Динамічні підготовчі вправи

1. «Годинник». Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово то до правого вуха, то до лівого. Рухати язиком з кутка рота в повільному темпі під рахунок. Зробити 15-20 разів.

2. «Коник». Присосати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацнути повільно, сильно. Тягнути підязичну зв’язку. Проробити 10-15 разів.

3. «Грибок». Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння, сильно відтягувати вниз нижню щелепу. Проробити 15 разів. На відміну від вправи «Коник» язик не повинен відриватися від піднебіння.

4. «Качелі». Висунути вузький язик. Тягнутися язикам почергово то до носа, то до бороди. Рот при цьому не закривати. Вправу проводити під рахунок 10-15 разів.

5. «Смачне варення». Висунути широкий язик, облизати верхню губу і забрати язик в глибінь рота. Повторити 15 разів.

6. «Змійка». Рот широко відкрити. Язик сильно висунути вперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально витягувати вперед і забирати в глибінь рота. Рухати язиком в повільному темпі 15 разів.

7. «Маляр». Висунути язик, рот привідкрити. Облизати спочатку верхню, потім нижню губу по колу. Проробити 10 разів, змінюючи напрям.

8. «Котушка». Кінчик язика вперти в нижні передні зуби. Бокові краї язика притиснути до верхніх корінних зубів. Широкий язик «викатувати» вперед і забирати в глибінь рота. Проробити 15 разів. На відміну від вправи «Гірка» язик у формі валика переміщати вперед - назад.

Вправи з розвитку голосу:

Для розвитку тембральних i акустичних здiбностей голосу необхiднi вправи для м'язiв язика, гортанi, нижньої щелепи, м'язiв шиї.

1. Опустiть голову вниз, потiм закиньте назад (10 разiв).

2. Плавно, не сильно надавлюючи, погладьте горло i верхню частину грудей тильною стороною руки, направляючи рух знизу вверх i назовнi (10 раз).

3. Перед дзеркалом вимовте безвучно, не мiняючи положення губ А-Е-О. Стараючись при цьому широко не розкривати рота, а широко розкриваючи порожнину зiва на кожному звуковi (10 раз).

4. Напружте губи - стиснiть їх, потiм розслабте, напружте язик, потiм розслабте його; не напружуючи, вiдкрийте рота, вiдчуваючи важкiсть нижньої щелепи, розслабте м'язи потилицi, дайте головi опуститися вперед, вiдчуваючи її тяжiсть (10 раз).

5. Тренування нижньої щелепи. Похiдне положення: голова тримається прямо, пiдборiддя у звичайному зручному положеннi, губи зiмкнутi. На рахунок «один» щелепа опускається на вiдстань ширини двох пальцiв, язик лежить вiльно, кiнчик його бiля нижнiх рiзцiв, губи зберiгають округлу форму, зуби не оголюються. При тренуваннi необхiдно стежити за тим, щоб голова не нахилялася, вся увага повинна бути зосереджена на опусканнi щелепи. На рахунок «два» фiксуємо вiдкрите положення рота, на рахунок «три» рот закритий (5 - 6 раз).

6. «П'ятачок» (тренування губних м’язiв). Вихiдне положення: зуби зiмкнутi, губи у звичайному спокiйному станi.

На рахунок «один» губи зiбрати у «п’ятачок», потiм, намагаючись його не розтулювати, зробити круг за часовою стрiлкою (4 - 5 раз), а потiм, у протилежну сторону.

7. «Почесування». Нижнi зуби торкаються верхньої губи i легко почесують її, а потiм той же рух роблять верхнi зуби, торкаючись нижньої губи (4 - 5 раз).

8. Вимовте вслух АМБА, використовуючи положення гортанi (глотки) «як для позiхання», але широко не розкриваючи рота (10 раз).

9. Позiхання. 5 - 10 разiв проробiть вправу, нiби позiхаєте.

Для зберiгання звучання голосу i змiцнення артикуляцiйного апарату кориснi такi звуковi вправи:

1. «Стогiн». Сiсти на стiлець, не вiдкидаючись, а рiвно. Це сприяє правильнiй роботi дихального апарату. Уявiть, що у вас болить голова. Ви вимовляєте звук «м» з метою «заспокоїти бiль, вiдволiктися вiд неї».

