Омоніми

Слова, однакові за звучанням, але зовсім різні за значенням, називаються омонімами.

Наприклад, слова: лава “вид меблів для сидіння”; лава “бойовий порядок”; лава “розплавлена маса, що виливається з вулканів”; лава “великий вибій у шахті” — це зовсім різні за значенням і походженням омоніми. Значення омонімів нічим не пов’язані між собою

Омоніми бувають повні й неповні.

Повні омоніми збігаються в усіх граматичних формах: кран “трубка із закривкою” і кран “механізм для піднімання вантажів” (обидва іменники в усіх відмінках однини й множини мають однакові форми); моторний “швидкий” і моторний “пов’язаний з мотором” (обидва прикметники однаково змінюються за родами, відмінками й числами).

Неповні омоніми збігаються лише в частині граматичних форм: баранці “молоді барани” (має всі форми однини й множини) і баранці “піна на гребенях хвиль” (має тільки форми множини); жати “тиснути” і жати “зрізувати” (у них усі інші форми, крім форм минулого й майбутнього часів та умовного способу, різні).

До омонімічних явищ у мові належать також:

1) омофони (тобто такі, що однаково звучать) — при однаковій вимові мають різне написання: кленок ― клинок, греби ― гриби, мене ― мине, Роман ― роман, Мороз ― мороз; сюди слід віднести й синтаксичні омоніми ― однакові звукові комплекси, один з яких є словом, другий ― поєднанням слів: сонце ― сон це, цеглина ― це глина, доволі ― до волі, потри ― по три, згори ― з гори;

2) омографи (тобто такі, що однаково пишуться) — при однаковому написанні мають різну вимову (різний наголос): зáмок і замóк, дорóга і дорогá, обíд і óбід;

3) омоформи — мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: шию від шити і шию від шия; поле “лан” і поле від полоти; варта “сторожа” і варта від вартий.