Алфавітний словник 1 страница

Агресія – напад, будь-яке незаконне з точки зору Статуту ООН, застосування збройної сили однією державою проти суверенітету, територіальної недоторканості або політичної незалежності іншої держави або народу (нації). Включає ознаку першості або ініціативи в агресивному намірі. В міжнародно-правовій доктрині існують поняття: економічна й ідеологічна агресія. Збройна агресія є підставою для індивідуальної та колективної самооборони. При цьому дії держави, яка підпала під напад і дає збройний опір агресору, якщо вони є навіть і наступальними, не можуть розглядатися як агресія.

Агресія (збройна) – застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувались третьою державою (державами) для вчинення визначених законом дій; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до уклеєних з України міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів. (ст.1 ЗУ „Про оборону України”)

Акт військового управління - виданий в межах компетенції органу військового управління, в установленій формі документ, спрямований на регулювання відносин в сфері життя, побуту та діяльності і військових формувань.

Альтернативна служба - державна служба поза Збройними Силами чи іншими військовими формувачами що запроваджується замість проходження військової служби. (ЗУ «Про альтернативну (невійськову) службу»).

Апарат органів виконавчої влади -організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органів виконавчої влади відносяться державні службовці та інші працівники апарату. (Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні).

Батальйон – основний тактичний підрозділ у сухопутних, повітрянодесантних військах i морській піхоті. Батальйон може входити до складу частини або бути окремим.

Батарея – вогневий i тактичний підрозділ в артилерії. Може бути окремою або входити до складу дивізіону. В ракетних (зенітних ракетних) військах можуть бути батареї стартові, технічні, радіотехнічні, управління.

Безпека держави – стан держави, який характеризує її захищеність від зовнішніх і внутрішніх загроз; складова частина, серцевина національної безпеки, реалізується в основному політичними та правоохоронними засобами і методами, хоча не виключається за певних обставин застосування і військових засобів та методів. Стан державної безпеки – це становище, що склалося у сфері безпеки держави. Воно залежить від характеру і масштабу загроз, розвиненості та стану системи забезпечення державної безпеки. Рівень безпеки держави є ступенем (мірою) безпеки.

Бій – організоване збройне зіткнення з'єднань, частин i підрозділів (літаків i кораблів) воюючих країн. Проводиться з метою знищення, розгрому i полонення противника в обмеженому районі протягом короткого часу, а також оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) або утримання їх. Бій – єдиний засіб досягнення перемоги в збройній боротьбі. Бій ведеться із застосуванням різноманітних засобів ураження, захисту i забезпечення і являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин та підрозділів.

Боєздатність – можливості військ (сил) вести воєнні (бойові) дії i виконувати поставлені завдання у відповідності до їх призначення. Залежать від укомплектованості, бойової виучки і морально-психологічних якостей особового складу, бойових втрат і можливостей їх відновлення, забезпеченості технічними й матеріальними засобами й інших чинників. Боєздатність угруповання військ (сил) може бути утрачена при знищенні певного числа його частин і підрозділів, а також подавленні або знищенні його об’єктів. Зберігання (відновлення) боєздатності військ (сил) – найважливіше завдання командирів і штабів.

Боєприпаси – артилерійські та стрілецькі, бомби авіаційні та їх складові одиниці, гранати, бойові частини, боєголовки та вибухові компоненти керованих (некерованих) ракет та снарядів, міни наземні та фугаси, міни морські та їх компоненти, бомби глибинні та їх компоненти, військова піротехніка, пристрої підривні, речовини вибухові та порохи, піропатрони та пристосування приводні та їх складові одиниці, інструменти та обладнання спеціальні для знешкодження наземних та підводних боєприпасів, капсулі, підривники, вибухові компоненти та інше приладдя для боєприпасів, спеціальне обладнання для експлуатації та обслуговування боєприпасів.

