Запозичення із західноєвропейських мов

Запозичення з німецької мови почалося ще з тих часів, коли готи (давні германські племена) займали південь сучасної України понад Чорним морем (ІІІ ― ІV ст.). Проте переважна більшість запозичень з німецької мови припадає на ХVІ ― ХVІІІ ст., чому сприяло переселення євреїв з Німеччини в Україну. Помітну роль у цьому відіграло також запровадження в українських містах Магдебурзького права. Потім посередником у запозиченні німецьких слів стала російська мова.

Серед запозичених з німецької мови слів є чимало складних без сполучного голосного: бутерброд, ландшафт, бухгалтер, камертон, циферблат. У них бувають звукосполучення шт на початку слова та ей, ай після приголосного: шт амп, шт анга, шт аб, шт раф, кл ей стер, шл ей ф, портв ей н, ш ай ба, м ай стер.

Французькі слова проникають в українську мову, починаючи з ХVІІ ст. ― не тільки через польську, пізніше через російську мову, а й завдяки українським студентам, які вчилися чи мандрували в ті часи поза кордонами. А в другій половині ХVІІІ ― ХІХ ст. цьому сприяло поширення політичних ідей, мистецтва, культури, батьківщиною яких була Франція.

Для запозичених з французької мови слів властиві звукосполучення уа (бурж уа зія, ампл уа, кул уа ри, експл уа тація, трот уа р, в уа ль), пом’якшення губних та к перед у (бю ро, гра вю ра, ка пю шон, фю зеляж, кю рі, кю вет), звукосполучення ам, ан перед приголосними (ас ам блея, т ам пон, п ан сіон, ав ан тюра, ж ан р), суфікси -аж, -ант, -анс, -ер, -йон (екіп аж, фур аж, інтенд ант, ревер анс, режис ер, шоф ер, баталь йон, компань йон), незмінювані іменники з кінцевими наголошеними голосними - е, -і, -о (пенсн е, турн е, резюм е, жур і, жалюз і, метр о, шапіт о).

Запозичення з англійської мови відбуваються головним чином у ХІХ ― ХХ ст. Особливо побільшало їх останнім часом, коли англійська мова стала не тільки мовою міжнародного спілкування, а й основним засобом здобуття наукової та іншої інформації.

Для запозичень з англійської мови властиві звук дж, звукосполучення ай, ей, суфікс - инг (- інг): бю дж ет, дж ентльмен, комб ай н, трол ей бус, міт инг, тюб інг, демп інг.

Запозичення з італійської мови беруть початок у ХVІІ ― ХVІІІ ст. Запозичені слова в основному стосуються музики: адажіо, акорд, алегро, альт, бас, сопрано, тенор, апасіоната, арія, баркарола, дует, унісон, імпровізація, інтермецо, кантата, соната, квартет, квінтет, композитор, консерваторія, концерт, віолончель, мандоліна, піаніно.

Урок 10. Лексика нашої мови за її складом

1. Слово і його лексичне значення. 2. Однозначні і багатозначні слова. 3. Пряме і переносне значення слова. 4. Омоніми. 5. Пароніми. 6. Синоніми. 7. Антоніми.