Поняття та класифікація принципів права

Принципи права — це закріплені в нормах права основні вихідні ідеї, закономірності, тенденції, особливості, що відображають зміст і суттєві положення права, його взаємодію з іншими суспільними явищами (мораллю, релігією, політикою, культурою тощо).

У юридичній науці існують різноманітні підходи до класифікації принципів права, зокрема, залежно від поширення їхньої дії.

1. Загальні (загальноправові) принципи права — характеризують певні положення, що покладені в основу змісту права, визначають його характер і ознаки, розвиток та формування правової системи держави.

Вони діють у всіх галузях права, визначають якісні особливості всіх правових норм національної правової системи незалежно від специфіки регламентованих ними суспільних відносин.

Серед них необхідно виділити:

1) принцип свободи характеризує міру можливості вибору певного варіанта поведінки для державних органів і посадових осіб "в межах, які передбачені законом" і відповідно для особи "в межах, які не заборонені законом". Цей принцип є абсолютною цінністю і може бути обмежений лише необхідністю забезпечити свободу інших осіб, що відповідно досягається встановленням певної міри свободи окремої особи;

2) принцип справедливості, з одного боку, передбачає здатність права захищати права, свободи й інтереси різних соціальних груп (класів), а з другого — має нормативно-оцінний характер і передбачає відповідність учинених дій їхнім наслідкам (відповідність між правопорушенням і покаранням, між працею та винагородою та ін.);

3) принцип гуманізму — норми права повинні створюватись для реалізації та захисту прав і свобод громадян, визнання людини найвищою соціальною цінністю, поєднання поваги до особи з вимогливістю до неї (наприклад, ніхто не може бути безпідставно заарештованим або утримуватися під вартою, ніхто не може бути підданий катуванню, іншим жорстоким, нелюдським чи таким, що принижують його гідність, покаранням тощо);

4) принцип формальної рівності полягає в тому, що всі громадяни незалежно від національності, посади, статі та релігійних переконань є рівні перед законом і мають рівні права та обов'язки;

5) принцип демократизму забезпечує можливість громадян через безпосередню (участь у виборах, референдумах) і представницьку (делегують свої повноваження парламентові, президенту) форми демократії реалізувати свої права та брати участь в управлінні державними справами;

6) принцип взаємної відповідальності держави перед особою та особи перед державою означає, що, з одного боку, держава відповідає перед громадянами за здійснення своєї діяльності (встановлення законів, відповідних прав, забезпечення гідного життя людини), а з другого — особа має виконувати обов'язки, покладені на неї державою.

2. Галузеві принципи права —притаманні, передусім, конкретній галузі права, визначають її специфіку, їхня дія обмежується відповідним предметом правового регулювання галузі (наприклад, принцип свободи праці притаманний трудовому праву).

3. Міжгалузеві принципи права — притаманні кільком близьким галузям права одночасно (наприклад, принципи гласності, змагальності сторін і незалежності судочинства, здійснення правосуддя виключно судом — притаманні як кримінально-процесуальній, так і цивільно-процесуальній галузям права; матеріальної відповідальності — для цивільного та трудового права).

4. Принципи інститутів права —покладені в основу побудови певного інституту права, визначають його особливості (приміром, принцип несприйняття подвійного громадянства — інститут громадянства в конституційному праві, принцип добровільності цивільно-правових угод — інститут цивільно-правових угод у цивільному праві та ін.).

Поряд із названими до принципів права відносяться також правові аксіоми та правові презумпції, які одночасно вважаються правилами юридичної техніки.

Правові аксіоми —це певні положення, що сприймаються без доведення (наприклад, ніхто не може бути суддею у власній справі).

Правові презумпції — цепевні припущення, що слід довести (приміром, презумпція невинуватості, презумпція добропорядності).

Виділяють також типологічні та конкретно-історичні принципи права.

Типологічні принципи права —це керівні положення, засади, притаманні всім правовим системам певного історичного типу (наприклад, принцип уніфікації права в державах Європейського Союзу).

Конкретно-історичні принципи права —це керівні положення, засади, що характеризують специфіку права певної держави (наприклад, принцип федеративності права в Російській Федерації та США).