Бойова готовність військ (сил) – стан військ (сил), що забезпечує спроможність почати воєнні (бойові) дії у встановлені терміни, а у воєнний час – негайно й успішно виконати поставлені завдання. Визначається боєздатністю військ (сил), правильним розумінням командирами й штабами своїх завдань, своєчасною підготовкою до майбутніх дій, передбаченням можливих змін в обстановці. Напружена міжнародна обстановка і сучасні засоби поразки вимагають максимального зближення ступенів бойової готовності в мирний і воєнний час. Бойова готовність з'єднання (частини) залежить від стану системи управління й боєздатності частин (підрозділів) родів військ, спеціальних військ і тилу, що до нього входять (боєготових, обмежено боєготових, небоєготових).

Бойова готовність військової частини (підрозділу) – стан, що визначає її спроможність реалізувати бойовий потенціал для виконання завдань за призначенням у конкретних умовах обстановки у визначений період часу. (п.1 Постанови ВР України „Про порядок проведення інспектувань (перевірок) Міністерства оборони України, Збройних Сил України та інших військових формувань Інспекцією з питань контролю за діяльністю військових формувань Головної служби безпекової та оборонної політики Секретаріату Президента України” від 06.02.2008 № 1-1/239).

Бойова підготовка – система заходів щодо навчання та військового виховання особового складу, злагодження пiдроздiлiв, частин, з'єднань для ведення бойових дій або виконання інших завдань у відповідності до їх призначення.

Бойова тривога – негайне приведення частини (корабля) в готовність до виконання бойових завдань.

Бойове донесення – звiтно-iнформацiйний документ про хід виконання бойового завдання. У бойовому донесенні приводяться результати бойових дiй; розташування, стан i характер дiй своїх вiйськ (сил) на певний час, в тому числі розташування i характер дiй сусiдiв; склад, розташування i дiї противника; рішення на подальші дiї i при необхідності – прохання.

Бойове завдання – завдання, поставлене старшим командиром (командувачем) підрозділу, частині, з'єднанню, об'єднанню (інколи групі або окремому військовослужбовцю) для досягнення певної мети в бою (операції) до встановленого строку. Зміст бойового завдання залежить від призначення, чисельності, боєздатності і бойових можливостей своїх військ (сил) та противника, а також від інших умов обстановки. Бойове завдання у наступі полягає у знищенні (розгромі) основних сил противника в певній смузі на встановлену глибину i в оволодінні призначеним рубежем (районом). Бойове завдання в обороні полягає у відбитті ударів противника, нанесенні йому максимальної шкоди, утриманні певних рубежів (позицій) або районів місцевості, створенні вигідних умов для переходу в наступ та ін.

Бойовий – той, що стосується до бою, війни.

Бойовий наказ – одна з форм доведення бойових завдань до вiйськ (сил) на бій (операцію).

Бойовий прапор – символ військової честі, доблесті, слави і зобов’язує кожного військовослужбовця Збройних Сил України віддано служити українському народові, мужньо, вміло і непохитно боронити Українську державу, не шкодуючи свого життя.

Бойовий статут – офіційний керівний документ, що встановлює основи бойової діяльності вiйськ (авiацiї, флоту). В Бойовому статуті визначаються мета, завдання, способи бойових дiй i принципи застосування військ, основні положення щодо організації, підготовки та веденню бойових дiй, управління військами, а також щодо забезпечення.

Бойові дії (воєнні дії) – 1) дії військ, авіації, флоту з метою знищення живої сили, бойової техніки i військових споруд противника, оволодіння територією, яку займає противник, надання протидії наступу противника, відбиття його ударів i утримання території, що займають свої війська; 2) організовані дії частин, з'єднань i об'єднань усіх видів збройних сил для виконання бойових завдань. Ведуться в формі боїв, битв, операцій, ударів в будь-який час року i доби на землі, в повітрі (космосі) й на морі. Включають: нарощування військ (сил), їх висування, зайняття вихідних позицій; ведення боїв (операцій) із застосуванням засобів ураження, захисту та забезпечення; усі види забезпечення військ (сил); відновлення порушеної боєздатності військ (сил). До бойових дій оперативно-стратегічного і стратегічного масштабу звичайно застосовують термін “воєнні дії”; 3) форма оперативного застосування об’єднань і з’єднань видів Збройних Сил в межах операції (або між операціями) у складі об’єднання більш великого масштабу.

