з'єднань i частин на період виконання бойових завдань командувачу (командиру), на якого покладені підготовка i проведення операції (бою).

Оперативний черговий – офіцер, що виконує встановлені йому обов'язки щодо забезпечення управління військами (силами) за час чергування на командному пункті (пункті управління) підрозділу, частини, з'єднання, об'єднання. Призначається за звичаєм на добу. Підпорядковується відповідному командиру (командувачу), начальнику штабу та іншім особам, що зазначені в спеціальних інструкціях. У великих штабах Збройних Сил – штатна посада.

Оперативно-розшукова діяльність – система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. (ст.2 ЗУ „Про оперативно-розшукову діяльність”). Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами: Міністерства внутрішніх справ – кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів і учасників кримінального судочинства; Служби безпеки України – розвідкою, контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів; Державної прикордонної служби України – підрозділами з оперативно-розшукової роботи; Департаменту державної служби охорони – підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона; органів державної податкової служби – оперативними підрозділами податкової міліції; органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань – оперативними підрозділами. Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Оперативно-тактична підготовка – основний вид підготовки офіцерського складу і органів управління з'єднань та частин. Складається з вивчення тактики і оперативного мистецтва.

Оповіщення – доведення до органів управління, військ (сил) i населення відомостей (повідомлень).

Оповіщення - доведення сигналів і повідомлень органів цивільної оборони про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення. (Кабінет Міністрів України, Положення про організовую оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях).

Орган – 1. Частина організму, яка має певну будову і спеціальне призначення. 2. Державна або громадська установа, організація. Якщо мова йде про державну установу, то під органом можна розуміти утворення держави, яке призначене для керівництва відповідною галуззю діяльності держави. У такому разі органу можуть бути підпорядковані підприємства, установи, організації, формування тощо і органи управління ними: регіональні і місцеві.

Орган управління – передбачений штатом колектив посадових осіб, призначених для керівництва військами (силами) у відповідній ланці управління.

Органи виконавчої влади в Україні − система центральних органів виконавчої влади і місцевих державних адміністрацій. Центральні органи виконавчої влади: кабінет міністрів, державні комітети (департаменти, служби, інспекції). Місцеві державні адміністрації − виконавча влада в областях і районах.

Органи військового управління – Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України ті інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), об’єднаннями, з’єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління зазначених центральних органів виконавчої влади, а також військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань загального військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації .(ст. 1 ЗУ „Про Оборону України”)

Органи постачання – частини i підрозділи (установи, арсенали, бази, склади та ін.) та органи управління, які призначені для забезпечення військ (сил) матеріальними засобами.

Органи управління військами – збірне найменування командування, штабів, управлінь, відділів та iнших постійних (штатних) i тимчасово створюваних (позаштатних) органів, призначених для керівництва військами (силами) у різноманітних ланках. Для розміщення i роботи органа управління щодо керівництва бойовими діями військ розгортаються i обладнуються пункти управління.

Організація військ (сил) – структура військових формувань, яка забезпечує їх найвигідніший склад, найбільш доцільне поєднання видів зброї i родів військ (сил), високу бойову готовність i спроможність успішно вести бойові дії. Організація військ (сил) є частиною будівництва Збройних Сил, охоплює всі ланки Збройних Сил – підрозділи, частини, з'єднання i об'єднання видів Збройних Сил, а також формування родів військ (сил), спеціальних військ i служб.

Організація оповіщення – комплекс заходів, які здійснюються з метою доведення до державних органів, підприємств, установ, організацій сигналів оповіщення у разі введення в державі воєнного стану та проведення мобілізації, організації чергування та забезпечення цих органів технічними засобами зв’язку.

Організований – той, кому (чому) властива організація, хто об'єднаний в організацію, згуртований; планомірний, який відрізняється суворим порядком; дисциплінований, діючий точно та планомірно; той, що управляється.

Організувати – заснувати, підготувати, налагодити; об'єднати для якої-небудь мети; упорядкувати.

