Практичне заняття № 5

1. Уживання прийменникових конструкцій у професійному мовленні.

2. Закінчення іменників чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку однини.

3. Закінчення давального відмінка іменників.

4. Граматична синонімія у словосполученнях.

5. Поточний модульний контроль № 1.

1.2. Методичні поради до вивчення теми

Вивчаючи зазначену тему, зверніть увагу на помилки, пов’язані з уживанням прийменників по, в, у, на, із закінченнями родового відмінка іменників чоловічого роду другої відміни однини (-а, -у), давального відмінка іменників чоловічого роду однини (-у, -ові), родового й орудного відмінків у конструкціях типу завідувач відділу економіки і завідуючий відділом взуття тощо у зв’язку з граматичною синонімією української мови. Практика вживання граматичних форм у діловому стилі.

Граматичні особливості

Українська мова характеризується більшою граматичною синонімією порівняно з російською. У практиці професійного спілкування цю системну особливість слід враховувати при вживанні прийменників, сполучників або оформленні слів відповідними суфіксами й закінченнями. Частіше за все під впливом російської мовної системи саме в них з’являються помилки, що руйнують ясність і точність документа або висловлювання.

Уживання прийменників «по», «в», «у», «на»

Російський прийменник «по» залежно від значення передається в українській мові прийменниками (або прийменниковими сполученнями) по, з, за, на, через, у, щодо, стосовно, для, до, залежно від, під.

Справа в тому, що за своїм походженням він мав значення напрямку руху (рос. Д. п. по улице, по улицам – укр. М. в. по вулиці, по вулицях), а решта поширилася в російській мові на базі основного аж до тих, які не стосуються руху: идти по берегу, пересылать по почте – йти берегом, пересилати поштою (рух без конкретного напрямку або засіб руху), по газетам пишут – у газетах пишуть (джерело інформації), действовать по закону – діяти за законом (дотримування норм дії), плыть по течению – пливти за течією (пасивний рух), по требованию – на вимогу (опосередкований рух), по болезни, по ошибке – через хворобу, через помилку (дія або її відсутність через негативні обставини), по праздникам – у свята (дія в певний період), приехать по делу – приїхати у справі (вмотивований рух), комиссия по составлению плана – комісія для складання плану (дія для досягнення мети), смотря по погоде – залежно від погоди (дія залежно від обставин), по воскресенье включительно – до неділі включно (дія в певний період), им это по силам – їм це під силу (потенційна дія).

Прийменник «в» у російській мові, з одного боку, означає місце перебування (в школе), з іншого, як і прийменник «к», напрямок руху (в школу, к столу). Крім основних значень, він має ще значення дії на чиюсь користь (в его пользу, в его адрес), приблизної оцінки розмірів, дії або потенційного руху (в три метра, в двух шагах, в двух словах), що й фіксується в українській мові різними словосполученнями: у школі, в Одесі, до школи, до вікна, на його адресу, на його користь, завдовжки три метри, двома словами, за два кроки тощо.

Російський прийменник «у» зі значенням місця перебування (у окна) передається прийменником біля (біля вікна) і не стосується фонетичного варіанту у від прийменника в (у Києві, але в Одесі).

Російський прийменник «на» вживається в українській мові тільки у своєму основному значенні – знаходитися на поверхні чогось (на столі), а в інших випадках (наприклад, говорить на родном языке) передається безприйменниковим словосполученням, бо йдеться про засіб спілкування (розмовляти рідною мовою; порівняйте: працювати лопатою, а не працювати на лопаті), або прийменником протягом, якщо мова йде про період дії (на протяжении двух дней – протягом двох днів).

Не менш складним є переклад російських прийменників при (рос. при лампе, при жизни – укр. при лампі, але за життя), из-за, в зависимости (через необережність, залежно від умов), согласно (згідно з наказом, відповідно до наказу) і сполучника і (й) – Іван і Петро, Петро й Іван (і, й – фонетичні варіанти єднального сполучника, які не слід плутати з єднально-протиставним сполучником та: небо та земля).

Закінчення родового відмінка

Родовий відмінок чи не найпоширеніший у практиці ділової мови, але саме при його вживанні виникають труднощі, пов’язані з правильним вибором варіантів. Це перш за все стосується іменників чоловічого роду другої відміни однини, де на відміну від російської мови можливим є закінчення - а (-я) і -у (-ю).

В останній редакції «Українського правопису» [С. 68–71] уживання варіантів - а (-я) і -у (-ю) пояснюється так:

1. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини приймають

закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають:

а) Назви осіб, власні імена та прізвища: колгоспника, промовця, робітника, студента, тесляра, учителя, Андрія, Дмитра, Дорошенка, Франка; також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Ліса, Мороза та ін.