Бойові завдання – завдання, що можуть бути поставлені військовим частинам в операціях (бойових діях), передбачені в оперативних планах застосування Збройних Сил України, а також завдання бойового чергування. (п.1 Розпорядження Президента України „Про порядок проведення інспектувань (перевірок) Міністерства оборони України, Збройних Сил України та інших військових формувань Інспекцією з питань контролю за діяльністю військових формувань Головної служби безпекової та оборонної політики Секретаріату Президента України” від 06.02.2008 № 1-1/239).

Бойовi документи – документи щодо пiдготовки i ведення бойових дiй, а також органiзацiї пересування i розташування вiйськ. До бойових документів вiдносяться документи з управлiння вiйськами (оперативнi директиви, бойовi накази й розпорядження, плани, робочi карти, схеми); звiтно-iнформацiйнi (бойовi донесення, зведення, звiти, журнали бойових дiй, звiтнi карти, схеми); довiдковi (розрахунки, вiдомостi, таблицi, схеми, довiдки та iн.).

Бойовi можливостi – можливостi пiдроздiлiв, частин, з'єднань з виконання певних бойових завдань в конкретних умовах. Залежать від кількості особового складу, рівня його підготовки i морального стану, наявності i стану зброї i техніки, мистецтва командного складу в керуванні військами, організаційної структури військ, їх забезпеченості матеріально-технічними засобами, а також сили i характеру протидії противника та ін.

Бойове чергування – особливий вид чергування спеціально призначених сил та засобів ЗС, постійно готових до виконання завдань, що виникають раптово, своєчасного виконання наказів, команд, розпоряджень на приведення ЗС у вищі ступені бойової готовності, забезпечення керування ними під час підготовки та ведення бойових дій, оборони повітряного транспорту і захисту державного кордону від агресії.

Бойовий комплект військ (сил) – бойовий склад, призначений для створення угруповань військ (сил) за варіантами застосування ЗС, визначений рішенням Головнокомандувача ЗС, командувача оперативного об’єднання та оперативними планами.

Боєздатність – визначальний елемент бойової готовності, який визначається за показниками укомплектованості особовим складом, його навченості, технічної готовності штатного озброєння і військової техніки, забезпеченості матеріально - технічними засобами. (п.1 Розпорядження Президента України „Про порядок проведення інспектувань (перевірок) Міністерства оборони України, Збройних Сил України та інших військових формувань Інспекцією з питань контролю за діяльністю військових формувань Головної служби безпекової та оборонної політики Секретаріату Президента України” від 06.02.2008 № 1-1/239).

Бригада – тактичне з'єднання, за бойовим складом менше ніж дивізія. Призначається для ведення загальновійськового, морського, повітряного, протиповітряного бою або для забезпечення бойових дій. Бригада, звичайно, складається з декількох батальйонів (дивізіонів, ескадрилій та ін.) основних родiв вiйськ (сил), підрозділів бойового, технічного та тилового забезпечення.

Будівництво Збройних Сил – система взаємопов'язаних заходiв щодо створення, пiдготовки i зміцнення Збройних Сил держави. У якості об’єкта будівництва Збройних Сил виступає збройний захист національних інтересів держави, а у якості предмета − обрис Збройних Сил. Під обрисом Збройних Сил розуміють кількісно-якісні параметри (показники), що характеризують: структуру, склад і чисельність Збройних Сил, систему управління Збройних Сил; систему технічного оснащення Збройних Сил; систему комплектування Збройних Сил, проходження військової служби і підготовки кадрів; система підготовки і накопичення мобілізаційних ресурсів; інфраструктура Збройних Сил; система всебічного забезпечення функціонування Збройних Сил; система бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил. Основними заходами у системi будівництва Збройних Сил є: встановлення i удосконалення органiзацiйної структури Збройних Сил, складу i спiввiдношення їх видiв, родiв вiйськ (сил), спецiальних вiйськ i служб; технiчного оснащення армiї i флоту; встановлення порядку комплектування Збройних Сил; органiзацiя проходження вiйськової служби та пiдготовки кадрiв; розквартирування вiйськ (сил); органiзацiя i здiйснення їх всебiчного забезпечення; створення системи базування авiацiї i сил флоту; пiдготовка резервiв i мобiлiзацiйних запасiв та iн.

