Аналіз довгострокових активів

Аналізуючи довгострокові (необоротні) активи, найважливішим для оцінки фінансового стану є діагностика динаміки їх зростання, структур­них зрушень та ефективності використання. За динамікою зміни ос­новних засобів можна дати оцінку щодо зростання економічного потенціалу підприємства (зростання чи зменшення можливостей продуктивної діяльності) та про ступінь покриття (окупності) ос­новного капіталу (за ступенем зношуваності). Детальнішу характеристику основних засобів отримують при аналізі ресурсного по­тенціалу підприємств.

Зміну обсягу і структури нематеріальних активів треба оціню­вати лише за ефективністю використання, що виражається у показ­никах рентабельності та капіталовіддачі.

Аналізуючи необоротні активи, особливу увагу приділяють зміні довгострокових фінансових інвестицій, які свідчать про стра­тегію економічного розвитку, зміну структури власності тощо. Довгострокові фінансові інвестиції — це вагомий чинник зміни фінансового стану підприємства, а механізм цього взаємозв’язку дуже складний. Враховуючи це, у фінансовому аналізі цей напрям господарської діяльності досліджують окремо.

Вплив ефективності використання активів підприємства на зміну його фінансового стану можна визначити за показниками:

Коефіцієнт оборотності активів, що характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду обсягу реалізації:

,

де ЧД — чистий доход підприємства (виторг від реалізації за мінусом непрямих податків);

А_поч. — сума активів підприємства на початок аналізованого періоду;

А_кін. — сума активів підприємства на кінець аналізованого періоду.

Рентабельність активів — ROA (Return on Assets), що характеризує, наскільки ефективно підприємство вико­ристовує свої активи для одержання прибутку:

,

де ЧП — чистий прибуток підприємства.

Рентабельність капіталу — ROE (Return on Equity), що характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал:

,

де ВК_поч. — власний капітал підприємства на початок аналізо­ваного періоду;

ВК_кін. — власний капітал підприємства на кінець аналізова­ного періоду.

Для аналізу причин зміни коефіцієнта ROE доцільно за­стосувати рівняння Дюпона:

,

де А — сума активів підприємства;

ВК — сума власного капіталу підприємства.

Виділяють наступні завдання аналізу використання нема­теріальних активів:

Ø аналіз обсягу й динаміки нематеріальних активів;

Ø аналіз структури й стану нематеріальних активів за ви­дами, строками корисного використання й правової за­хищеності;

Ø аналіз рентабельності й фондовіддачі нематеріальних активів;

Ø аналіз ліквідності нематеріальних активів і ступеня ри­зику вкладень капіталу в нематеріальні активи.

Нематеріальні активи підприємства аналізують у табл. 6.1.

Таблиця 6.1. Аналіз динаміки й структури нематеріальних активів підприємства

Показник	На початок року	На кінець року	Відхилення (+/-)	Зміна структури, %
Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Темп приросту, %
Нематеріальні активи, усього, у т.ч.
Права на винаходи
Права на користування природними ресурсами
Організаційні витрати
Інші
Питома вага нематеріальних активів у валюті балансу, %

При аналізі структури нематеріальних активів за джерела­ми надходжень виділяються такі групи:

Нематеріальні активи — усього, тис. грн., у тому числі:

· внесені засновниками;

· придбані за плату або в обмін на інше майно;

· отримані безоплатно від юридичних і фізичних осіб;

· субсидії державних органів.

При аналізі структури нематеріальних активів за ступе­нем правової захищеності виділяються такі групи об’єктів:

Нематеріальні активи — усього, у тому числі захищені:

· патентами на винаходи;

· зареєстрованими ліцензіями;

· свідоцтвами на корисну модель;

· патентами на промислові зразки;

· свідоцтвами на товарний знак;

· свідоцтвами на право користування найменуванням місця походження товару;

· свідоцтвами про офіційну реєстрацію, баз даних;

· авторськими правами.

Престижність або значущість нематеріальних активів може бути оцінена тільки експертним шляхом. Експерти використову­ють як основний критерій престижності нематеріальних активів можливість корисного використання їхніх коштів на рівнях:

w міжнародному;

w загальнонаціональному;

w галузевому;

w регіональному.

У цілому вкладення капіталу в нематеріальні активи належить до неліквідних, тобто їх реалізованість нижче реалізованості оборотних активів. Тому при необґрунтованому збільшенні нематеріальних активів у майні підприємства структура балансу погіршується. Знижу­ються показники ліквідності, знижується фондовіддача поза­оборотних активів і сповільнюється оборот усього капіталу підприємства.

Зростання нематеріальних активів неминуче призводить до зменшення величини власного оборотного капіталу. У ре­зультаті погіршуються показники забезпеченості підприєм­ства оборотними коштами. Фінансові потреби покриваються за рахунок позикових і додатково притягнутих джерел, що створює фінансову напругу й викликає труднощі у фінансу­ванні поточної операційної діяльності підприємства.

Кінцевий ефект від використання нематеріальних активів виражається в

w загальних результатах господарської діяль­ності:

w зниженні витрат на виробництво;

w збільшенні обсягів збуту продукції;

w збільшенні прибутку;

w підвищенні платоспроможності;

w підвищенні стабільності фінансового стану.