б) Назви тварин і дерев: ведмедя, вовка, дуба, кілка, коня, пса, ясеня.

в) Назви предметів: гвинта, замка, малюнка, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, стола́ (й сто́лу).

г) Назви населених пунктів: Воронежа, Голосієва, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Святошина, Тернополя, Харкова.

Примітка. Але -у, -ю пишеться в складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Давидового Броду, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Степу, Широкого Яру тощо.

ґ) Назви річок з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі: Дінця́, Дністра́, Іртиша́, Псла́, Дніпра́.

д) Назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, грама, метра, місяця, процента, тижня (але віку, року), назви місяців і днів тижня: вівторка, жовтня, листопада (але листопаду – назва процесу), понеділка; назви грошових знаків: гроша, долара, карбованця, фунта стерлінгів, червонця; числові назви: десятка, мільйона, мільярда.

е) Назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, комбайна, мотора, поршня, трактора.

є) Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, катода, конуса, радіуса, сегмента, сектора, синуса, шківа тощо, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, знаменника, іменника, трикутника, чисельника, числівника тощо, але: виду, роду, також синтаксису, складу, способу (про інші категорії термінів див. п. 2).

2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:

а) Речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, борщу, водню, воску, гасу, гіпсу, граніту, квасу, кваску, кисню, льоду, меду, медку, піску, пороху, сиру, спирту, але хліба.

б) Збірні поняття: ансамблю, атласу, батальйону, березняку, вишняку, гаю, гурту, загалу, капіталу, каравану, каталогу, кодексу, колективу, лісу, оркестру, парку, полку, пролетаріату, реманенту, рою, саду, сушняку, тексту, товару, тому, тріумвірату, хору; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, буркуну, гороху, звіробою, молочаю, очерету, чагарнику, щавлю, ячменю (але вівса), а також назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету, ренклоду та ін.

в) Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, ґанку, даху, заводу, залу, замку, каналу, коридору, магазину, мезоніну, метрополітену, молу, палацу, поверху, сараю, тину, універмагу, шинку, але ( переважно з наголосом на закінченні) бліндажа́, гаража́, куреня́, млина́, хліва́; -а (-я) вживається також в іменниках – назвах архітектурних деталей: карниза, еркера, портика; обидва закінчення – - а (-я) та -у (-ю) приймають іменники: мо́сту й моста́, паркана́ й парка́ну, плота́ й пло́ту, стола́ й сто́лу.

г) Назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, колгоспу, комісаріату, комітету, радгоспу, університету, штабу.

ґ) Переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо: абзацу, валу, байраку, краю, лиману, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, уривку, яру, але: горба, хутора тощо, а також зменшені форми на -к: ліска, майданчика, ставка, ярка.

д) Явища природи: вихору, вогню, вітру, граду, грому, дощу, жару, землетрусу, інею, морозу, туману, урагану, холоду.

е) Назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху.

є) Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: авралу, бігу, винятку, галасу, грипу, дисонансу, догмату, достатку, екзамену, експорту, екскурсу, звуку (але, як термін звука), ідеалу, інтересу, канону, кашлю, клопоту, колоквіуму, конфлікту, крику, лету (льоту), ляпасу, мажору, міражу, мінімуму, модусу, моменту, принципу, прогресу, реалізму, регресу, рейсу, ремонту, ритму, руху, світогляду, сорту, спорту, способу, стиду, стогону, тифу, толку, хисту, ходу, шуму, але: ривка, стрибка, стусана.

ж) Термінів іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: аналізу, електролізу, імпульсу, синтезу, ферменту, а також літературознавчі терміни: альманаху, епосу, жанру, журналу, міфу, нарису, образу, памфлету, роману, стилю, сюжету, фейлетону тощо.

з) Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, волейболу, краков’яку, танку, танцю, тенісу, футболу, хокею, але: гопака, козачка.

и) Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водогону, вододілу, водопроводу, живопису, живоплоту, манускрипту, родоводу, рукопису, суходолу, трубопроводу, але: електровоза, пароплава.

і) Переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): вибою, випадку, вислову, відбою, відгуку, заробітку, затору, запасу, опіку, опуху, побуту, поштовху, прибутку, прикладу, проводу (дріт), сувою, усміху, успіху.

ї) Назви річок (крім зазначених у п. 1), озер, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Амуру, Бугу, Гангу, Дону, Дунаю, Єнісею, Нілу, Рейну, Сейму, Байкалу, Ельтону, Мічигану, Світязю, Чаду; Алтаю, Ельбрусу, Паміру, Уралу; Котліну, Кіпру, Криту, Родосу, Сахаліну, Каніну, Пелопоннесу; Алжиру, Афганістану, Казахстану, Єгипту, Іраку, Китаю, Донбасу, Ельзасу, Кавказу, Сибіру.

