Нормативи площі палат у палатних відділеннях різного типу

Найменування відділення	Мінімальна площа на 1 ліжко, м2
Інфекційні та туберкульозні для дорослих	7,5
Інфекційні та туберкульозні для дітей а) без місць матерів б) з денним перебування матерів в) з цілодобовим перебуванням матерів	6,5
Ортопедо-травматологічні, нейрохірургічні (у тому числі відновлювального лікування), опікові, радіологічні: а) для дорослих і в палатах для дітей з денним перебуванням матерів б) для дітей з цілодобовим перебуванням матерів
Інтенсивної терапії, післяопераційні - у т.ч. для новонароджених і дітей до 1 року
Дитячі неінфекційні: а) без місць для матерів б) з денним перебуванням матерів в) з цілодобовим перебуванням матерів	7,5 9,5
Для новонароджених
Психоневрологічні та наркологічні: а) загального типу б) інсулінові і наглядові Психіатричні для дітей: а) загального типу б) наглядові
Інші

3.2.4 Відділення хірургічного профілю. Важливість відповідного архітектурно-планувального устрою хірургічних відділень обумовлена тим, що, за статистичними даними, майже 76 % внутрішньолікарняних інфекцій виникають саме після хірургічних втручань та подальшого виходжування післяопераційних хворих. У вітчизняних лікувальних закладах традиційно прийняте розмежування на “чисті” та “гнійні” хірургічні відділення, але таке розмежування є досить умовним, оскільки гнійні післяопераційні ускладнення у “чистих” хворих зовсім не рідкість. Проте, операційні втручання на тлі вже існуючого гнійного процесу (гнійні апендицити, перитоніти і т. ін.) повинні проводитись у окремих операційних, і виходжування таких хворих повинно відбуватись у відділеннях гнійної хірургії (“септичних”), а при відсутності таких – в окремій палатній секції загальнохірургічного відділення для хворих з гнійними ускладненнями. Таким чином, основний архітектурно-планувальний захід профілактики ВЛІ у хірургічних стаціонарах - максимальне розмежування усіх приміщень для “чистих” і гнійних хворих та хворих з іншими інфекційними ускладненнями на всіх етапах перебування хворого у стаціонарі. Специфікою планування хірургічних відділень є також наявність спеціальної перев’язувальної кімнати та кімнати для обробки суден лежачих хворих. Хірургічні відділення функціонально тісно пов'язані з операційним блоком.

Операційний блок проектується відокремлено від усіх інших підрозділів лікарні й складається з операційних та ряду допоміжних приміщень. Головний принцип планування операційних блоків - наявність двох непрохідних, ізольованих одне від одного відділень - септичного та асептичного з повним набором усіх необхідних приміщень (за виключенням спеціалізованих кардіохірургічних та нейрохірургічних). Операційні (одна на кожні 30 ліжок) проектуються на 1 операційний стіл. Рух персоналу і хворих в операційнім блоці здійснюється за суворим принципом зонування приміщень, при цьому виділяються наступні зони: 1) загальнолікарняного режиму; 2) обмеженого режиму (кабінети хірургів, інструментально-матеріальна, кімната для діагностичних досліджень); 3) суворого режиму (передопераційні, наркозні, апаратні, стерилізаційні, санпропускник персоналу, післяопераційні палати); 4)стерильна зона (операційні зали). При вході в операційний блок необхідно облаштовувати шлюз, який би відокремлював його від інших приміщень лікарні, та санітарний пропускник для персоналу. Вбиральня для персоналу операційного блоку повинна розташовуватись за кімнатою переодягання санпропускника так, щоб можна було залишати верхній спецодяг у приміщенні зони суворого режиму. Вхід до операційного блоку може здійснюватись через шлюз (доставка хворого, прохід анестезіологів, технічного персоналу), або через санпропускник (хірурги, операційні сестри). Ці потоки не повинні перехрещуватись.

