Короткі теоретичні відомості. Трудові спори – це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між сторонами соціально-трудових відносин щодо застосування законодавства про

Трудові спори – це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між сторонами соціально-трудових відносин щодо застосування законодавства про працю та встановлення нових чи зміни існуючих умов праці,що передані на розгляд уповноваженого юрисдикційного органу.

Підставою виникнення трудового спору є наявність юридичного складу:

а) порушення однією із сторін трудового правовідношення суб’єктивного трудового права іншої сторони;

б) звернення зацікавленої сторони до відповідного юрисдикційного органу;

в) прийняття юрисдикційним органом заяви до розгляду.

Причини трудових спорів – це негативні чинники що виникають,через різне оцінювання сторонами спору порядку здійснення суб’єктивного трудового права або виконання трудового обов’язку.

Індивідуальні трудові спори – це неврегульовані розбіжності між працівником і роботодавцем щодо укладення, виконання та розірвання трудового договору, дотримання норм трудового договору, дотримання норм трудового законодавства,які стали предметом розгляду юрисдикційного органу.

Порядок розгляду трудового спору – це законодавчо встановлене для компетентного юрисдикційного органу форма процесу розгляду трудового спору, починаючи з прийняття заяви з приводу спору та закінчуючи ухваленням рішення за нею.

Працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського, міськрайонного суду в 34 місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення – у місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видання трудової книжки. У разі правопорушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Колективний трудовий спір (конфлікт) – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових, або зміни існуючих умов праці та виробничого побуту;

б) укладення та зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих її положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

Колективний трудовий конфлікт розглядається:

1) примирною комісією – це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору та складається з представників сторін;

2) трудовим арбітражем – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, інших осіб і ухвалює рішення по суті спору.

Страйк – це тимчасове, колективне, добровільне припинення роботи працівниками підприємства з метою вирішення колективного трудового спору.

Згідно з ч. 3 ст. 44 К.У. та ч. 5 ст. 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у страйку. Крім того, відповідно до ст. 174 КК України встановлену кримінальну відповідальність.