2. Для того, щоб добитися найбiльш дзвiнкого i чистого звучання звука «М», вимовте ЗМММ, ГМММ, ДМММ, ВМММ, РМММ. Вимовляємо те ж саме при рiзних положеннях голови – нахил вниз, вверх, вправо, влiво; при рiзних нахилах тулуба.

3. Голосно вимовляємо АММА, АННА, АЛЛА, АРРА (10 разiв); вимовляємо ММАН, ММЕН, ММОН, ММУН (10 разiв).

4. Вимовляння складiв, що складаються з пари голосних звукiв iз рiзною iнтонацiєю, тобто вимовляння у запитальнiй, окличнiй i розповiднiй формах.

5. «Колискова». Згадайте, як, заколисуючи дитину, м'яко i вiльно наспiвують знайому фразу колискової мелодiї: а-а-а... Проспiвайте цю мелодiю на всiх голосних, у ритмi колискової.

6. «Маляр». Уявiть, що малюєте раму вiкна, супроводжуючи рух руки (рух по вертикалi) словами «I вгору, i вниз...». Спочатку маленькi мазки тiльки кистю руки. За нею йдуть слова такi ж короткi. Рух стає впевненим, ширший - вiд лiктя i слова крупнiшi, а голос пiднiмається все вище, разом з рухом руки. Потiм руки запрацювали вiд плеча. Широкий мазок вгору i вниз. Голоснi в словi ще ширшi, голос пiднiмається ще вище, спускається ще нижче. Поступове пiдвищення i пониження голосу важливе досягнення мови.

7. «Звуконаслiдування». Для виконання даної вправи необхiдно: а) прочитати вiрш з книги «Дитячi пiснi та речитативи» (К.: Наукова думка. 1991) таким чином, щоби члени групи вiдгадали, якого птаха наслiдує студент. Наприклад,

Кру-кру-цукру-кру,

Кругом-кругом-кругом,

Кру-кру-цукру.

Нема нема.

Кру-кру-ключем, ключем, ключем! (Журавлi кричать). б) З книги «Казки про тварин» прочитати невеликі казки iз роздiлу «Голоси тварин». Наприклад,

«Надiйшла весна-красна. На подвiр’ю усе, що жило, заметушилося, заголосило. Ходять по подвiр'ю i розмовляють мiж собою курочка-погребушечка, гуска-водоплюска, качка-пливачка, коза-дереза, баран, коровка i свинка.

Курочка каже:

- Тю-ун, тю- ун! Я собi зернятко вигребла!

Гусочка кричить:

А я розпушу крила, га-га-га! Побiжу над став, найду червячка, га-га-га!

Коза гнівно:

- Ме-ке-ке! Що це таке? Коли поведуть нас пастися? Ме-е-е!

Баран собі:

- Ба-ба-ба! Беріть мене з хліва, болить голова!

А коровка:

- Му-у-у! А доки я ждатиму?

А свинка:

- Хрю-хрю-хрю! Я зовсім тим не журюся! Ідіть собі, куди хочете, а мені добре ось тут, у болоті...

Якими вигуками передаються звуки, що їх видає різна тварина?..

Собака, коли гавкає: «Гав-гав! Ав-ав!» Коли гарчить: «Авурр! Гирр!» Як виє: «Аву!»

Щеня: «Цяв-цяв! Дзяв! Скугу! Скаву! «

Кішка: «Няв! Вав! Мняв! Мав!»

Корова: «Му-у-у!»

Кінь: «Їга-га! Ги-ги!»

Свиня: «Рох! Хру-хру!»

Порося: «Куві! Кувік!»

Вівця: «Ме! Бе!

Ягня: «Мекеке»

Півень: «Кукуріку! Кукаріку!»

Курка: «Ко-ко! Кво-кво! Куд-кудак!» Як перелякається: «Кирр!»

Качка: «Ках! Ква-ква!»

Гуска: «Ге-ге-ге! Гел-гел!»

Голуб: «Вава-вурр! Бруку! Агу! Абрюку! Буркуку!»

Соловейко: «Трьох! Тьоророх!»

