Відмінювання іменників ІІ відміни середнього роду

Іменники ІІ відміни середнього роду відмінюються за такими зразками.

Однина

Відмінки	Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	село	поле, знання	селище
Р.	села	поля, знання	селища
Д.	селу	полю, знанню	селищу
Зн.	село	поле, знання	селище
Ор.	селом	полем, знанням	селищем
М.	(у) селі	(на) полі, (у) знанні	(у) селищі
Кл.	село	поле, знання	селище

Множина

Відмінки	Тверда група	М’яка група	Мішана група
Н.	села	поля, знання	селища
Р.	сіл	полів, знань	селищ
Д.	селам	полям, знанням	селищам
Зн.	села	поля, знання	селища
Ор.	селами	полями, знаннями	селищами
М.	(у) селах	(на) полях, (у) знаннях	(у) селищах
Кл.	села	поля, знання	селища

У місцевому відмінку однини іменники ІІ відміни середнього роду звичайно мають закінчення - і (причому г, к, х перед ним чергуються із з, ц, с): у вікн і, пол і, житт і, училищ і, сузір’ ї, ву сі, о ці, моло ці.

Але більшість іменників на -к(о) мають закінчення -у: у військ у, ліжк у, пальтечк у, пір’ячк у. Закінчення -у з’являється й тоді, коли іменник вжито з прийменником по: по сел у (і по сел і), міст у, пол ю.

Назви малих істот можуть мати закінчення -ові: при малятк ові, лошатк ові, телятк ові.

У називному відмінку множини іменники мають закінчення -а: вікн а, вух а, яблук а, колін а, очк а, ден а (від дно), мор я, верхів’ я, відкритт я. Лише в двох іменниках виступає закінчення -і: оч і, плеч і.

У родовому відмінку множини іменники звичайно мають нульове закінчення (при цьому між двома кінцевими приголосними може з’являтися вставний о або е): яблук, слів, вух, вікон, очок, озер, ден (від дно), пальт, місць. У кінці слова подвоєння нема, м’який знак ставиться лише після зубних д, т, з, с, ц, л, н, після шиплячих м’який знак не ставиться: знання — знань, століття - століть, знаряддя — знарядь, обличчя — облич, роздоріжжя — роздоріж, піддашшя — піддаш.

Невелика кількість іменників ІІ відміни середнього роду має закінчення -ів (перед ним подвоєння букв зберігається): пол ів (рідко піль), мор ів, ікл ів, відкритт ів, почутт ів, житт ів, сприйнятт ів, подвір’ їв, верхів’ їв, міжгір’ їв, узгір’ їв, сузір’ їв, прислів’ їв, повір’ їв, вим’ їв, тім’ їв.

Два іменники мають закінчення - ей: очей (і віч), плечей (і пліч).

В орудному відмінку множини іменники звичайно мають закінчення -ами. Але два іменники мають закінчення -има: очима, плечима. Два іменники мають паралельні закінчення: крилами і крильми, колінами і коліньми.

Іменники тім’я і вим’я, що відмінюються, як знання, в родовому, давальному й місцевому відмінках однини можуть приймати суфікс -ен -: тім ен і, вим ен і.

Перевірте себе. Іменники, що в дужках, поставте в родовому відмінку множини й утворені словосполучення запишіть у дві колонки: 1) ті, у яких іменники мають закінчення – ів (-їв); 2) ті, у яких іменники мають нульове закінчення.

Хтось із (хлопець), щеплення (дерево), троє (життя), обриси (верхів’я), взвод (солдат), автори (відкриття), одяг (болгарин), ящик (яблуко), сорок (відро), маса (прислів’я), любов до (знання), сто (грам), кілька (подвір’я), артіль (заробітчанин), аналіз (почуття), зміщення (сузір’я), багато (слово), акваторії (море), вісім (день), кілька пар (чобіт), аніхто з (хуторянин).

Ключ. З перших букв словосполучень має скластися назва вірша Лесі Українки.

Урок 21. Множинні іменники. Імена по батькові та прізвища. Написання не з іменниками

1. Відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині. 2. Творення чоловічих імен по батькові. 3. Творення жіночих імен по батькові. 4. Відмінювання імен по батькові та прізвищ. 5. Написання не з іменниками