Кадрів організацій

Групи вимог
Першу групу вимог складають знання та вміння (мистецтво) виконувати професійну роботу	Друга група вимог пов'язана із здатністю працювати з людьми та управляти собою
- вміння обґрунтовувати та приймати рішення в ситуаціях, для яких характерні висока динамічність та невизначеність;   - висока поінформованість - "інформація – це знання" - з питань розвитку галузі, в якій працює організація: стан досліджень, техніки, технології, конкуренція, динаміка попиту та продукцію тощо;   - здатність управляти ресурсами, планувати та прогнозувати роботу організації;   - вміння використовувати сучасні інформаційно- комунікативні технології, засоби комунікації та зв'язку;   - вміння відбирати методи та засоби досягнення найкращих результатів діяльності при найменших фінансових, матеріальних та трудових витратах;   - вміння раціонально підбирати та розташовувати кадри;   - вміння мобілізувати колектив на вирішення поставлених завдань;   - вміння доцільно планувати роботу апарату управління організацією;   - розподіл прав, повноважень та відповідальності серед підлеглих;   - координація діяльності всіх служб та підрозділів організації;   - вміння планувати та організовувати особисту діяльність, поєднувати у ній основні принципи управління, використовувати в залежності від ситуації найбільш доцільні та ефективні методи та стиль роботи;	- високе почуття обов'язку та відданості справі;   - чесність у відносинах з людьми та довіра до партнерів;   - шанобливе відношення та піклування про людей, не зважаючи на їх становище в ієрархії організації;   - вміння працівника налагодити доброзичливі стосунки з підлеглими, витриманість й тактовність при будь- яких обставинах;   - цілеспрямованість, рішучість у прийнятті управлінських рішень;   - вміння відстоювати свої погляди, самокритичність при оцінюванні своїх дій та вчинків;   - вміння вислуховувати поради, правильне сприйняття критики та вміння робити висновки, вміння дотримуватись свого слова;   - вміння використовувати свої права та повноваження, в особливості у випадках застосування адміністративного та організаційного впливу, а також вміння особистим прикладом та поведінкою у повсякденному житті позитивно впливати та підлеглих;   - вміння проявляти високу вимогливість до себе та підлеглих;   - конкретність та чіткість у вирішенні оперативних питань та повсякденних справ.

- стимулювання працівників брати на себе відповідальність за виконання рішень.

Оскільки процес управління організацією забезпечується кадрами, то ефективність такого процесу залежить від ефективності діяльності управлінського персоналу, яка в свою чергу складається з ефективності діяльності окремих груп працівників різного рівня освіти, кваліфікації і т.п.

Не принижуючи роль інших груп управлінського апарату, варто підкреслити визначальний вплив на всю систему управління організацією керівника організації.

У зміст поняття "керівник" (менеджер), на нашу думку, можна включити наступні категорії працівників управління.

По-перше, керівників, що повною мірою здійснюють керівництво організацією, усіма її підсистемами.

По-друге, поняттю менеджер відповідають різні категорії керівників відділів, служб, ділянок, у яких також здійснюється повний управлінський цикл, але в менших масштабах.

По-третє, до менеджерів можна віднести і категорію заступників керівників.

Керівник є центральною фігурою системи управління організацією. Він направляє діяльність усього колективу на реалізацію поставлених цілей, несе персональну відповідальність за своєчасне прийняття і здійснення стратегічних, оперативних й інших рішень зі всіх життєво важливих питань функціонування і розвитку організації. Для цього керівник домагається необхідної злагодженості всього штату управління.

Серйозні соціальні та економічні перетворення в суспільстві можна провести лише за умови суттєвого підвищення якості управління, що передбачає, в першу чергу, надання більшої свободи керівникам організацій, особливо, державних у їх діяльності, зокрема, свободи в розпорядженні державними ресурсами, у визначенні тактичних і оперативних цілей, проведенні цілеспрямованої кадрової політики, постійної самоорганізації та самовдосконалення.

На сьогодні, змінюються підходи до управління, бюрократична залежність та ієрархічна підпорядкованість уже не виправдовують себе, виникає нагальна потреба пошуку нових стилів керівництва.

У зв’язку з цим на перший план виходять такі чинники:

– організаційна гнучкість;

– управління інноваціями;

– децентралізація;

– високий рівень свободи в діяльності персоналу.

Якість управління організаціями багато в чому залежить від керівників найвищого рівня. Тому важливим є вирішення проблеми підвищення ефективності діяльності керівництва. Критерій ефективність у загальному розумінні означає співвідношення між результатом і витратами. Але управлінська праця належить до найбільш складних видів людської

діяльності і оцінити її ефективність не завжди можна прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів та кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи (проблему визначення поняття, критеріїв ефективності розглядали Н.Р.Нижник, А.О.Чемерис та ін.).

Необхідною умовою ефективної реалізації процесів управління є визначення типу керівника.

Так, наприклад, фахівець з менеджменту Т.Бойдела вважає, що відповідно до компетенції та ефективності праці керівники поділяються на такі рівні: керівник першого, керівник другого, керівник третього рівня (табл. 1.4.).

Таблиця 1.4.

Класифікація керівників відповідно до їх компетенції та ефективності праці (за Т.Бойделом)