Поля допусків і посадки конусів

Допуски на діаметри T_D або T_DS мають відповідати ГОСТ 25346-89, тобто допускам на гладкі з'єднання. Якщо обраний певний квалітет, то допуск Т_D для цього квалітету визначають в залежності від значення номінального діаметра D великої основи конуса, а допуск T_DS у заданому перерізі конуса - в залежності від значення номінального розміру діаметра D_S.

ГОСТ 25307-82 для зовнішніх конусів рекомендує застосовувати поля допусків з основними відхиленнями d, e, f, g, h, js, k, m, n, p, r, s, t, u, x і z квалітетів ІТ14-ІТ9, а для внутрішніх конусів - тільки поле допуску Н тих же квалітетів. Цей же стандарт для неспряжених зовнішніх конусів рекомендує застосовувати поля допусків h, js, k, а для внутрішніх конусів поля допусків Н, Js, і К. Можуть застосовуватись та­кож всі квалітети від IT01 до IT18.

У ГОСТ 25307-82 окремо визначені поля допусків h, js і k, а також поля Н, Js i N з 8-го по 12-й квалітети для посадок, одержуваних із фіксацією деталей по заданому осьовому зміщенню спряжених конусів від їхнього початкового положення, а також із фіксацією деталей по заданому зусиллю запресування.

Для посадок із фіксацією деталей по конструктивним елементам або по заданій осьовій відстані між базовими площинами спряжених конусів рекомендується застосовувати поля допусків не грубіші за 9-й квалітет.

Допуск АТ на кут конуса і допуски форми конуса (круглості та прямолінійності, відповідно T_FR і T_FL) мають призначатись у двох випадках: якщо задають допуск Т_DS і якщо заданий допуск Т_D і відхилення кута конуса повинні бути обмеженими у більш вузьких границях, ніж це можливо при повному використанні допуску T_D. Співвідношення і формули для визначення залежності між допусками кута і форми конуса і допусками діаметра конуса наведені у довід­ковому додатку 4 до ГОСТ 25307-82.

Посадки забезпечуються при з'єднанні зовнішніх і внутрішніх конічних деталей, які виготовляють з передбаченими полями допусків певної точності. У двох випадках фіксації деталей: по конструктивним елементам або по заданій осьовій відстані між базовими площинами спряжених конусів - посадки повинні призначатись у системі отвору.

При виконанні посадок рекомендується сполучати поля допусків зовнішнього і внутрішнього конусів одного квалітету. Якщо ж виникає потреба застосовувати різні квалітети, то менш точний квалітет призначають для внутрішніх конусів. При цьому допуски внутрішніх і зовнішніх конусів не повинні відрізнятись більш, ніж на два квалітети.

У посадках по заданому осьовому зміщенню спряжених конусів від їхнього початкового положення граничні значення осьового зміщення і допуск цього зміщення визначають за такими формулами:

в посадках із зазором:

в посадках із натягом:

де Е_{аs тіп} і Е_{аs тax} - відповідно найменші і найбільші осьові зміщення зазору; T_Ea - допуск осьового зміщення спряжених конусів; T_S і T_N - допуски посадки відповідно зазору і натягу;

Еа_Nmin і Еа_Nmax - відповідно найменші і найбільші осьові зміщення натягу.

Граничні значення зазорів або натягів (S_max, S_min, N_max, N_min) приймають такі ж, як для аналогічних посадок гладких циліндричних з'єднань, і визначають шляхом розрахунків або дослідним шляхом.

Розрахунок початкових і кінечних граничних значень базовідстаней конічних з'єднань можна зробити за допомогою методики і формул, наведених у довідковому додатку 4 до ГОСТ 25307-82.

Нормальні значення конусностей і кутів конусів наведені у ГОСТ 8593-81. У цьому стандарті передбачені два ряди конусностей, причому перший призначений для першочергового застосування при проектуванні (розробці креслень) деталей і вузлів машин.