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання держав), буряка (одиничне) – буряку (збірне), вала (деталь машини) – валу (насип), елементу (абстрактне) – елемента (конкретне), інструмента (одиничне) – інструменту (збірне), каменя (одиничне) – каменю (збірне), клина (предмет) – клину (просторове поняття), рахунка (документ) – рахунку (дія).

Отже, закінченнями -я оформлюються, як правило, предмети, на які можна показати, які мають точний вимір, а також точкові географічні об’єкти (тобто іменники зі значенням конкретності: Івана, документа, вівторка, метра, місяця листопада, м‘якого знака, Києва), а закінченнями -у – предмети, на які не можна показати, які не мають точного виміру, а також просторові географічні об’єкти (тобто іменники зі значенням абстрактності, узагальненості: маркетингу, болю, комітету, Кабінету Міністрів, яру, пора листопаду, знаку Божого, океану, Дунаю, Кривбасу, району).

Виняток становлять просторові, узагальнені та процесуальні поняття з наголосом на закінченні (у них уживається варіант - а): Дніпра, Дінця, Дністра, Іртиша, моста (й мосту), плота (й плоту), вівса, ліска, ставка, ярка, гопака, козака, ривка, стрибка, стусана тощо.

Закінчення давального відмінка. У давальному відмінку іменників ІІ відміни чоловічого роду однини в українській мові вживаються два варіанти закінчень: -у й –ові (-еві ). Варіант -ові позначає фізичну або юридичну особу (можна деканові, заводові, але аж ніяк не комп’ютерові) для уникнення двозначності в давальному і родовому відмінках (правильно деканові (кому?) факультету (чого?), а не декану факультету) і досягнення милозвучності (краще Тарасові Шевченку, ніж Тарасу Шевченку).

Під впливом російської мови в практиці ділового спілкування досить часто плутають також давальний відмінок з родовим. Слід пам’ятати: Іванової Ольги (кого?), але Івановій Ользі (кому?). Як бачимо, у давальному відмінку відбувається чергування (Ольга – Ольги – Ользі) й пом’якшення кінцевого приголосного основи.

Граматична синонімія у словосполученнях типу завідувач кафедри – завідуючий складом; протягом доби – на протязі, керуючий справами – той, що керує процесом. Досить часто вживання різних граматичних форм у споріднених словах принципово змінює лексичне значення висловлювання.

Так, іменник завідувач вимагає форм родового відмінка, бо йдеться про керівництво якимось напрямком діяльності, про народження певних ідей (завідувач кафедри, завідувач загального відділу), а іменник завідуючий – форм орудного відмінка, бо йдеться про завідування певними предметами, певним товаром тощо (завідуючий відділом взуття, завідуючий складом).

Форма на протязі, що калькує російське словосполучення на протяжении, насправді має інше значення, яке перекладається російською мовою на сквозняке. Ось чому, якщо йдеться про прийменник, доцільним є вживання форми протягом. Отже, «Ми працювали при відчинених вікнах, на протязі» і «Протягом тижня йшли дощі».

Словосполучення типу керуючий справами (керівник), генеруючий пристрій (генератор), оточуюче середовище (довкілля) мають значення предметності, вживаються як суто термінологічні. Якщо ж ідеться про дію або процес, то в таких випадках російські дієприкметники недоконаного виду перекладаються підрядним реченням: той, що керує процесом...; той, що генерує ідеї...; працівник, що мешкає за адресою... тощо.

1.3. Питання для самостійного вивчення

1. Граматична синонімія.

1.4. Термінологічний словник

Граматика (від гр. grammatike – письмовий, gramma – буква) – це розділ мовознавства, який вивчає будову слова, класи слів за їх будовою й формами словозміни, а також типи словосполучень і речень.

Морфологічні синоніми – це варіанти форм слів на позначення того самого поняття.

Синтаксичні синоніми – різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї самої думки.

1.5. Навчальні завдання

Вправа 1. Подані нижче слова розбийте на дві колонки: які мають точність виміру або конкретність (у тому числі точкові географічні об'єкти) і які мають невизначене,просторове або узагальнене (абстрак­тне) значення.

Гурт, Дон, Київ, листопад (місяць), листопад (пора року), Іван, доку­мент, шторм, лізинг, Васильків, менеджмент, регіон, спортсмен, вітер, метр, лектор, вальс, банк, факультет, Житомир, обсяг, університет, викон­ком, капітал, Роман, словник, Крим, начальник, ризик, бюджет, студент, економіст, сніг, бізнес, договір, сенат, Донбас, прокурор, ансамбль, аналіз, апостроф, алфавіт, склад, менеджер, диплом, Алтай, сад, елемент (живлен­ня), елемент (освіти), закон, статут.