Особливий період – період функціонування органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань держави, утворених відповідно до законів України, органів місцевого самоврядування, органів управління у сферах цивільної оборони і сил цивільної оборони, а також галузей національної економіки, підприємств, установ та організацій, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні, або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. (ст.1 ЗУ „Про оборону України”)

Особливо важливі державні об'єкти – об'єкти, що підлягають охороні і обороні з боку внутрішніх військ МВС України. До цих об'єктів належать: ядерні установки і матеріали, спеціальні вантажі, важливі промислові об'єкти.

Особовий склад – всі військовослужбовці i особи, що працюють за наймом у військовій частині, з'єднанні, об'єднанні, установі чи iншій військовій організації. Як збірний термін “особовий склад” використовується також по відношенню до роду військ, виду Збройних Сил, Збройних Сил в цілому, до інших військових формувань держави. Особовий склад – основа бойової могутності Збройних Сил та інших військових формувань держави, головна частина її військової організації.

Охороняти – оберігати, стерегти, берегти, запобігати, захищати, забезпечувати недоторканість.

Патруль – рухомий наряд із двох-трьох військовослужбовців (начальник патруля і патрульні), які виконують завдання шляхом обходу (об'їзду) встановленого маршруту. Патрулі бувають піші та рухомі – автопатруль, патруль на велосипедах, конях. Для патрулювання у складі патруля можуть використовуватись службові собаки.

Патрулювання – 1) дії патруля щодо спостереження за противником, охорони i прикриття військ; 2) у внутрішніх військах − профілактичні дії з підтримання встановленого порядку, попередження протиправних дій силами нарядів міліції, військових нарядів внутрішніх військ, що здійснюються шляхом обходу (об'їзду) за встановленими маршрутами визначеної території, огляду окремих її ділянок, транспорту, приміщень організацій і установ різних форм власності, перевірки документів, особистих речей людей, які підозрюються у скоєні правопорушення, затримання правопорушників, передачі їх до органів внутрішніх справ та проведення первинних слідчих дій.

Перемога – бойовий успіх, нанесення поразки військам противника, досягнення мети, поставленої на бій, операцію, війну в цілому.

Перепідпорядкування військ – передача розпорядженням старшого начальника підрозділів, частин, з'єднань, об'єднань, баз тощо, з підпорядкування одного командира (начальника) у підпорядкування іншого.

Підприємства оборонно-промислового комплексу – підприємства, які здійснюють та забезпечують розроблення і виготовлення озброєння, військової техніки, товарів військового призначення та подвійного використання.

Підрозділ – військова структура, що має, як правило, постійну організацію i однорідний склад. Організаційно входить до складу військової частини, або більш великого підрозділу. Підрозділ існує в кожному виді Збройних Сил, роді військ (сил), спеціальних військах i тилу. За своєю організацією, озброєнням i оснащенням технікою підрозділи здатні самостійно, або у складі частини (з'єднання) виконувати поставлені бойові i навчальні завдання. До підрозділів відносяться: батальйон, дивізіон, ескадрилья, рота, батарея, ланка, взвод, відділення, обслуга, екіпаж та ін.

Підрозділ Збройних Сил України -військовий підрозділ, що належить до сухопутних військ (військ наземної оборони), сил протиповітряної оборони, військово-повітряних, військово-морських або спеціальних сил (військ) Збройних Сил України, має постійну чи тимчасову організацію, оснащений легкою зброєю чи важкою бойовою технікою, яка підпадає під дію Договору про звичайні збройні сили в Європі, перебуває під командуванням особи, відповідальної перед Україною та іншою державою за поведінку своїх підлеглих, які зобов'язані додержуватися внутрішньої дисципліни, норм міжнародного права, і направляється до іншої держави з метою виконання бойових або миротворчих завдань. (ЗУ "Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав").

Пільги – обумовлені призначенням і особливостями ЗС України, встановлені законом переваги, що надаються у зв’язку із виконанням військового обов’язку.

