Алфавітний словник 8 страница

Територіальні води – частина моря (океану), яка примикає до сухопутної території або до внутрішніх вод. Входить до складу території держави і перебуває під її суверенітетом, який розповсюджується і на повітряний простір над територіальними водами, на їх дно і надра.

Терор − протиправне примушування шляхом злочинного залякування, кримінально-карне діяння. Боротьба з терором − природна, гуманна діяльність, й відповідь терором на терор є злочином проти гуманізму. У висловленні “контртерористична операція” префікс “контр-” означає протидію, що ведеться тими ж засобами, способами, якими проводилась дія (контрудар, контратака, контррозвідка та ін.). Відповідаючи на терористичні акції терором, краще називати свої дії антитерористичними, щоб не давати підстав обвинувачувати себе в порушенні прав людини у час проведення спеціальних операцій.

Тероризм – форма політичної боротьби, що полягає в систематичному застосуванні нічим не обмеженого, не зв’язаного з воєнними діями фізичного насилля для досягнення певної мети шляхом усунення політичних противників (убивства політичних лідерів, військових або рядових громадян, вибухи, напади на банки, склади зброї, викрадення літаків, автобусів тощо). Тероризм може бути державним і опозиційним, консервативним і революційним, релігійним і націоналістичним. Тероризм може супроводжувати війну, але війна може вестися і без політики тероризму. У війні без тероризму діють лише воюючі армії, і лише в основному на збройні сили противника спрямовані всі насильницькі дії (хоча по об’єктах країн теж завдають удари), дотримуються правила ведення війни у становленні до поранених, полонених, медичного персоналу і не допускається насилля над мирним населенням. Але, коли узаконені згодою сторін або міжнародними конвенціями правила війни починають порушуватися і якась з воюючих сторін застосовує насилля до поранених, полонених, мирного населення та інших суб'єктів, вона водночас стає суб’єктом терору.

Терористичний акт – явище політичної і соціальної боротьби. Його основною метою є зміна політичних або майнових відносин у державі, суспільстві або між людьми шляхом залякування насильством. Масштаби матеріальної шкоди у терористичному акті мають другорядну роль. Головне в ньому – рівень і масштаби самого насильства як джерела страху.

Техніка військова – зброя, бойові i не бойові машини, прилади, апарати, пристрої та iнші технічні засоби, якими оснащуються Збройні Сили для забезпечення їх бойової i повсякденної діяльності. Техніка військова підрозділяється на озброєння з його носіями (літак, танк, корабель та iн.); технічні засоби управлiння військами (силами) i бойовими засобами; технічні засоби забезпечення бойових дiй (бойового, технічного, тилового); технічні засоби навчання; технічні засоби пропаганди; обладнання науково-дослідних i випробувальних установ.

Технічна розвідка – несанкціоноване здобування секретної інформації за допомогою технічних засобів та її аналіз.

Технічне забезпечення вiйськ i їх бойових дiй – комплекс заходів щодо забезпечення вiйськ озброєнням i технікою всіх видiв, ракетами i боєприпасами, підтримання їх у боєздатному стані, швидкого відновлення (ремонту) i повернення до строю. Видами технічного забезпечення є: iнженерно-ракетне, ракетно-технiчне, iнженерно-радiоелектронне, iнженерно-артилерiйське, автотехнiчне, метрологічне та iн.

Технічне прикриття – комплекс організаційних та інженерно-технінчих заходів, що здійснюються для забезпечення безперебійної та стабільної робоит підприємств галузей національної економіки на особливий період і в разі стихійного лиха, аварій та катастроф у мирний час.

Технічні засоби розвідки – апарати, машини та виготовлені з їх використанням обладнання або технічні системи, а також інструменти і речовини, призначені для: одержання розвідувальної інформації шляхом контролю поверхні Землі, повітряного (космічного) простору й окремих об’єктів, а також випромінювань різної природи; добування розвідувальної інформації з каналів електрозв’язку, інформаційних систем та окремих технічних засобів оброблення інформації; подолання технічного і криптографічного захисту розвідувальної інформації; негласного спостереження за об’єктами, що становлять інтерес для розвідувальних органів як джерела розвідувальної інформації; забезпечення передавання розвідувальної інформації.

Технологія подвійного призначення – технологія, призначена для застосування (використання) в інтересах оборони, державної безпеки та охорони правопорядку, з використанням визначеної її частини (частини ресурсу) для інших сфер (споживачів).