Варта – озброєний підрозділ, відряджений для виконання бойового завдання з метою охорони та оборони військових об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті й у дисциплінарній частині (батальйоні). (ст.98 ЗУ „Про статут гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України”). Служба у вартах організується на спеціально обладнаних трьохзмінних або півдобових постах. Для тимчасової охорони об'єктів під час виникнення надзвичайних обставин можуть призначатися тимчасові варти.

Вiдмобiлiзування – процес виконання мобілізаційних заходів у масштабі з'єднання (частини).

Військова техніка – літаки та гелікоптери бойові, учбово-бойові, спеціальні військові, транспортні, апарати літальні безпілотні, складові одиниці літальних апаратів, пристрої та агрегати авіаційні, обладнання для забезпечення зльоту, посадки та технічного обслуговування літальних апаратів; бойові кораблі та катери, кораблі спеціального призначення, судна та катери забезпечення і спеціальні, апарати глибоководні; машини бойові колісні, машини військові спеціальні колісні, машини бойові гусеничні, спеціальне приладдя озброєння бойової колісно-гусеничної техніки; спеціальна технічка телефонного, телеграфного зв’язку та передачі даних, її складові частини; технічні засоби захисту апаратури, ліній і каналів зв’язку та їх складові одиниці, апаратура шифрувальна та її складові частини, спеціальна техніка факсимільного зв’язку, техніка спеціального радіозв’язку, апаратура радіонавігаційних систем, спеціальна апаратура для запису (відеозапису) та відтворення звуку (відеосигналів), обладнання радіолокаційне, гідролокаційне, техніка протидії радіоелектронним, інфрачервоним, оптичним,гідроакустичним засобам виявлення цілей, засобам зв’язку, радіорозвідки противника, технічного захисту інформації та комплексного технічного контролю; спеціальне обладнання для автоматизованої (автоматичної) оброблення даних військового призначення, програмне забезпечення.

Військові об’єкти – бойові позиції військ, пункти управління, полігони, вузли зв’язку, радіотехнічні системи, бази, склади, об’єкти життєзабезпечення військ.

Верховна Рад України – єдиний орган законодавчої влади в Україні. (ст.75 Конституції України).

Ветеран війни -особа, яка брала участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. (ст.4 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Ветерани військової служби -громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному обчисленні і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України чи колишнього Союзу РСР, а також інваліди І та ІІ груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби. (ст. ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»).

Вид Збройних Сил – частина Збройних Сил держави, призначена для ведення воєнних дій у певному середовищу (на суші, у воді, в повітрі). Командування виду Збройних Сил відповідає за стан i подальший розвиток своїх родів військ (сил), спеціальних військ i служб, їх бойову та мобілізаційну готовність, технічне оснащення, моральний стан i військову дисципліну особового складу. Воно виявляє тенденції розвитку озброєння, військової техніки та способів бойових дій за своїм фахом, організує підготовку військ (сил) та заходи щодо підвищення їх бойової i мобілізаційної готовності, бере участь у визначенні бойових завдань своїм військам (силам), планує i організує їх застосування, а також усі види забезпечення. З початком воєнних дій основні завдання командування виду Збройних Сил є: участь у визначенні бойових завдань своїх військ, забезпечення їх бойових дій; підготовка резервів.

Виконавча влада - одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної впади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю. (Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні»).

