Відмінювання іменників ІІ відміни чоловічого роду в однині

Іменники ІІ відміни чоловічого роду в однині відмінюються за такими зразками.

Відмінки	Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	степ	вівчар, гай	кущ
Р.	степу	вівчаря, гаю	куща
Д.	степові(-у)	вівчареві, гаєві(-ю)	кущеві (-у)
Зн.	степ	вівчаря, гай	кущ
Ор.	степом	вівчарем, гаєм	кущем
М.	(у) степу	(на) вівчареві,(у) гаї(-ю)	(у) кущі
Кл.	степе	вівчарю, гаю	куще

У родовому відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду можуть мати закінчення -а (-я) або -у (-ю): дуба, лісу.

Закінчення -а мають:

1) усі назви істот (осіб і тварин): робітник а, школяр а, токар я, морж а, кит а, горобц я, окун я, комар а, мікроб а, Мороз а;

2) іменники, що означають назви чітко окреслених предметів і понять: стола, мотора, ясена, носа, гектара, січня, квадрата, радіуса, кілограма, камен я (шматок породи), листопад а (місяць);

3) назви населених пунктів: Херсона, Борисполя, Ковеля, Лудина, Парижа, Алжира (місто);

4) іменники, що означають назви річок, якщо наголос падає на закінчення: Дніпра́, Дністра́, Дінця́, Ужа ́; але: Бу́гу, До́ну, Сно́ву, Се́йму.

Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення -у: шлях у, сад у, цукр у, ячмен ю, вогн ю, гром у, дощ у, настро ю, жал ю, біг у, сн у, прогрес у, Крим у, Алжир у (країна), камен ю (матеріал), листопад у (опадання листя).

Деякі іменники мають паралельні закінчення -а та -у: двор а і двор у, мост а і мост у, стол а і стол у. Іноді закінчення -а буває і в іменниках, що означають назви нечітко окреслених предметів і понять: хліб а, вівс а, гопак а, тягар я, гріх а.

У давальному відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду можуть мати закінчення -ові (-еві) або -у (-ю).

Іменники тут (крім тих, основа яких кінчається на -ів,-ов,-ев) мають переважно закінчення -ові, (-еві): батьк ові, школяр еві, син ові, кон еві, завод ові, клен ові, народ ові. Закінчення -у вживається рідше, бо воно може призвести до сплутування давального відмінка з родовим (допомога заводу, слава народу) або з кличним відмінком (батьку, сину, лікарю).

В іменниках на -ів,-ов,-ев вживається лише закінчення -у (щоб уникнути нагромадження в слові однакових звуків овов): острову, Глібову, Зерову, Щоголеву, Львову, Києву.

Закінчення -у вживаємо ще й тоді, коли підряд іде кілька іменників у давальному відмінку (щоб уникнути повторення однотипних закінчень): Михайл ові Васильович у Кублі єві, громадянин ові Мірошниченк у, артист у Іван ові Ковал ю.

В орудному відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду звичайно мають закінчення - ом, -ем: берегом, муляр ом, столяр ом, кравц ем, ткач ем.

Прізвища прикметникового походження на -ів, -ов, -ев та - ин, -ін, як виняток, мають закінчення - им: Глібов им, Щоголев им, Ковалев им, Гаврилишин им. Проте подібні назви населених пунктів і прізвища неприкметникового походження мають закінчення -ом: Києв ом, Львов ом, Литвин ом, Волоши ном, Сербин ом, Дарвін ом.

У місцевому відмінку однини іменники II відміни чоловічого роду можуть мати закінчення -ові (-еві), - і або -у.

Закінчення -ові (-еві) характерне для назв істот (допускаються також закінчення -і та -у): при інженер ові і при інженер у; при слюсар еві і при слюсар ю; на горобц еві і на горобц ю; на кон еві, на кон і і на кон ю.

Закінчення -і характерне для назв неістот (причому г, к, х перед ним чергуються із з, ц, с): на стол і, на обрі ї, на камен і, в космос і, на пороз і, на уроц і, у рус і.

Закінчення -у переважно вживаємо:

1) в іменниках, суфікс яких кінчається на к (щоб уникнути чергування к — ц): у ставк у, на возик у, у літак у. на супутник у;

2) в іменниках, вжитих з прийменником по: по світ у (і по світ і), по Дніпр у (і по Дніпр і), але: по обід і, по двор і, по ліс і;

3) в іменниках, у яких наголос падає на закінчення: у га ю ́ (і у га ́ї), у кра ю́ (і в кра ́ї), на льод у́, у степ у́, у сок у́, на шлях у́.

У кличному відмінку однини в іменників II відміни чоловічого роду мають закінчення - е або -у, причому:

1) у твердій групі переважає закінчення -е: пане, друже, міністре, голубе, юначе, Петре; але: батьку, сину;

2) у м’якій та мішаній групах виступає, як правило, закінчення -у: доброді ю, лікар ю, товариш у, Васил ю, Степанович у; але: хлопче, каменяре.

Перевірте себе. 1. Іменники поставте в родовому відмінку однини й запишіть у дві колонки: 1) із закінченням – а (- я); 2) із закінченням –у (- ю).

1. Дніпро, гектар, облік, метал, змій, узор, Париж, квас, вокзал, удав, тигр, згин, смичок, гнів, тютюн, пуп’янок. 2. Здогад, опікун, берет, космос, успіх, кристал, Тернопіль, світ, квадрат, мікроб, орел, вітер, удар, віск, якір, дуб, смак.

Ключ. З других букв має скластися: 1) прислів’я; 2) закінчення вислову А.Ейнштейна: “Істина — це те, що витримує …”

Перевірте себе. 2. Іменники поставте в орудному відмінку однини й запишіть у дві колонки: 1) із закінченням – ом; 2) із закінченням –ем (- єм). Іменників із закінченням – им не виписуйте.

Яр, книш, перукар, Волошин, спокій, узвар, ковзаняр, муляр, дзвонар, читач, Степанишин, омар, учитель, Зеров, Сиваш, зубр, ошуканець.

Ключ. З других букв має скластися закінчення прислів’я: “В когось…”