Тил Збройних Сил – сили та засоби, які призначені для тилового забезпечення родів вiйськ та спеціальних вiйськ; частина Збройних Сил, що є зв'язуючою ланкою між ними та економікою держави. До складу Тилу Збройних Сил входять частини та підрозділи, необхідні для виконання покладених на тил завдань: постійно утримувати у Збройних Силах запаси матеріальних засобів та без перебоїв постачати їх у війська (сили); будувати, відновлювати та обслуговувати шляхи сполучення; здійснювати підвіз матеріальних засобів; забезпечувати виконання оперативних та iнших видiв військових перевезень; створювати умови для стійкого базування авіації та сил флоту; надавати медичну допомогу пораненим та хворим; надавати допомогу військам (силам) у відновленні їх боєздатності, ліквідації наслідків ударів противника та iн.

Тилове забезпечення вiйськ – комплекс заходів щодо забезпечення вiйськ матеріальними засобами загального призначення з метою підтримання їх у боєздатному стані. Тилове забезпечення включає: матеріальне забезпечення, транспортне забезпечення, ветеринарне забезпечення, торговельно-побутове забезпечення, iнженерно-аеродромне забезпечення, квартирно-експлуатаційне забезпечення, фінансове забезпечення та iн.

Торгово-побутове забезпечення – надання за плату товарів та послуг суспільного харчування та побутового обслуговування.

Управління - процес цілеспрямованої дії управляючої підсистеми чи суб'єкта управління на керовану систему або об'єкт управління з метою забезпечити його ефективне функціонування чи розвиток.

Управління – функція системи, що орієнтована на збереження її основних якостей (тобто сукупності властивостей, втрата яких веде до зруйнування системи) в умовах змін середовища, або на виконання деякої програми, що повинна забезпечити стійкість функціонування, досягнення певної мети. Систему, у якій реалізується функція управління, називають системою управління і виділяють в ній дві підсистеми: яка управляє і якою управляють. Поняття управління не є формалізованим настільки, щоб можна було дати його точне і при тому достатньо широке визначення. Більш того, кожне описове визначення управління неминуче оперує поняттями, загальноприйняті формалізації яких не вироблені (система, середа, мета, програма та ін.). Якщо управління здійснюється свідомо, то управляюча система створюється суб’єктом управління, який формує також мету управління. Тоді суб’єкт управління ототожнюється з управляючою системою, а у якості мети вважається виконання програми управління. В будь-яких варіантах інформаційної взаємодії систем, що управляються і що управляють, остання є орган переробки інформації про стан об’єкта управління і середовища функціонування в управлінське діяння. Управління у військовій справі можна визначити як здійснення комплексу діянь на війська (військові організації і установи) з метою поліпшення їх діяльності, реалізації рішення і досягнення мети. Управління залежить від рішення, від вихідного стану і від плану дій. План є надто загальним керуючим документом, він орієнтований на прогноз і заснований на не зовсім достовірних даних. У процесі конкретних бойових дій ми маємо діло з фактичними реакціями противника. Управління повинно здійснюватися згідно плану, що конкретизований відповідно до ситуації. Для опису завдань управління у порядку зростання їх невизначеності і складності виділяють такі галузі управління: управління технічними засобами і системами; управління ресурсами (постачанням); управління бойовою підготовкою; управління бойовою готовністю; управління противником; управління бойовими діями. Управління противником припускає вплив на його рішення шляхом використання глибоких знань його політики, ідеології, воєнної доктрини, цілей, стану військ, організації, психології, особистих якостей керівного складу, взаємовідношень, емоційності. Суб’єктивний фактор тут може мати рішучу значущість. Управління бойовими діями – основне і найбільш складне завдання управління. Сюди входять в повному обсязі всі попередні завдання і, крім того, додається завдання розподілу сил і засобів відповідно до замислу.

Управління (самостійний відділ) – структурний підрозділ одногалузевого або однофункціонального спрямування. До складу управління входять не менш як два відділи. Начальник управління може мати не більш як одного заступника – начальника відділу. (п.1 Постанови КМУ „Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій”)

Управління вiдмобiлiзуванням – постійна цілеспрямована діяльність командира, штабу та інших органів щодо підготовки з'єднання (частини) та його формувань до проведення вiдмобiлiзування i керівництва ними при практичному виконанні мобілізаційних заходів.

Управління військами (силами) – діяльність командувачів (командирів), штабів, служб та iнших органів управлiння щодо підтримання бойової готовності i боєздатності вiйськ (сил), пiдготовки операцiй i бойових дiй та керування ними при виконанні поставлених завдань. Процес управління містить: безпосереднє добування, збір, вивчення, аналіз даних про обстановку; прийняття рішення на операцію (бій), доведення завдань до підлеглих військ (сил); планування операції (бою); організацію та підтримання взаємодії; підготовку військ і штабів до бойових дій та безпосереднє керівництво ними; організацію і проведення заходів з всіх видів забезпечення бойових дій; організацію контролю й допомоги підлеглим командирам, штабам, військам (силам).

