Поняття, ознаки та види соціальних норм

Соціальні норми покликані забезпечити врегулювання взаємовідносин, які існують між людьми в суспільстві. Термін "норма" — багатозначний, його розглядають як правило поведінки, встановлену міру, кількість та ін.

Соціальні норми —це правила поведінки загального характеру, що регулюють взаємовідносини між людьми в суспільстві, є проявом їхньої волі та забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу. Ці правила поведінки встановлюють напрями й кордони дій суб'єктів суспільних відносин, вони створюються, зважаючи на досвід, волю й інтереси людей.

До ознак, які характеризують соціальні норми, відносять, зокрема, такі, що:

— регулюють відносини, що існують між людьми в суспільстві;

— мають загальний характер, тобто стосуються як конкретної особи, так і спільностей людей, котрі є учасниками суспільних відносин;

— виникають, створюються та закріплюються в результаті свідомо-вольової діяльності людей, тобто їх формують і забезпечують особи, чиї інтереси проявляються у відповідних правилах поведінки;

— за невиконання чи неналежне виконання соціальних норм настають громадський осуд і заходи суспільного впливу, або юридична відповідальність (лише за порушення норм права).

Серед видів соціальних норм необхідно виділити такі:

1) норми-звичаї — правила поведінки, що внаслідок багаторазового повторення та використання протягом тривалого часу (у сфері господарювання, торгівлі) закріпилися в свідомості й поведінці людини і виконуються не через примус, а через особисте переконання;

2) норми-традиції — правила поведінки, що закріплюються у свідомості людей і виконуються ними не з необхідності, а через власне переконання та передаються з покоління в покоління в сім'ї, певній місцевості тощо;

3) моральні норми — це правила поведінки, що регулюють відносини між людьми з позицій добра та зла, честі, гідності, справедливості й несправедливості. Моральними вважаються дії, що охоплюються поняттям "добро", відповідно, аморальні — це дії, що приносять людям зло;

4) корпоративні норми — це правила поведінки внутрішнього характеру, що встановлюють, регулюють і забезпечують діяльність об'єднань громадян, трудових колективів та спрямовані на досягнення тієї мети, заради якої вони були створені. Корпоративні норми поділяються на внутрішньо­організаційні, тобто ті, що регулюють відносини всередині об'єднання, та зовнішньоорганізаційні, які спрямовані на врегулювання відносин між корпорацією та іншими суб'єктами;

5) політичні норми — правила поведінки, що регулюють відносини між суб'єктами політики (політичними партіями, громадськими організаціями й іншими учасниками цих відносин) щодо реалізації ними політичної влади;

6) норми права — це встановлені чи санкціоновані державою, іншими органами, що наділені такими повноваженнями, а також гарантовані, охоронювані нею загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, що мають на меті впорядкувати відносини між різними суб'єктами;

7) соціально-технічні норми — це правила поведінки, які регулюють діяльність людини з використання предметів праці, техніки, засобів виробництва (наприклад, інструкції з експлуатації машин і механізмів тощо).

Виділяють також економічні, культурні, релігійні й інші соціальні норми.

2. Поняття й ознаки норми права, її співвідношення з іншими соціальними нормами

Зі специфічних ознак, які характеризують норми права, слід виокремити такі:

1) норми права — це встановлені або санкціоновані державою та іншими уповноваженими суб'єктами з метою врегулювання відносин у суспільстві загальнообов'язкові правила поведінки людей, котрі повинні виконувати всі суб'єкти суспільних відносин, яким вони адресовані (незалежно від віку, статі, статусу, віросповідання, бажання тощо), за їх невиконання чи неналежне виконання держава застосовує засоби юридичного примусу у формі юридичної відповідальності. Приміром, норми Конституції поширюються на всіх громадян України; норми, що містяться в Законі України "Про адвокатуру", — на певну категорію громадян;

2) норми права є формально визначеними, а це означає, що вони мають зовнішній прояв, тобто письмово закріплені в Конституції, законах, указах, постановах, рішеннях та ін., а також визначають конкретні суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів суспільних відносин;

3) норми права — це правила поведінки, що мають загальний характер, тобто їхня дія поширюється лише на тих, хто стає безпосереднім учасником суспільних відносин (наприклад, особа використовує надане їй право на працю чи на освіту, або до особи, що скоїла правопорушення та визнана винною, держава застосовує примус);

4) норми права встановлюються державою за певною процедурою через правотворчість.

Отже, норми права —це встановлені чи санкціоновані державою, іншими органами, що наділені такими повноваженнями, а також гарантовані, охоронювані нею загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, що мають на меті впорядкувати відносини між різними суб'єктами.

Таб. Співвідношення норм права з іншими соціальними нормами