3.2.5 Інфекційне відділення. Специфічність архітектурно-планувальних рішень інфекційних відділень обумовлена наявністю у пацієнта інфекційного захворювання. Тому, з одного боку, він становить реальну небезпеку для медичного персоналу та інших хворих, з іншого – є особливо вразливим до вторинного інфікування. З цієї причини для запобігання розповсюдження ВЛІ в інфекційних стаціонарах та відділеннях планувальні рішення повинні бути спрямовані на сувору ізоляцію як окремих хворих, так і груп хворих з однотипними інфекціями. З цією метою інфекційне відділення на території лікарняної ділянки завжди розташовують в окремій будівлі. У багатопрофільних інфекційних лікарнях, крім того, виділяються цілі поверхи, або окремі флігелі (корпуси) для хворих шлунково-кишковими захворюваннями, респіраторними хворобами, кров’яними інфекціями, тобто хворобами з однаковим шляхом передачі. При розміщенні хворих з різною інфекційною патологією на одному поверсі окремі секції повинні бути непрохідними та відокремлюватися одна від одної шлюзами, обладнаними бактерицидними опромінювачами, або бактерицидними рециркуляторами повітря.

Якщо структурною одиницею соматичних відділень є палата, в інфекційному відділенні проектують бокси, полубокси та боксовані палати, їх співвідношення для стаціонарів (відділень) різної потужності наведені у табл. 3.4.

Перед госпіталізацією інфікований хворий проходить огляд та санітарну обробку у спеціальному приймально-оглядовому боксі. До відділення оглянуті хворі потрапляють через окремий вхід або безпосередньо з вулиці до боксу. Для медичного персоналу, доставки їжі, чистої білизни у відділенні має бути передбачено інший “чистий” вхід.

Таблиця 3.4

Співвідношення ліжок у боксах, напівбоксах та боксованих палатах

інфекційних відділень лікарень, %

Кількість ліжок у відділенні	Бокси	Напівбокси	Боксовані палати
на 1 ліжко	на 2 ліжка	на 1 ліжко	на 2 ліжка
До 15 ліжок		-	-	-	-
Від 16 до 30 ліжок			-	-	-
Від 31 до 60 ліжок					-
Від 61 до 100 ліжок
Більше 100 ліжок
а) для дорослих
б) для дітей

Хворих на висококонтагіозні та особливо небезпечні інфекції (холеру, вітряну віспу, чуму і т. ін.) ізолюють і лікують у боксах. Планувальне рішення боксу дозволяє надійно ізолювати хвору людину, запобігти розповсюдженню інфекції та зараженню персоналу й інших хворих. До складу боксу входять: тамбур на вході для хворого (з боку подвір’я); санітарна кімната з ванною, рукомийником та вбиральнею; палата; шлюз на вході з відділення з рукомийником. Крім того, у стіні із шлюзу передбачається вікно для передавання їжі. Зрозуміло, що бокси можуть розміщуватись на перших поверхах будівель, або на других з входом через зовнішній пандус. Таке планування передбачає, що хвора людина, як правило, в гострому періоді захворювання, у супроводі медичного працівника потрапляє до палати боксу безпосередньо з вулиці, не контактуючи при цьому з іншими хворими та персоналом відділення. Все подальше її перебування у лікарні проходить у відокремленому приміщенні. Шлюз на вході з боксу до відділення досить надійно ізолює його від загального коридору. Лікар, оглянувши хворого, має змогу, не виходячи у загальний коридор, помити і продезінфікувати руки та змінити халат. Хворому не треба залишати бокс для відвідувння вбиральні або прийому їжі. Після одужання пацієнт залишає бокс через тамбур, не проходячи через відділення.

Напівбокс призначений також для індивідуальної ізоляції, але не має окремого входу з вулиці.

Боксовані палати використовуються для перебування 3-4 хворих з однаковою інфекцією і не мають окремого входу з вулиці та ванної. Вбиральня з рукомийником у такій палаті має вхід зі шлюзу та призначена тільки для користування хворих.

Площа боксу та полубоксу для індивідуального перебування повинна складати 22 м², на два ліжка – 27 м².

3.2.6 Дитяче відділення. Планувальні рішення цих відділень відрізняються тим, що їх палати, санітарні пристрої, меблі розраховані на дітей різного віку, а отже мають бути зручними для користування, безпечними і передбачати, при необхідності, денне або цілодобове перебування матерів біля хворих дітей. Площа палат на одне ліжко для дитячих неінфекційних відділень повинна бути 6,0 м², у разі денного перебування матерів - 7,5 м², з цілодобовим перебуванням матерів - 9,5 м².