Горобець: «Жив! Джив!»

Перепілка: «Хавав!»

Зозуля: «Ку-ку!»

Пугач: «Пугу!»

Деркач: «Дер-дер!»

Жаба: «Кум! Ква-ква!»

Муха, бджола: «Дзз! Джж!..»

8. «Скоромовка». Пiд час роботи над скоромвкою необхiдно попередити, що слова не просто вимовляються, а важливо знайти у них прихований змiст. Роботу потрiбно починати у повiльному темпi, попередньо потренувавши у вимовляннi найбiльш складних поєднань звукiв окремо. Потiм можна поступово прискорити темп вимовляння, не забувши про логiчнi наголоси.

ТЕХНІЧНЕ ІНТОНУВАННЯ

У мистецтвi сучасного говорiння умiти - означає вiдчувати форму своєї мови, розумiти технологiю її побудови,знати секрети ремесла.

Важливе значення у протiканнi педагогiчної взаємодiї вiдiграє iнтонування мови. Адже одне й те ж слов, вимовлене з рiзною iнтонацiєю, може мати рiзний вплив на особистiсть дитини, на стосунки, якi виникають мiж педагогом i учнями.

Вправи:

1. Вимовити слово «так» голосно, тихо, стисло, розтяжно, стверджуючи, здивовано, захоплено, задумливо, сумно, нiжно, iронiчно, злостиво, тоном вiдповiдального працiвника, розчаровано, торжествуючи, як нi i т.п. Студентам пропонуємо доповнити список.

2. Вимовити з рiзними iнтонацiями слова «нi», «добрий день», «iди сюди», обов'язково її пояснючи.

Вправу проводимо таким чином: один студент вимовляє слово чи словосполучення, iншi пробують визначити, з якою iнтонацiєю вимовлене дане слово чи словосполучення.

Прочитати будь-який текст, наприклад вiрш Л.Костенко, пошепки, якомога голосно, хвилеподiбно, з кулеметною швидкiстю, нiби ви дуже замерзли, нiби у вас у ротi гаряча картоплина, зi швидкiстю равлика, нiби вас через 10 хвилин розтрiляють, нiби це прочитав марсiанин, кiнь, що навчився тiльки говорити, робот, трирiчна дитина i т.п.

«Якщо не можна вiтер змалювати,

Прозорий вiтер на ясному тлi,

Змалюй дуби, могутнi i крислатi,

Котрi од вiтру гнуться до землi».

4. Розповiсти казку, наприклад, «Рiпка»: а) для учнiв першого класу, для дворiчної дитини, для дорослих людей; б) нiби ви учень першого класу, нiби ви дворiчна дитина, нiби ви директор школи, який виступає на педрадi з доповiддю.

5. Закiнчити у словах, а потiм i в дiях педагогiчну ситуацiю (оповiдання). Можна використати методику проведення вправи «Оповiдач, що заблукав».

При виконаннi цiєї вправи можна також використовувати ситуацiї iз педагогiчної спадщини В.О.Сухомлинського.

З а в д а н н я: Закiнчити педагогiчну ситуацiю у словах i дiях:

СИТУАЦIЯ № 1.

Весною клас закладав «Сад Матерi». Дев'ятьох хлопчикiв (всiх хлопчикiв класу) чекала нелегка, але почесна праця: пiти в лiс, накопати саджанцiв липи, щоб посадити їх в урочистий день. Я вiдчув, що Андрiй К. зараз скаже: «А я не пiду, не хочу»...

СИТУАЦIЯ № 2.

У третьому класi навчався бешкетливий хлопчик Павлик. Одного разу, коли необхiдно було швидко збiгати додому, Павлик виплигнув у вiдчинене вiкно...

СИТУАЦIЯ № 3.

У класi тихо-тихо. Третьокласники самостiйно вирiшують задачi. Учителька пiдiйшла до Зiни. Дивним її здалося: чому Зiна заглядає за пазуху, щось шепче, усмiхається. Вiд здивування вчителька аж зупинилася: iз-за пазухи у дiвчинки виглянув крихiтний котик...

IV. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИКОНАННЯ РОБОТИ, ЇХ ОЦІНЮ-ВАННЯ.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.