Виховання – 1) навички поведінки, які прищеплені родиною, школою, середовищем та проявляються в суспільному житті; 2) процес систематичного i цілеспрямованого впливу на духовний та фізичний розвиток особистості з метою підготовки її до виробничої, громадської i культурної діяльності; 3) стимулювання цілеспрямованого розвитку.

Відбір призовного контингенту – це комплекс, заходів здійснюється для забезпечення ЗС України особовим складом необхідної чисельності, що відповідає встановленим законом вимогам стану здоров'я та соціальної підготовки. Відбір призовного контингенту починається з приписки громадян до призовних дільниць і продовжується до часу відправлення їх у війська.

Відділ – структурний підрозділ, що утворюється для виконання завдань за одним напрямом (функцією) діяльності органу виконавчої влади, з чисельністю не менш як 5 працівників. Відділ очолює начальник. (п.1 Постанови КМУ „Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій”)

Війна – суспільно-політичне явище у житті суспільства, продовження політики держав (різних класів усередині них) насильницькими засобами. Основною формою боротьби у війні і її специфічним змістом є збройна боротьба. Головним і вирішальним засобом її ведення є збройні сили, а також інші військові формування держави. Поряд зі збройною боротьбою для досягнення політичних цілей у війні застосовуються також економічні, дипломатичні, ідеологічні та інші засоби та відповідні їм форми боротьби. Війна є продовження як внутрішньої, так і зовнішньої політики, що перебувають у тісному взаємозв’язку і формуються на єдиній соціально-економічній базі. При цьому слід враховувати, що при визначенні сутності війни як продовження політики насильницькими засобами, саму політику не можна трактувати як концентроване виявлення тільки економіки. На політику істотно впливають й культура, етнічні, конфесійні відносини, географічні фактори, територія, клімат та ін.

Війська – узагальнена назва військових частин, з'єднань i об'єднань у видах Збройних Сил, крім Повітряних Сил i Військово-Морських Сил. Термін "війська" застосовується також у назвах складових частин Збройних Сил i військових формувань інших відомств (Сухопутні війська, внутрішні війська МВС), родів військ (механізовані війська, танкові війська та ін.), спеціальних військ (інженерні війська, війська зв'язку та ін.), а також як спільне найменування сил i засобів оперативних i територіальних об'єднань (війська фронту та ін.), об'єднань і з'єднань, що виконують призначене завдання (війська прикриття та ін.).

Військова адміністрація – 1) сукупність військово-адміністративних органів держави або державний апарат військового управління; 2) військове керівництво територією, що зайнята в ході воєнних дій; 3) наукова дисципліна, яка вивчає організуючу діяльність держави щодо розбудови Збройних Сил і правового регулювання відносин, які пов’язані з устроєм і загальною організацією Збройних Сил, керуванням ними, комплектуванням, військовою службою, організацією матеріально-технічного забезпечення й мобілізацією.

Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановленими законами України та військовими статутами. (ст. 1 Закону України „Про Дисциплінарний статут ЗС України”)

Військова діяльність – діяльність Збройних Сил і інших військових формувань держави з застосування усіх форм збройної боротьби для захисту території своєї держави при нападі з зовні, з проведення політики держави на міжнародній арені з застосуванням воєнних засобів, з захисту державного суверенітету і територіальної цілісності країни

Військова присяга – Я, (прізвище, ім’я та по батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити Українському народові! (дод.1 ЗУ „Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України”)

Військова служба - державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян у України, пов'язаній з захистом Вітчизни .(ст. 2 ЗУ „Про військовий обов'язок і військову службу".

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни. (ст.3 ЗУ ”Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України”).

Військова частина – організаційно самостійна тактична та адміністративно - господарча одиниця у військових формуваннях держави. Призначається для виконання тактичних бойових завдань i навчання особового складу у мирний час. Військова частина складається з основних підрозділів відповідних родів військ. Самостійність досягається включенням до її складу органів управління та забезпечення. До військових частин відносяться полки, окремі батальйони (дивізіони, ескадрильї), які не входять до складу полків, а також окремі роти, які не входять до складу батальйонів i полків.