Вправа 2. Поставте подані у вправі 1 слова у формі родового відмін­ка однини. Користуйтеся попереднім розподілом слів на колонки. Прокоментуйте вживання відповідного закінчення (-а або -у).

Вправа 3. Перекладітьсловосполучення українською мовою. Зверніть увагу на варіативність українських закінчень у Д. в. іменників чоловічого роду однини залежно від граматичного й лексичного контексту. Прокоментуйте різницю у закінченнях Р. в., Д. в. і М. в. іменників і прикметників жіночого роду однини.

Директору завода – директору металлургического завода, Сороки Ольги – Сороке Ольге, подойти к компьютеру, ректору университета – ректору Киевского национального университета, Тарасу – Тарасу Шевченко, послать оборудование заводу, исполнительному комитету, отделение в Хмельницкой области – кроме Хмельницкой области, неширокой речки –неширокой речке, возможной перестановки – о возможной перестановке, подготовленного доклада – подготовленному докладу.

Вправа 4. Перекладіть словосполучення. Зверніть увагу на лексичне і граматичне значення прийменників, від чого залежить правильність і точність перекладу. Сформулюйте висновки щодо перекладу прийменників і прийменникових сполук. Порівняйте їх з запропонованим нижче.

Привлечены кконсультациям, вернуться в родной город, проект административной реформы в Украине, делегация прибыла в Украину, в двух словах, стоять у окна, по улицам большого города ходят трамваи, гулять по улицам большого города, по инициативе трудящихся, проректор по международным связям, передавать по факсу, остановка по требованию, действовать по закону, документация по кадрам, пропустить заседание по болезни, на протяжении длительного периода, общаться на государственном языке, из-за некомпетентности руководства, при жизни, в зависимости от условий, обратиться по адресу, согласно плана реконструкции, согласно постановлению Кабинета Министров.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! 1. У давальному відмінку іменників II відміни чоловічого роду однини варіант -ові (-еві) вживається на позначення фізичної або юридичної особи для уникнення двозначності в давальному і родовому відмінках (деканові факультету) або для досягнення милозвучності (Тарасові Шевченку). 2. Давальний і місцевий відмінок однини прикметників та іменників жіночого роду відрізняються від родового відмінка м'якими ва­ріантами закінчень із можливим чергуванням приголосних звуків (Р. в. законодавчої гілки влади – Д. в., М. в. законодавчій гілці влади). 3. При перекладі прийменників і прийменникових сполук не слід орієнтуватися на російську мову. В українській мові значно більше варіантів їх уживання, які залежать від правильного визначення кон­текстуального значення (ходить по улицам – ходити по вулицях, действовать по закону – діяти за законом, пропустить по болезни – пропу­стити через хворобу).

Інструкція до виконання тестового модульного контролю

Модульний контроль складається з двох окремих частин: закритого тестування, яке перевіряє практичне оволодіння набутими знаннями, і відкритих завдань, що перевіряють вміння редагувати та перекладати тексти професійного спрямування. Кожен тест складається із запитань з чотирма варіантами відповідей, серед яких потрібно вибрати один правильний. Тестування проходить у письмовій формі з відповідями на окремих аркушах паперу для різних видів контролю (закритого й відкритого).

Модульний контроль починається з відповідей на тести. Тривалість закритого тестування – від 25 до 40 хвилин, а на виконання відкритого тестування – від 35 до 50 хвилин залежно від складності завдань відповідного модуля.

Після виконання першої частини (закритого тестування) робота, оформлена на окремому аркуші відповідним чином, здається на перевірку.

Зразок оформлення відповідей:

Тест 1: а...

Тест 2: в...

Відповіді на тести оцінюються за такими критеріями: до трьох помилок – 5 балів («відмінно»); від чотирьох до шести помилок – 4 бали («добре»); від семи до одинадцяти помилок – 3 бали («задовільно»); більше одинадцяти помилок – 2 бали («незадовільно»).

У другій частині роботи студент пропонує свій варіант відредагованого або складеного тексту і перекладу. За всі виконані завдання ставиться одна оцінка. Оцінювання відбувається за попередніми критеріями. При цьому при виконанні завдань і тестів стартового модуля дозволяється користуватися словниками і припускається, що студент додатково може зробити 5 помилок на правила, які ще не підлягали опрацюванню на практичних заняттях. Користуватися іншими навчальними матеріалами забороняється.

Загальна оцінка виводиться як середній бал з двох видів модульного контролю.

При цьому робота не переписується, а у випадку неявки на модульний контроль без поважної причини оцінюється в один бал.