Серед допоміжних приміщень дитячих стаціонарів обов'язково повинна бути гральна кімната для дітей віком від 1 до 7 років, приміщення для миття та дезінфекції суден, горщиків, миття та сушіння клейонок. При довготривалому перебуванні дітей у лікарні передбачається також класна кімната та приміщення для кварцювання дітей. Останнє особливо важливо для створення у відділенні умов неспецифічної профілактики ВЛІ шляхом підвищення імунного статусу дитини. Розташування і розміри унітазів, пісуарів, рукомийників, ванних та душових у дитячому відділенні для зручності користування та підтримання особистої гігієни повинні враховувати вікові особливості дитини.

У разі денного, а тим більше цілодобового перебування матерів у дитячому відділенні, для них треба передбачати окремі санітарні вузли та кімнати особистої гігієни.

3.2.7 Амбулаторно-поліклінічні заклади. Найбільшу складність при проектуванні амбулаторно-поліклінічних закладів (АПЗ) з метою запобігання ВЛІ викликає те, що практично неможливо заздалегідь розділити потоки хворих та здорових людей при їх первинному зверненні до лікаря. Це особливо небезпечно, коли за допомогою звертається людина, хвора на висококонтагіозну інфекцію. При цьому, як правило, до АПЗ приходить хворий у продромальній, або маніфестній стадії хвороби, тобто у період найбільшого виділення у навколишнє середовище збудника бактеріальної, вірусної чи паразитарної інфекції.

Поліклініки та амбулаторії розміщують в окремих будівлях, або зблокованими з будівлями стаціонарів. Вони також можуть розміщуватись в одному об’ємі зі стаціонарами або вбудовуватись у житлові та громадські будівлі. В останньому випадку вбудована поліклініка, у т.ч. жіноча консультація, повинні мати окремий вхід. Як первинний попереджувальний планувальний захід у багатопрофільних поліклініках при міських чи районних лікарнях передбачають роздільні входи для амбулаторних та стаціонарних хворих; самостійні зовнішні входи до відділення невідкладної допомоги, травмпункту, відділення переливання крові та інфекційного кабінету.

Приміщення жіночої консультації та дитячого відділення проектують відокремлено від інших відділень поліклініки. Окремі непрохідні (ізольовані) зони у складі поліклінік також передбачаються для спеціалізованих відділень - фтізиатричного, дермато-венерологічного, наркологічного.

Враховуючи те, що найбільша загроза розповсюдження ВЛІ у поліклініках виникає у період епідемічного спалаху гострих респіраторних захворювань, насамперед грипу, планувальна структура будь-якої АПЗ повинна забезпечити можливість ретельної ізоляції потоку хворих з підвищеною температурою під час епідемії. Це передбачає окремий вхід, реєстрацію, оглядові та діагностичні приміщення, процедурну та вихід для хворих на гострі респіраторно-вірусні інфекції. З цією ж метою дитячі поліклініки, що проектуються окремо, або входять до складу дитячих лікарень, повинні мати у групі вестибюльних приміщень приймально-оглядовий бокс для дітей з підозрою на гострі інфекційні захворювання.

Жіночі консультації можуть розміщуватись в окремих будівлях та у складі поліклініки, або бути зблокованими з пологовим будинком. Загальними для жіночої консультації та поліклініки можуть бути вестибюль, гардеробна, аптечний кіоск, реєстратура, а також рентгенівський кабінет, клінічна лабораторія, кабінети функціональної діагностики та фізіотерапії. В ізольованій непрохідній зоні жіночої консультації розміщують кабінет для дітей та підлітків.

Амбулаторії розміщують окремо, або у складі лікарні. При цьому потоки хворих стаціонару та відвідувачів амбулаторії повинні бути роздільними. Для дитячого та дорослого відділень амбулаторії можливо передбачати загальні кабінети стоматолога, хірурга, діагностичні кабінети, але тільки за умови їх почергового використання.

При фельдшерсько-акушерських пунктах окремо передбачають:
а) ізоляційно-оглядовий бокс; б) кімнату для екстреного прийому пологів та приміщення для тимчасового перебування породіллі з немовлям; в) кімнату для тимчасової ізоляції хворого, яку проектують поряд з кабінетом фельдшера.