Планування – розподіл функцій, розподіл ресурсів, докладний опис і погодження передбачуваних дій. Перед початком планування керівник повинен гранично конкретизувати рішення, завдання, висловити усі міркування, що виникають у результаті власних роздумів, і дати оцінку пропозиціям, що висунуті іншими. План повинен передбачувати можливість різних варіантів дій на відповідь противнику. Повнота розробки й докладність плану залежить від хисту передбачення. Процес планування містить такі елементи: 1) Уточнення мети. Керівник конкретизує поставлену старшим начальником мету з урахуванням ситуації, можливостей, особистостей виконавців, оперативно-тактичного розуміння ситуації, методів керівництва. Він по можливості повинен виключити невизначеність, точно сформулювати мету і досягти того, щоб часткові цілі підлеглих формувань відповідали загальній меті. 2) Розвиток ідей. Планування припускає розвиток ідеї, що складає основу рішення. Деталізація ідеї не повинна бути стереотипною, однак численність новин не завжди сприяє успіху, не завжди полегшує завдання, навпаки, часто ускладнює його. Одне із завдань планування полягає в тому, щоб створити нові ідеї зрозумілими, доступними, відчутними в конкретних формах реалізації, близькими кожному виконавцю. 3). Прогнозування подій. На керівника покладається вся повнота відповідальності за правильне визначення перспектив і можливостей. Прийняття рішення вимагає загального принципового прогнозу подій, планування прогнозу всіх функцій, можливих перешкод і способів їх подолання. Прогнозування включає оцінку змін ситуацій, екстраполяцію й розпізнавання результату. Опис дій складає головний зміст плану і являє собою, зв’язану просторово - часову послідовність дій, яка реалізує рішення і приводить к досягненню мети.

Побудова тилу – угруповання сил i засобів тилу, яке створюється для тилового забезпечення військ (сил) при підготовці i у ході операції (бойових дій). Побудова тилу включає: угруповання тилу, що забезпечують об'єднання (з'єднання) першого ешелону (розташовуються за напрямками їх дій); угруповання тилу, які виконують завдання в інтересах усього об'єднання (з'єднання) – розташовуються по основних комунікаційних напрямках у глибині тилової смуги; резерви сил i засобів тилу.

Побут – сфера життєдіяльності людей, яка пов’язана із задоволенням ними своїх матеріальних і культурних потреб − у їжі, житлі, одязі, охороні здоров’я, відпочинку тощо. Побут охоплює також звичаї, обряди, традиції, в яких віддзеркалюються особливості життя класу, нації, народності, етнічної групи.

Повітряні Сили (ПС) – вид Збройних Сил, призначений для самостійних і сумісних з іншими видами Збройних Сил дій з розгрому авіаційних, сухопутних і морських угруповань противника, ураженню об’єктів його систем державного і військового управління, тилу і воєнно-економічного потенціалу, комунікацій, веденню повітряної розвідки, перекиданню повітряних десантів, протиповітряної оборони об’єктів країни і своїх військ, перевезенню повітрям військ (сил) і матеріальних засобів. До родів сил ПС належить бомбардувальна, винищувальна, штурмова, розвідувальна, транспортна авіація. До родів військ ПС належать зенітно-ракетні війська, радіотехнічні війська.

Політика національної безпеки – діяльність органів державної влади і державного управління, суспільних та інших організацій і об’єднань, спрямована на організацію оптимального управління загрозами та небезпеками з метою виявлення загроз та небезпек національним інтересам, визначення стратегічних завдань по забезпеченню національної безпеки, удосконалення системи забезпечення національної безпеки, її сил та засобів, створення мобілізаційних ресурсів і визначення порядку їх розгортання.

Політична влада – вид соціальної влади, за допомогою якої реалізуються життєво важливі інтереси великих або впливових соціальних груп (класів, політичних партій, націй тощо). Вона характеризується реальною здатністю певної соціальної спільності, також індивідів, які відображають її інтереси, здійснювати, реалізувати свою волю з допомогою політики і правових норм. Політична влада є всяка заснована на насиллі, примусу влада однієї групи людей щодо іншої групи (груп) людей в умовах антагоністичного суспільства частіше, хоча і не випадково – у ставленні певного суспільного класу. Для здійснення політичної влади необхідні всі ті елементи, які взагалі потрібні для здійснення влади (органи управління, органи примусу, засоби ідеологічного впливу, матеріально-технічні засоби), а також суспільного поділу між групою (групами), що здійснює владу, і групою (групами), стосовно якої влада здійснюється, і, головне, організований примус як основа здійснення влади.