Управління мобілізацією -комплекс заходів, які здійснюються з метою планомірного переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій на функціонування за умов особливого періоду.

Управління системою національної безпеки – свідомий цілеспрямований вплив суб’єкта управління на безліч потреб, інтересів і цінностей особи, суспільства і держави, загроз та небезпек, внутрішніх та зовнішніх, об’єктивних та суб’єктивних, природних, техногенних та антропогенних чинників, що впливають на стан національної безпеки, умови їх генези, еволюції та балансу, державні та недержавні інституції, об’єднані цілями і завданнями щодо просування забезпечених недоторканністю національних потреб, інтересів і цінностей, які взаємодіють один з одним і здійснюють відповідну діяльність у межах чинного законодавства з метою підвищення ефективності її функціонування для розв’язання завдань по забезпеченню національної безпеки.

Установа – організація, яка очолює будь-яку галузь роботи.

Фахівець – особа, яка одержала вищу освіту і здобула кваліфікацію магістра, спеціаліста або молодшого спеціаліста.

Формування – створена державою відповідно до чинного законодавства військова, воєнізована або правоохоронна частина (підрозділ) для виконання певних завдань держави або створені всупереч дійсному законодавству громадськими організаціями (політичними, релігійними та ін.) або силами спеціальних операцій противника на території країни сили, що організовані і озброєні на зразок військових частин, з метою протиправної діяльності.

Формування військове – формування існуюче або, що створюється, яке призначене для виконання військових (бойових, службово-бойових) завдань у мирний і воєнний час. До військових формувань відносяться військові частини, з’єднання й об’єднання, що створюються відповідно до існуючого законодавства. Особовий склад військових формувань відноситься до військовослужбовців.

Формування воєнізоване – формування, що організоване у відповідності з дійсним законодавством на зразок військових формувань, і яке має зброю (як правило легку) та призначене для охорони установ, підприємств, споруд та ін. об’єктів, проведення спеціальних робіт (служба гірських рятувальників, протипожежна служба,...) або тимчасово утримується як база майбутніх військових формувань держави. Різновидом воєнізованого формування є ополчення. Окремі політичні партії (громадські рухи) можуть переслідувати мету створення власних воєнізованих формувань (незаконних збройних формувань) в обхід дійсного законодавства в інтересах встановлення свого політичного панування шляхом збройної боротьби.

Харизма – вплив, заснований на властивостях особистості керівника або його здатності привертати прибічників.

Харчове забезпечення – задоволення потреб особового складу військових частин в харчуванні, відповідній технології а також, харчування особового складу

Хоробрість – здібність людини свідомо діяти в умовах безпосередньої безпеки для власного життя. Це – здібність оволодіти своїм інстинктом самозбереження, затиснути страх в кулаці, діяти без паніки в умовах, коли тебе щосекунди можуть вбити. Оскільки метою ворога є позбавити тебе життя, то для офіцера хоробрість є обов’язковою рисою характеру, нема такої риси – такого офіцера легше зразу розстріляти, але не допускати до командування людьми, оскільки він їх загубить.

Цивільна оборона – складова частина системи загальнодержавних оборонних заходів, що здійснюються в мирний і воєнний час із метою захисту населення і народного господарства країни від зброї масового ураження та ін. засобів нападу противника, а також для проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт із ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф.

Цивільна оборона України – державна система органів управління, сил та засобів, що створюється для організації та забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. (ст.19 ЗУ „Про оборону України”)

Цивільний контроль – у цивільно-військових відносинах система контрольно-управлінських (правових, організаційних, інформаційних) заходів, які здійснюються органами державної влади, громадськими інститутами й окремими громадянами для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності складових Воєнної організації і правоохоронних органів держави, зміцнення національної безпеки, підвищення надійності й ефективності Воєнної організації держави та правоохоронної діяльності, гарантування від протиправної участі складових Воєнної організації і правоохоронних органів у суспільно-політичному житті держави, дотримання конституційних прав і свобод громадян. Система цивільного контролю охоплює представницькі та виконавчі органи влади, судову систему та органи прокуратури, загальнодержавні та регіональні громадські об’єднання, засоби масової інформації і структурно являє собою цілісну єдність трьох підсистем: парламентського контролю, державно-адміністративного контролю, громадського контролю.