Основним принципом управління динамікою нематері­альних активів є: у динаміці темпи зростання виторгу від ре­алізації продукції або прибутку повинні випереджати темпи зростання нематеріальних активів.

Аналіз ефективності нематеріальних активів проводиться в табл. 6.2.

Таблиця 6.2. Аналіз ефективності нематеріальних активів

№ п/п	Показник	На початок року	На кінець року	Темп зростання, %
	Сума нематеріальних активів
	Виторг від реалізації продукції
	Прибуток від реалізації
	Прибутковість нематері­альних активів (п.3 / п.1)
	Фондовіддача нематері­альних активів (п.2 / п.1)
	Рентабельність продажів (п.3 / п.2)

Структура, динаміка й фондовіддача основних засобів — фактори, що впливають на рівень рентабельності й фінансо­вий стан підприємств.

Методика аналізу ефективності вкладень підприємства в основні засоби, їхньої експлуатації й відтворення враховує такі положення:

Ø функціональна корисність основих засобів зберігається протягом ряду років; тому витрат з їхнього придбання й експлуатації розподілені в часі;

Ø момент фізичної заміни основних засобів не збігається з моментом їхнього вартісного заміщення, у результаті мо­жуть виникнути втрати й збитки, що занижують фінан­сові результати діяльності підприємства;

Ø ефективність використання основних засобів оцінюється залежно від їхнього виду, характеру участі у виробничо­му процесі.

Аналіз основних засобів необхідно систематизувати в та­кий спосіб:

· порівняння даних звітного періоду з даними минулих періодів;

· порівняння даних звітного періоду із плановими або про­ектними показниками;

· порівняння звітних даних з галузевими показниками;

· порівняння показників ефективності використання ос­новних засобів з показниками використання інших видів ресурсів і капіталу підприємства в цілому;

· факторне моделювання взаємозв’язків показників вико­ристанняосновних засобів.

Аналіз наявності, складу й структури основних засобів проводять в табл. 6.3.

Таблиця 6.3. Аналіз наявності, складу й структури основних засобів

№ п/п	Показник	На початок року	На кінець року	Зміни	Зміна структури, %
Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %
	Первісна вартість
	Знос
	Коефіцієнт зношування
	Залишкова вартість
	Устаткування до установки
	Незавершені капітальні вкладення
	РАЗОМ Довгострокові активи

Кінцева ефективність використання основних засобів ха­рактеризується показниками:

— фондовіддачі;

— фондоємності;

— рентабельності;

— відносної економії основних засобів;

— підвищення обсягу продукції;

— підвищення продуктивності праці;

— зниження собівартості продукції;

— збільшення терміну служби засобів праці.

Для забезпечення високих темпів виробництва продукції необхідно ефективно використовувати наявні основні фонди, тому застосовується ціла система показників, за допомогою яких ми можемо оцінити ефективність використання основних фондів.

Фондовіддача = Обсяг товарної продукції / Середньорічна вартість ОФ.

Фондомісткість = Середньорічна вартість ОФ / Обсяг товарної продукції або Фондомісткість = 1 / Фондовіддача.

Фондоозброєність = Середньорічна вартість ОФ / Чисельність працівників.

Фондорентабельність = Чистий прибуток / Середньорічна вартість ОФ.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт зносу основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років.

Коефіцієнт зносу ОФ = Знос ОФ на поч.(кін.) звітного періоду / Перв. вартість ОФ на поч.(кін.) звітного періоду.

Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення, придатності основних фондів.

Коефіцієнт оновлення показує інтенсивність оновлення і визначається відношенням вартості основних засобів, які надійшли за аналізований період, до їхньої загальної вартості на кінець року.

Коефіцієнт вибуття відображає ступінь інтенсивності вибуття основних засобів з виробництва і визначається як відношення вартості основних засобів, які вибули за певний період, до її вартості на початок періоду.

Фондовіддача — узагальнюючий показник використання основних засобів. На величину й динаміку фондовіддачі впли­вають багато факторів, що залежать і не залежать від підпри­ємства. Для виявлення невикористаних резервів необхідно знати основні напрямки факторного аналізу фондовіддачі.

Найпростіший — двофакторна модель аналізу:

Фв= ,

де Фв — фондовіддача;

Ф — сума основних засобів;

Ф^а — активна частина основних засобів;

П — обсяг продукції.

Для того, щоб розкрити вплив на фондовіддачу всіх фак­торів, необхідно використати в аналізі більш повну модель:

Фв= ,

де Ф^маш — вартість установлених машин й устаткування;

Т^зм — кількість відпрацьованих станко-змін;

С — середня вартість одиниці встаткування;

К — кількість одиниць діючого встаткування;

І — тривалість звітного періоду, у днях;

Т^год — кількість відпрацьованих станко-годин.

Дана формула дозволяє визначити вплив на динаміку фондовіддачі таких факторів:

Ø частки активної частини основних засобів у загальній їхній вартості (Ф^а/Ф);

Ø частки машин й устаткування у вартостях активних ос­новних коштів (Ф^маш/Ф^а);

Ø коефіцієнта змінності роботи устаткування (Т^зм/К∙І);

Ø середньої вартості одиниці устаткування (С);

Ø тривалості станко-зміни (Т^год/Т^зм);

Ø вироблення продукції за одну станко-годину роботи устаткування (П/Т^год);

Ø тривалість звітного періоду в днях (І).