Військова частина – типова організаційна одиниця Збройних Сил України, інших військових формувань (окремий взвод, рота, батальйон, полк, бригада та їм рівні), що утримуються за окремим штатом і призначаються для виконання завдань за призначенням самостійно або у складі організаційної структури вищого рівня. (п.1 розпорядження Президента України „Про порядок проведення інспектувань (перевірок) Міністерства оборони України, Збройних Сил України та інших військових формувань Інспекцією з питань контролю за діяльністю військових формувань Головної служби безпекової та оборонної політики Секретаріату Президента України” від 06.02.2008 № 1-1/239).

Військова частина – умовне (відкрите) цифрове або буквено-цифрове найменування військової частини (корабля), з'єднання, об'єднання, управління, установи Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Прикордонних військ та ін. Застосовується у взаємовідносинах між собою, і з цивільними установами та відомствами, при листуванні й пересилці вантажів. Для підрозділів, що входять до складу частин (з'єднань) до умовного найменування додаються літери алфавіту.

Військове будівництво – це система економічних, соціально-політичних, правових, власне військових та інших заходів держави, що здійснюються в інтересах вдосконалення воєнної організації держави.

Військове господарство - внутрішнє господарство військ, тобто господарство військових частин (кораблів) і з’єднань, що забезпечує задоволення їхніх матеріальних потреб у озброєнні, техніці, продовольстві, речовому та іншому майні, а також грошових коштах.

Військове командування – Генеральний штаб Збройних Сил України, командування видів Збройних Сил України, оперативні командування, командування військових об’єднань, з’єднань, частин збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. (ст.1 ЗУ „Про Оборону України”).

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти .(ст.2 Постанови ВР України „Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”).

Військове управління - державна виконавчо-розпорядча діяльність, що здійснюється у відповідності з чинним законодавством військовими органами для практичного виконання завдань Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, організації їх повсякденної життєдіяльності та побуту.

Військове формування – створена відповідно до законодавства України сукупність військових об’єднань, з’єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканості у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. (ст.1 ЗУ „Про оборону України”)

Військовий – 1) те, що відноситься до військ (військові: авіація, артилерія, діяльність, ешелон, операція, округ, резерв, розвідка, тил, транспортні засоби, частина...); 2) те, що відноситься до військової справи, військової служби (військові: адміністрація, господарство, комісаріат, наряд, облік, обов’язок, полонений, рада, співробітництво, формування, цеп...); 3) те, що властиве воїну (військові: доблесть, честь, традиція...).

Військовий комісаріат – місцевий орган воєнного управління, що відає воєнно-мобiлiзацiйною i облiково-призовною роботою. Військові комісаріати є військовими установами Міністерства оборони України. Основні завдання військових комісаріатів: підготовка i проведення призову по мобілізації i у воєнний час; облік людських i народногосподарських ресурсів в інтересах Збройних Сил та інших військових формувань держави; підготовка молоді до військової служби; проведення призову на строкову військову службу та на навчальні збори.

Військовий наряд – група військовослужбовців, яка призначена від підрозділу (частини) для безпосереднього виконання службово-бойового завдання. Якщо до складу військового наряду входять і працівники органів внутрішніх справ (міліції), він називається оперативно-військовим. До військових нарядів відносяться: нерухомі - варта, загін прикриття, заслон, засада, секрет, сторожовий пост, пост спостереження, блок - пост, контрольно-перепускний пункт, військовий цеп, пост охорони порядку, комендантський пост, фільтраційний пункт, група спостерігачів; рухомі - розвідувально-пошукова група, група переслідування, дозор, патруль, автопатруль, маневрова група, військовий наряд супроводу автомобільних колон та залізничного транспорту, група охорони, рухома оперативна група, маневрений загін, група оперативного реагування на вертольотах, комендантський патруль, група затримання тощо.