Цивільно-військові відносини – сукупність правових взаємовідносин між суспільством та складовими частинами Воєнної організації держави, які охоплюють політичні, фінансово - економічні, соціальні та інші процеси у сфері національної безпеки і оборони. (ст.1 ЗУ „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”)

Цілісність держави – стан держави, який визначається її конституційним ладом у сферах територіального, політичного, адміністративного, правового, економічного устрою тощо. Порушення у будь-якій з зазначених сфер можуть призводити до порушень цілісності держави в цілому, наприклад, територіальної цілісності держави, державного політичного устрою, економічних основ державного устрою та ін.

Частина кадру – військове формування, що утримується в мирний час за особливим штатом у якості організаційної й матеріальної бази розгортання за штатом воєнного часу. Озброєння і бойова техніка на штат воєнного часу в частині кадру зазвичай утримується в стані консервації.

Чергові сили та засоби – спеціально призначені підрозділи, частини та з'єднання для несення бойового чергування. До складу чергових сил та засобів входять війська (сили) різних видів Збройних Сил i родів військ (сил), бойові обслуги їх пунктів управління, засоби бойового й технічного забезпечення.

Честь – гідні поваги i гордості моральні якості та етичні принципи особистості. Добра незаплямована репутація, добре ім'я. Це внутрішнє моральне достоїнство людини, доблесть, чесність, благородність душі і чиста совість. Чесна людина – це та, в якій є честь, достоїнство, благородство і правда. Чесна людина – це людина пряма, правдива, непохитна за совістю своєю і обов’язком: надійна в слові, якій в усьому можна довіряти.

Чорний список – перелік офіційно внесених до списку контррозвідки наявних або потенційних осіб, які співробітничають з ворогом, співчувають та надають йому інформацію, а також інших осіб, які становлять загрозу своїм силам.

Штаб – основний орган управління військами (силами) у бойовій обстановці та керівництва їх навчанням, вихованням та повсякденною діяльністю. Штаби є в ланках від батальйону (дивізіону) i вище. Підрозділяються на загальновійськові, видів Збройних Сил, родів військ (сил). Штаб повинен забезпечити командувачу (командиру) усі умови для безперервного управління військами (силами) у складних умовах обстановки, що швидко змінюються.

Штат – офіційний документ, який визначає організаційну структуру військової частини, найменування підрозділів, посад, кількість особового складу, зброї, техніки та iн. матеріально-технічних засобів.

Штатний розклад – офіційний документ, що визначає склад і чисельність особового складу, дозволеного до утримання у військовій частині, установі, в навчальному закладі за рахунок встановлених джерел фінансування. Розробляється на основі штату, фондів грошового утримання і заробітної платні, а також затвердженого об'єму робіт і ін. економічних показників. Підлягає щорічному затвердженню й реєстрації у встановленому порядку.

Юридична відповідальність – обов'язок персони відповідати за діяння, які порушують норми права. Розрізняють наступні види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, громадсько-правова, а також дисциплінарна i матеріальна. Усі види юридичної відповідальності припускають застосування до правопорушника заходів державного примусу особистого, майнового або організаційного характеру, які передбачені санкціями правових норм.

Юридична відповідальність – покладення на особу уповноваженими органами державної влади, посадовими особами обов’язків, нести несприятливі наслідки особистого, організаційного або матеріального характеру у разі вчинення правопорушення, виконання або неналежного виконання відповідних обов’язків.

Юридична особа – організація, яка володіє відокремленим майном, характеризується організаційною єдністю i створена в порядку, що встановлений законодавством. Відокремленим зветься майно, що належить організації на праві власності або на праві оперативного управління i перебуває на самостійному балансі цієї організації. Організаційною єдністю іменується така побудова організації, яка дозволяє їй виступати у громадському обороті як єдине ціле в якості суб'єкта цивільного права. Зазначені дві умови визначають діяльність організації від свого імені та несення майнової відповідальності (може від свого імені набувати майнові й особисті немайнові права i нести обов'язки, бути позивачем i відповідачем у суді, арбітражі або у третейському суді).

Юридичний обов'язок – необхідність належної поведінки, що забезпечена можливістю застосування державного примусу персонально до зобов'язаної персони, якщо вона не виконує обов'язки, які на неї покладені.

Юрисдикція – право здійснювати суд, вирішувати правові питання.

Ядерна зброя – зброя масового ураження вибухової дії, основаної на використанні енергії, яка виділяється під час ланцюгових ядерних реакцій поділу або термоядерної реакції.