Мікропрактикум

Поспостерігайте за собою і оточуючими під час розмови. Спробуйте визначити: хто не поспішає висловити свою думку, а уважно слухає співбесідника? Скільки ви самі говорите, а скільки слухаєте? Чи дослуховуєте ви до кінця, а чи поспішаєте перервати співрозмовника? Ви виявите, що тих хто слухає значно менше, ніж тих, хто говорить.

Подумайте: хто із знайомих викликає у вас більшу симпатію – той, хто багато говорить, чи той, хто більше слухає? Ви виявите, що людина «слухаюча» вам більш приємна як співбесідник, ніж людина, яка говорить. Чи не варто зробити відповідні висновки для самих себе?

Вправи з розвитку вміння слухати ( За В. Пекелис)

1. Учіться повільно зосереджуватися; практикуйте вправи типу: скільки буде (2+3-5+4)*2 –6.

2. Влаштуйте собі радіо- чи телеекзамен: прослухайте разом з ким-небудь передачу і перевірте, скільки положень, висловлених у ній, ви запам’ятали; спробуйте знайти спільну точку зору на головну ідею, яка міститься у висновках передачі.

3. Відключіться від того, що відволікає вашу увагу; не пробуйте слухати і робити ще одну-дві справи.

4. Вчіться розуміти точку зору, протилежну вашій: стежте за своїм підсвідомим прагненням перестати слухати і придумати «гідну» відповідь. Замість цього готуйте запитання, яке стосується слів вашого співбесідника. Це запитання не повинно «вбивати» співбесідника, а просто дає йому можливість зрозуміти, що ви починаєте входити в зміст сказаного.

5. Повторюйте про себе розпорядження і вказівки. Якщо ви не можете цього зробити, то без сумніву, не зможете ні точно запам’ятати їх, а ні правильно виконати.