Політичний режим – сукупність засобів і методів, що визначають спосіб здійснення влади, що склалися стосовно державної влади та суспільства, і які відображають становище прав та свобод громадян, відносин владних структур до правових основ діяльності, державних форм та ідеологій, соціальних і класових взаємовідносин, становище політичної культури. Якщо в політичному курсі відображена мета суспільства, держави, то в політичному режимі − організаційні засоби та методи їх досягнення. В сучасних умовах виділяють чотири типи політичних режимів: тоталітаризм, авторитаризм, ліберально - демократичний та демократичний.

Полк – військова частина, основна тактична i адміністративно - господарча одиниця. Призначений для виконання бойових завдань, як правило, у складі з'єднання, а також самостійно. В залежності від роду військ (сил), спеціальних військ, до яких полк належить, він може вести загальновійськовий, морський, повітряний, протиповітряний бій або забезпечувати бойові дії. Полк звичайно, складається з кількох батальйонів (дивізіонів, ескадрилій та ін.), пiдроздiлiв бойового, технічного та тилового забезпечення.

Положення – документ, який визначає організаційні принципи будівництва, організаційну структуру, місце і роль органів (військ, служб тощо), основні завдання і напрями діяльності, правила внутрішнього життя, порядок підпорядкування і конкретні обов’язки. Положення може бути й нормативно-правовим документом (про проходження військової служби, про охорону державного кордону тощо).

Попередження – система заходів адміністративного примусу, спрямованих на недопущення здійснення наміру конкретної особи до початку зазіхання на вчинення правопорушень.

Попереднє розпорядження – один з видів розпоряджень, що віддаються військам (силам) перед постановкою їм бойового завдання для своєчасного орієнтування підлеглих командирів i штабів про майбутні дії, а також надання більшого часу для підготовки особового складу, техніки i озброєння, створення необхідних запасів матеріальних засобів. Віддається без розкриття замислу i термінів початку майбутніх дій.

Порадник (рос. наставление) – статутний документ, який мiстить вказiвки i вимоги щодо планiв пiдготовки, ведення, забезпечення бойових дій вiйськ (сил) i навчання особового складу. За призначенням може бути: з бойового застосування вiйськ (сил); органiзацiї i ведення бойових дiй; з рiзних роздiлів (предметів) бойової пiдготовки; з управлiння вiйськами та iн. питаннями. Порадник з основ бойового застосування вiйськ (сил) випускають в доповнення i додаток до iснуючих бойових статутiв або замiсть них. Положення порадника пiдлягають обов'язковому виконанню.

Порушення державного кордону – перетин (перехід, переїзд, переліт, подолання вплав) особою, об'єктом сухопутного, морського або повітряного кордону держави всупереч діючим правилам. Держава, в силу свого суверенітету, має право вживати заходи проти порушників державного кордону. Порушниками державного кордону в повітрі визнаються повітряні судна, що перетинають кордон повітряного простору, якщо вони не мають дозволу відповідних органів на переліт кордону i політ над сушею або водною поверхнею, а також ті, що хоча й мають зазначений дозвіл, але перелітають кордон у невстановленому місці або з порушенням висоти польоту

Посада – встановлена спеціальним правовим актом первинна організаційно-структурна одиниця державного (громадського) органу (установи). Визначає службове місце i соцiально-трудову роль робітника, покладені на нього обов'язки, дані йому права, а також вимоги до його професійної підготовки. Групи посад, що пов'язані відношеннями розподілення праці, створюють структурні підрозділи, а їх сукупність – державний (громадський) орган (установу).

Посадові особи -керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. (ЗУ «Про державну службу»).